ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/4684/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227)
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600)
про стягнення 123 977 238,39 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Нестерова І.Г.
Від відповідача: Рудюк Ю.А.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості за договором № 0044-02022 від 01.01.2024 про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 123 977 238,39 грн, з яких: 123 152 593,52 грн основного боргу, 306 007,72 грн інфляційних втрат та 518 637,15 грн трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/4684/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справи №910/4684/25 призначено на 21.05.2025.
30.04.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла заява відповідача про продовження строку на подання відзиву у справі до 31.05.2025 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов задоволено частково; продовжено строк для подання відзиву на позов до 16.05.2025 включно; у задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
06.05.2025 через підсистему “Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву.
Також 06.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про визнання недостовірними та такими, що не підлягають використанню даних, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 зустрічну позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишено без руху; встановлено Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- повного і деталізованого переліку (номер, дата, ким складено) додатків (зокрема, кожного додатку) із зазначенням того, яку обставину цей кожний окремий доказ підтверджує;
- докази направлення заяви про усунення недоліків зустрічної позовної заяви з доданими документами відповідачу за зустрічним позовом.
Встановлено Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
09.05.2025 через підсистему “Електронний суд» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у задоволенні клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про продовження процесуального строку для усунення недоліків зустрічної позовної заяви - відмовлено.
13.05.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла заява відповідача про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 зустрічну позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про визнання недостовірними та такими, що не підлягають використанню даних, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
14.05.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання позивача про продовження строку надання відповіді на відзив.
В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що останній через підсистему “Електронний суд», отримав відзив на позовну заяву 07.05.2025 о 18:03. До відзиву відповідач додав додатки в електронному вигляді в ZIP - архіві “Додатки зустр. позов 910-4684-25» на 1 121 цифрових файлах у 321 папках. Враховуючи кількість додатків, позивач стверджує, що 5 - денний строк не є достатнім для належного опрацювання відзиву та підготовки обґрунтованої відповіді на відзив. З огляду на вищезазначене, позивач зазначає, що існує обґрунтована необхідність у продовженні строку подання відповіді на відзив.
За наведених обставин, позивач просив продовжити строк на подання відповіді на відзив до 19.05.2025 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 клопотання позивача про продовження строку для надання відповіді на відзив задоволено, продовжено строк для подання відповіді на відзив до 19.05.2025 включно.
У засіданні суду 21.05.2025 суд протокольною ухвалою залучив відзив на позовну заяву від 06.05.2025 до матеріалів справи.
20.05.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд протокольною ухвалою залучив до матеріалів справи.
Також 21.05.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача додаткових доказів у справі.
У засіданні суду 21.05.2025 представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання щодо витребування додаткових доказів та інформації у позивача у зв'язку з відсутністю підстав.
Крім того, 21.05.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про призначення судової комплексної (економічної та електротехнічної) експертизи.
Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про призначення судової експертизи.
У засіданні суду 21.05.2025 оголошено перерву на 28.05.2025.
У засіданні суду 28.05.2025 судом поставлено на розгляд клопотання про призначення судової експертизи.
Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Представник заперечив проти задоволення даного клопотання, просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши у судовому засіданні подане відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
З огляду на те, що в процесі підготовчих засідань у суду не виникало питань, які потребують спеціальних знань і в матеріалах справи відсутні докази, які є взаємно суперечливими, господарський суд в змозі самостійно надати оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи та мають суттєве значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи.
Також представник відповідача повідомив, що 28.05.2025 через підсистему “Електронний суд» ним подано клопотання про долучення доказів, зокрема, акту коригування від 01.04.2025 № ПРА_К-0009182 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0008111 від 31.01.2025 з листом претензією ДПЗД “Урінтеренерго», підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів у зв'язку з не обґрунтованістю підстав пропущення строку на подачу такого доказу, зокрема, акту коригування, який датовано 01.04.2025.
Крім того, представник відповідача повідомив, що через підсистему “Електронний суд» 28.05.2025 ним подано клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету сторону на стороні відповідача: 1) Акціонерне товариство “ДТЕК Донецькі електромережі», 2) Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські електромережі», 3) Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські регіональні електромережі», 4) Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі», 5) Державне підприємство “Регіональні електричні мережі», 6) Приватне акціонерне товариство "ПЕМ-Енерговугілля" 7) Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі», 8) Акціонерне товариство “ДТЕК Дніпровські електромережі», 9) Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго", 10) Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго», 11) Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", 12) Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", 13) Акціонерне товариство “Вінницяобленерго», 14) Акціонерне товариство “Прикарпаттяобленерго», 15) Акціонерне товариство “Херсонобленерго» та 16) Акціонерне товариство "Чернігівобленерго", підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що дії відповідача спрямовані виключно на затягування судового процесу.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
У засіданні суду 28.05.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.06.2025.
У зв'язку з надходженням до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2025, серед іншого, постановлено витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4684/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 123 977 238,39 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 зупинено провадження у справі № 910/4684/25 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2025.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі № 910/4684/25 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі № 910/4684/25 залишено без змін.
31.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/4684/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 поновлено провадження у справі № 910/4684/25, підготовче засідання призначено на 10.09.2025.
У засіданні суду 10.09.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі, з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 08.10.2025.
06.10.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення.
Також 06.10.2025 через підсистему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження про повернення до стадії підготовчого провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами та письмові пояснення.
Суд протокольною ухвалою від 08.10.2025 залучив письмові пояснення позивача та письмові пояснення відповідача (без додатків) до матеріалів справи.
Представник відповідача у засіданні суду 08.10.2025 підтримав клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, просив його задовольнити.
Представник позивача заперечив щодо клопотання представника відповідача та заявив усне клопотання щодо відкладення розгляду справи для надання оцінки доказам, які долучені відповідачем до клопотання.
У судовому засіданні 08.10.2025 судом на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 22.10.2025.
16.10.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач, серед іншого, просив задовольнити клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження; долучити до матеріалів справи акти-коригування за період грудень 2024 - лютий 2025 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 044-01022-ПП.
У засіданні суду 22.10.2025 представник позивача підтримав, подані ним 16.10.2025 письмові пояснення.
Суд протокольною ухвалою від 22.10.2025 постановив повернутися до розгляду справи № 910/4684/25 у підготовчому провадженні та залучити до матеріалів справи документи, які подані представником відповідача 06.10.2025, зокрема, акти-коригування за період грудень 2024 - лютий 2025 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 044-01022-ПП.
Представник відповідача у засіданні суду 22.10.2025 подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Представник позивача заперечень щодо залучення даних документів до матеріалів справи не навів.
Суд, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою від 22.10.2025 задовольнив клопотання представника відповідача про долучення документів до матеріалів справи.
У засіданні суду 22.10.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2025.
Судові засідання у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 05.11.2025, знято з розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 призначено судове засідання на 10.11.2025.
У судовому засіданні 10.11.2025 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 03.12.2025.
У судовому засіданні 03.12.2025 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 17.12.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2025 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні 17.12.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.
17.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі - позивач, ОСП) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», відповідач, користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044- 02022-ПП (далі - договір).
Відповідно до п.п. 2.1. договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач (відповідач) зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 2.2. договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, Правил ринку, КСП, Кодексу системи розподілу, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, ліценцій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Згідно з п. 3 ч.2 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» ОСП має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до п. 4.1. договору тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy//.
Згідно з п. 5.1. договору плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Згідно з п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
- 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
- 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
- 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.4. договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервісу) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу). Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуги, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Відповідно до п.9.3. договору користувач зобов'язується, зокрема, підписувати зі свого боку акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 6.5. договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін.
Відповідно до п.10.3. договору електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через сервіс, вважається одержаним стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб. Відповідно до п.10.7. Договору, сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, є такими, що підписані цією стороною.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору протягом грудня 2024 - лютого 2025 відповідач отримав послугу, проте відповідач свої зобов'язання перед позивачем прострочив, послугу за період грудень 2024 - лютий 2025 не оплатив, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла основна заборгованість на суму 123 152 593,52 грн.
Разом з тим, під час розгляду справи позивачем подано клопотання, в якому позивач зазначив, що було між сторонами було проведено коригування за період грудень 2024 - лютий 2025 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 044-01022-ПП. Також позивачем долучені акти - коригування за період грудень 2024 - лютий 2025:
- Акт коригування № ПРА_К-0008348 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0007536 від 31 грудня 2024 згідно з договором від 01.01.2024 № 0044-02022- ПП від 03 березня 2025 на зменшення суми на 36 414,24 грн з ПДВ;
- Акт коригування № ПРА_К-0009182 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0008111 від 31 січня 2025 згідно з Договором від 01.01.2024 № 0044-02022-ПП від 01 квітня 2025 на зменшення суми на 1 968 632,19 грн з ПДВ;
- Акт коригування № ПРА_К-0009621 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0008664 від 28 лютого 2025 згідно з Договором від 01.01.2024 № 0044-02022- ПП від 07 травня 2025 на зменшення суми на 196 613,14 грн з ПДВ.
Таким чином, відповідні грошові зобов'язання відповідача, за висновком суду, зменшилися за рахунок Актів коригування.
При цьому у зазначеному клопотанні позивач просив закрити провадження в частині стягнення основної заборгованості.
Враховуючи зазначене, позивач просить суд закрити провадження в частині зменшення скоригованих даних за період грудень 2024 - лютий 2025 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №044-01022-ПП, а саме: за грудень 2024 на суму 36 414,24 грн, за січень 2025 на суму 1 968 632,19 грн, за лютий 2025 на суму 196 613,14 грн; стягнути з відповідача заборгованість за період грудень 2024 - лютий 2025 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №044- 01022-ПП у розмірі: за грудень 2024 у розмірі 38 178 136,24 грн; за січень 2025 у розмірі 40 692 395,11 грн; за лютий 2025 у розмірі 42 080 402,60 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 306 007,72 грн інфляційних втрат та 518 637,15 грн трьох відсотків річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
З огляду на положення статті 4 ГПК України, а також статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення, отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Суд зазначає, що положення частини четвертої статті 188 ГК України щодо права заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означають, що суд має право визнати укладеним договір без передбаченого договором або законом обов'язку іншої сторони на укладення такого договору. Водночас примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України, за змістом якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Отже, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України “Про ринок електричної енергії».
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
У статті 1 Закону України “Про ринок електричної енергії» надано визначення наступним термінам:
оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;
користувачі системи передачі/розподілу - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії;
система передачі електричної енергії - система ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для передачі електричної енергії.
Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії.
Статтею 53 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі.
Адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів:
1) здійснює адміністрування відносин щодо комерційного обліку електричної енергії шляхом забезпечення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії, а також контролю за дотриманням учасниками ринку електричної енергії вимог кодексу комерційного обліку;
2) координує інформаційний обмін на ринку електричної енергії шляхом визначення регламентів та протоколів інформаційної взаємодії учасників ринку щодо обміну даними комерційного обліку електричної енергії;
3) отримує від постачальників послуг комерційного обліку дані комерційного обліку електричної енергії, визначає їхню придатність до використання та забезпечує центральну агрегацію;
4) надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку;
4-1) надає дані для формування гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
5) створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії;
6) здійснює інші функції, передбачені правилами ринку та кодексом комерційного обліку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Послуги комерційного обліку електричної енергії (послуги комерційного обліку) - послуги із забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, що визначені Законом України «Про ринок електричної енергії» (п. 56 п.1.2.1 розділу I Кодексу комерційного обліку).
Комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, Кодексу комерційного обліку, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.
Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відібраної, відпущеної, збереженої, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку (п. п. 2.1.1., 2.1.2. розділу II Кодексу комерційного обліку).
Обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів (п.9.1.1 глави 9.1 розділу IX Кодексу комерційного обліку).
Відповідно до п. 9.6.1 глави 9.6 розділу IX Кодексу комерційного обліку перевірка даних здійснюється відповідними ППКО на етапах збору результатів вимірювання, формування первинних даних комерційного обліку, формування валідованих даних комерційного обліку.
Згідно з п.п. 9.14.1. - 9.14.3 глави 9.14 розділу IX Кодексу комерційного обліку АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Регламенти та терміни передачі даних від АКО до АР та учасників ринку розробляються АКО та публікуються на його офіційному вебсайті.
Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.
Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1, п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
За змістом п. 5.25.1 глави 5.25 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком (кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ). Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Відповідно до ч. 7 ст. 68 Закону про ринок за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.4. договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервісу) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу). Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуги, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Відповідно до п.9.3. договору користувач зобов'язується, зокрема: підписувати зі свого боку акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання- передачі послуги; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 6.5. договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін.
Відповідно до п.10.3. договору електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через сервіс, вважається одержаним стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п.10.7. договору сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, є такими, що підписані цією стороною.
Зокрема, на виконання умов договору позивач сформував та виставив відповідачу рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи, за період грудень 2024 - лютий 2025.
Також на виконання умов договору позивач надіслав відповідачу акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів та акти-коригування до нього.
Судом встановлено, що між сторонами було проведено коригування за період грудень 2024 - лютий 2025 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 044-01022-ПП.
В матеріалах справи наявні акти - коригування за період грудень 2024 - лютий 2025:
- Акт коригування № ПРА_К-0008348 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0007536 від 31 грудня 2024 згідно з договором від 01.01.2024 № 0044-02022- ПП від 03 березня 2025 на зменшення суми на 36 414,24 грн з ПДВ;
- Акт коригування № ПРА_К-0009182 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0008111 від 31 січня 2025 згідно з Договором від 01.01.2024 № 0044-02022-ПП від 01 квітня 2025 на зменшення суми на 1 968 632,19 грн з ПДВ;
- Акт коригування № ПРА_К-0009621 до Акту приймання-передачі Послуги № ПРА-0008664 від 28 лютого 2025 згідно з Договором від 01.01.2024 № 0044-02022- ПП від 07 травня 2025 на зменшення суми на 196 613,14 грн з ПДВ.
Таким чином, відповідні грошові зобов'язання відповідача, за висновком суду, зменшилися за рахунок Актів коригування, після відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
В даному випадку предмет спору перестав існувати після відкриття провадження у справі, адже провадження у даній справі, як зазначалося судом вище, було відкрите 21.04.2025, а акт коригування №ПРА_К-0009621 датований 07.05.2025, тобто, вже після відкриття провадження у справі, відтак провадження у справі в частині стягнення 196 613,14 грн підлягає закриттю.
Водночас, відносно актів коригування №ПРА_К-0008348 та №ПРА_К-0009182, які датовані 03.03.2025 та 01.04.2025, суд зазначає, що дані акти були складені та підписані між сторонами до відкриття провадження у даній справі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин для відмови в частині стягнення з відповідача 2 005 046,43 грн основного боргу.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів оплати послуг з передачі електричної енергії за період грудень 2024 - лютий 2025.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 120 950 933,95 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що, позивачем у даній справі здійснено нарахування послуг, які фактично не надавались останнім, адже за умовами п.п. 6.5-6.6 договору такі дані отримані позивачем за допомогою “Системи управління ринком» (далі - Сервіс), при цьому у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання - передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без зауважень.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 306 007,72 грн інфляційних втрат та 518 637,15 грн трьох відсотків річних.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 % річних у розмірі 518 637,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 306 007,72 грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат зазначає, що відповідно до роз'яснень Верховного Суду на час військового стану зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Суд критично оцінює такі твердження відповідача, з огляду на наступне.
Так, у справі № 911/1359/22 предметом касаційного розгляду було питання застосування, зокрема, підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 (з урахуванням внесених змін постановами НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022 № 413).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 правову позицію такого змісту:
- Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в преамбулі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила підстави та мету її прийняття, якою (метою) є, зокрема, забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, ураховуючи протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та яка діє відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (пункти 8.13.29, 8.13.30);
- згідно з пунктом 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії"; згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.31, 8.13.32);
- з урахування дії на території України воєнного стану для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії (пункт 8.13.33);
- підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (пункт 8.13.34);
- рішення регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії; такі рішення регулятора не скасовують встановленої нормами ЦК України та ГК України відповідальності за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.35, 8.13.36);
- норми постанови від 25.02.2022 № 332 (у редакціях від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022) прийняті регулятором в межах своїх повноважень (пункт 8.13.37);
- отже, регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення (пункт 8.13.43).
Верховний Суд враховав, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП №332, №413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто, на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.
Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди.
Зазначене відповідає як висновкам із постанови Об'єднаної палати від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, так і висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22, від яких колегія суддів вважає за необхідне відступити.
У зв'язку із цим Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2025 року справі № 908/948/23 не знайшла підстав для відступу від висновків щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22, про те, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.
З огляду на наведене та враховуючи, що на спірні правовідносини у справі №910/4684/25 не поширюються приписи Постанови НКРЕКП № 332, оскільки позивачем не було заявлено до стягнення з відповідача пені, суд не бере до уваги дані заперечення відповідача.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначати, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 120 950 933 (сто двадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять три) грн 95 коп. основного боргу, 306 007 (триста шість тисяч сім) грн 72 коп. інфляційних втрат, 518 637 (п'ятсот вісімнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 15 коп. 3 % річних та 832 783 (вісімсот тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн 56 коп. судового збору.
Провадження у справі № 910/4684/25 в частині позовних вимог про стягнення частини основного боргу в розмірі 196 613,14 грн закрити.
У решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.12.2025
Суддя І.О. Андреїшина