Дата документу Справа № 322/1396/25
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/1192/25Головуючий у 1-й інстанції Губанов Р.О.
Єдиний унікальний №322/1396/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.124 КУпАП
21 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 і його захисника Шиша А.Б., потерпілого ОСОБА_2 і його представника - адвоката Котова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Шиша Антона Борисовича на постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 22.08.2025 року близько 20 год. 45 хв. на 90 км автодороги Павлоград-Токмак у с.Терсянка Запорізького району Запорізької області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21070» д.н.з. НОМЕР_1 , під час здійснення повороту ліворуч і зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Citroen Berlingo» д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який в цей час рухався в попутному напрямку і здійснював обгін автомобіля «ВАЗ 21070» д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винуватим за ст.124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі захисник Шиш А.Б. просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним. Суд першої інстанції не проаналізував зібрані докази у їх сукупності, не встановив фактичні обставини, за яких відбулась подія ДТП, а також чи винна особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у її вчиненні.
Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог закону. Вказаний процесуальний документ сам по собі не є безумовним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Схема місця ДТП не містить відомостей на підтвердження факту вчинення ДТП саме ОСОБА_1 .
На переконання апелянта, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують інкриміноване водієві ОСОБА_1 порушення вимог п.10.1 ПДР України, яке перебувало би у причинному зв'язку з настанням події ДТП.
При цьому зіткнення транспортних засобів відбулось саме з вини водія ОСОБА_2 , який здійснював заборонений маневр обгону на перехресті.
Відтак, захисник наполягає на тому, наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу поставленого йому в провину адміністративного правопорушення.
Заслухавши ОСОБА_1 і його захисника Шиша А.Б., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; потерпілого ОСОБА_2 і його представника - адвоката Котова О.С., які заперечили проти апеляційної скарги та просили постанову судді залишити без змін; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На переконання апеляційного суду оскаржувана постанова відповідає зазначеним вимогам закону.
Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Всупереч протилежним доводам захисника, у оскаржуваному судовому рішенні викладено установлені судом під час розгляду справи фактичні обставини справи.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується, зокрема, відомостями:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №449816 від 10.09.2025 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 ПДР під час керування транспортним засобом;
- копії схеми місця ДТП, складеної за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на якій зображено розташування обох автомобілів після ДТП, зафіксовано місце їх зіткнення, відомості про локалізацію пошкоджень, дані про ширину проїзної частини;
- доданої до схеми ДТП фототаблиці, на якій зафіксовано розташування пошкоджених автомобілів після їх зіткнення внаслідок ДТП.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції було допитано обох учасників ДТП.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. Підтвердив, що у вказаних в протоколі час і місці відбувалася ДТП за участі даних автомобілів. Зазначив, що він перед здійсненням маневру пересвідчився в безпеці, бачив, що автомобіль який знаходився позаду, був досить далеко від нього. Він завчасно включив світловий покажчик повороту, перед здійсненням маневру почав пригальмовувати, ще раз подивився у дзеркало і бачив, що автомобіль, яким, керував потерпілий, рухається безпосередньо за ним в одній смузі. Після цього він почав маневр, і в цей час відчув удар, від чого втратив свідомість. До тями він вже прийшов коли автомобіль знаходився в кюветі. Вказав, що потерпілий не вмикав покажчик повороту під час здійснення маневру обгону, якщо б це було дійсно так, ОСОБА_1 пропустив би його та не повертав ліворуч. ОСОБА_1 вважав, що у ДТП винен потерпілий, який здійснював обгін в забороненому місці і не дотримувався швидкісного режиму.
Будучи допитаним в суді першої інстанції, потерпілий ОСОБА_2 також підтвердив, що у вказаних в протоколі час і місці відбувалася ДТП за участі даних автомобілів. Вказав, що він рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год, оскільки це було у населеному пункті, до того ж стан дорожнього покриття на тій ділянці дороги не дозволяє їхати з великою швидкістю. Попереду нього рухався автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 . В кінці села, в місці де закінчувалась забудова, ОСОБА_2 розпочав маневр обгону вказаного автомобіля, включив завчасно покажчик повороту, виїхав на зустрічну смугу і почав прискорюватись, в цей час автомобіль «ВАЗ 21070», яким керував ОСОБА_1 , раптово почав повертати ліворуч. Потерпілий намагався уникнути зіткнення, відвернув кермо ліворуч, втім зіткнення автомобілів все ж таки відбулось. Після зіткнення він вочевидь вдарився головою, втратив свідомість і прийшов до тями вже коли обидва автомобілі були в кюветі. Потерпілий зазначив, що не очікував того, що ОСОБА_1 буде повертати ліворуч, оскільки, той не вмикав покажчик повороту, а також на ділянці дороги, де відбулась ДТП, не було встановлено попереджувальний знак прилягання другорядної дороги з лівого боку.
Обидва водії погодились із викладеними у схемі місця ДТП відомостями, у тому числі в частині локалізації механічних пошкоджень автомобілів.
Дослідивши та проаналізувавши всі докази у їх сукупності, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.10.1 ПДР, які перебувають у причинному зв'язку із настанням події ДТП та її наслідків.
Згідно із п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Так, за обставинами даного провадження апеляційним судом встановлено, що водієві ОСОБА_1 інкриміновано порушення вимог п.10.1 ПДР, оскільки він під час здійснення повороту ліворуч і зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем, під керуванням потерпілого, який в цей час рухався в попутному напрямку і здійснював обгін автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Аргументи апеляційної скарги захисника із посиланням на те, що зіткнення транспортних засобів відбулось з вини потерпілого, не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Надаючи юридичну оцінку вказаним доводам, апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять та стороною захисту не надано доказів, які би свідчили про здійснення потерпілим на ділянці, де сталась ДТП, забороненого маневру - обгону на перехресті.
Відповідно до п.1.10 ПДР перехрестя - місце перехрещення місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Перехрестя на проїзній частині позначаються дорожними знаками пріоритету («Головна дорога», «Дати дорогу», «Стоп»), світлофорами та розміткою (суцільні та переривчасті лінії, «стоп-лінія», «шахматка») для регулювання руху, а в нерегульованих місцях діють «правило правої руки» та інші ПДР, що визначають, хто має пріоритет.
Апеляційним же судом встановлено, що місце, куди здійснювався поворот ліворуч автомобіля під керуванням ОСОБА_1 має ґрунтове покриття. Зі схеми місця ДТП, складеної за участі обох водіїв та підписаної ними, встановлено, що відповідні дорожні знаки, які би інформували водіїв про перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, відсутні. Не вбачається також і найменувань вулиць, перетин яких за версією сторони захисту розташований на ділянці, де сталась ДТП. Також відсутні й відомості про нанесення суцільної розмітки, згідно вимог якої маневр обгону автомобіля під керуванням ОСОБА_1 вважався би забороненим.
Відтак, факт здійснення забороненого маневру потерпілим на перехресті під час події ДТП не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду під час апеляційного розгляду, така версія розвитку подій відхиляється апеляційним судом.
При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що місце зіткнення обох автомобілів перебуває на зустрічній смузі, по якій вже здійснював рух автомобіль під керуванням потерпілого. Таке розташування місця зіткнення очевидно вказує на те, що хронологічно маневр обгону автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , здійснено потерпілим ОСОБА_2 раніше, ніж ОСОБА_1 розпочато маневр повороту ліворуч, під час якого ОСОБА_1 в достатній мірі не переконався, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Зіткнення транспортних засобів беззаперечно свідчить, що такого свого обов'язку ОСОБА_1 , змінюючи напрямок свого руху, не виконав, оскільки саме маневр ОСОБА_1 , пов'язаного із зміною напрямку руху керованого ним транспортного засобу, призвів до зіткнення його транспортного засобу із транспортним засобом потерпілого.
До заперечення ОСОБА_1 про те, що саме потерпілий ОСОБА_2 змінив напрямок свого руху після початку повороту ліворуч автомобіля ОСОБА_1 , апеляційний суд ставиться критично, адже автомобіль останнього рухався попереду потерпілого; він постійно перебував в полі зору потерпілого, а відтак свідомі зміна напрямку руху потерпілим, його виїзд на зустрічну смугу руху, вже до того зайняту автомобілем ОСОБА_1 та вчинення зіткнення з ним є більш ніж малоймовірним сценарієм розвитку подій.
У зв'язку з чим, суддя районного суду дійшов правильного висновку про доведеність винуватості водія ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених під час їх оформлення, не встановлено.
Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року (в подальшому "Інструкція").
В ньому зазначено дату та місце його складення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та докладно викладено суть адміністративного правопорушення.
Доводи захисника щодо дати оформлення протоколу були предметом перевірки суду першої інстанції, який встановив, що такі аргументи не можуть слугувати підставою для закриття провадження у справі.
Більш того, апеляційний суд акцентує увагу, що згідно реєстраційних даних органу Національної поліції подія зареєстрована як ДТП з травмованими, наявні відомості про травму голови та грудної клітини потерпілого. У зв'язку з чим виникла необхідність отримання додаткових даних. При цьому строк оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не виходить за встановлені п.7 Розділу VIII Інструкції граничні межі.
Доводи апелянта про те, що вказаний процесуальний документ є самостійним доказом у справі, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Оскільки судом першої інстанції враховано та надано правову оцінку за сукупністю усіх встановлених у даній справі обставин, з якими закон пов'язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Додана до протоколу про адміністративне правопорушення схема місця ДТП містить графічне зображення місця ДТП з відображенням та фіксацією на ньому об'єктів та обставин, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин та відповідає вимогам закону.
На долучених до вказаного документа фотознімках зображено локалізацію та характер завданих механічних пошкоджень.
Таким чином, зазначеними в протоколі відомостями у сукупності з іншими доказами об'єктивно зафіксовано обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу та події передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.
У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення.
Що стосується вимоги представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Котова О.С. про витребування із КНП «Вільнянська БЛІЛ» Вільнянської МР відомостей про стан здоров'я ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить з такого.
За відсутності аргументованих доводів в обґрунтування заявленої вимоги апеляційний суд не встановив підстав для задоволення відповідного клопотання.
Разом з тим, щодо вимоги представника потерпілого про призначення у справі токсикологічного дослідження в порядку ст.273 КУпАП на предмет перевірки перебування водія ОСОБА_1 в стані сп'яніння під час події ДТП, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст.273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба у спеціальних знаннях.
Апеляційний суд зауважує, що судова експертиза призначається лише у випадку дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
На переконання апеляційного суду, для вирішення цієї справи спеціальні знання не потрібні. Докази, що містяться в матеріалах справи, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній постанові в обґрунтування своїх висновків, є належними, допустимими і достатніми, узгоджуються між собою та у своїй сукупності очевидно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення.
До того ж, наведені представником потерпілого обставини, на перевірці яких він наполягає у поданому клопотанні, перебувають поза межами предмета доказування в рамках провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, вимоги представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Котова О.С. в цій частині задоволенню не підлягають.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Шиша Антона Борисовича залишити без задоволення.
Постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар