290/1124/25
Іменем України
17 грудня 2025 рокуселище Романів
Суддя Романівського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУ НП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 частиною 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має реєстраційний номер облікової картки платника податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 040892 від 29 вересня 2025 року та доданих до нього матеріалів встановлено, що 01 вересня 2025 року близько 15 години 30 хвилин, гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вчинив домашнє фізичне насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме штовхнув на останню шафу.
Поліцейськими дії ОСОБА_1 кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 частиною 3КУпАП.
В судове засідання, призначене на 08 годину 30 хвилин 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву про розгляд даної справи у її відсутність, при прийнятті рішення у даній справі покладається на суд.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальност, суддя приходить до наступних висновків.
Як вбачається з положень пункту 7 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги статті 268 КУпАП, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених статтею 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 268 КУпАП за наявними у справі матеріалами.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, суду пояснив, що 01.09.2025 жодних неправомірних дій по відношенню до своєї колишньої дружини він не вчиняв. Вважає, що звернення ОСОБА_2 до працівників поліції з приводу вчинення щодо неї домашнього насильства має на меті здійснення на нього тиску через наявний спір з приводу поділу майна, придбаного під час шлюбу. Також подав письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду пояснила суду, що 01.09.2025 вона разом із малолітніми дітьми пересувала шафу у кімнаті будинку, до кімнати зайшов колишній чоловік, щосили штовхнув шафу в її бік та почав виражатися на її адресу непристойними словами. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 їй було спричинено тілесні ушкодження. Також потерпіла пояснила, що неодноразово зверталася до правоохоронних органів для захисту, однак вказані звернення залишилися без належного реагування.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 3 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
За приписами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 9 частиною 2 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальну відповідальність.
Із наведеного слідує, що особа, яка вчинила домашнє насильство фізичного характеру у формі заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості підлягає адміністративній відповідальності виключно у тому випадку, якщо його дії за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Наявність у потерпілого тілесних ушкоджень виключає кваліфікацію дій кривдника за статтею 173-2 КУпАП.
Як вбачається із акту судово-медичного дослідження (обстеження) за № 245, що виданий Чуднівським відділенням бюро судово-медичної експертизи 12 вересня 2025 року за вихідним № 290, потерпілій ОСОБА_2 за наслідками її побиття чоловіком 01 вересня 2025 року діагностовано тілесні ушкодження у вигляді садна правого колінного суглоба, синця правої скроневої ділянки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
У зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю в зв'язку із цим внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернення ОСОБА_2 було розглянуто згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення та 29.09.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ за № 040892 за частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
З огляду на вищевказані обставини щодо наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, зазначені у протоколі дії виходять за межі визначення правопорушення - «вчинення домашнього насильства», яке передбачене диспозицією частини 3 статті 173-2 КУпАП, та підпадають під ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого розділом Особливої частини Кримінального кодексу України проти життя та здоров'я особи.
Згідно статті 253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, справа підлягає передачі до прокуратури для вирішення питання про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень статті 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, провадження по даній справі підлягає закриттю у зв'язку з передачею матеріалів прокурору в порядку статті 253 КУпАП. При цьому, слід звернути увагу, що передаючи справу прокурору, суддя заздалегідь не вирішує питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінально караного діяння, а також про правову кваліфікацію його діянь, оскільки з'ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо наявності умислу, вини, причинно-наслідкового зв'язку та надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового розслідування.
Статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Таким чином, оскільки за спричинення тілесних ушкоджень передбачено лише кримінальну відповідальність, а не адміністративну, вважаю, що в діях ОСОБА_1 можуть вбачатися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, в зв'язку з чим адміністративні матеріали слід передати прокурору для перевірки даного факту та у разі встановлення факту наявності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення прийняти відповідне рішення згідно вимог статті 214 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 250, 253, 284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 173-2 КУпАП та передати матеріали стосовно нього до Чуднівської окружної прокуратури для реагування.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.В. Ковальчук