ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/12176/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПРОМСНАБ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Мечникова, будинок 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (01042, місто Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008, 04053, м. Київ, вул. Круглоуніверситецька, буд. 7, офіс 27) про стягнення 99505,72 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.09.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПРОМСНАБ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості у розмірі 99505,72 грн та була передана 01.10.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" було виставлено ТОВ «ЛІДЕР ПРОМСНАБ» рахунок на оплату № 125 від 25.11.2024 року на суму - 99 277,72 грн., а Позивачем, в свою чергу, відповідно до платіжних доручень було сплачено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" вказану суму - 99 277,72 грн., що свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду та укладення між ними договору поставки, який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань. Також відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 35 від 05.07.2024 року, який був сплачений в повному обсязі у розмірі 93 532,70 грн., однак як вказує представник позивача поставка металопродукції відбулася лише на - 93 304,70 грн., недопоставка становила - 228,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПРОМСНАБ" залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 06.10.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Надати суду докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адреси учасників справи, а також зазначено про обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" зареєструвати свій електронний кабінет.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (01042, місто Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008) рекомендованим листом та вручена останньому, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.
Згідно з ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач зазначає, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПРОМСНАБ" рахунок на оплату №35 від 05.07.2024 на загальну суму 93 532,70 грн, який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №1391 від 08.07.2024, а також рахунок на оплату №125 від 25.11.2024 на загальну суму 99 277,72 грн., який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №2352 від 25.11.2024.
Позивач вказує, що поставка металопродукції за рахунком на оплату №35 від 05.07.2024 на загальну суму 93 532,70 грн, який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №1391 від 08.07.2024 відбулася лише на суму 93 304,70 грн., недопоставка становить 228,00 грн.
У підтвердження поставки товару на загальну суму 93 304,70 грн., представником було долучено видаткову накладну №7 від 22.07.2024 на загальну суму 93 304,70 грн., яка підписана збоку сторін без зауважень, а також ТТН №Р7 від 22.07.2024.
Поставка металопродукції за рахунком на оплату №125 від 25.11.2024 на загальну суму 99 277,72 грн., який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №2352 від 25.11.2024 не поставлена взагалі.
У підтвердження чого представником було долучено видаткову накладну №45 від 24.12.2024 на загальну суму 99 277,72 грн, яка не підписана з боку сторін.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1407 від 14.07.2025 щодо повернення протягом 7 діб сплаченого авансу в розмірі 99 277,72 грн. В якості доказів надіслання останньої представником долучено копії поштової накладної, фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа.
Разом з тим вищевказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
Відповідач не заперечив та не спростував обставин викладених вище.
Оскільки відповідачем недопоставлено оплачений позивачем товар на загальну суму 99505,72 грн, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПРОМСНАБ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2, ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. по справі №904/8972/17.
У цьому зв'язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
До того ж, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару в повному обсязі, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії» (п.74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166). Аналогічну правову позицію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.
Судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПРОМСНАБ" рахунок на оплату №35 від 05.07.2024 на загальну суму 93 532,70 грн, який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №1391 від 08.07.2024, а також рахунок на оплату №125 від 25.11.2024 на загальну суму 99 277,72 грн., який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №2352 від 25.11.2024.
Відповідачем попередньо оплачений товар вказаний у рахунку на оплату №35 від 05.07.2024 на загальну суму 93 532,70 грн, поставлено на суму 93 304,70 грн., недопоставка становить 228,00 грн. У підтвердження поставки товару на загальну суму 93 304,70 грн., представником було долучено видаткову накладну №7 від 22.07.2024 на загальну суму 93 304,70 грн., яка підписана збоку сторін без зауважень, а також ТТН №Р7 від 22.07.2024.
Поставка металопродукції за рахунком на оплату №125 від 25.11.2024 на загальну суму 99 277,72 грн. поставлено не було.
В матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем товару за рахунком на оплату №125 від 25.11.2024 на загальну суму 99 277,72 грн., а також відсутні докази отримання чи до поставлення товару за рахунком на оплату №35 від 05.07.2024 на суму 228,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1407 від 14.07.2025 щодо повернення протягом 7 діб сплаченого авансу в розмірі 99 277,72 грн. В якості доказів надіслання останньої представником долучено копії поштової накладної, фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа.
Разом з тим вищевказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати в загальній сумі 99 505,72 грн (228,00 грн - недопоставлений товар за рахунком на оплату №35 від 05.07.2024, а також за рахунком на оплату №125 від 25.11.2024 на загальну суму 99 277,72 грн) доведено не було.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати в сумі 1014950,00 грн доведено не було.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 99 505,72 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд зазначає, що ст.129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Суд зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості позивачем було надано суду належні та вірогідні докази.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (01042, місто Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44789452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ПРОМСНАБ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Мечникова, будинок 11, код ЄДРПОУ 37434048) 99 505 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ