Справа № 752/26723/25
Провадження №: 2/752/11817/25
15.12.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-9851225 від 13 липня 2024 року в розмірі 19 292,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «МАКС КРЕДИТ») уклали з ОСОБА_1 кредитний договір №00-9851225, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» зобов'язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, шляхом переказу на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав.
20 січня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «МАКС КРЕДИТ», а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги грошових коштів в сумі 19 292 грн 00 коп до відповідача.
Просить, позовні вимоги задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І.А.
Ухвалою від 13 листопада 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз'яснив сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановив процесуальні строки.
Також, задоволено клопотання ТОВ «ФК «ЕЙС» про витребування доказів, витребувано в Банка-емітента АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829):
1. Інформацію:
- чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка НОМЕР_5;
- про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 13.07.2024 - 18.07.2024 у сумі 8 000,00 грн;
- чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 );
2. У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 , за період з 13.07.2024 по 18.07.2024 у сумі 8 000,00 грн, витребувати інформацію у вигляді:
- первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника)
- повного номера рахунка маска картки НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
3. У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_5 , витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) (клієнта банку) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_5 .
4. У випадку, якщо картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_5 не належить позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска картки НОМЕР_3 .
26 листопада 2025 року на виконання ухвали суду від 13 листопада 2025 року до суду надійшов лист, у якому АТ «ПУМБ» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), на яку було зарахування коштів на суму 8 000,00 грн за період з 13 липня 2024 року по 18 липня 2024 року через сервіс іншого банку. Також повідомлено, що номер телефону НОМЕР_4 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та є його фінансовим номером.
Будь-яких інших клопотань та заяв представник позивача не заявляв.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.
Оскільки зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не вдалося встановити, а відома лише його остання адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ), то відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення для відповідача про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/26723/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 28 листопада 2025 року о 09 год. 00 хв; на 15 грудня 2025 року о 08 год. 30 хв.
Однак, відповідач у судове засідання не з'явився. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 13 липня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9851225 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 11334 відправлено 13 липня 2024 року о 17:25:42 на номер телефону відповідача та введено ним 13 липня 2024 року о 17:26:08.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 8 000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк кредитної лінії: 360 календарних днів. Дата повернення кредиту - 08 липня 2025 року.
Відповідно до підпункту 1.5.1 пункту 1.5 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.
Згідно з пунктом 1.6 Договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає: 1 200,00 грн.
Відповідно до підпункту 1.7.1 пункту 1.7 та пункту 1.8 Договору, денна процентна ставка дорівнює 1.5%, орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладення договору становить 9 115,87 %.
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 50 960,00 грн. (пункт 1.9 Договору).
Пунктом 2.8. Договору передбачено, що сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 8 000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
13 липня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-9851225 від 13 липня 2024 року через платіжний сервіс «Platon» на платіжну картку № НОМЕР_5 , яка вказана в пункті 2.8. Договору, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Отже, кредитодавець свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується додатком до Інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 173/02 від 06 лютого 2025 року.
20 січня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «МАКС КРЕДИТ», а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги грошових коштів в сумі 19 292 грн 00 коп до відповідача.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 20 січня 2025 року до договору факторингу № 20012025-МК/Ейс ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 19 292 грн 00 коп.
Всупереч умов Договору № 00-9851225 від 13 липня 2024 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 19 292,00 грн, яка складається з наступного: 9 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 092,00 грн - заборгованість за процентами, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за кредитним договором, які містяться в матеріалах справи.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору № 00-9851225 від 13 липня 2024 року встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір № 00-9851225 від 13 липня 2024 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір містить персональні дані клієнта, зокрема, зазначення номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір № 00-9851225 від 13 липня 2024 відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
26 листопада 2025 року на виконання ухвали суду від 13 листопада 2025 року до суду надійшов лист, у якому АТ «ПУМБ» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), на яку було зарахування коштів на суму 8 000,00 грн за період з 13 липня 2024 року по 18 липня 2024 року через сервіс іншого банку.
З виписки по рахунку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) вбачається, що на його рахунок надійшли 8 000 грн., дата 13 липня 2024 року.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 13 липня 2024 року № 00-9851225 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» 13 липня 2024 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 8 000,00 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 13 липня 2024 року №00-9851225 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 20 січня 2025 року становить 19 292,00 грн. що складається із 9 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 092,00 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, висловлена позиія, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитороа не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржника, в тому числі і відповідача за договором факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), що складає 9 200,00 грн є такими, що підлягають задоволенню.
В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у загальному розмірі 10 092,00 грн, з цього приводу суд зазначає про наступне.
Так, як вже зазначалось, умовами кредитного Договору №00-9851225 від 13 липня 2024 року, позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з дня видачі кредиту до дати фактичного повного повернення кредиту, протягом строку визначеного договором.
З огляду на викладене, сума заборгованості по відсоткам є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Водночас відповідачем не було надано жодних доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.
Окрім того, суд звертає увагу, що незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не повернув у встановлений строк отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в загальному розмірі 10 092,00 грн, які передбачені умовами кредитного договору.
Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено та встановлено проценти за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма їхніми умовами).
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що відсотки нараховані первісними кредиторами, з боку позивача з моменту отримання права вимоги до відповідача, не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, відсотки нараховані у відповідності до умов вищевказаного договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням згідно договору від 13 липня 2024 року № 00-9851225 у розмірі 19 292,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.
За правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного з адвокатським бюро «Соломко та партнери», акту прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року, додаткової угоди №25770857376 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді, суд встановив, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації та підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, розгляд справи в порядку спрощеного провадження, задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС», а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн., які документально підтверджені.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 16, 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9851225 від 13 липня 2024 року в розмірі 19 292 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто дві) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 24986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду виготовлено 15 грудня 2025 року.
Суддя І.А. Кирильчук