ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.12.2025Справа № 910/10629/25
За позовом Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи" "Харківгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна Газова Компанія"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство "Оператор Газорозподільної системи" "Харківгаз" (далі - АТ "ОГС" "Харківгаз", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна Газова Компанія" (далі - ТОВ "Регіональна Газова Компанія", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 85 457,25 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до умов договору № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 від 30.09.2020 він сплатив відповідачу грошові кошти у загальній сумі 3 919 700,00 грн., тоді як відповідач надав позивачу послуги на суму 3 695 640,00 грн., а у подальшому, у зв'язку з поверненням частини коштів попередньої оплати 155 000,00 грн., заборгованість за невикористаними відповідачем коштами передоплати становить 69 060,00 грн.
У позові АТ "ОГС" "Харківгаз" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 69 060,00 грн., інфляційні втрати у сумі 13 031,28 грн., 3 % річних у сумі 3 365,97 грн., що разом становить 85 457,25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
17.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що матеріали справи не містять доказів припинення господарських відносин за договором № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 від 30.09.2020. Водночас, за твердженням відповідача сума коштів 69 060,00 грн., яку позивач вважає переплатою, є оплатою послуг наданих відповідачем у січні-березні 2023. Просив відмовити у задоволенні позову.
22.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 29.09.2025 - від відповідача заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони наполягали на своїй позиції по суті справи.
30.09.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Регіональна Газова Компанія" про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з підстав, зазначених у цій ухвалі.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.09.2020 між АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (сторона 2) та ТОВ "Регіональна газова компанія" (сторона 1) був укладений договір № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 (далі - договір), відповідно до умов якого сторона 1 надає стороні 2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу, а сторона 2 зобов'язується сплатити за надані права обумовлену цим договором суму.
Відповідно до п. 1.2 договору програмний продукт, на який передається право користування: RGS GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу та графічної візуалізації просторових (географічних) даних і пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти, зазначені у п. 1.2 договору.
Переліком послуг, що надаються за цим договором є консультування з питань використання програмних продуктів, зазначених у п. 1.2 (п. 1.3 договору).
У п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди від 01.07.2022, сторони погодили, що у 2020 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, сторона 2 щомісячно сплачує стороні 1 кошти в сумі 130 000,00 грн., а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору - 20 000,00 грн.; у 2021 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 134 000,00 грн., а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору - 3 500,00 грн.; у 2022 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 56 580,00 грн., а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору - 8 890,00 грн.; у 2023 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 153 000,00 грн., а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору - 24 000,00 грн.; у 2024 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 163 000,00 грн., а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору - 25 680,00 грн.
Строк проведення розрахунків складає 90-то календарних днів після завершення звітного місяця.
Відповідно до п. 3.2 договору за підсумками звітного місяця сторона 1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає стороні 2. Сторона 2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу стороні 1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні 1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною 2 (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 8.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 8.2 цей договір може бути розірваний будь-якою стороною шляхом письмового попередження іншої сторони за один місяць до розірвання.
Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 8.5 цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді/цьому договорі або у чинному законодавстві України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2020 по грудень 2022 на виконання умов договору відповідачем були надані послуги на загальну суму 3 695 640,00 грн., що підтверджується актами надання послуг за вказаний період, погодженими обома сторонами.
У свою чергу, позивач у якості передоплати перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 3 919 700,00 грн., частина яких останнім у сумі 155 000,00 грн. була повернута позивачу.
Отже, за договором № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 виникла переплата у сумі 69 060,00 грн. (3 919 700,00 грн. - 3 695 640,00 грн. - 155 000,00 грн.), яку позивач просить повернути.
Заперечуючи проти повернення вказаних коштів, відповідач вказує, що вказаними коштами були сплачені послуги, які надавались позивачу у січні-березні 2023.
З цього приводу суд зазначає, що зі змісту умов договору вбачається, що передумовою для здійснення оплати позивачем отриманих послуг за договором, є покладений на відповідача обов'язок складання акту приймання-передачі послуг. Саме акт, підписаний сторонами (або ненадання позивачем мотивованої відмови від підписання акту), є підтвердженням надання відповідачем позивачу послуг за договором за відповідний період та підставою для здійснення позивачем оплати.
Проте, у матеріалах справи відсутній акт наданих послуг за січень-березень 2023, а також за інші місяці 2023, крім тих, що були погоджені обома сторонами.
Щодо посилання відповідача на відомості (скрін-шоти з журналу робіт, виконаних на об'єктах АТ "ОГС" "Харківгаз" по відключених пристроях, по газопроводах середнього тиску, по комбінованих регуляторах тиску газу) не є належними доказами надання послуг за січень-березень 2023, з огляду на встановлений договором порядок підтвердження надання послуг саме за програмно-апаратним комплексом RGS GIS.
Також, як вказує позивач, зазначені у скрін-шотах особи у графі «Ким був створений об'єкт» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у період з січня 2023 по березень 2023 не працювали у АТ "ОГС" "Харківгаз", та на даний час, працівниками товариства не є.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/3881/25 за позовом АТ "Харківгаз" до ТОВ "Регіональна газова компанія" про стягнення 146 186,89 грн. зайво сплачених грошових коштів, підтверджено доводи позивача щодо відсутності надання послуг за спірним договором починаючи з січня 2023.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, перевіривши доводи позивача, дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача коштів передоплати за договором у сумі 69 060,00 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 13 031,28 грн. та 3 % річних у сумі 3 365,97 грн., суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
У даному випадку позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати і 3 % річних на суму коштів попередньої плати, які є грошовою сумою та які перераховуються згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за послуги, що мають бути надані. Отже, оскільки правовідношення, в якому у відповідача (виконавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати, є грошовим зобов'язанням, то на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Як вбачається з розрахунків, наведених у позовній заяві, позивач починає нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 01.09.2023 - перший день місяця наступного за місяцем в якому вперше висунуто вимогу про повернення коштів, проте, як встановлено судом, вимога про повернення коштів переплати за договором, викладена у листі від 10.08.2023 № 2728, не приймається як належний доказ звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення суми переплати, оскільки була надіслана на адресу відповідача: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, тоді як адресою ТОВ "Регіональна газова компанія", визначеної у договорі є: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, поверх 8, у зв'язку з чим відповідач згідно вимоги про повернення коштів від 09.01.2025 № 17 зобов'язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти до 03.02.2025 включно, а тому прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 04.02.2025.
Приймаючи до уваги викладене, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 1 596,67 грн. та 3 % річних у сумі 403,01 грн., тобто, у менших сумах, ніж просить позивач.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (03134, м. Київ, проспект Корольова Академіка, буд. 1; ідентифікаційний код: 37401646) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, Харківська обл, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1; ідентифікаційний код: 03359500) суму основного боргу у розмірі 69 060 (шістдесят дев'ять тисяч шістдесят) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн 67 коп., 3 % річних у сумі 403 (чотириста три) грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 28 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складене та підписано 17 грудня 2025 року.
Суддя Котков О.В.