Постанова від 10.12.2025 по справі 910/13225/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2025 р. Справа№ 910/13225/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.12.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Громадської організації «Товариство «Восток»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025

у справі № 910/13225/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Громадської організації «Товариство «Восток»

до Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення 15 000 000,00 грн. шкоди

за участі Приватного підприємства «Південьпарксервіс»

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24, з посиланням на положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України згідно з яким суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, відмовлено у прийнятті заяви позивача про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу від 03.03.2025 в частині вимог до Приватного підприємства «Південпаксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства оскільки:

- позивач фактично звернувся до суду на захист прав фізичних осіб на користування земельною ділянкою, на якій розташоване гаражне товариство, з доводами про порушення прав власників понад 1 100 гаражів;

- виконання судового рішення у цій справі пов'язане із задоволенням майнових вимог щодо фізичних осіб, оскільки у зазначеному спорі позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів Громадської організації «Товариство «Восток» та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Закону України «Про громадські об'єднання» (ст.ст.11, 21), а також відповідно до статутних завдань такої організації (п.п.1.3, 2.1, 3.1, 10.4 Статуту);

- між позивачем та Приватним підприємством «Південьпарксервіс» відсутні господарські правовідносини, наявність яких є визначальним при віднесенні спору між юридичними особами до компетенції господарських судів;

- спірні правовідносини виникли між фізичними особами, які, стверджуючи про заподіяння їм матеріальних збитків за результатами бездіяльності Приватного підприємства «Південьпарксервіс» - юридичної особи, уповноважили на представництво своїх інтересів створену ними громадську організацію;

- у зазначеному спорі громадська організація, звернувшись з відповідною заявою про відшкодування збитків, реалізувала передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав фізичних осіб - членів такої організації, які, на думку представника фізичних осіб в особі керівника Громадської організації «Товариство «Восток», були порушені Приватним підприємством «Південьпарксервіс»;

- отже, не зважаючи на наявність у сторін в цій справі статусу юридичних осіб, вони не пов'язані господарськими правовідносинами, а тому зазначений спір не підвідомчий господарським судам (такий висновок щодо розмежування підвідомчості спорів судам господарської та цивільної юрисдикцій є послідовним та узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20), спір сторін у вказаній частині підвідомчий судам цивільної юрисдикції спору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Громадська організація «Товариство «Восток» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 та направити матеріали справи № 910/13225/24 для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- за змістом положень чинного законодавства в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів;

- об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин;

- за змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім цього, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті (об'єднанні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об'єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам);

- за спеціальним правилом, викладеним у п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу);

- у той же час аналіз п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами частини шостої статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо;

- отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження, тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України;

- тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов;

- суд, вчинивши дії, необхідні для цілей підготовчого провадження, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин. При цьому суд не має обов'язку постановляти ухвалу про залишення заяви без руху і надавати позивачу строк для усунення недоліків, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 174 та ч. 11 . ст. 176 ГПК України у переліку вимог, недодержання яких є підставою залишення позовної заяви без руху, відсутнє посилання на статтю 173 цього Кодексу;

- процесуальний закон, окрім тих наслідків проведення підготовчого засідання, що передбачені ч. 2 ст. 185 ГПК України, передбачає також можливість ухвалення судом рішення про роз'єднання позовних вимог згідно з ч. 6 ст. 173 ГПК України. При цьому положення ч. 6 ст. 173 ГПК України встановлюють правило, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог. Це правило є запобіжником штучного роз'єднання позовних вимог;

- отже, якщо порушення правил об'єднання позовних вимог об'єктивно неможливо виявити та встановити судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, що, в свою чергу, може бути обумовлено особливостями правового регулювання спірних правовідносин, їх змістом, змістом позовної заяви та неочевидністю порушення правил об'єднання позовних вимог у спірних правовідносинах, яке може бути виявлено та встановлено судом у справі лише в ході її розгляду шляхом дослідження та оцінки обґрунтувань та аргументів в позовній заяві, доказів, заслуховування пояснень сторін та інших учасників провадження у справі тощо, і суддя в ході підготовчого провадження дійшов висновку про порушення правил об'єднання позовних вимог, то суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті ухвалює про роз'єднання позовних вимог. Між тим, суддя у такому випадку позбавлений права залишати позов без розгляду. Винятком з цього правила є положення частин 4 та 5 ст. 173 ГПК України: об'єднані кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. У таких випадках не допускається роз'єднання цих вимог і суддя не може їх розглянути в самостійних провадженнях;

- законодавець допускає залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України у разі виявлення судом у підготовчому провадженні (після відкриття провадження у справі) тих порушень правил об'єднання позовних вимог, які визначені нормами частин четвертої та п'ятої статті 173 ГПК України. При цьому, якщо позивач порушив ті правила об'єднання позовних вимог, які не передбачені нормами частин 4 та 5 статті 173 ГПК України, він не може усунути недоліки позовної заяви, адже встановлення та усунення недоліків у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог ГПК України не передбачено;

- отже позовна заява підлягає залишенню судом без розгляду лише за тих виявлених судом після відкриття провадження у справі порушень правил об'єднання позовних вимог, що передбачені нормами частин 4 та 5 статті 173 ГПК України. В інших випадках порушення правил об'єднання позовних вимог, виявлених та встановлених судом у підготовчому провадженні, суддя за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи приймає рішення про роз'єднання позовних вимог;

- в цій справі об'єднанні вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення та доказами, що підтверджують ці вимоги. Позовні вимоги є такі, що виникли з одних і тих самих та з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів , тобто є однорідними. При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 справа № 910/13225/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Мальченко А.О.

З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 витребувано матеріали справи № 910/13225/24 у Господарського суду міста Києва, а розгляд питання щодо подальшого руху апеляційної скарги відкладено до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

09.10.2025 матеріали справи № 910/13225/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Товариство «Восток» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/13225/24 призначено до розгляду на 05.11.2025 об 11:50 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 № 09.1-08/2446/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13225/24 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 справа № 910/13225/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 справу № 910/13225/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.), учасників справи повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги Громадської організації «Товариство «Восток» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 05.11.2025 об 11:50 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 розгляд апеляційної скарги Громадської організації «Товариство «Восток» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 відкладено на 26.11.2025 о 10:20 год. для для надання всім учасникам судового процесу можливості прийняти участь в судовому засіданні, а також повідомлення Приватного підприємства «Південпаксервіс» про розгляд цієї апеляційної скарги.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному з 24.11.2025 по 27.11.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

Окрім цього, у період з 22.11.2025 по 02.12.2025 суддя Хрипун О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), перебував у відрядженні.

Після повернення судді Яценко О.В. з лікарняного та судді Хрипуна О.О. з відрядження, враховуючи, що розгляд справи № 910/13225/24 було розпочато колегією суддів у визначеному складі, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 розгляд апеляційної скарги Громадської організації «Товариство «Восток» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 призначено на 10.12.2025 о 12:20 год.

Станом на 10.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач, відповідач та Приватне підприємство «Південпаксервіс» представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача, відповідача та Приватного підприємства «Південпаксервіс» за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

У жовтні 2024 року Громадська організація «Товариство «Восток» звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 15 000 000,00 грн. компенсації за завдану шкоду, з яких: 10000000,00 грн матеріальної шкоди та 5 000 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- розпорядженням від 16.05.2016 №290/А-2016 відповідач передав Приватному підприємству «Південьпарксервіс» в оренду на 49 років земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 загальною площею 12 000 кв.м.без дотримання конкурентних засад;

- на вказаній земельній ділянці розташовані 1 100 гаражів, збудовані членами Громадської організації «Товариство «Восток» за власні кошти;

- 09.07.2019 позивач звернувся до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням про передачу земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га в оренду, однак отримав відмову з посиланням на передання цієї ділянки в оренду Приватному підприємству «Південьпарксервіс»;

- службові особи Одеської обласної державної адміністрації, використовуючи службове становище та Приватне підприємство «Південьпарксервіс», фактично чинять перешкоди позивачеві в користуванні його власністю, встановивши шлагбаум та вимагаючи кошти з громадян (членів Громадської організації «Товариство «Восток»), шляхом укладення нікчемних договорів. Своєю діяльністю Одеська обласна державна адміністрація не сприяла позивачу у виконанні статутних завдань, обмежувала права, свободи та інтереси членів Громадської організації «Товариство «Восток», чим було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі №910/13225/24 за позовом Громадської організації «Товариство «Восток» з посиланням на положення п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції встановив, що існує рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/12919/19, яке набрало законної сили 29.11.2022 та яким вирішено спір з тих самих підстав, щодо того самого предмету спору (зміна суми заявленої до стягнення матеріальної та моральної шкоди не змінює самого предмету спору) та між тими ж сторонами.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/13225/24 скасовано в частині відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди за період з 12.03.2015 по 10.04.2018 (10 000 000,00 грн. матеріальної шкоди та 4 950 000,00 грн. моральної шкоди), справу №910/13225/24 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі в частині позову про стягнення з відповідача шкоди за період з 12.03.2015 по 10.04.2018, у частині відмови у відкритті провадження у справі №910/13225/24 за позовом про стягнення шкоди за період з 11.04.2018 по 26.10.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13225/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.03.2025.

03.03.2025 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин та складу учасників судового процесу, в якій позивач просить розглядати позовні вимоги у такій редакції:

1. Стягнути з Приватного підприємства «Південьпарксервіс» кошти в сумі 7 075 200,00 грн. на користь Громадської організації «Товариство «Восток» в якості компенсації за завдану шкоду.

2. Стягнути з Одеської обласної державної адміністрації кошти в сумі 5 000 000,00 грн. моральної шкоди на користь Громадської організації «Товариство «Восток» за завдану шкоду;

3. Визнати договір купівлі - продажу від 20.03.2015, зареєстрований в реєстрі за №398 та посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. недійсним.

4. Визнати договір оренди укладений між Лиманською РДА та Приватним підприємством «Південьпарксервіс» 26.10.2020 на земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 площею 12 га недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 заяву позивача про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин та складу учасників судового процесу від 03.03.2025 в частині вимог:

- про визнання недійсними договору купівлі - продажу від 20.03.2015, зареєстрованого в реєстрі за №398 та посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. та договору оренди, укладеного між Лиманською РДА та Приватним підприємством «Південьпарксервіс» 26.10.2020 на земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 площею 12 га - не прийнято до розгляду;

- до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» - залишено без руху;

- зобов'язано Громадську організацію «Товариство «Восток» у строк до 01.04.2025 надати суду документи, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 84902,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/13225/24 відмовлено у задоволенні клопотання Громадської організації «Товариство «Восток» про звільнення від сплати судового збору.

У зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 06.03.2025 про залишення заяви позивача про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин та складу учасників судового процесу від 03.03.2025 без руху, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 зазначену заяву в частині вимог до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 (про повернення без розгляду заяви позивача в частині вимог до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн.- примітка суду) у справі №910/13225/24 скасовано, справу №910/13225/24 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 відмовлено у прийнятті заяви позивача про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу від 03.03.2025 в частині вимог до Приватного підприємства «Південпаксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду, з посиланням на положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПМ України згідно з яким суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені ст. 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 (провадження №14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Статут громадського об'єднання, зокрема, має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи) (ст. 11 Закону України «Про громадські об'єднання»).

Частиною 2 ст. 21 цього Закону встановлено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи наділено правами бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, засновники (учасники) громадського об'єднання зі статусом юридичної особи наділяють таке об'єднання певними повноваженнями (компетенцією), що не виключає делегування йому функцій представництва для захисту їхніх прав та інтересів у правовідносинах із третіми особами, в тому числі щодо судового захисту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту поданої заяви вбачається, що позивач фактично звернувся до суду на захист прав фізичних осіб на користування земельною ділянкою, на якій розташоване гаражне товариство, з доводами про порушення прав власників понад 1100 гаражів.

При цьому заяву про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин та складу учасників судового процесу від 03.03.2025 в частині вимог до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду також подано громадською організацією в інтересах фізичних осіб задля захисту їх прав, про що зазначено у тексті вказаної заяви.

За змістом статуту позивача, затвердженого протоколом №1 від 06.02.2020 (далі - Статут) та розміщеного у відкритому доступі на сайті Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається таке:

- п.1.3 Статуту - Товариство є неприбутковою організацією. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами;

- п.2.1 Статуту - Товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації;

- п.2.3 Статуту - Товариство може представляти свої інтереси та інтереси членів Громадської організації «Товариство «Восток», вести будь-які справи у всіх державних органах виконавчої влади, установах, судах України усіх рівнів (господарських судах усіх рівнів, Верховному Суді України, Судах загальної юрисдикції, Адміністративних судах) а також наглядових інспекціях, у будь-яких інших державних та недержавних установах та організаціях з усіма правами, які надані чинним законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі;

- п.3.1 Статуту - Товариство створено з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків;

Також відповідно до п.10.4 Статуту Товариство у всіх державних органах виконавчої влади та установах, у судових органах всіх рівнів, органах прокуратури, у будь-яких інших державних та недержавних установах та організаціях з усіма правами, які надані Законом України позивачу, відповідачу, третій особі представляє Голова правління.

Отже, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що:

- виконання судового рішення у цій справі пов'язане із задоволенням майнових вимог щодо фізичних осіб, оскільки у зазначеному спорі позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів Громадської організації «Товариство «Восток» та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Закону України «Про громадські об'єднання» (ст.ст.11, 21), а також відповідно до статутних завдань такої організації (п.п.1.3, 2.1, 3.1, 10.4 Статуту);

- між позивачем та Приватним підприємством «Південьпарксервіс» відсутні господарські правовідносини, наявність яких є визначальним при віднесенні спору між юридичними особами до компетенції господарських судів, а відтак позивач як громадська організація, представляючи інтереси своїх членів - фізичних осіб, помилково визначив належність цього спору до господарської юрисдикції з посиланням на відповідність його суб'єктного складу вимогам ст. 4 ГПК України.

Тобто, позивачем у цій справі подано позов та заяву, що розглядається, в інтересах фізичних осіб, які є членами Громадської організації «Товариство «Восток», а не на захист власних інтересів позивача як юридичної особи, що а відтак такій спір не може бути віднесений за суб'єктним критерієм до юрисдикції господарських судів.

Аналізуючи характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що:

- спірні правовідносини виникли між фізичними особами, які, стверджуючи про заподіяння їм матеріальних збитків за результатами бездіяльності Приватного підприємства «Південьпарксервіс» - юридичної особи, уповноважили на представництво своїх інтересів створену ними громадську організацію;

- у зазначеному спорі громадська організація, звернувшись з відповідною заявою про відшкодування збитків, реалізувала передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав фізичних осіб - членів такої організації, які, на думку представника фізичних осіб в особі керівника Громадської організації «Товариство «Восток», були порушені Приватним підприємством «Південьпарксервіс»;

- отже, не зважаючи на наявність у сторін в цій справі статусу юридичних осіб, вони не пов'язані господарськими правовідносинами, а тому зазначений спір не підвідомчий господарським судам (такий висновок щодо розмежування підвідомчості спорів судам господарської та цивільної юрисдикцій є послідовним та узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20);

- вказане свідчить про підвідомчість судам цивільної юрисдикції спору за позовом Громадської організації «Товариство «Восток» в частині вимог до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що викладені вище висновки цілком узгоджуються з правовою позицією, яка сформована судами при розгляді справ:

- № 916/754/24 за позовом Громадської організації «Товариство «Восток» до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, Приватного підприємства «Південьпарксервіс» про відшкодування шкоди у розмірі 5 500 000,00 грн. (постанова Верховного Суду від 14.01.2025, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, ухвала Господарського суду Одеської області від 09.10.2025);

- № 910/17395/23 за позовом Громадської організації «Товариство «Восток» до Держави України в особі Національного агентства з питань запобігання корупції про відшкодування шкоди (ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, постанова Верховного Суду від 25.04.2024).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.175 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин, суду першої інстанції в цьому випадку цілком вірно відмовив у прийнятті заяви позивача про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу від 03.03.2025 в частині вимог до Приватного підприємства «Південпаксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду, з посиланням на положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

При цьому колегія суддів зауважує на наступному.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Колегія суддів зазначає про те, що апелянтом у апеляційній скарзі фактично не наводяться доводи щодо незгоди з оскаржуваною ухвалою в частині визначення того, що спір сторін в частині вимог до Приватного підприємства «Південпаксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду не підвідомчий господарським судам, а доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України у разі виявлення судом у підготовчому провадженні (після відкриття провадження у справі) тих порушень правил об'єднання позовних вимог, які визначені нормами частин четвертої та п'ятої статті 173 ГПК України.

При цьому апелянт вказує, що в цій справі об'єднанні вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення та доказами, що підтверджують ці вимоги, позовні вимоги є такі, що виникли з одних і тих самих та з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів , тобто є однорідними, а об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає про те, що:

- у спірному випадку судом було відмовлено у прийнятті заяви позивача про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу від 03.03.2025 в частині вимог до Приватного підприємства «Південпаксервіс» про стягнення 7 075 200,00 грн. в якості компенсації за завдану шкоду, з посиланням на положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, а не залишено вказану заяву в частині без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України;

- положення ГПК України не надають суду можливість розглядати справу, які йому не підвідомча через те, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, а ч. 4 ст. 173 ГПК України імперативно визначає, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, у цьому випадку не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 280 ГПК України, якою визначені підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, встановлено, щопідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів зазначає про те, що при розгляді апеляційної скарги не встановлено наявність визначених ст. 280 ГПК України підстав для скасування ухвали ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Громадської організації «Товариство «Восток» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/13225/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун