вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2025 р. Справа№ 927/397/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 17.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 (повний текст складено 26.09.2025)
у справі № 927/397/25 (суддяДемидова М.О.)
за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів:
1) Північного офісу Держаудитслужби,
2) Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації,
до: 1) Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»
про припинення правовідношення за укладеним нікчемним договором
В квітні 2025 Чернігівська окружна прокуратури звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів: 1) Північного офісу Держаудитслужби, 2) Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до: 1) Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Чернігівської області», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» у якому просила припинити правовідношення між Державним підприємством «Агенція місцевих доріг Чернігівської області» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» за укладеним нікчемним договором №5 від 27.02.2025 про закупівлю послуг за державні кошти «Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Чернігівському районі Чернігівської області (код за ДК 021:2015 63710000-9 «Послуги з обслуговування наземних видів транспорту», з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 27.02.2025, №2 від 07.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- закупівля проведена з порушенням вимог ст. 4, 5, 21, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №710 «Про ефективне використання державних коштів»;
- замовником взято бюджетні зобов'язання за Договором №5 від 27.02.2025 з порушенням вимог ст. 2, 23, 46, 48, 119 БК України та ст. 203, 204 ЦК України, у зв'язку з чим цей правочин є недійсним в силу вимог закону (нікчемним);
- оскільки Договір №5 від 27.02.2025 є недійсним в силу вимог закону (нікчемним), бюджетні кошти за ним не сплачувалися та послуги не надавалися, ефективним способом захисту у даному випадку, який дозволить захистити порушені державні інтереси та не допустити незаконне витрачання бюджетних коштів, є припинення правовідношення за укладеним нікчемним договором.
Позивач 1 у письмових поясненнях зазначив, що: підстави для проведення планової та позапланової ревізії відповідача 1 відсутні; перевірка та моніторинг закупівлі за ID:UA-2025-01-13-013285-а, проведеної відповідачем 1 не здійснювалася; у позивача 1 відсутні підстави для подачі позову до суду та порушення питання про визнання недійсним спірного договору, укладеного за результатом проведеної закупівлі, про що було повідомлено прокуратуру; залучення Північного офісу Держаудитслужби як позивача є неможливим, оскільки заходи державного фінансового контролю не проводилися.
Позивач 2 у додаткових поясненнях зазначив про таке:
- із завдань та повноважень Управління, а також положень його статуту слідує, що функція захисту державних інтересів у судах не належить до кола повноважень Управління, а тому висновок прокурора про нездійснення відповідних дій є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, тому прокурор помилково визначив Управління державним органом, в особі якого здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах;
- оскільки Держаудитслужба не здійснювала державний фінансовий контроль у спірних правовідносинах будь-яким із способів, визначених ч.2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», висновок прокурора про нездійснення Держаудитслужбою своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та визначення сказаного органу позивачем 1 у даній справі є передчасним;
- умовами спірного договору передбачені фінансові зобов'язання на 2025 рік лише в сумі 8 270 912,29 грн., що відповідає фінансуванню на експлуатаційне утримання та дрібний ремонт автомобільних доріг на 2025 рік з відповідних бюджетів, передбаченому відповідними Планами використання бюджетних коштів на 2025 рік;
- твердження прокурора про те, що відповідач 1 взяв на себе бюджетні зобов'язання на всю суму договору (118 512 490,49 грн.) без наявності відповідних бюджетних асигнувань, не узгоджуються з фактичними обставинами справи, зокрема, з умовами договору;
- фактично прокурор стверджує про нікчемність договору з підстав взяття підприємством бюджетних зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, хоча зобов'язання за договором на даний час обмежуються лише наявним розміром фінансування (в межах бюджетного асигнування). Тобто можна констатувати, що бюджетні асигнування за Договором взяті підприємством в межах наявних асигнувань і дані зобов'язання мають відповідні кількісні, часові та цільові обмеження, що узгоджується з п.6 ч.1 ст. 2 БК України. На думку позивача 2 позов прокурора є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідач 1 у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив, зазначивши про таке:
- відсутність повноважень прокуратури здійснювати контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, взяттям зобов'язань за дотриманням бюджетного законодавства, законодавства про закупівлі;
- питання наявності предмету спору є спірним, адже порушення при укладенні договору не були виявлені (зафіксовані) компетентним органом, а прокуратурою не ставиться перед судом питання відповідності спірної угоди в частині позовних вимог чинному законодавству, прокурор просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину;
- відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України;
- факт порушення ним вимог ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №710»Про ефективне використання державних коштів» не знаходить свого документального відображення;
- відповідачем 1 дотримано бюджетне законодавство щодо порядку взяття бюджетних зобов'язань. Додатковими угодами фактично було визначено не лише конкретні суми асигнувань, але і план фінансування договору на 2025 рік, на підставі якого визначалася сума, яка зазначалася в реєстрі; реєстри (бюджетні зобов'язання) зареєстровано органом Держказначейства 07.03.2025 та 09.04.2025. Після затвердження відповідних Планів використання бюджетних коштів на 2025 рік (призначень) відповідачем 1 бралися відповідні бюджетні зобов'язання шляхом укладення додаткових угод до договору №5, в яких фактично було визначено як обсяг бюджетних зобов'язань в межах бюджетних асигнувань, так і календарний план фінансування (без визначення його окремим додатком, а шляхом прописування в тексті п. 3.1. договору №5), що виключає порушення п.7 ч.1 ст.2, ст. 23, 48 БК України та, відповідно, недійсність правочину;
- зважаючи на відсутність ознак нікчемності договору №5 позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідач 2 у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- прокурор фактично просить встановити факт припинення правовідносин між відповідачами в умовах відсутності факту їх виникнення (адже такий правочин є нікчемним), що не відповідає ефективності способу захисту у даному випадку та не може поновити інтереси держави;
- оскільки спірний правочин було укладено в порядку Закону України «Про публічні закупівлі», до даних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми зазначеного законодавства, проте жодних обґрунтувань щодо наявності обставин, визначених ст. 43 цього закону, прокурором не наведено, як і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їх існування;
- прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин нікчемності спірного правочину.
У відповіді на відзив відповідача 1 прокурор зазначив що:
- порушення вимог законодавства під час укладення договору №5 від 27.02.2025 за результатами проведення публічної закупівлі можуть встановлюватися не тільки органом контролю - Північним офісом Держаудитслужби, а і шляхом опрацювання відкритих даних публічної закупівлі та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідачем 1 неправильно ототожнюється здійснення прокурором функцій державного фінансового контролю та виконання функцій з представництва в суді законних інтересів держави;
- підстави для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України відсутні, оскільки предметом спору є припинення правовідношення за нікчемним договором №5 від 27.02.2025;
- розрахунки з підрядником відповідачем 1 не здійснювалися, на 2025 рік бюджетні асигнування для фінансування послуг на об'єкті не передбачено;
- враховуючи відсутність календарного плану фінансування замовника, а також ту обставину, що планом використання бюджетних коштів на 2025 рік коштів не передбачено, визначення у договорі №5 від 27.02.2025 фінансування робіт у розмірі 118 512 409,49 грн. без зазначення джерела фінансування безумовно суперечить ст. 23 БК України та Порядку №309;
- одержувачем бюджетних коштів - відповідачем 1, взято зобов'язання за договором №5 від 27.02.2025 без складання календарного або фінансового плану, без визначення джерела фінансування, без відповідних бюджетних асигнувань, у зв'язку з чим за вказаним договором не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Взяття вищевказаного зобов'язання замовником є порушенням бюджетного законодавства;
- вказане свідчить про те, що договір №5 від 27.02.2025 суперечить вимогам ст. 2, 23, 46, 48, 116 БК України, ст. 4, 5, 21, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 203, 204 ЦК України, у зв'язку з чим цей правочин є недійсним в силу вимог закону.
У відповіді на відзив відповідача 2 прокурор зазначив що:
- договір №5 від 27.02.2025 є недійсним в силу закону (нікчемним), бюджетні кошти за ним не сплачувалися та послуги не надавалися, тому ефективним способом захисту в даному випадку є припинення правовідношення за укладеним нікчемним договором;
- умови договору щодо закупівлі робіт за бюджетні кошти мають відповідати приписам Бюджетного кодексу України. Через специфіку фінансування публічних закупівель за державні кошти (капітальні трансферти) замовнику (одержувачу бюджетних коштів) під час укладення договору про закупівлю необхідно обов'язково враховувати ч. 1 ст. 23 та ч.4 ст. 48 БК України;
- замовником і виконавцем до договору №5 від 27.02.2025 не складався фінансовий/календарний план та передбачено можливість формулювання умов відповідного договору в частині порядку розрахунків за відкладальної умови, зокрема, за рахунок залишків коштів субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у 2025 році;
- визначений замовником і виконавцем в договорі №5 від 27.02.2025 порядок фінансування та проведення розрахунків між сторонами за умови наявності фінансування, а саме: бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань (п.4.5. договору №5 від 27.02.2025), оплата здійснюється в межах надходження бюджетних коштів (п.4.6. договору №5 від 27.02.2025), є таким, що суперечить правилам погодження умов щодо розрахунків за угодами зазначеної категорії, чим обумовлює недійсність договору за ч.3 ст. 48 БК України;
- одержувачем бюджетних коштів відповідачем 1, взято зобов'язання за договором №5 від 27.02.2025 без складання календарного або фінансового плану, без визначення джерела фінансування, без відповідних бюджетних асигнувань, у зв'язку з чим за вказаним договором не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Взяття вищевказаного зобов'язання замовником є порушенням бюджетного законодавства;
- отже договір №5 від 27.02.2025 суперечить вимогам ст. 2, 23, 48, 116 Бюджетного кодексу України, ст. 4, 5, 21, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 203, 204 ЦК України, у зв'язку з чим цей правочин є недійсним в силу вимог закону.
У запереченнях на відповідь на відзив прокуратури відповідач 2 зауважив на тому, що:
- з огляду на відсутність фактичних порушень законодавства відсутні підстави стверджувати про здійснення неналежного захисту Державною аудиторською службою, як і про наявність таких порушень взагалі;
- бюджетні зобов'язання зареєстровано органом Держказначейства 07.03.2025 та 09.04.2025;
- прокуратурою не доведено взяття бюджетного зобов'язання за відсутності бюджетних асигнувань;
- умовами спірного договору передбачені фінансові зобов'язання на 2025 рік в сумі 8 270 912,29 грн., що відповідає фінансуванню на експлуатаційне утримання та дрібний ремонт автомобільних доріг на 2025 рік з відповідних бюджетів, передбаченому відповідними Планами використання бюджетних коштів на 2025 рік;
- відсутні підстави вважати спірний договір нікчемним або недійсним на підставі ч.3 ст. 48 БК України;
- вимога щодо припинення правовідношення за договором з переможцем закупівлі не спрямована на досягнення легітимної мети, не є співмірною з нею, є неналежним способом захисту порушеного права;
- оспорюваний договір наразі виконується, про свідчать Довідки про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат №1 від 01.05.2025, №2 від 07.05.2025 та Акти приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг №1 від 01.05.2025, №2 від 07.05.2025;
Також відповідач 2 посилався на відсутність у прокуратури компетенції здійснювати державний фінансовий контроль, що призвело до неправильного трактування чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 у задоволенні позову відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у даній справі.
Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем 1 дотримано бюджетне законодавство щодо порядку взяття бюджетних зобов'язань на момент укладення оспорюваного договору, що спростовує доводи прокурора про наявність порушень чинного бюджетного законодавства відповідачем 1 та свідчить про відсутність порушення вимог статей 23 у системному зв'язку із статтею 48 БК України, а тому відсутні підстави вважати такий договір нікчемним.
Водночас першої інстанції виснував, що оскільки Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу ч. 3 ст. 48 БК України, то з урахуванням ч. 2 ст. 215 ЦК України бюджетні зобов'язання відповідача 1 як розпорядника бюджетних коштів за такими додатковими угодами не виникають відповідно до ч. 3 ст. 48 БК України.
Крім того, місцевий судом встановлено, що прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить внести зміни до рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 в його мотивувальній частині, виключивши з рішення наступні абзаци:
- «При цьому додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу прямої вказівки Закону (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України з урахуванням частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України).»;
- «Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу прямої вказівки Закону (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України з урахуванням частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України).»;
- «Враховуючи те, що Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, з урахуванням частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України бюджетні зобов'язання відповідача-1 як розпорядника бюджетних коштів за такими додатковими угодами не виникають відповідно до частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України.».
У апеляційні скарзі апелянт зазначив про те, що вказівки суду щодо нікчемності Додаткових угод №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до договору №5 у трьох абзацах рішення не відповідають фактичним обставинам справи, суд не наводить жодних доводів та мотивів, з яких він дійшов до висновку про нікчемність додаткових угод до Договору № 5, навпаки зазначає, що додатковими угодами було витримано вимоги чинного законодавства, та встановлює, що Відповідачем 1 дотримано бюджетне законодавство щодо порядку взяття бюджетних зобов'язань.
Скаржник вважає, що абзаци, які містять висновки щодо нікчемності Додаткових угод №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до договору №5, були включені до судового рішення помилково, відповідно рішення у цій частині має бути змінено.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 справа № 927/397/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 927/397/25 призначено до розгляду на 25.11.2025; витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/397/25.
23.10.25 до суду від позивача 1 надійшло клопотання про долучення письмових пояснень до матеріалів справи №927/397/25 в яких заявник підтримав правову позицію, яка була ним наведена в суді першої інстанції.
31.10.2025 матеріали справи № 927/397/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
03.11.2025 представник позивача 2 звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 927/397/25, яке призначене на 25.11.2025 об 11:40 год., та у всіх подальших судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 вказану заяву задоволено.
05.11.2025 до суду від Чернігівської окружної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що Додаткові угоди № 1 від 27.02.2025 та № 2 від 07.04.2025 до договору № 5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу ч. 3 ст. 48 БК України, з урахуванням ч. 2 ст. 215 ЦК України бюджетні зобов'язання ДП «Агенція місцевих доріг Чернігівської області» як розпорядника бюджетних коштів за такими додатковими угодами не виникають.
05.11.2025 до суду від позивача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник зазначив про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 16 вересня 2025 року в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ч. 4 ст. 238 ГПК України, оскільки у ньому не наведені мотиви, з яких суд прийшов до висновку про нікчемність Додаткових угод № 1 та № 2 до договору № 5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025.
10.11.2025 (судом зареєстровано 11.11.2025) представник відповідача 2 звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 927/397/25, яке призначене на 25.11.2025 об 11 год. 40 хв., та у всіх подальших судових засіданнях у цій справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 вказану заяву задоволено.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному з 24.11.2025 по 27.11.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 № 09.1-08/2585/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/397/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 21.11.2025 по 03.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 22.11.2025 по 03.12.2025 з метою призначення справи до розгляду у судовому засіданні на нову дату.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 справа № 927/397/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 справу № 927/397/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.), розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 призначити на 17.12.2025 о 09:50 год., постановлено судове засідання у справі № 927/397/25 провести в режимі відеоконференції.
15.12.2025 до суду від відповідача 2 надійшло клопотання, в якому заявник, з посиланням на неможливість прибути на засідання, просить справу розглянути без участі відповідача 2 та його представника.
Станом на 17.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач 1 та відповідач 2 представників в судове засідання не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача 1, та відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження
Під час розгляду справи представники позивача 2 та відповідача 1 апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до розпорядження начальника Чернігівської обласної військової адміністрації №239 від 05.05.2023 «Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення Чернігівської області з балансу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на баланс Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» Державне підприємство «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Чернігівській області.
13.01.2025 Державним підприємством «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» в електронній системі закупівель «Prozorro» розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UА-2025-01-13-013285-а на закупівлю робіт: «Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Чернігівському районі Чернігівської області (код за ДК 021:2015 - 63710000-9 «Послуги з обслуговування наземних видів транспорту») з очікуваною вартістю 124108171,00 грн з ПДВ, строком до 31.03.2026, джерело фінансування місцевий бюджет (а.с. 30-31 т.1).
Згідно з формою річного плану закупівель на 2024 рік, повідомленням про намір укласти договір про закупівлю, опублікованої 27.12.2024 в електронній системі публічних закупівель «Prozorro», розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість зазначеного предмета вказаної закупівлі становить 124 108 171 грн. та визначено джерело фінансування місцевий бюджет (код згідно з КЕКВ: 2610 - Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
За результатами проведених відкритих торгів, відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп», з остаточною ціновою пропозицією 118 512 490,49 грн.
27.02.2025 між Державним підприємством «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»(виконавець) укладено договір №5 про закупівлю послуг за державні кошти (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій надати послуги: «Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Чернігівському районі Чернігівської області (код за ДК 021:2015 - 63710000-9 «Послуги з обслуговування наземних видів транспорту»), відповідно до технічного завдання в обумовлений Договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані належним чином, згідно з Договором та чинним законодавством України, послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна Договору становить 118 512 490,49 грн. з ПДВ, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 19752081,75 грн, в тому числі зворотні суми, які не підлягають оплаті 115 950,00 грн.
Договірні зобов'язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень на відповідний рік та визначаються додатковими угодами згідно з планами використання бюджетних коштів, довідками до зміни до плану, виробничих планів.
Суми взятих замовником бюджетних зобов'язань за Договором можуть корегуватись протягом дії Договору та в межах ціни Договору відповідно до планів використання бюджетних коштів, довідок про зміни до плану, погоджених головним розпорядником бюджетних коштів, або зміною виробничих планів замовника, що буде визначатися додатками угодами.
У період дії воєнного стану оплата за надані послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (зі змінами).
За п. 4.2., 4.4., 4.6. Договору бюджетні зобов'язання за Договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів.
Оплата послуг проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок замовника за фактично наданні обсяги послуг згідно з формами № КБ-2в і № КБ-3.
Ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на реєстраційний рахунок замовника для оплати послуг за Договором, а також несвоєчасне перерахування органами державного казначейства сторони визнають обставиною, що має місце не з вини замовника (п. 4.4. Договору №5 від 27.02.2025).
Фінансування послуг здійснюється за рахунок коштів залишків субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у 2025 році.
Термін надання послуг з 27.02.2025 по 31.03.2026 (п. 5.1. Договору).
Пунктами 10.1., 10.2. Договору Договір діє з дати його укладення до 31.03.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Закінчення строку Договору не звільняє сторону від відповідальності за його порушення, яке мало місце у період дії Договору.
Додатком №1 до Договору є Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Чернігівському районі Чернігівської області. Додатками №2, №3 до Договору є Договірна ціна, Структура укрупнених показників вартості позицій договірної ціни.
27.02.2025 між Державним підприємством «Агенція місцевих доріг Чернігівської області» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» (виконавець) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору , якою сторони внесли зміни до п. 3.1. р. 3 Договору, виклавши його у новій редакції, якою передбачено, що загальна вартість послуг за Договором погоджена та затверджена на основі договірної ціни. Ціна Договору становить: 118 512 490,49 грн. з ПДВ, в тому числі: податок на додану вартість (ПДВ) 19 752 081,75 грн., в тому числі зворотні суми, які не підлягають оплаті 115 950,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до бюджетних призначень за Договором у 2025 році складають: 3 270 912,29 грн., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 545 152,05 грн., за рахунок залишків коштів субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у 2025 році.
Договірні зобов'язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень на відповідний рік та визначаються додатковими угодами згідно з планами використання бюджетних коштів, довідками до зміни до плану, виробничих планів.
Суми взятих замовником бюджетних зобов'язань за Договором можуть корегуватись протягом дії Договору та в межах ціни Договору відповідно до планів використання бюджетних коштів, довідок про зміни до плану, погоджених головним розпорядником бюджетних коштів, а бо зміною виробничих планів замовника, що буде визначатися додатками угодами.
У період дії воєнного стану оплата за надані послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (зі змінами).
Сторонами Договору внесено зміни до р. 13 Договору, у Додаток №2 до Договору «Договірна ціна» внесено договірну ціну, що здійснюється в 2025 році; у новій редакції викладено Додаток №3 Структура укрупнених показників вартості».
Всі інші пункти і розділи Договору №5 від 27.02.2025 залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
07.04.2025 між Державним підприємством «Агенція місцевих доріг Чернігівської області» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» (виконавець) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони внесли зміни до п. 3.1. р. 3 Договору, виклавши його у наступній редакції: загальна вартість послуг за даним Договором погоджена та затверджена на основі договірної ціни.
Ціна цього Договору становить 118 512 490,49 грн., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 19 752 081,75 грн., в тому числі зворотні суми, які не підлягають оплаті 115 950,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до бюджетних призначень зобов'язання за Договором у 2025 році складають 8 270 912,29 грн., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 1 378 485,38 грн., за рахунок залишків коштів субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у 2025 році 3 270 912,29 грн., за рахунок коштів загального фонду державного бюджету 5000000,00 гривень.
Договірні зобов'язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень на відповідний рік та визначаються додатковими угодами згідно з планами використання бюджетних коштів, довідками про зміни до плану, виробничих планів.
Суми взятих замовником бюджетних зобов'язань за Договором можуть корегуватись протягом терміну дії Договору та в межах ціни Договору відповідно до планів використання бюджетних коштів, довідок про зміни до плану, погоджених головним розпорядником бюджетних коштів, або зміною виробничих планів замовника, що буде визначатися додатковими угодами.
У період дії воєнного стану оплата за надані послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (зі змінами)».
Внесено зміни до п. 4.6. р. 4 Договору такого змісту: фінансування послуг здійснюється за рахунок залишків коштів субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у 2025 році та за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Внесено зміни до р. 13 Договору, до Додатку № 2 «Договірна ціна», викладено у новій редакції договірну ціну, що здійснюється в 2025 році.
Внесено зміни до р. 13 Договору, до Додатку № 3 «Структура укрупнених показників вартості», викладено у новій редакції Структуру укрупнених показників вартості, що здійснюється в 2025 році.
06.03.2025 та 07.04.2025 органом казначейства зареєстровано Реєстри (бюджетні зобов'язання.
За інформацією Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації №05-09/76 від 08.01.2025 залишок коштів на рахунку обласного бюджету за кодом 3131090 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах» станом на 01.01.2025 складає 22 230,51353 тис. грн., в тому числі від фінансування за кодом 2620 «Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів» 4 223,7246 тис.грн та за кодом 3220 «Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів» 18 006,78893 тис.грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2025 №174 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування у 2025 році» Чернігівською обласною військовою адміністрацією видане розпорядження від 28.02.2025 №415 «Про визначення розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів коштів» за яким Державне підприємство «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» визначено замовником робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального місцевого значення та одержувачем відповідних коштів.
Як вбачається з листа-відповіді Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації №01-11/467 від 28.03.2025, наданого на запит Чернігівської окружної прокуратури №55-77-2259вих-25 від 14.03.2025, відповідно до розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 10.02.2025 №198 «Про забезпечення функціонування автомобільних доріг» Державне підприємство «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» визначено замовником робіт по об'єктам будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, фінансування яких здійснюється за рахунок залишків субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам у 2025 році. Додатком до зазначеного розпорядження визначено єдину суму фінансування на експлуатаційне утримання та дрібний ремонт автомобільних доріг без розподілу на об'єкти у розмірі 20030,51353 тис. грн. Згідно із затвердженим Планом використання бюджетних коштів на 2025 рік Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» сума коштів за КПК 1517462 Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок субвенції з державного бюджету за КЕКВ 2610 на оплату послуг (крім комунальних) складає 20 030 513,53 грн. За повідомленням Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» розрахунки з підрядником за Договором станом на 28.03.2025 не здійснювалися.
Матеріали справи містять Довідки про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат №1 від 01.05.2025, №2 від 07.05.2025 та Акти приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг №1 від 01.05.2025, №2 від 07.05.2025.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить припинити правовідношення між Державним підприємством «Агенція місцевих доріг Чернігівської області» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» за укладеним нікчемним Договором, з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 27.02.2025, №2 від 07.04.2025.
Правові позиції учасників судового процесу детально викладені вище.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 у задоволенні позову відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у даній справі.
Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем 1 дотримано бюджетне законодавство щодо порядку взяття бюджетних зобов'язань на момент укладення оспорюваного договору, що спростовує доводи прокурора про наявність порушень чинного бюджетного законодавства відповідачем 1 та свідчить про відсутність порушення вимог статей 23 у системному зв'язку із статтею 48 БК України, а тому відсутні підстави вважати такий договір нікчемним.
Водночас першої інстанції виснував, що оскільки Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу ч. 3 ст. 48 БК України, то з урахуванням ч. 2 ст. 215 ЦК України бюджетні зобов'язання відповідача 1 як розпорядника бюджетних коштів за такими додатковими угодами не виникають відповідно до ч. 3 ст. 48 БК України.
Крім того, місцевий судом встановлено, що прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.
Колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Частинами 1, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Такі правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постановах від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.
Очевидним є те, що наведені правові висновки щодо застосування наведених норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від суті спірних правовідносин, та стадії розгляду спору, в тому числі вказане стосується і апеляційного провадження.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 5 ст. 270 ГПК України, суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18 Верховний Суд зазначив, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов'язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов'язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб'єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи. При цьому обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення.
Таке розуміння меж повноважень апеляційного суду щодо дослідження нових доказів, підстав апеляційного перегляду підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 140/1322/22; від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 12.10. 2021 у справі № 910/17324/19; від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19, від 01.07.2021 у справі №46/603 та інші).
Отже, межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені ст. 269 ГПК України відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт просить ввнести зміни до рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 в його мотивувальній частині, виключивши з рішення наступні абзаци:
- «При цьому додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу прямої вказівки Закону (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України з урахуванням частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України).»;
- «Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу прямої вказівки Закону (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України з урахуванням частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України).»;
- «Враховуючи те, що Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, з урахуванням частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України бюджетні зобов'язання відповідача-1 як розпорядника бюджетних коштів за такими додатковими угодами не виникають відповідно до частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України.».
Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а також в частині встановлення судом першої інстанції наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у даній справі, апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип «заборони повороту до гіршого» («non reformatio in peius») відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).
Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22).
Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 зауважив на тому, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов'язання, а відтак суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене.
Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 та від 08.10.2025 у справі № 922/1715/22 якими були скасовані постанови апеляційного суду в частині розгляду тих позовних вимог, які апелянтом не оскаржувались з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано принципу «заборони повороту до гіршого».
З огляду на вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а також в частині встановлення судом першої інстанції наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у даній справі колегією суддів не переглядається.
У апеляційні скарзі апелянт зазначив про те, що вказівки суду щодо нікчемності Додаткових угод №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору у трьох абзацах рішення не відповідають фактичним обставинам справи, суд не наводить жодних доводів та мотивів, з яких він дійшов до висновку про нікчемність додаткових угод до Договору, навпаки зазначає, що додатковими угодами було витримано вимоги чинного законодавства, та встановлює, що відповідачем 1 дотримано бюджетне законодавство щодо порядку взяття бюджетних зобов'язань.
Скаржник вважає, що абзаци, які містять висновки щодо нікчемності Додаткових угод №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5, були включені до судового рішення помилково, відповідно рішення у цій частині має бути змінено.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до таких тверджень скаржника, у зв'язку з наступним.
Місцевий суд виснував, що Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору №5 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.02.2025 є нікчемними в силу ч. 3 ст. 48 БК України, з урахуванням ч. 2 ст. 215 ЦК України та наголосив при цьому, що бюджетні зобов'язання відповідача 1 як розпорядника бюджетних коштів за такими додатковими угодами не виникають відповідно до ч. 3 ст. 48 БК України.
Більше того, рішення суду в оскаржуваній частині цілком обґрунтоване та відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з наступним:
Стаття 215 ЦК України встановлює, що:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);
- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);
- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).
За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.
Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правочини є безспірно нікчемними, якщо усувається оціночність їх сприйняття і абсолютно зрозуміло, що вони вчинені з таким порушенням закону, яке позначається як підстава їх нікчемності, тому ніякого спору виникнути не може. Нікчемний правочин як завідомо недійсний не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.
Згідно з ч. 1 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
За п.п. 6-8 ч. 1 ст. 2 БК України: бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
За статтею 46 БК України стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету (1); затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів (2); взяття бюджетних зобов'язань (3); отримання товарів, робіт і послуг (4); здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань (5); використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм (6); повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету) (7).
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).
Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.
Отже, які вірно встановлено судом першої інстанції, норми ст.. 23 БК України та ч. 3 ст. 48 БК України, що перебувають в системному взаємозв'язку, встановлюють вимогу до умов розміщення закупівлі та умов договору, що укладається за результатами цієї процедури, а саме здійснення бюджетного зобов'язання та платежів з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Така вимога законодавця закладає основи розрахунків у правовідносинах із публічної закупівлі товарів (робіт/послуг) за відповідним договором, наслідком недотримання сторонами цієї вимоги є недійсність укладеного договору в силу закону (його нікчемність).
Щодо порядку здійснення розрахунків за договором підряду, то за ст.ст. 843, 844, 846, 854 Цивільного кодексу України порядок розрахунків, ціна роботи та строки її виконання є істотними умовами договору підряду. Ці умови визначаються та погоджуються в договорі на розсуд сторін, а в випадках передбачених законом, відповідно до актів цивільного законодавства (норми ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України (частина 2 статті 23 зазначеного Кодексу).
Щодо розподілу повноважень при розпорядженні бюджетними коштами з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у підпунктах 8.20.-8.27. постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) щодо застосування положень статей 2, 22 БК України та пунктів 5, 7, 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (в редакції на дату укладення оскаржуваного договору № 39-2023/вс), відповідач 1 у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Чернігівському районі Чернігівської області діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначених послуг в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, яким у спірних правовідносинах є позивач-2 Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації.
Строк виконання Договору становить більше одного календарного року, тобто фінансові зобов'язання за зазначеним договором є довгостроковими в розумінні БК України.
Разом з цим за змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2, ст.ст. 3, 75 - 77 БК України місцевий бюджет затверджується на один бюджетний період, який для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, що виключає можливість визначення в момент розміщення замовлення та укладення відповідного договору бюджетного призначення для нього (за розміром, цільовим призначенням, враховуючи часові обмеження для його використання) на весь період (на кожен рік), протягом якого планується виконання договору та його фінансування за рахунок бюджетних коштів.
Водночас умови здійснення довгострокових бюджетних зобов'язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори)) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, (далі Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.
За змістом п. 2.2. Порядку № 309 умовою бюджетного зобов'язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов'язкова наявність додатку до довгострокового договору календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.
Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (затверджених постановою Кабінету міністрів України від 01.08.2005 № 668), також передбачають наявність такої невід'ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об'єкта).
Цей план складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи на весь період будівництва за роками, а на поточний рік за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) (пункти 5, 83, 84 Загальних умов).
Відповідно до п. 2 Загальних умов зазначений нормативний акт є обов'язковим для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).
За змістом наведених положень Порядку № 309 та Загальних умов ці підзаконні акти конкретизують норму ст.. 23 БК України, встановлюючи однакову та обов'язкову в розумінні ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 628 ЦК України вимогу до довгострокового договору (підряду), який фінансується за рахунок бюджетних коштів, а саме наявність складеного за правилами зазначених нормативних актів плану фінансування робіт (календарного плану).
Такий план може існувати у вигляді додатка до договору (його невід'ємної частини) або може бути визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.
Отже, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов'язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимоги статті 23 Бюджетного кодексу України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов'язань за наявності відповідного бюджетного призначення.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.
За умовами п. 3.1. Договору ціна Договору становить 118 512 490,49 грн. з ПДВ, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 19 752 081,75 грн., в тому числі зворотні суми, які не підлягають оплаті - 115 950,00 грн. Договірні зобов'язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень на відповідний рік та визначаються додатковими угодами згідно з планами використання бюджетних коштів, довідками до зміни до плану, виробничих планів. Суми взятих замовником бюджетних зобов'язань за Договором можуть коригуватися протягом дії Договору та в межах ціни Договору відповідно до планів використання бюджетних коштів, довідок про зміни до плану, погоджених головним розпорядником бюджетних коштів, або зміною виробничих планів замовника, що буде визначатися додатковими угодами.
Пунктом 19 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30, абзацом першим пункту 60 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, спрямовуються на реалізацію програм та здійснення заходів, визначених частиною четвертою статті 30 БК України, у пропорціях за напрямами, визначеними підпунктом 2 пункту 60 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 56 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11-13 цього Закону, спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування (за рахунок джерел, визначених пунктами 10 і 12 статті 12 цього Закону).
Департамент фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 08.01.2025 № 05-09/76 підтвердив, що на рахунку обласного бюджету станом на 01.01.2025 наявний залишок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах. Таким чином, на момент оголошення початку процедури закупівлі Державне підприємство було обізнане, що після затвердження Переліку об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонтів автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах за рахунок залишків субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам у 2025 році для Державного підприємства як замовника будуть передбачені видатки на зазначену закупівлю.
Зазначений Перелік об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонтів автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах за рахунок залишків субвенції минулих років (далі Порядок) затверджено розпорядженням Чернігівської обласної військової адміністрації від 10.02.2025 № 198 «Про забезпечення функціонування автомобільних доріг», відповідно до якого Державне підприємство визначене замовником робіт по об'єктам будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, фінансування яких здійснюється за рахунок залишків субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам у 2025 році, та одержувачем відповідних коштів. Додатком до зазначеного розпорядження визначено єдину суму фінансування на експлуатаційне утримання та дрібний ремонт автомобільних доріг, без розподілу на об'єкти, у розмірі 20030,51353 тис. гривень, що підтверджує наявність бюджетного асигнування на послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування у Чернігівській області з обласного бюджету.
Згідно з абз.4 п.2 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, план використання бюджетних коштів - це розподіл бюджетних асигнувань в розрізі видатків бюджету, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету. Таким чином, щоб одержувач коштів міг розподілити виділені йому бюджетні асигнування, він має затвердити План використання бюджетних коштів, де розподіляє бюджетні асигнування за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ).
Згідно з п. 1.5. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.06.2012 № 754), видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ): поточні видатки: 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм»; 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку»; 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»; капітальні видатки: 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Для поточних видатків розподіл на об'єкти не передбачається, на відміну від капітальних видатків, де має бути чітко вказано об'єкт, на який виділяється фінансування.
На підставі розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 10.02.2025 року № 198 «Про забезпечення функціонування автомобільних доріг» Державним підприємством затверджено План використання бюджетних коштів на 2025 рік, який погоджено позивачем 2 20.02.2025, в якому визначено єдину суму фінансування на оплату послуг (крім комунальних) без розподілу по об'єктам 20 030 513,53 грн., КЕКВ 2610. Зазначений план взято на облік органом Казначейства 20.02.2025, 14:49:17 (а.с.211-212 т.1).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2025 № 174 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування у 2025 році», Чернігівською обласною військовою адміністрацією 28.02.2025 видано розпорядження № 415 «Про визначення розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня та одержувача коштів», за яким відповідач 1 визначений замовником робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та одержувачем відповідних коштів.
Відповідачем 1 затверджено План використання бюджетних коштів на 2025 рік, погоджений позивачем 2 31.03.2025, в якому визначено єдину суму поточних видатків за КЕКВ 2281 на використання товарів і послуг (дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм без розподілу за об'єктами 78 789 500,00 грн.), який взято на облік органом Казначейства 31.03.2025, 15:47:17 (а.с. 213-215 т.1).
Затверджені відповідачем 1 Плани використання бюджетних коштів на 2025 рік, які є розподілом бюджетних асигнувань, виділених йому як одержувачу коштів, а також вищезазначені розпорядження є документальним підтвердженням наявності бюджетних призначень для взяття бюджетного зобов'язання за Договором.
Згідно з п. 3.1. розділу 3 Договору у редакції Додаткової угоди №1 від 27.02.2025 відповідно до бюджетних призначень зобов'язання за Договором у 2025 році складають 3 270 912,29 грн., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 545 152,05 грн., за рахунок залишків коштів субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у 2025 році.
Згідно з п. 3.1. розділу 3 Договору у редакції Додаткової угоди №2 від 07.04.2025 відповідно до бюджетних призначень зобов'язання за Договором у 2025 році складають 8 270 912,29 грн., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 1 378 485,38 грн., за рахунок залишків коштів субвенції минулих років з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у 2025 році 3 270 912,29 грн., за рахунок коштів загального фонду державного бюджету 5000000,00 гривень.
Таким чином, зазначеними додатковими угодами фактично визначено не лише конкретні суми асигнувань, але і план фінансування договору на 2025 рік, на підставі якого визначалася сума, яка зазначалася в Реєстрі.
06.03.2025 та 07.04.2025 органом казначейства зареєстровано Реєстри (бюджетні зобов'язання).
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 43 БК України казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.
Державна казначейська служба України у своєму листі від 17.02.2025 № 12-12-12/3591 зазначила, що відповідно до Порядку № 309 на етапі реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань органи Казначейства опрацьовують підтвердні документи, у тому числі договори на закупівлю товарів, робіт та послуг, та здійснюють попередній контроль, який включає перевірку, зокрема: наявності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом; наявності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання; наявності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель; дотримання розпорядником бюджетних коштів повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.10. Порядку № 309 органи Казначейства не реєструють зобов'язання у разі: відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом; відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання; відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (крім випадків, у яких законодавством не передбачено його затвердження); невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми; відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель; недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами; недотримання вимог щодо оформлення поданих документів.
Відповідно до пункту 2.11. Порядку №309 у разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники бюджетних коштів повинні вживати заходів щодо ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань та/або бюджетних фінансових зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.
Згідно із пунктами 2.14., 2.15. Порядку №309 у кінці бюджетного періоду розпорядники бюджетних коштів приводять зареєстровані бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом у відповідність із фактичними надходженнями до цього фонду.
Не сплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), інші бюджетні фінансові зобов'язання, які не є кредиторською заборгованістю, бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Про зняті з обліку бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання органи Казначейства повідомляють розпорядників бюджетних коштів.
Отже, судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що Додаткові угоди №1 від 27.02.2025 та №2 від 07.04.2025 до Договору є нікчемними в силу прямої вказівки Закону, а саме ч. 3 ст. 48 БК України, яка встановлює, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними та положень ч. 1 ст. 23 БК України яка встановлює, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Вказаним спростовується твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не наводить жодних доводів та мотивів, з яких він дійшов до висновку про нікчемність додаткових угод до Договору.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Чернігівської області» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 927/397/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 17.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді А.О. Мальченко
С.А. Гончаров