Єдиний унікальний номер: 378/1420/25
Провадження № 3/378/454/25
16.12.2025 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т. Н., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ст.ст. 130 ч. 3, 126 ч. 5 КУпАП,
ОСОБА_1 27 вересня 2025 року, близько 13 години 16 хвилин, по вул. Георгія Нагаївського в селищі Ставище, будучи притягнутим протягом року до адміністративної відповідальності за ст.ст. 130 ч. 2, 126 ч. 5 КУпАП та позбавленим права керування транспортним засобами постановою Ставищенського районного суду Київської області від 10.09.2025 на 5 років, керував транспортним засобом Honda Dio, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота, від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п. п. 2.1а, 2.5 Правил дорожнього руху України.
Постановою судді Ставищенського районного суду Київської області від 6 жовтня 2025 року відповідно до ст. 36 КУпАП об'єднано в одне провадження справи: ЄУН 378/1420/25, провадження № 3/378/454/25, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП та ЄУН 378/1421/25, провадження № 3/378/455/25, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 5 КУпАП, присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер ЄУН 378/1420/25, провадження № 3/378/454/25 (а.с. 23).
В судове засідання, ОСОБА_1 не прибув повторно, про час і місце розгляду справи повідомлений за адресою зазначеною у протоколах про адміністративне правопорушення від 27 вересня 2025 року, проте, судові повістки повернулися до суду з довідкою УКРПОШТИ, а якій зазначено адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 1, 25, 41, 43, 45), іншу адресу місця проживання він не повідомив, про причини неявки не повідомив, матеріалів, що характеризують його як особу та підтверджують матеріальний стан до суду від останнього не надходило.
У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначено, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 було відомо, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується переглянутим у судовому засіданні відеозаписом на DVD-R дисках, доданого до протоколів про адміністративне правопорушення, перенесених з нагрудної відеокамери (а. с. 20, 34).
З урахуванням викладеного суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.
Суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч. 3, 126 ч. 5 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина п'ята статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП)).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2.1«а» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаних адмінправопорушень підтверджується:
- даними протоколів про адміністративні правопорушення від 27.09.2025 серії ЕПР1 № 466592 та серії ЕПР1 № 466582, в яких викладено обставини вчинення адміністративних правопорушень, які складені уповноваженою на те особою, а їх зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протоколи були підписані особами, які їх склали (а.с. 1, 25);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.09.2025, відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, огляд на стан алкогольного сп'яніння не проводився (а.с. 17,18);
- довідкою щодо кваліфікації адміністративного правопорушення Батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України від 27.09.2025, копії форми вивода адмінпрактики, копій постанов Ставищенського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року та 10 вересня 2025 року, (а.с. 5, 6, 7-8, 9-10, 11-13), відповідно до яких ОСОБА_1 постановою Ставищенського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч. 2, 126 ч. 5 КУпАП;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4320354 від 21.03.2025 (а.с. 30), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він 21.03.2025, о 13 год. 05 хв., керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та ніколи його не отримував;
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП (а.с. 19), відповідно до якого 27.09.2025, о 13 год. 16 хв., працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній категорично відмовився. Вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинене повторно протягом року;
- переглянутим у судовому засіданні відеозаписом на DVD-R дисках, доданих до протоколів про адміністративне правопорушення, перенесених з нагрудної бодікамери (а.с. 20, 34), на яких зафіксовано що ОСОБА_1 , керуючи мопедом Honda Dio в селищі Ставище, був зупиненим працівниками поліції; під час спілкування з останнім працівниками поліції було встановлено, що він притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також у нього було виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук, та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що він відмовився.
Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даних адміністративних проваджень, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому суд дійшов висновку про наявність в діях останнього складу вказаних правопорушень.
Суд звертає увагу на те, що сутність вчинених правопорушень у протоколах про адміністративні правопорушення викладена із належною повнотою.
Таким чином, вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується сукупністю вищевказаних доказів.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення слід врахувати, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 та за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Оскільки, ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 130 ч. 3, 126 ч. 5 КУпАП, а відповідно до ст. 36 КУпАП стягнення накладається в межах санкції статті за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, - до останнього необхідно застосувати санкцію, передбачену ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки вона передбачає більш серйозну міру стягнення.
При призначенні покарання за відповідними частинами ст.ст. 126, 130 КУпАП суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення адміністративного правопорушення, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, та особу порушника.
Суд дійшов висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 126 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні дані про те, чи є у останнього у власності транспортний засіб, буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
При цьому строк невідбутої частини стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами обчислюється судом відповідно до положень ч. 2 ст. 299, ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, згідно з якими особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Враховуючи, що постановою Ставищенського районного суду Київської області від 10.09.2025, яка набрала законної сили 23.09.2025, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст.ст. 130 ч. 2, 126 ч. 5КУПАП та накладено додаткове стягнення у виді 5 років позбавлення права керування Т3 (невідбута частина стягнення складає 4 роки 9 місяців 7 днів), суд вважає за необхідне приєднати до призначеного строку позбавлення спеціального права за даною постановою, невідбутий строк позбавлення права керування транспортними засобами, визначений за постановою Ставищенського районного суду Київської області від 10.09.2025. При цьому суд, опираючись на вимоги ч. 3 ст. 30 КУпАП, застосовує принцип повного складання невідбутої частини строку призначеного додаткового стягнення у виді позбавлення права керування ТЗ, оскільки, вказані правопорушення були вчиненні ОСОБА_1 до закінчення строку дії такого стягнення.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 3, 126 ч. 5 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч. 3, 126 ч. 5 КУпАП та накласти на нього стягнення:
- за ст. 126 ч.5 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
- за ст. 130 ч. 3 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.
За правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне стягнення за сукупністю правопорушень призначити ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного даною постановою, приєднати невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Ставищенського районного суду Київської області від 10.09.2025 за ст.ст. ст.130 ч. 2, ст. 126 ч. 5 КУпАП, визначивши загальний строк позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами 14 (чотирнадцять) років 9 (дев'ять) місяців 7 (сім) днів.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Т. Н. Скороход