17.12.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2444/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 (повне рішення складено 18.07.2025, суддя Мельниченко І.Ф.) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 (повне додаткове рішення складено 01.08.2025, суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №904/2444/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.
до Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком", м. Первомайськ, Миколаївська обл.
про стягнення 12 619,48 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 10 853,16 грн., що складають суму заборгованості по витратам за послуги з управління багатоквартирним будинком, 1 444,15 грн. - інфляції грошових коштів, 322,17 грн. - річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 29.01.2019 в частині повної та своєчасної сплати за надані у період з 12.11.2021 по 31.03.2025 послуги з управління.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 у справі №904/2444/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" (55213, Миколаївська обл., місто Первомайськ, ВУЛИЦЯ ВАДИМА ЯНОВИЧА, будинок 1; код ЄДРПОУ 39300862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Руденка, будинок 2; код ЄДРПОУ 37665038) 10 853,16 грн. - основного боргу, 322,17 грн. - річних, 1 444,15 грн. - інфляції грошових коштів та 2 422,40 грн. - судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (оплата за надані послуги проводиться щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором), статті 29 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 712 від 05.09.2018 (якими встановлено, що плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління), та положення спірного договору (пункт 11) строк оплати наданих позивачем послуг за загальний період з 12.11.2021 по 31.03.2025 є таким, що настав.
Господарський суд встановив, що доказів виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг з управління багатоквартирним будинком за спірним договором в сумі 10 853,16 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції виснував, що розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов спірного договору та вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим зазначені у розрахунку суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.
22.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останнє просить стягнути з Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви позивачем долучено докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі №904/2444/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" (55213, Миколаївська обл., місто Первомайськ, ВУЛИЦЯ ВАДИМА ЯНОВИЧА, будинок 1; код ЄДРПОУ 39300862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Руденка, будинок 2; код ЄДРПОУ 37665038) 2 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог, викладених в заяві, - відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. є необґрунтованою та завищеною.
Так, проаналізувавши акт прийому-здачі наданих послуг за договором № 11 про надання професійної правової/правничої допомоги від 12.05.2025, а також документи, що містяться в матеріалах справи, господарський суд вважав, що відображена в них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд звернув увагу позивача на те, що категорія даного спору не відноситься до складної, позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за надані у період з 12.11.2021 по 31.03.2025 послуги з управління багатоквартирним будинком, ціна позову у даній справі складала 12 619,48 грн., розгляд даної справи призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Місцевий господарський суд зазначив, що підготовка позовної заяви (текст позову розміщено на 3 аркушах) та пакету документів, необхідних для звернення до суду, здійснення арифметичних розрахунків пред'явленої до стягнення суми (зокрема, основного боргу, річних та інфляції грошових коштів) не є складним, не потребувало значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.
При викладених обставинах, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 2 000,00 грн.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Юридична фірма "Інтерком", в якій просить: прийняти апеляційну скаргу ПП Юридична фірма ІНТЕРКОМ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухваленого в господарській справі №904/2224/25 від 18.07.2025 року за позовом ТОВ ЖИТЛОКОМЦЕНТР, в інтересах якого діє за довіреністю Зарівна С.В., до ПП Юридична фірма ІНТЕРКОМ про стягнення заборгованості по витратам за послуги з управління багатоквартирним будинком, інфляційних витрат, 3% річних до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання апеляційної інстанції; за результатами апеляційного перегляду, ухвалити судове рішення, яким рішення Господарського суду Дніпропетровської області, ухваленого в господарській справі №904/2444/25 від 18.07.2025 року про стягнення з ПП Юридичної фірми ІНТЕРКОМ на користь ТОВ ЖИТЛОКОМЦЕНТР 10 853,16 грн.,- основного боргу, 322,17 грн. - річних, 1 444,15 грн. - інфляції грошових коштів та 2 422,40 грн. - судового збору, а загальна сума що підлягає стягненню становить: - 15 041,88 грн., та додаткове рішення ухвалене Господарським судом Дніпропетровської області від 01.08.2025 року, в господарській справі №904/2444/25 про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати; ухвалити нове рішення про відмову ТОВ ЖИТЛОКОМЦЕНТР у задоволенні позовних вимог до ПП Юридичної фірми ІНТЕРКОМ про стягнення заборгованості по витратам за послуги з управління багатоквартирним будинком, інфляційних витрат, 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- користуючись своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості по витратам за послуги з управління багатоквартирним будинком, інфляційних витрат та 3% річних, передбаченим ч. 1 ст. 251 ГПК України, відповідач ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ», в особі директора Бєлоущенка А.Ж., 28 травня 2025 року на адресу Господарського суду Дніпропетровської області, засобами поштового зв'язку було подано відзив на вказану позовну заяву подану ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР». Однак, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 року відзив ПП «Юридичної фірми «ІНТЕРКОМ» на позовну заяву ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» про стягнення заборгованості по витратам за послуги з управління багатоквартирним будинком, інфляційних витрат, 3% річних було повернуто скаржнику без розгляду;
- особливістю договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 29.01.2019 року, який набув чинності з 01.02.2019 року, є те, що він був укладений не безпосередньо споживачем, а особою, уповноваженою співвласниками, тому відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" на управителя протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) покладався обов'язок надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя. Як слідує з матеріалів доданих до позову такий обов'язок Управителя (позивача по справі) не був виконаний і в них відсутні докази направлення відповідачу договору та додаткових угод до нього;
- матеріали господарської справи не містять інформацію щодо переоформлення особистого рахунку на ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ», як на власника об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: вул. Едуарда Фукса, буд. 77, кв. 45, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;
- судом І інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, залишено поза увагою, той факт, що не було письмово проінформовано ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ» про існуючий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 29 січня 2019 року та з додатками № 1,2, 3, 4, 5 (пункт 45 вказаного договору), які є невід'ємною його частиною із вказанням дати з наданням відповідного документа в підтвердження вищевказаних дій зі сторони позивача;
- не було здійснено зі сторони позивача письмового ознайомлення ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ» з протоколами зборів співвласників, власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників за період з 29 січня 2019 року по 01 травня 2025 року;
- судом І інстанції не було належним чином з'ясовано хто був зареєстрований в об'єкті нерухомості, що розташована за адресою: вул. Едуарда Фукса, буд. 77, кв. 45, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область за період часу з 29.01.2019 року по 01.05.2025 року;
- матеріли господарської справи не місять жодних письмових актів приймання-передачі виконаних робіт, підписані ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» та ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ», рахунки на оплату житлово-комунальних послуг за період з 12.11.2021 по 01.05.2025 року.
- жодного рахунку на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком та актів приймання-передачі виконаних послуг за період з 12.11.2021 по 31.03.2025 від ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» на адресу ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ» не надходило, що унеможливлює здійснення проведення господарських операцій зі сплати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком відповідачем;
- дослідивши поданий розрахунок 3 % річних, відповідачем встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення за календарні окремі місяці, так позивачем при розрахунку не враховано положення статті 254 Цивільного кодексу України;
- суд І інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув уваги на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності 24.02.2022 року, заборонено нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населення, а тому інфляційні втрати та 3% річних можуть бути стягнуті лише по лютий 2022 року, тому позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити частково за період з грудня 2019 року по лютий 2022 року;
- скаржник зазначає, що Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати, крім того вказує, що зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19, посилається на постанову від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 об'єднаної палати Касаційного господарського суду щодо розрахунку інфляційної складової та зауважує, що розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, має застосування сукупного індексу інфляції з округленням до сотих, а тому не може бути правомірним та використаний як належний доказ;
- на підставі Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану" забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Так, згідно п. 1-1 Постанови КМУ від 21.04.2023 року №390 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 №206» дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану." Оскільки, у вказаній квартирі проживали внутрішньо переміщені особи, і відповідач не мав права на отримання компенсації, тому нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги за період з 21.04.2023 року по 31.03.2025 року не підлягають розгляду.
Щодо ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області додаткового рішення в справі №904/2444/25 про стягнення витрат на правову допомогу, в апеляційній скарзі зазначено наступне.
Відповідач посилається на статтю 123 Господарського процесуального кодексу України, частину 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, частину 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, частини 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, частини 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", практику Європейського суду з прав людини, а саме: пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанову Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 та зазначає, що враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши матеріали позовної заяви, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, відповідач дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 5 000 гри. 00 коп., в той час, як:
- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг за Договором від 29.01.2021 про надання послуг з управління багатоповерховим будинком, в сумі 10853 грн. 16коп., а також 3% річних в розмірі 322 грн. 17 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 1444 грн. 15 коп., судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- справа є малозначною та не є складною по своїй суті та за обсягом документів; справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;
- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.
З урахуванням того, що справа не є складною, відповідач вважає, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума 1 000 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.
Окремо відповідач зауважує суд, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 року та додаткове рішення від 01.08.2025 року у справі № 904/2444/25- без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Відзив обґрунтований наступним:
- рішення суду першої інстанції від 18.07.2025 року та додаткове рішення суду від 01.08.2025 року по справі № 904/2444/25 є таким, що прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з цим, не підлягає скасуванню;
- ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із надання позивачем - управителем житлово-комунальних послуг й обов'язку відповідача - власника майна сплачувати вартість житлово-комунальних послуг. На виконання зазначених вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини користування житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем відповідачу за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг вул. Едуарда Фукса буд.77 кв. 45 і підлягають регулюванню нормами Житлового Кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Цивільного кодексу України, які покладають на споживачів користувачів житлово-комунальних послуг обов'язок сплачувати дані послуги;
- згідно з вимогами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Учасниками правовідносин є споживач та управитель - ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Судом встановлено, а відповідачем не оспорюється обставина, що він є єдиним власником у період з 12.11.2021 року по 31.03.2025 року квартири 45 в будинку 77 по вулиці Едуарда Фукса в місті Кривий Ріг Дніпропетровська область, за якого стягуються житлово-комунальні послуги, в зв'язку з чим є споживачем послуг наданих багатоквартирному будинку і має обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг;
- докази надання послуг, витрат, переліку робіт, вартістю та складова тарифу надані в щомісячних документах «Інформація про витрати на утримання будинку 77 по вул. Едуарда Фукса та розрахунки, долучені до позову, які є належними та допустимими доказами, що підтверджується позицією Верховного Суду викладену в Постанові у справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019 року;
- послуги ТОВ «Житлокомцентр» надавались багатоквартирному будинку, щомісячні витрати по будинку розподілялись на всіх власників, наймачів, орендарів відповідно займаній загальній площі приміщень, що належать на праві власності або користуванню, протилежного зі сторони відповідача не надано, жодного акту-претензії за спірний період не надано. Відповідач не спростував доказів позивача, доказів сплати боргу надано не було, доводи про те, що він не несе відповідальність по оплаті житлово-комунальних послуг не доведені належними доказами;
- ПП "Юридична Фірма Інтерком " заперечує проти позовних вимог про стягнення з нього житлово-комунальних послуг за адресою квартири якою він володіє з підстав того, що управитель ТОВ "Житлокомцентр" наче не виконав свій обов'язок надіслати всім співвласникам будинку договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком після його укладання. Таке твердження є безпідставним та не відповідним до законодавства України;
- ТОВ "Житлокомцентр" був обраний управителем багатоквартирного будинку з 01.02.2019 року на підставі рішення співвласників, оформленого відповідним протоколом, та уклав договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком відповідно до ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Цей договір є чинним та діє для всіх співвласників будинку, включаючи тих, хто набув право власності вже після укладення договору (в тому числі і відповідача, який став власником квартири лише 12.11.2021 року). Частина 3 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не покладає на управителя обов'язку самостійно розшукувати нових власників або вживати заходів з їх виявлення. До того ж обов'язок надати співвласникам копію договору про управління багатоквартирним будинком визначено протягом одного місяця кожному співвласнику тільки після його укладання, а в момент укладання 2019 році відповідач не був ще власником спірного приміщення;
- натомість саме новий співвласник зобов'язаний повідомити управителя про перехід до нього права власності на квартиру та надати відповідні документи. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ПП "Юридична фірма "Інтерком" належним чином повідомив управителя про набуття права власності та надав підтверджуючі документи. Отже, саме відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого законом, також не звертався з заявами про надання йому копії договору про управління багатоквартирним будинком на момент набуття ним права власності. Посилання відповідача на те, що йому не було надано копію договору управління, не має правового значення у контексті сплати ним плати за надані послуги;
- згідно з ч. 1 ст. 11 Закону, співвласники зобов'язані брати участь у витратах на утримання і управління будинком, незалежно від того, чи особисто вони укладали договір з управителем. Договір, укладений за рішенням співвласників, є обов'язковим для всіх власників, у тому числі тих, хто набув право власності згодом. Оскільки договір укладено у 2019 році відповідно до вимог чинного законодавства, він діє до цього часу, і його дія поширюється на відповідача як на співвласника багатоквартирного будинку. Передача копії договору новому власнику здійснюється після того, як він повідомляє управителя про своє право власності. Надання копії договору через 6 років після його укладення, без отримання належного повідомлення про нового співвласника, не є порушенням закону і не звільняє відповідача від відповідальності по щомісячній сплаті житлово-комунальних послуг. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказане відповідає, правовій позиції Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, та у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року. Відповідач не спростував доказів позивача, доводи ПП Юридична фірма "Інтерком» про те, що він не несе відповідальність по оплаті житлово-комунальних послуг не доведені належними доказами;
- між сторонами існують правовідносини відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" як споживача та управителя. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається один з одним управителем на багатоквартирний будинок - Чинним законодавством України не передбачено укладання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з кожним споживачем. Спеціальним законом у сфері житлово-комунальних послуг який діє на сьогодні, є Закон України «Про житлові-комунальні послуги» № 2189-8 від 09.11.2017 року, ні договором ані зазначеними законами не передбачено обов'язку управителя складати з споживачами акти виконаних робіт. Відповідно до ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - відповідач має право на отримання інформації про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, а не копії бухгалтерських документів підприємства. Дані права є вичерпними і тлумаченню не підлягають. В дотримання цих норм, ТОВ "Житлокомцентр" щомісячно надає інформацію про суму щомісячного платежу, перелік, реквізити до Єдиної комунальної системи в місті Кривий Ріг, де кожен споживач за своєю адресою має доступ та можливість ознайомитись та сплатити. Крім того, відповідач ніколи не звертався до позивача з запитами про отримання інформації. Докази звернень відсутні в матеріалах справи і до процесуальних документах не надано. Тому, застосування ПП "Юридичною фірмою "Інтерком" ст.882 Цивільного кодексу України, яка регулює договірні відносини між замовником робіт та виконавцем у сфері договору підряду, не стосується правовідносин, що виникли між учасниками у даній справі. Послуги ТОВ «Житлокомцентр» надавались багатоквартирному будинку 77 по вул. Едуарда Фукса в м. Кривий Ріг, щомісячні витрати по будинку розподілялись на всіх власників, наймачів, орендарів відповідно займаній загальній площі приміщень, що належать на праві власності або користуванню. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок оформлення претензій споживача до виконавця, відповідно до ст.27, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Частиною 4 передбачено, що акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Тобто, підтвердженням надання житлово-комунальних послуг належним чином та якості є відсутність звернень відповідача до позивача щодо порушень надання житлово-комунальних послуг, а також відсутність складених у порядку передбаченою нормою актів-претензій. Дана правова позиція підтверджується наявною численною практикою Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України, зокрема Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України у справі № 344/6846/15-ц від 07.09.2016 р. та у справі № 756/4537/14-ц від 17.06.2016 року. Відповідачем не надано до відзиву доказів складання актів-претензій та направлення їх до ТОВ "Житлокомцентр";
- згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком належить до житлово-комунальних послуг та полягає в організації та забезпеченні належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку. Розмір плати за управління багатоквартирним будинком нараховується на підставі загальної площі житлового або нежитлового приміщення, що належить співвласнику, а не залежить від кількості осіб, які зареєстровані чи фактично проживають у приміщенні. Такий підхід ґрунтується на положеннях договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712. Крім того, відповідно до частини другої статті 12 Закону, власник (співвласник) несе зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг з моменту виникнення права власності на об'єкт, незалежно від факту його використання. Таким чином, обов'язок зі сплати плати за послугу з управління багатоквартирним будинком виникає виключно з факту набуття права власності на квартиру, і не залежить від інших факторів. З чого слідує, що послуги надані позивачем в повному обсязі та належної якості. Щодо розрахунків відповідач не заперечував та своїх обрахувань грошових сум не надав;
- оскільки саме внаслідок невиконання щомісячних зобов'язань по оплаті, що призвели до заборгованості ПП "Юридична фірма "Інтерком" перед ТОВ «Житлокомцентр» і надає право останньому на отримання сум передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення нарахування інфляційних витрат та 3 % річних;
- наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. (Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат виконано саме з дотриманням норм закону. Своїх розрахунків відповідач не надав;
- посилання на неврахування судом Постанови КМУ від 21.04.2023 року №390 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 05.03.2022 року № 206" є загальною фразою, не обґрунтованою жодним доказом, та правовими документами. Адже суд дослідив докази -розрахунки долучені додатком до позовної заяви і надав вірну правову оцінку. Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану", забороняла з 24.02.2022 по 01.01.2024 рік нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних населенню, застосовується за утворений бог НАСЕЛЕННЯ за житлово-комунальні послуги, а не юридичних осіб.
Стосовно заперечень на додаткове рішення суду позивач у відзиві на скаргу зазначає наступне:
- саме через дії відповідача, який порушив права ТОВ «Житлокомцентр» виникла необхідність скористався гарантованим правом на отримання правової допомоги, а тому було укладено договір про надання професійної правничо/правової допомоги з адвокатом Зарівною Світланою Володимирівною;
- суд врахував заперечення відповідача щодо розміру правової допомоги та частково задовольнив заяву представника ТОВ "Житлокомцентр" і ухвалив додаткове рішення у справі, стягнувши судові витрати пов'язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2 000,00 гривень з заявлених 5000,00 грн;
- згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 09.04.2019 від 09.04.2019 по справі № 826/2689/15. У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен - правова позиція Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року. При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги - Постанова ВС від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, № 922/445/19. А тому, викладене спростовує домисли відповідача, що для стягнення витрат на правову допомогу адвокату за господарську справу вартість 1000,00 грн;
- суд першої інстанції стягнув 2000,00 грн. правової допомоги, хоча це не доцільно принципам справедливості, оскільки вартість адвокатських послуг у межах цієї суми, не відповідає реальним витратам на надання правової допомоги, є на нижньому рівні шкали вартості адвокатських послуг і є досить скромним, враховуючи кваліфікацію, час та зусилля, витрачені адвокатом. Позивач погоджується з ним, оскільки не оскаржив додаткове рішення. Факт надання правової допомоги підтверджені належними документами, вчиненням дій на користь позивача, докази яких в матеріалах справи, а тому суд першої інстанції правильно врахував ці обставини і додатковим рішенням стягнув з позивача;
- вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами, а приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Суд першої інстанції не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування основного та додаткового рішення суду у справі № 904/2444/25.
Разом з тим, відповідно до ст.ст.123,126 ГПК України позивач заявляє про судові витрати в апеляційній інстанції, розміру судових витрат в сумі 8 000,00 грн., які складаються з отримання професійної правничої допомоги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 14.08.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/2444/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
20.08.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі №904/2444/25 - залишено без руху. Апелянту надано строк, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити доплату судового збору в сумі 908,40 грн., докази чого надати суду.
12.09.2025 від ПП "Юридична фірма "Інтерком" до ЦАГС надійшло клопотання, до якого долучено квитанцію про доплату судового збору на суму 908, 40 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі №904/2444/25; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
22.09.2025 з використанням системи «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому зазначає, що 22.09.2025 року представником ТОВ "Житлокомцентр" через систему Електронний суд направлено відзив на апеляційну скаргу у справі № 904/2444/25, при формуванні документу вказано всі відомості електронної пошти, номеру телефону, код ЄДРПОУ відповідача, але при відправленні система ЄСІТС після команди направити сторонам, не сформувала квитанцію відправлення ПП "Юридична фірма "Інтерком", після двох спроб. Позивач вказує, що, тому, дотримуючись вимог ГПК України, позивач направляє цінним листом з описом відзив на апеляційну скаргу у справі № 904/2444/25, докази чого долучає додатком до даного клопотання, які просить врахувати при розгляді відзиву на апеляційну скаргу та справи № 904/2444/25.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
29.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (далі - управитель, позивач у даній справі) та співвласниками багатоквартирного будинку (власниками квартир або нежитлових приміщень) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 77, (далі - співвласник) в особі Клюєвої Ольги Володимирівни укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 зазначеного вище договору управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: вул. Едуарда Фукса, буд. 77 (далі - будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління у строк згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Згідно з пунктом 3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Послуга з управління включає:
- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до договору, що є його невід'ємною частиною.
Кожен із співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (абзац 3 пункту 6 договору).
Згідно з абзацом 1 пункту 7 договору управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором.
Управитель зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього договору, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг (абзац 1 пункту 8 договору).
Ціна послуги з управління становить 4,6259 грн. (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає:
- витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 4,3259 грн. за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього договору;
- винагороду управителю в розмірі 0,30 грн. за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (пункт 10 договору).
Пунктом 11 договору передбачено, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим на рахунок управителя, код ЄДРПОУ 37665038.
Відповідно до пункту 14 договору нарахування за послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюється щомісячно за фактично надані послуги за умови попередньої домовленості сторін щодо періодичності та переліку послуг, які фактично надаватимуться, і з урахуванням планів виконання поточних ремонтів житлового будинку. Складова винагорода управителю нараховується щомісячно у розмірі, встановленому пунктом 10 договору.
За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватись шляхом внесення авансових платежів.
Згідно з пунктом 37 цей договір набирає чинності з 01.02.2019 та укладається строком на один рік.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не повідомила іншій стороні про відмову від договору (доказів зворотнього матеріали справи не містять). Відтак, договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 29.01.2019 був чинним протягом спірного періоду.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира 45 на 2 поверсі 5 поверхового житлового будинку загальною площею 57,74 кв.м, розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Фукса Едуарда, будинок 77, з 12.11.2021 належить на праві власності Приватному підприємству "Юридична фірма "Інтерком".
Виконуючи умови спірного договору, ТОВ "Житлокомцентр" у період з 12.11.2021 по 31.03.2025 надано послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Фукса Едуарда, будинок 77.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання за спірним договором, надано послуги з управління багатоквартирним будинком, натомість відповідач не виконав зобов'язання з оплати за надані послуги, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість у розмірі 10 853,16 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи щомісячним розрахунком заборгованості.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (був чинний до 28.08.2025) господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від № 2189-VІІІ від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 № 417-VIII управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Витрати на управління багатоквартирним будинком включають в себе витрати, зокрема, на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, витрати на сплату винагороди управителю та інші витрати (частина 1 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Статтею 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Господарським судом правильно встановлено, що на підставі договору від 29.01.2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного співвласниками будинку та ТОВ "Житлокомцентр", останнього було визначено управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 77, з 01.02.2019 по теперішній час.
Вказаний договір щороку продовжується відповідно до пункту 38, оскільки сторонами за місяць до закінчення його дії не заявлено письмово про його відмову.
Як вже було зазначено вище, відповідно до вказаного договору управитель зобов'язаний надавати своєчасно житлово-комунальні послуги багатоквартирному будинку для забезпечення потреб мешканців, вимагати своєчасно і в повному обсязі оплати наданих послуг і отримувати плату від споживачів за надані послуги (пункт 1).
Споживачі зобов'язані щомісячно не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, проводити оплату послуг ТОВ "Житлокомцентр".
За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, будинок № 77 по вулиці Едуарда Фукса в місті Кривому Розі, в якому знаходиться квартира відповідача, є багатоквартирним житловим будинком, якому надаються постійно послуги з прибирання прибудинкової території, технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, послугами з дератизації, дезінсекції, обслуговування димовентиляційних каналів, поточного ремонту конструктивних елементів та інших послуг, передбачених законом та умов договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 29.01.2019.
Згідно зі статтею 29 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018, встановлено, що плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління.
Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (оплата за надані послуги проводиться щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором), статті 29 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 712 від 05.09.2018 (якими встановлено, що плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління), та положення спірного договору (пункт 11), суд першої інстанції правильно виснував, що строк оплати наданих позивачем послуг за загальний період з 12.11.2021 по 31.03.2025 є таким, що настав.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що доказів виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг з управління багатоквартирним будинком за спірним договором в сумі 10 853,16 грн відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 21.12.2021 по 31.03.2025 в сумі 322,17 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період з січня 2021 по березень 2025 сумі 1 444,15 грн.
Господарський суд дійшов висновку, що розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов спірного договору та вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим зазначені у розрахунку суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.
З вказаними висновками місцевого господарського суду погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки такі є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом І інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, залишено поза увагою, той факт, що не було письмово проінформовано ПП «Юридична фірма «ШТЕРКОМ» про існуючий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 29 січня 2019 року та з додатками № 1,2, 3, 4, 5 (пункт 45 вказаного договору), які є невід'ємною його частиною із вказанням дати з наданням відповідного документа в підтвердження вищевказаних дій зі сторони позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов'язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.
ТОВ "Житлокомцентр" був обраний управителем багатоквартирного будинку з 01.02.2019 року на підставі рішення співвласників, оформленого відповідним протоколом, та уклав договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком відповідно до статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
За приписами частини 28 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
Таким чином, цей договір є чинним та діє для всіх співвласників будинку, включаючи тих, хто набув право власності вже після укладення договору (в тому числі і відповідача, який став власником квартири 12.11.2021 року).
Виходячи з встановлених абзацом 2 частини 5 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» правових норм, можна зробити висновок, що обов'язок надати співвласникам копію договору про управління багатоквартирним будинком визначено протягом одного місяця кожному співвласнику тільки після його укладання, а, як вбачається з матеріалів справи, в момент укладання у 2019 році відповідач не був ще власником об'єкта нерухомості, що розташований за адресую: АДРЕСА_1 .
Водночас, відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний, в тому числі, інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Також відповідно до пункту 41 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 712 від 05.09.2018, співвласник зобов'язаний, в тому числі, інформувати управителя про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі, у випадках та порядку, передбачених договором управління.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач - Приватне підприємство "Юридична фірма "Інтерком" належним чином повідомив управителя про набуття права власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: вул. Едуарда Фукса, буд. 77, кв. 45, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область та надав підтверджуючі документи.
Отже, відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого законом, а також не звертався з заявами про надання йому копії договору про управління багатоквартирним будинком на момент набуття ним права власності.
Крім того, обов'язок споживача щомісячно до 20 числа сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону, а також із правовідносин, в силу яких особа не відмовляється від прийняття житлово-комунальних послуг, та породжує таким чином до певної поведінки стосовно оплати, незалежно від наявності договору між сторонами.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, викладеної у постановах № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, № 6-2951цс15 від 20.04.2016.
Враховуючи вищезазначене, відповідач відповідно до статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язаний був здійснювати оплату послуг щомісяця у розмірі та строки, що визначені у договорі з управителем, крім випадків, коли мало місце надання послуги невідповідної якості (що має підтверджуватися споживачем у встановленому порядку).
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали господарської справи не містять інформацію щодо переоформлення особистого рахунку на ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ» як на власника об'єкта нерухомості, що розташований за адресую: вул. Едуарда Фукса, буд. 77, кв. 45, м. Кривий Ріг, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими, оскільки відсутність переоформленого особового рахунку не звільняє власника квартири від обов'язку оплати житлово-комунальних послуг.
Доводи скаржника про те, що не було здійснено зі сторони позивача письмового ознайомлення ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ» з протоколами зборів співвласників, власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників за період з 29 січня 2019 року по 01 травня 2025 року не мають правового значення у контексті предмету даного спору.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріли господарської справи не місять жодних письмових актів приймання-передачі виконаних робіт, підписані ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» та ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ», рахунки на оплату житлово-комунальних послуг за період з 12.11.2021 по 01.05.2025 року та про те, що жодного рахунку на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком та актів приймання-передачі виконаних послуг за період з 12.11.2021 по 31.03.2025 від ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» на адресу ПП «Юридична фірма «ІНТЕРКОМ» не надходило, що унеможливлює здійснення проведення господарських операцій зі сплати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком відповідачем, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний, в тому числі, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За приписами статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не оспорюється обставина, що він є єдиним власником у період з 12.11.2021 року по 31.03.2025 року квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин 2, 4 статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 7 Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145 за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145 для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання відповідних послуг, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання претензії споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Вказані обставини за приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» можуть бути підставою для зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.
За частиною 7 статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
У постанові від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості.
Крім того, умовами Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 29.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 77 та діючим законодавством не передбачено обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" складення, підписання та надання споживачам актів виконаних робіт (наданих послуг).
Також судова колегія зауважує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача (споживача) від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отримані послуги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на статтю 882 Цивільного кодексу України, яка регулює договірні відносини між замовником робіт та виконавцем у сфері договору підряду, не стосується правовідносин, що виникли між учасниками у даній справі.
Щодо заперечень про нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що дослідивши поданий розрахунок 3 % річних, відповідачем встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення за календарні окремі місяці, так позивачем при розрахунку не враховано положення статті 254 Цивільного кодексу України, також відповідач зазначає, що Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати, крім того вказує, що зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19, посилається на постанову від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 об'єднаної палати Касаційного господарського суду щодо розрахунку інфляційної складової та зауважує, що розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, має застосування сукупного індексу інфляції з округленням до сотих, а тому не може бути правомірним та використаний як належний доказ.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 21.12.2021 по 31.03.2025 в сумі 322,17 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період з січня 2021 по березень 2025 сумі 1 444,15 грн.
Судовою колегією перевірено наведені розрахунки та встановлено, що відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що було вірно зазначено судом першої інстанції. При цьому, власного та обґрунтованого контррозрахунку 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем не надано.
Доводи апелянта про те, що нарахування та стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не підлягають застосуванню у зв'язку з дією Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану" у редакції з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ від 21.04.2023 року №390 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 №206», колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як убачається з апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на положення Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану" у редакції з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ від 21.04.2023 року №390 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 №206» стверджує, що у вказаній квартирі проживали внутрішньо переміщені особи, і відповідач не мав права на отримання компенсації, тому нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги за період з 21.04.2023 року по 31.03.2025 року не підлягають розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що пункт 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" у редакції з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 року №390 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 №206» передбачає застосування обмежень щодо нарахування штрафних санкцій лише за наявності двох обов'язкових умов: у приміщенні фактично проживають внутрішньо переміщені особи, які є кінцевими споживачами комунальних послуг; юридична особа - власник такого приміщення не має права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги.
У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт проживання у квартирі 45, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Фукса Едуарда, будинок 77 внутрішньо переміщених осіб.
Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що відповідач звертався за компенсацією та отримав обґрунтовану відмову, або що він взагалі мав потенційне право на її отримання. Сама лише заява відповідача про відсутність у нього права на компенсацію без підтверджуючих документів не створює правових підстав для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Таким чином, без підтвердження фактичного проживання внутрішньо переміщених осіб та без доведення інших умов, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" у редакції з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 року №390 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 №206», посилання апелянта на зазначені нормативні акти є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 21.04.2023 року по 31.03.2025.
Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останнє просить стягнути з Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви позивачем долучено докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
ПП "Юридична фірма "Інтерком" заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення не надало, проте, останнє було належним чином повідомлене про розгляд вказаної заяви, що підтверджується залученими до матеріалів справи списком згрупованих відправлень № 1228/2025 (відповідно до якого ухвала суду від 23.07.2025 направлена на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку, поштове відправлення № 0610270101626) та витягом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0610270101626 (відповідно до якого ухвала суду від 23.07.2025 вручена за довіреністю 29.07.2025).
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" про ухвалення додаткового рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 2 000,00 грн., з чим погоджується і судова колегія, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання; неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви; додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір № 11 про надання професійної правової/правничої допомоги від 12.05.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3581 від 14.09.2018; акт прийому-здачі наданих послуг від 18.07.2025 за договором № 11 про надання професійної правової/правничої допомоги від 12.05.2025.
З наданих документів вбачається, що 12.05.2025 адвокатом Зарівною Світланою Володимирівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (далі - клієнт, позивач у даній справі) укладено договір № 11 про надання професійної правової/правничої допомоги (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов'язання надати за дорученням клієнта правничу/правову допомогу, а саме: складання позовної заяви до Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам на користь клієнта за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Едуарда Фукса, будинок 77, квартира 45, з направленням до судової інстанції господарської юрисдикції; також представляти інтереси клієнта та вести від імені клієнта справу за даним позовом у суді територіальної юрисдикції з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу за зустрічним позовом.
Адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу в межах та порядку, передбачених законодавством України і цим договором (пункт 1.2.).
У пункті 2.1. договору сторони погодили, що адвокат бере на себе зобов'язання, зокрема:
- подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні заяви, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову, визнавати позов повністю та/або частково, відмовитись від позовних вимог, укладати мирові угоди тощо, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати державне мито, судовий збір або будь-які інші платежі, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цього договору (пп. 2.1.1.);
- підписувати заяви по суті та процесуальні документи, надається право підпису та засвідчення вірності копій документів, одержувати необхідні довідки та документи (пп. 2.1.2.).
Пунктом 4.1. договору встановлено вартість послуг, що надаються адвокатом, за домовленістю сторін, яка складає фіксовану винагороду (гонорар) за складання та оформлення однієї позовної заяви, передбаченої предметом договору, з формуванням матеріалів справи та направленням до суду - 5 000,00 грн., складання відповіді на відзив - 4 000,00 грн., заперечення, пояснення, заяви - 3 000,00 грн., відзив на зустрічну позовну заяву - 5 000,00 грн.
Підтвердженням належного виконання умов цього договору є складання сторонами акту прийому-здачі наданих послуг, вказаних в предметі договору (пункт 4.3.).
Згідно з пунктом 4.4. договору послуги адвоката сплачуються після набрання рішенням суду законної сили по кожній справі окремо за позовами по п. 1.1., протягом трьох місяців, що є предметом даного договору.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (пункт 7.1.).
18.07.2025 сторонами складено та підписано акт прийому-здачі наданих послуг за договором № 11 про надання професійної правової/правничої допомоги від 12.05.2025, відповідно до якого адвокатом надано клієнту правничу/правову допомогу, а саме: складено позовну заяву до Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам на користь клієнта за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Едуарда Фукса, будинок 77, квартира 45; вказана позовна заява направлена до Господарського суду Дніпропетровської області, справа № 904/2444/25 (пункт 1 акта).
Відповідно до пункту 2 вказаного акта вартість наданих адвокатом та отриманих клієнтом послуг, на користь якого було укладено договір, склала 9 000,00 грн., з яких за складання позовної заяви - 5 000,00 грн. та за складання відповіді на відзив - 4 000,00 грн.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що доказів оплати правової (правничої) допомоги за договором № 11 про надання професійної правової/правничої допомоги від 12.05.2025 на момент розгляду заяви ТОВ "Житлокомцентр" про ухвалення додаткового рішення суду не надано.
Проте, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Такий правовий висновок викладено також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та обґрунтовано врахований судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Як правильно зазначено в оскаржуваному додатковому рішенні, суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як правильно вказано судом першої інстанції, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат, у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.
Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.
Колегія суддів вважає, що дослідивши матеріали справи, місцевим господарським судом правильно встановлено, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. є необґрунтованою та завищеною.
Проаналізувавши зазначений вище акт, а також документи, що містяться матеріалах справи, господарський суд слушно зауважив, що відображена в них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу позивача на те, що категорія даного спору не відноситься до складної, позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за надані у період з 12.11.2021 по 31.03.2025 послуги з управління багатоквартирним будинком, ціна позову у даній справі складала 12 619,48 грн., розгляд даної справи призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Отже, як обґрунтовано зазначено господарським судом, підготовка позовної заяви (текст позову розміщено на 3 аркушах) та пакету документів, необхідних для звернення до суду, здійснення арифметичних розрахунків пред'явленої до стягнення суми (зокрема, основного боргу, річних та інфляції грошових коштів) не є складним, не потребувало значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.
Як правильно вказано в оскаржуваному додатковому рішенні, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
Також судом першої інстанції зауважено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.
Враховуючи викладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 2 000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що «…Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши матеріали позовної заяви, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, відповідач дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 5 000 гри. 00 коп., в той час, як:
- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг за Договором від 29.01.2021 про надання послуг з управління багатоповерховим будинком, в сумі 10853 грн. 16коп., а також 3% річних в розмірі 322 грн. 17 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 1444 грн. 15 коп., судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- справа є малозначною та не є складною по своїй суті та за обсягом документів; справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;
- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.
Проте, з урахуванням того, що справа не є складною, відповідач вважає, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума 1 000 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з відповідача…» є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеним.
Місцевий господарський суд всебічно дослідив наявні у матеріалах справи документи, що підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Застосовуючи положення статей 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд перевірив заявлений до стягнення розмір витрат на відповідність критеріям розумності, співмірності та обґрунтованості, врахувавши характер виконаних адвокатом робіт, обсяг процесуальних дій, а також особливості розгляду спору.
З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції врахував обставини, на які посилається апелянт, і дійшов обґрунтованого висновку щодо розміру витрат, які підлягають покладенню на відповідача.
Таким чином, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог процесуального законодавства, відповідає встановленим у справі обставинам і наданим доказам, підстав для його скасування або зміни апеляційний суд не вбачає.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 та додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі №904/2444/25.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі №904/2444/25 підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" на них, відповідно підлягає залишенню без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "Інтерком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі №904/2444/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі №904/2444/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін