Справа № 697/1603/24
Номер провадження 1-кп/697/59/2025
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
особи стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_4 ,
законного представника - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні №12024250340000192 від 19.06.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ліпляве Канівського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
06.10.2025 прокурор Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, посилаючись на те, що в період інкримінованих йому дій виявляв ознаки тяжкого психічного розладу у формі органічного шизофреноподібного розладу, через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На даний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявляє ознаки органічного шизофреноподібного розладу та не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та у судовому процесі.
Так, у діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки суспільно - небезпечного діяння, яке полягає у тому, що він 18 червня 2024 року, близько 11:25 годин, перебуваючи на асфальтній дорозі неподалік власного домоволодіння по АДРЕСА_1 , у ході сварки із потерпілим ОСОБА_7 , який в той час знаходився із своїм велосипедом навпроти нього, тримаючи у правій руці сокиру із дерев'яним топорищем, яку останній взяв на території власного домоволодіння, замахнувшись нею, наніс два удари підряд гострою частиною сокири в ліву руку потерпілого ОСОБА_7 , а саме в область кисті, якою останній поставив блок, після чого ОСОБА_4 наніс потерпілому ще чотири удари сокирою в область лівої руки потерпілого, однак ОСОБА_7 продовжив відбиватися та ставити рукою блоки, після чого одразу ж направився до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де його побачила гр. ОСОБА_9 , яка, побачивши кров на лівій руці ОСОБА_7 , завела його на територію вищевказаного домоволодіння та надала домедичну допомогу.
Так, внаслідок суспільно-небезпечних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: переломів 4-ї та 5-ї п'ясних кісток лівої кисті, які відносять до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; рани лівого передпліччя, саден лівої кисті та лівого плеча, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 02-01/604 від 10.07.2024.
Таким чином, за вказаних обставин, ОСОБА_4 вчинив суспільно - небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Вчинення ОСОБА_4 вказаного суспільно - небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке ніким з учасників судового розгляду не оспорюється, повністю підтверджується дослідженими судом доказами:
- показаннями наданими у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_7 про те, що 18.06.2024, орієнтовно в період часу з 11:00 по 11:30 год., він виїхав зі свого двору та поїхав на велосипеді на пошту, щоб отримати пенсію. ОСОБА_4 знав коли він, як правило, виїжджає на пошту для отримання пенсії, тобто в які дні та в який час. Зазначив, що в них давно склалися неприязні відносини. Однак, тільки він виїхав зі свого двору, то побачив як із свого двору вийшов ОСОБА_4 з сокирою в руках. Він подумав, що ОСОБА_4 хоче лише перейти дорогу, оскільки через дорогу в нього живе родич, племінниця. Однак ОСОБА_4 почав висловлювати претензії: «Що ти мені собаку отравив, бур'янів понатрушував, що ти в мене лазив скрізь!» та накинувся на нього з сокирою. Він підняв руку, поставивши блок, щоб ОСОБА_4 не вдарив по голові та почав кричати: «Що ти робиш, для чого це все, що ти собі придумав!». Однак ОСОБА_4 наніс йому два удари підряд гострою частиною сокири по лівій руці, в область кисті, якою він поставив блок, після чого ОСОБА_4 наніс йому ще чотири удари сокирою в область лівої руки. Всього наніс сокирою 6 ударів. Він продовжував відбиватися та ставити рукою блоки, після чого він покотив велосипед та пішов до двору ОСОБА_10 , а ОСОБА_4 зайшов у свій двір. Зайшовши у двір ОСОБА_10 , його побачила ОСОБА_11 , яка побачивши на лівій руці кров, завела його на територію домоволодіння та надала домедичну допомогу, після чого його відвезли в лікарню. Зазначив, що поніс витрати на лікування, однак ОСОБА_4 жодних витрат не відшкодував;
- показаннями наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_12 який показав, що є сусідом ОСОБА_4 та ОСОБА_7 18.06.2024, вдень, точного часу не пам'ятає, був в себе на городі та почув крики та шум з дороги, ніби хтось сварився. Подивився в сторону дороги й побачив як сварилися між собою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , після чого сварка переросла в бійку. В ОСОБА_4 була сокира в руках, якою він замахнувся та почав наносити удари ОСОБА_7 по руці. ОСОБА_7 кричав: «Що ти робиш? Що це таке?», та почав захищатися від цих ударів, поставивши рукою блок. Через деякий час приїхали працівники поліції, однак хто їх викликав, йому невідомо;
- показаннями наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_13 , яка показала, що є дружиною ОСОБА_7 та недалеко проживає від ОСОБА_4 в с. Ліпляве Черкаського району Черкаської області. Між ОСОБА_4 та її чоловіком давно склалися неприязні відносини. 18.06.2024 її чоловік збирався їхати на пошту отримувати пенсію. Коли вона подивилася на годинник, то була вже 11:10 год., а тому вона почала говорити чоловіку, щоб збирався швидше. Він відразу вийшов на вулицю, сів на велосипед та поїхав. Хвилин через п'ять вона вийшла на вулицю, щоб йти по справах, як почула, що її ніби хтось покликав. Вона подивилася на дорогу біля своїх воріт, однак нікого не побачила, а коли вже другий раз почула, що її знову хтось покликав, то почула, що дійсно її покликали ОСОБА_10 , які проживають неподалік. Вона відразу ж пішла до двору ОСОБА_10 і коли прийшла, то побачила в дворі свого чоловіка, який стояв біля колонки, рука в нього була перев'язана біля ліктя та бинтом перев'язані пальці. Вона запитала, що сталося, та її чоловік повідомив, що ОСОБА_4 напав на нього з сокирою по дорозі, як він їхав на пошту. Зазначила, що ОСОБА_14 запропонував допомогу та відвезти її чоловіка до лікарні, після чого вона повернулася додому, закрила будинок та вони разом поїхали до лікарні на автомобілі ОСОБА_10 ;
- показаннями наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_9 , яка показала, що є сусідкою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 18.06.2024, вдень, перебувала на території свого домоволодіння та почула шум на вулиці. Коли вийшла на вулицю, то побачила як до неї прямує її сусід ОСОБА_7 із пораненою лівою рукою з якої йшла кров. Він зайшов у двір та вона зав'язала руку полотенцем і сказала своєму чоловіку, щоб він швидко відвіз ОСОБА_15 до лікарні. Покликали також його дружину. Вона запитала ОСОБА_7 , що трапилося та він їй сказав, що їхав на пошту, щоб отримати пенсію та сусід ОСОБА_4 з сокирою на нього накинувся і почав наносити удари;
- показаннями наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_16 , який показав, що є сусідом ОСОБА_4 та ОСОБА_7 18.06.2024, вдень, він перебував вдома та почув надворі якісь крики. Вийшов з будинку та побачив як до нього в двір зайшов ОСОБА_17 в якого була травмована ліва рука та видно що це була рубана рана. Його дружина ОСОБА_18 надала ОСОБА_19 допомогу, промивши рану та наклавши джгут. Після чого він допоміг ОСОБА_19 й відвіз його в м. Канів на швидку медичну допомогу;
- витягом з ЄРДР №12024250340000192 від 19.06.2024, з якого вбачається, що відомості до ЄРДР внесені за ч. 1 ст. 122 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 18.06.2024 до приймального відділення КНП «Канівська БЛ» звернувся гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 , з тілесними ушкодженнями у вигляді закритого перелому 4, 5 зап'ясткових кісток лівої кисті та пояснив, що вказані ушкодження йому наніс сокирою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.98);
- рапортом ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 18.06.2024 зі змісту якого вбачається, що отримано повідомлення від органів охорони здоров'я та зареєстровано ЄО за № 2550 від 18.06.2024 як: інші тілесні ушкодження. Фабула ЄО: 18.06.2024 о 11:51 за адресою: м. Канів, вул. Успенська, 15, до приймального відділення Канівської БЛ з тілесними ушкодженнями звернувся гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий в АДРЕСА_2 . Прибувши на місце виклику, було проведено опитування гр. ОСОБА_7 , який пояснив, що 18.06.2024 близько 11:20 год., він на велосипеді їхав в с. Ліпляве, вул. Центральна та з невідомих йому причин на нього накинувся мешканець села гр. ОСОБА_4 , та, розмахуючи сокирою, вдарив його по руці, після чого вони звернулись до Канівської БЛ для отримання медичної допомоги. Також було проведено опитування учасників події, відібрано довідку про наявні тілесні ушкодження. Зібрані матеріали передано до чергової частини відділу поліції для подальшого розгляду і прийняття рішення (т.1 а.с.99);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 18.06.2024 з якого вбачається, що працівником поліції прийнято заяву від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що 18.06.2024 близько 11 год. 20 хв., перебуваючи в с.Ліпляве, вул. Центральна, гр. ОСОБА_4 завдав йому тілесних ушкоджень (т.1 а.с.100);
- протоколом огляду місця події від 18.06.2024 та фототаблицями до нього з яких вбачається, що слідчий СВ ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_20 на підставі повідомлення на лінію 102, у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, в присутності понятих: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , за участю спеціаліста ОСОБА_23 , провела огляд місця події, яким є проїзна частина АДРЕСА_1 . Безпосередньо місцем події є частина вказаної вулиці, яка пролягає повз подвір'я будинку, що належить ОСОБА_4 . При огляді автодороги на асфальтному покритті виявлено слід розміром близько 8 см. та 7,5 см. бурого кольору неправильної форми, слід зовні схожий на кров. Даний слід розміщений по напрямку дороги в бік центра с. Ліпляве на відстані близько 2 м. від лівого краю проїзної частини (т.1 а.с.101-105);
- протоколом огляду від 18.06.2024 та фототаблицями до нього з яких вбачається, що слідчий СВ ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_20 , у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, в присутності понятих: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , за участю власника майна ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_1 , провела огляд, яким є домоволодіння розташоване в АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння належить ОСОБА_4 , огороджене залізним парканом синього кольору, ворота домоволодіння на момент огляду відчинені. При вході на подвір'я з лівого боку від воріт знаходиться гараж, з правого боку від воріт знаходиться цегляний одноповерховий будинок. Біля будинку на відстані близько 10 м. розміщений город. Неподалік від городу на відстані близько 8 м. було виявлено сокиру, яка складається з дерев'яного руків'я та леза. Руків'я розміром близько 50 см. в довжину. Розмір леза близько 10 см. Довжина сокири в цілому близько 50 см. Під час огляду сокири, а саме на її лезі було виявлено сліди бурого кольору зовні схожі на кров. Дані сліди були наявні з обох боків леза. Як пояснив ОСОБА_4 даною сокирою ним нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_24 та після чого він забрав дану сокиру після нанесення ушкоджень до свого подвір'я. В подальшому ОСОБА_4 вказав місце на землі на якому під час огляду знаходилася сокира. Виявлене під час огляду вилучено: сокиру, яка упакована до паперової картонної коробки опечатано та скріплено біркою з підписами понятих. Дана сокира в упакованому вигляді зберігається на території ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області (т.1 а.с.107-111);
- протоколом огляду предмету від 19.06.2024 з якого вбачається, що слідчий СВ відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_25 в приміщенні службового кабінету № 15 у відповідності до вимог статей 104, 105, 106, 107, 223 та 237 КПК України провів огляд предмету: дерев'яного короба, на якому є бирка із пояснюваним написом «сокира із дерев'яним топорищем, яка була вилучена в ході проведення огляду місця події від 19.06.2024 з домоволодіння ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ». При огляді установлено, що сокира та топорище стандартних розмірів, виробництва СРСР, сліди вироблення, затертості та пошкодження вказують на тривале використання. Металеве лезо сокири шириною 10 см., на обох боках леза наявні сліди речовини бурого кольору, схожої на кров. Довжина топорища становить 50 см. Після огляду сокиру поміщено в упакування, в якому воно подано на огляд. Під час огляду застосовані технічні засоби: службовий ПК (т.1 а.с.112);
- постановою про визнання речових доказів від 19.06.2024 з якої вбачається, що сокиру із дерев'яним топорищем визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024250340000192 та яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області (т.1 а.с.113);
- запитом слідчого СВ відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_25 до головного лікаря КНП «Канівська БЛ» ОСОБА_26 від 21.06.2024 № 7804/67/02-24 щодо надання інформації про те, з якими тілесними ушкодженнями звертався 18.06.2024 за медичною допомогою до КНП «Канівська БЛ» гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.115) та відповіддю головного лікаря КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» від 24.06.2024 № 857/01-03 про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає по АДРЕСА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 18.06.2024 (11:50) по 21.06.2024 (08:24) з діагнозом: Відкрита рана інших частин передпліччя, перелом 4-5 п'ясткової кістки (т.1 а.с.116);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.06.2024 та фототаблицями до нього з якого вбачається, що слідчий СВ відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_25 за участю потерпілого ОСОБА_7 , статиста ОСОБА_16 , у присутності понятих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 в АДРЕСА_3 , з дотриманням вимог ст.ст. 104, 223, 240 КПК України, провів слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей про те, що 18.06.2024, близько 11 год 25 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на дорозі по вул. Центральна, 91 в с. Ліпляве Ліплявської ОТГ Черкаського району Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс сокирою тілесні ушкодження ОСОБА_7 . На прохання слідчого відтворити обставини події, потерпілий ОСОБА_7 показав, що 18.06.2024, близько 11 год. 25 хв., він виїхав зі свого двору та їхав на велосипеді по вул. Центральна в бік пошти. Його на дорозі перестрів ОСОБА_4 із сокирою в руках та показав місце знаходження ОСОБА_4 , своє місце знаходження та напрямок свого руху. Показав яким чином ОСОБА_4 наніс йому шість ударів сокирою по лівій руці в результаті цього він отримав тілесні ушкодження. Потім він показав в яку сторону він побіг, та побіг до сусіднього двору ОСОБА_10 , а також показав, що ОСОБА_4 пішов до свого двору із сокирою в руках (т.1 а.с.117-123);
- постановою слідчого СВ відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_25 від 05.07.2024 про призначення судово-медичної експертизи на розв'язання якої слідчим поставлено запитання: - які тілесні ушкодження мали місце у потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .?; - яка давність, локалізація, механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .? - до якого ступеню тяжкості відносяться тілесні ушкодження, що мали місце у потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .? - чи могли тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виникнути при обставинах, на які він вказує під час слідчого експерименту від 21.06.2024? (т.1 а.с.126-127);
- висновком експерта Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров'я України № 02-01/604 від 10.07.2024 з якого вбачається, що у ОСОБА_7 , згідно даних, наданої на судово-медичну експертизу медичної карти, мали місце ушкодження: переломи 4-ї та 5-ї п'ясних кісток лівої кисті; рана лівого передпліччя, садна лівої кисті та лівого плеча. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи та відносяться: - переломи 4-ї та 5-ї п'ясних кісток лівої кисті до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; - рана лівого передпліччя, садна лівої кисті та лівого плеча до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.129-130);
- висновком судово-психіатричної експертизи Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №407 від 20.03.2025 з якого вбачається, що на даний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявляє ознаки органічного шизофреноподібного розладу, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також виявляв ознаки тяжкого психічного розладу у формі органічного шизофреноподібного розладу, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи ступінь клінічного прояву психічного розладу у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час, враховуючи ступінь суспільної небезпеки та можливість повтору вчинення суспільно небезпечних дій через наявний у нього психічний розлад, рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь відповідно до ст. 92 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.166-169).
Зазначений висновок експерта не викликає у суду сумнівів щодо того, що особа страждає на психічну хворобу, яка зумовлює її неосудність і вказує на потребу у застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру наведених у висновку.
Будь-яких інших доказів сторонами не надавалося.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає доведеними раніше викладені обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно - небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та вважає вчинення ним таких дій цілком підтвердженими наявними у матеріалах кримінального провадження та дослідженими судом доказами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, що відповідно до положень ст. 19 КК України виключає можливість призначення покарання.
Крім того, суд зауважує, що осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
Виходячи з положень статей 23, 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення. Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність. Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Вмотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №407 від 20.03.2025, ОСОБА_4 на період часу до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на час проведення експертизи виявляв і виявляє ознаки органічного шизофреноподібного розладу, в зв'язку з чим не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину.
Прокурор під час судового розгляду підтримав клопотання, зважаючи на висновок судово-психіатричної експертизи, зазначив про необхідність застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Потерпілий ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просили клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 - задовольнити та підтримали поданий ними цивільний позов про відшкодування ОСОБА_4 майнової та моральної шкоди, отриманої внаслідок кримінального правопорушення, а також стягнення витрат на правову допомогу.
Особа, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо вирішення клопотання поклався на розсуд суду.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 вказав, що у судовому засіданні встановлено вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, щодо задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, в зв'язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, не заперечував. Щодо вирішення питання цивільного позову звертає увагу на те, що ОСОБА_4 у зв'язку з психічним захворюванням не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, а тому не може нести відповідальність за спричинену ним шкоду здоров'ю потерпілого.
Законний представник ОСОБА_5 також не заперечувала щодо застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 .
Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним та Кримінально-процесуальних кодексами України, цим законом та іншими законами.
Згідно з ст. 18 КК України, суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Частиною 1 статті 503 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення в стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Частиною 4 статті 503 КПК України визначено, що примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Як встановлено положеннями ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Частиною 3 цієї норми закону визначається, що госпіталізація до психіатричного закладу з звичайним наглядом може бути застосована судом, щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в примусовому порядку.
У справі № 158/3106/18 від 04.12.2019 Верховний Суд висловив позицію: «Висновок експерта не має наперед встановленої сили для суду та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Згідно з ч. 1 ст. 94 КК, обрання судом певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.»; «П. 5 ч. 1 ст. 513 КПК покладає саме на суд обов'язок під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, у разі застосування таких заходів, визначати їх вид. Визначаючи тип психіатричної лікарні, в яку необхідно помістити неосудну особу, суд повинен виходити не тільки з її психічного стану, а й з характеру вчиненого нею суспільно небезпечного діяння».
Верховний Суд у справі № 51-5807км18 від 30.05.2019 висловив позицію, що «Статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. Колегія суддів звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності».
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Разом з цим, в абз. 2 п. 15 вищевказаної постанови роз'яснено, що в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований).
Дана позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №761/37225/20.
У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2015 року в справі «Берланд проти Франції» щодо природи та мети примусової госпіталізації високий суд зауважив, що такий захід медичного характеру може бути призначений лише у випадку, коли психіатричним заключенням встановлено наявність у особи психічного розладу, що свідчить про її неосудність та становить ризик для безпеки людей чи дотримання громадського порядку. Проголошення особи неосудною з підстав наявності психічного розладу та вжиття пов'язаних з цим заходів процесуального примусу не є «покаранням» в розумінні п. 1 ст. 7 Конвенції, проте розглядається як запобіжний (превентивний) захід.
Згідно з ст. 512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2020 року у справі №234/18511/18 (провадження №51-4960км19) зазначив, що оскільки у стані неосудності особа не здатна розуміти своїх дій та керувати ними, а мета і мотив, які особа має чітко усвідомлювати, як ознаки суб'єктивної сторони складу злочину за наявності такого стану відсутні, то встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. У такому випадку юридична оцінка суспільно небезпечного діяння повинна надаватися, виходячи з фактичних обставин скоєного діяння та наслідків, що настали.
Також, суд звертає увагу на те, що суспільна небезпека діяння, вчиненого в стані неосудності, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, має оцінюватись за загальними критеріями - характером і ступенем з урахуваннях всіх вищезазначених елементів, які їх визначають (характером суспільних відносин, на які діяння посягає, об'єктивними ознаками діяння, а саме місцем, часом, обстановкою, способами й засобами його вчинення, знаряддям, кількістю осіб, характером суспільно-небезпечних наслідків, інтенсивністю посягання, видом і розміром шкоди, яка заподіюється діянням охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам чи ставить їх під загрозу реального заподіяння такої шкоди).
Крім того, у висновку, якій міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 761/37225/20 зазначено, що відповідно до вимог статей 92, 93, 94 КК та ч. 3 ст. 503, ст. 505, ч. 1 ст. 513 КПК при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об'єкту посягання та об'єктивної сторони вчиненого діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим.
Таким чином, кримінальний та кримінально-процесуальний закони пов'язують необхідність застосування примусових заходів медичного характеру саме із суспільною небезпечністю діяння, вчиненого неосудною особою, а не з його наслідками.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що в діях ОСОБА_4 наявні ознаки суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, але встановлено, що під час вчинення суспільно небезпечного діяння він перебував в неосудному стані, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії, свідомо керувати ними, у зв'язку з чим ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи тяжкість захворювання та з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого суспільно - небезпечного діяння, беручи до уваги висновок експертизи про те, що ОСОБА_4 вчинив суспільно - небезпечне діяння в стані неосудності і на даний час не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними, виявляє ознаки суспільної небезпеки, суд вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 26 683,04 грн., моральної шкоди в сумі 50 000, 00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Тобто, у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру відповідачем (цивільним відповідачем) за цивільним позовом є та фізична чи юридична особа, яка несе майнову відповідальність за шкоду, завдану особою, до якої застосовують ці заходи (особою, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або психічної хвороби). Це можуть бути законні представники (наприклад, батьки, опікуни), родичі, або організації (наприклад, підприємство чи установа), де працювала ця особа, що несе відповідальність за її дії відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Статтею 1186 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
Тлумачення застосування вказаного положення ЦК України у межах кримінального провадження, наведене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 25 лютого 2020 року у справі № 594/996/18.
Разом з тим, як встановлено судом, цивільний позов у даному провадженні поданий безпосередньо до ОСОБА_4 (цивільний відповідач).
В залежності від встановлення стану неосудності особи щодо якої розглядається кримінальне провадження судом також вирішується питання цивільного позову.
Відшкодування шкоди завданої суспільно небезпечним діянням може бути покладено на законних представників у випадку визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною. У разі вчинення особою кримінального правопорушення цивільний позов залишається без розгляду до видужування такої особи і відновлення кримінального провадження у порядку ст. 515 КПК України. Від встановлення факту осудності чи неосудності особи залежить не тільки обрання належної процедури кримінального провадження, а й вирішення долі цивільного позову, якщо такий заявлено.
Судом встановлено, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні пред'явлений до ОСОБА_4 , якого визнано неосудним у зв'язку з психічним захворюванням, внаслідок якого останній не усвідомлював своїх дій і не міг керувати ними під час вчинення суспільно-небезпечного діяння й на даний час, та який за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, а відтак, не несе відповідальності за спричинену ним шкоду.
За таких обставин, за відсутності клопотань цивільного позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, та за відсутності, відповідно до ст. 51 ЦПК України, відповідних повноважень у суду, цивільний позов підлягає залишенню без розгляду для можливості звернення з позовною заявою до належного відповідача або до видужання ОСОБА_4 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 165/1610/20).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 93-94 КК України, ст.ст. 92, 372, 376, 395, 512-513, 516 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ліпляве Канівського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- сокиру із дерев'яним топорищем, яка знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1