вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2025 р. Справа№ 910/6386/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Київської міської ради
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 (повний текст складено 15.10.2025)
у справі № 910/6386/25 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит»
до Київської міської ради
про визнання договору укладеним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просило суд визнати укладеним Договір про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 №91-6-00578, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6386/25 позов задоволено: визнано укладеним Договір про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 за № 91-6-00578, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» в редакції, запропонованій позивачем.
29.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 39 500,00 грн.
30.09.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надішли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач зазначає, що заявлена адвокатом позивача сума у розмірі 39 500,00 грн. є досить значною та неспівмірною зі складністю справи.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6386/25 задоволено частково: стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн.; в іншій частині заяви відмовлено.
При розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суд перші інстанції:
- з'ясував, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено: належним чином засвідчені копії Договору про надання правової (правничої) допомоги №32 від 12.09.2024, Додатку № 1 до Договору, Додаткової угоди № 1 від 01.05.2025 до Договору, Актів приймання-передачі наданої правової допомоги № 5 від 26.06.2025, № 7 від 07.08.2025, № 8 від 04.09.2025, № 10 від 24.09.2025, рахунків на оплату № 32-3 від 01.06.2025, № 32-4 від 26.06.2025, № 32-6 від 06.08.2025, № 32-7 від 04.09.2025 та № 32-9 від 24.09.2025;
- зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта;
- виснував, що матеріалами справи підтверджується факт надання Адвокатським об'єднанням зазначених в Актах та рахунках послуг, а саме: підготовка та подання до суду позовної заяви, заяви про забезпечення позову, відповіді на відзив, додаткових пояснень та заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також участь у підготовчих засіданнях 25.06.2025, 23.07.2025, 03.09.2025 та в судовому засіданні 24.09.2025 (онлайн);
- не знайшов підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат в частині підготовки заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (1 500,00 грн.), з огляду на її необґрунтованість, пославшись на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.05.2022 у справі № 824/152/21, в якій зазначено, що такий вид послуг, як підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є складовою послуги з представництва сторони в судовому засіданні, з огляду на що відмовив у задоволенні вказаної вимоги заяви позивача про ухвалення додаткового рішення;
- зазначив, що всі інші описані в Актах та рахунках документи були подані позивачем до суду та наявні в матеріалах справи, участь представника позивача в підготовчих та судовому засіданнях підтверджується протоколами судових засідань;
- констатував, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
- дійшов висновку, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу;
- вказав, що відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження неспівмірності зі складністю справи та необґрунтованості витрат на правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн. є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, з огляду на що частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6386/25.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6386/25, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила постановити рішення про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6386/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 справа № 910/6386/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі № 910/6386/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6386/25; справу призначено до розгляду на 25.11.2025 об 11 год. 20 хв.
Окрім цього, не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить постановити рішення про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що:
- при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;
- враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис;
- відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору про надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності;
- в умовах воєнного стану розподіл коштів місцевого бюджету здійснюється відповідно до потреб, необхідних для оборони, як міста Києва, так і нашої держави в цілому;
- заявлена адвокатом позивача сума у розмірі 39 500,00 грн. та задоволена судом сума у 38 000,00 грн. є значною та неспівмірною із складністю цієї справи, особливо, враховуючи доводи Київської міської ради, викладені в апеляційній скарзі на рішення суду від 24.09.2025.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.10.2025 апеляційна скарга Київської міської ради на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 910/6386/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25; справу № 910/6386/25 за апеляційною скаргою Київської міської ради на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.202 призначено до розгляду на 25.11.2025 об 11 год. 30 хв.
05.11.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що оскаржуване додаткове рішення є законним та справедливим.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що:
- скаржником не враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, та може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта;
- доказів того, що вартість наданих адвокатом позивача послуг не є ринковою відповідачем не надано;
- у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен;
- зі змісту наданих представником позивача Актів приймання-передачі наданої правової допомоги та рахунків на оплату вбачається, що Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» було надано позивачу правничу допомогу в межах справи № 910/6386/25 загальною вартістю 39 500,00 грн., що складаються з: підготовки позовної заяви - 15 000,00 грн., підготовки заяви про забезпечення позову - 5 000,00 грн., підготовки відповіді на відзив - 3 000,00 грн., підготовки додаткових пояснень - 2 000,00 грн., підготовки заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 1 500,00 грн., представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у приміщенні суду в трьох підготовчих засіданнях - 10 500,00 грн., представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції в режимі відео конференції в одному судовому засіданні - 2 500,00 грн.;
- кількість витраченого часу адвоката на надання правової (правничої) допомоги у даній справі, є співмірною із ціною позову, складністю такої справи та наданими послугами, витраченим часом на надання таких послуг, а розмір витрат відповідає критерію реальності, співмірності, а також розумності, надані представником позивача послуги відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства України, вони надані добросовісно, адвокатом у повній мірі забезпечено реалізацію прав і обов'язків позивача в господарському судочинстві;
- суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення належним чином оцінив у порядку статті 86 ГПК України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, та керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, визнав їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному з 24.11.2025 по 27.11.2025, судові засідання у призначений час не відбулись.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 № 09.1-08/2586/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6386/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 21.11.2025 по 03.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 22.11.2025 по 03.12.2025 з метою призначення справи до розгляду у судовому засіданні на нову дату.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 28.11.2025 справа № 910/6386/25 та апеляційна скарга Київської міської ради на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 у справі № 910/6386/25 справу № 910/6386/25 та прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.); розгляд апеляційних скарг Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 у справі № 910/6386/25 призначено на 17.12.2025 о 9 год. 40 хв.
Станом на 17.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню або зміні, з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просить суд визнати укладеним Договір про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 №91-6-00578, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6386/25 позов задоволено: визнано укладеним Договір про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 за № 91-6-00578, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» в редакції, запропонованій позивачем.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6386/25 задоволено частково: стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн.; в іншій частині заяви відмовлено.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, за змістом положень ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З матеріалів справи слідує, що:
- позивачем у позові вказано, що розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом спору, складається із суми судового збору - 3 028,00 грн. та витрат на правову допомогу, детальний розрахунок яких буде надано додатково;
- позивачем у відповіді на відзив наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він фактично поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, та які складаються з:
- судового збору в розмірі 3 028,00 грн. (за подання позовної заяви), та судового збору в розмірі 1 514,00 грн. (за подання заяви про забезпечення позову);
- витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., що включають: за підготовку та подання позовної заяви - 15 000,00 грн.; за підготовку та подання заяви про забезпечення позову - 5 000,00 грн.; за підготовку та подання відповіді на відзив - 3 000,00 грн.; за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції (господарське судочинство) (участь у одному судовому засіданні - 3 500,00 грн. (фіксований розмір згідно договору про надання правової допомоги). Позивач очікує, що розгляд відбудеться у 2 судових засіданнях, а тому витрати загалом складатимуть 7 000,00 грн.;
- позивачем у відповіді на відзив також зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, будуть підтверджені документально, а також детальний опис вчинених дій (наданих послуг) та відповідні докази будуть надані до суду додатково протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України;
- 29.09.2025 (тобто у п'ятиденний строк після прийняття судом першої інстанції рішення) до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просить стягнути з відповідача 39 500,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до заяви додані копії Ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1840994 від 19.05.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8268/10 від 08.10.2019, Договору про надання правової (правничої) допомоги №32 від 12.09.2024, Додатку № 1 до Договору, Додаткової угоди №1 від 01.05.2025 до Договору, Актів приймання-передачі наданої правової допомоги № 5 від 26.06.2025, № 7 від 07.08.2025, № 8 від 04.09.2025, № 10 від 24.09.2025, рахунків на оплату № 32-3 від 01.06.2025, № 32-4 від 26.06.2025, № 32-6 від 06.08.2025, № 32-7 від 04.09.2025 та № 32-9 від 24.09.2025, платіжних інструкцій № 2811 від 09.06.2025, № 2868 від 05.09.2025, № 2870 від 05.09.2025, № 2874 від 25.09.2025, №1.215799451.1 від 14.07.2025.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Під час розгляду справи № 910/6386/25 інтереси позивача представляв адвокат Барабаш Вікторія Володимирівна на підставі ордеру серії АІ № 1840994 від 19.05.2025, який виданий Адвокатським об'єднанням «СВК ПАРТНЕРС».
Колегією суддів встановлено, що Барабаш Вікторія Володимирівна є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8268/10 від 08.10.2019.
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
12.09.2025 між Адвокатським об'єднанням «СВК ПАРТНЕРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» в особі Генерального директора Папченка Олексія Павловича укладено договір № 32 про надання правничої допомоги (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовилися, що Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання на умовах та у порядку, визначеному цим Договором здійснити захист, представництво інтересів клієнта та/або надати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Адвокатським об'єднанням умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору за надання правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню витрати та гонорар згідно з тарифами визначеними у Додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною.
Згідно з п. 4.2 Договору оплата, передбачена за цим договором, здійснюється клієнтом протягом трьох календарних днів з моменту отримання рахунку.
Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1) сторони погодили вартість окремих послуг, що надаються в рамках правової допомоги, зокрема:
- позовна заява (господарське та адміністративне судочинство) - 15 000,00 грн. за один документ;
- відповідь на відзив (господарське та адміністративне судочинство) - 3 000,00 грн. за документ;
- заява про забезпечення позову - 5 000,00 грн. за документ;
- підготовка змін та доповнень до позову - 2 000,00 грн. за документ;
- представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 2 500,00 грн. за одне судове засідання;
- представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції у приміщенні суду - 3500,00 грн. за одне судове засідання.
Акт виконаних робіт між Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» № 5 від 26.06.2025 на суму 6 500,00 грн. містить опис обсягу наданих послуг, а саме:
- відповідь на відзив (господарське судочинство) у справі № 910/6386/14: вартість послуг - 3 000,00 грн.;
- 25.06.2025 представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції (господарське судочинство) «офлайн» (у приміщенні Господарського суду міста Києва) у справі № 910/6386/14: вартість послуг - 3 500,00 грн.
Акт виконаних робіт між Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» № 7 від 07.08.2025 на суму 5 500,00 грн. містить опис обсягу наданих послуг, а саме:
- підготовка змін та доповнень до позову - додаткові пояснення у справі № 910/6386/14: вартість послуг - 2 000,00 грн.;
- 23.07.2025 представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції (господарське судочинство) «офлайн» (у приміщенні суду) у справі № 910/6386/14: вартість послуг - 3 500,00 грн.
Акт виконаних робіт між Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» № 8 від 04.09.2025 на суму 3 500,00 грн. містить опис обсягу наданих послуг, а саме:
- 03.09.2025 представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції (господарське судочинство) «офлайн» (у приміщенні суду) у справі № 910/6386/14: вартість послуг - 3 500,00 грн.
Акт виконаних робіт між Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного Бон Апетит» № 10 від 24.09.2025 на суму 4 000,00 грн. містить опис обсягу наданих послуг, а саме:
- 24.09.2025 представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в режимі відео конференції поза межами приміщення суду («онлайн») у справі № 910/6386/14: вартість послуг - 2 500,00 грн.;
- заява від 16.09.2025 у справі № 910/6386/14: вартість послуг - 1 500,00 грн.
Адвокатським об'єднанням «СВК ПАРТНЕРС» виставлено позивачу рахунки на оплату наданої правничої допомоги (зокрема і щодо спірних послуг): № 32-3 від 01.06.2025 на суму 27 609,01 грн.; № 32-4 від 26.06.2025 на суму 6 500,00 грн.; № 32-6 від 06.08.2025 на суму 5 500,00 грн.; № 32-7 від 04.09.2025 на суму 3 500,00 грн.; № 32-9 від 24.09.2025 на суму 4 000,00 грн.
Позивачем оплачені послуги Адвокатського об'єднання «СВК ПАРТНЕРС» згідно з платіжними інструкціями: № 2811 від 09.06.2025 на суму 65 109,01 грн.; № 2868 від 05.09.2025 на суму 5 500,00 грн.; № 2870 від 05.09.2025 на суму 3 500,00 грн.; № 1.215799451.1 від 14.07.2025 на суму 6 500,00 грн.; № 2874 від 25.09.2025 на суму 4 000,00 грн.
Зі змісту наданих представником позивача Актів приймання-передачі наданої правової допомоги та рахунків на оплату вбачається, що Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» було надано позивачу правничу допомогу в межах справи № 910/6386/25 загальною вартістю 39 500,00 грн., що складається з:
- підготовки позовної заяви - 15 000,00 грн.;
- підготовки заяви про забезпечення позову - 5 000,00 грн.;
- підготовки відповіді на відзив - 3 000,00 грн.;
- підготовки додаткових пояснень - 2 000,00 грн.;
- підготовки заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 1500,00 грн.;
- представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у приміщенні суду в трьох підготовчих засіданнях - 10 500,00 грн.;
- представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції в режимі відеоконференції в одному судовому засіданні - 2 500,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 3 ст. 237ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
З матеріалів справи слідує, що у Додатку №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1) сторонами погоджено фіксований розмір гонорару за кожну надану послугу.
Колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції відповідачем було подано заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів того, що визначена позивачем вартість наданих адвокатом послуг не є ринковою.
Колегія суддів зауважує на тому, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді першої інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної в договорі фіксованої суми гонорару зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така неспівмірність.
При цьому відповідач не був позбавлений можливості навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу виходячи саме з фіксованого розміру гонорару та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми, проте вказаного ним зроблено не було, як під часу розгляду справи судом першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
В свою чергу колегією суддів не встановлено, що надання таких послуг є не доведеними, а їх вартість неспіврозмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в покладенні на відповідача понесених позивачем витрат в частині підготовки заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (1 500,00 грн.), оскільки такий вид послуг, як підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є складовою послуги з представництва сторони в судовому засіданні.
Водночас, колегія суддів зауважує, що всі інші описані в Актах приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги та рахунках документи були подані позивачем до суду та наявні в матеріалах справи, участь представника позивача в підготовчих та судовому засіданнях підтверджується протоколами судових засідань, відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн. є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, з огляду на що додаткове рішення суду першої інстанції в цій справі залишається без змін.
В апеляційній скарзі відповідача, середі іншого, зазначає про те, що в умовах воєнного стану розподіл коштів місцевого бюджету здійснюється відповідно до потреб, необхідних для оборони, як міста Києва, так і нашої держави в цілому, проте колегія суддів зауважує на тому, що положення чинного законодавства визначають як підставу для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з винної сторони те, що вказана особа фінансується за кошти бюджету.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Київської міської ради задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/6386/25 залишити без змін.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 17.12.2025
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
А.О. Мальченко