Справа № 308/20166/24
Іменем України
14 листопада 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Собослоя Г.Г.,
суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Поліщук Світлана Юріївна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року у цивільні справі № 308/20166/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебували у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вищезазначеною позовною заявою.
Представницею відповідача ОСОБА_3 - адвокаткою Карабут М.В. порушено питання про передачу справи за підсудністю за місцем проживання відповідача 2 до Пересипського (Суворовського) районного суду міста Одеси (вулиця Чорноморського Козацтва, 68, Одеса, Одеська область, Україна, 65003).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвокатки Карабут Марини Вікторівни про передачу справи за підсудністю - задоволено, а цивільну справу №308/20166/24 передано за підсудністю на розгляд до Пересипського районного суду міста Одеси.
Ухвала мотивована тим, що у справі приймають участь два відповідачі, а оскільки відповідач ОСОБА_2 знята з місця реєстрації до подання позовної заяви, інші відомості про реєстрацію місця проживання у суду відсутні, натомість місце реєстрації відповідача ОСОБА_3 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою непорушення права на вирішення справи судом, встановленим законом, суд дійшов висновку, що дана справа, з урахуванням положень ч. 15 ст. 28 ЦПК України, не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а підсудна Пересипському (Суворовському) районному суду міста Одеси.
Не погодившись із таким судовим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Поліщук С.Ю., подала до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року про передачу справи за підсудністю до Пересипського районного суду міста Одеси скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що процесуальним законом наділено право вибору між декількома судами виключно позивача. Позивачка зважаючи на надане їй право, подала позов за останнім відомим місцем реєстрації відповідачки ОСОБА_2 - матері загиблого чоловіка - до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Зазначає, що ОСОБА_2 приймала участь в даній справі на першому судовому засіданні та повідомила суду своє останнє місце проживання ( АДРЕСА_2 . Інших адрес місця проживання відповідачка не має. Вважає, що прийняття позову ОСОБА_1 та відкриття провадження за останнім місцем проживання ОСОБА_2 (одного з відповідачів) було здійснено судом без порушень правил територіальної підсудності.
У відзиві представниця відповідача - адвокатка Карабут М.В. просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.05.2025 без змін.
На обґрунтування своїх заперечень зазначає, що матеріалами справи встановлено, що на дату подачі ОСОБА_1 позову відповідачка 1 - ОСОБА_2 була знята з реєстрації за вказаною у позові адресою, разом з тим реєстрація відповідача 2 - ОСОБА_3 підтверджена Довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Відтак, станом на дату подачі позову тільки відповідач 2 - ОСОБА_3 мав зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання. Закон не передбачає можливості пред'явлення позову за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування одного з відповідачів за вибором позивача, оскільки частина 9 статті 28 ЦПК України регулює пред'явлення позову саме до одного відповідача, а не кількох відповідачів.
Щодо поданого ОСОБА_3 відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 додатково повторно зауважила про виключне право позивача вибору між декількома судами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд до іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцять ст. 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч.16 ст. 28 ЦПК України).
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 пред'явлено вищезазначений позов у цій справі до двох відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відтак, позивачка мала право пред'явити позов за місцем проживання або місцезнаходженням одного з двох відповідачів за своїм вибором, але лише за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування одного з відповідачів.
Згідно довідки №У1-3453-ю/о від 08.01.2025 про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 08.02.2013 по теперішній час (а.с. 101).
Відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру Чопської територіальної громади, наданих у відповіді № 03-26/208 від 27.01.2025 Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області громадянка ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 знята з реєстрації 05.08.2024 за заявою власника (а.с.104).
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21.
Оскільки для визначення територіальної підсудності справи критичне значення має чинна, офіційна реєстрація місця проживання відповідача на момент подання позову, суд першої інстанції, встановивши зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , зробив обґрунтований висновок що, справа № 308/20166/24 не підсудна Ужгородському міськрайонного суду Закарпатської області, і в порядку ст.31 ЦПК України передав справу на розгляд Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси - за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка мала право подати позов за останнім відомим місцем проживання відповідачки 1 - ОСОБА_2 , ґрунтуються на неправильному розумінні позивачкою вимог положень статті 28 ЦПК України, а також загальних правил підсудності (стаття 27 ЦПК України), які є пріоритетними.
Так, позов пред'являється за місцем реєстрації відповідача.
Коли відповідачів двоє і більше, застосовується стаття 28 ЦПК України (позови до кількох відповідачів), яка дозволяє позивачеві обрати суд за місцем проживання/знаходження одного з відповідачів, якщо їх декілька і вони проживають у різних місцях.
При цьому, посилання апелянта на можливість подання позову за останнім відомим місцем проживання відповідача (що передбачено, наприклад, частиною 9 статті 28 ЦПК України) є правомірним лише за умови, що відомості про чинне дійсне місце реєстрації відповідачів повністю відсутні, і позивач об'єктивно не міг їх встановити.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не має.
На підставі наведеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Поліщук Світлана Юріївна, - залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: