Справа № 11-cc/824/9118/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 752/23071/25
09 грудня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представників власника майка ОСОБА_7 , - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12.11.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025100000000727 від 09.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12.11.2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025100000000727 від 09.06.2025 року.
Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
В доповненнях до апеляційної скарги прокурор вказує, що з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з'ясування об'єктивної істини по справі, а також проведення оглядів, призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речами та предметами, що вже визнані речовими доказами, а також допитів свідків та проведення інших слідчих та процесуальних дій, орган досудового розслідування та процесуальний керівник вважають за необхідне накласти арешт на вищевказані речові докази вилучені 08.10.2025 року в ході обшуку за вищевказаною адресою.
Зауважує, що відсутність офіційного працевлаштування ОСОБА_10 у ТОВ «Веверіан» жодним чином не спростовує його обізнаності про схеми ОСОБА_11 , оскільки він міг бути залучений неофіційно або отримувати інформацію від інших осіб.
Крім того, наявність законних доходів у минулому не спростовує факту легалізації саме злочинних коштів у 2024 - 2025 роках. До того ж подана представником власника майна довідка з Ізраїлю стосується подій 2018 року і не пояснює походження саме вилучених 80 000 доларів США готівкою.
Посилається і на те, що в судовому засідання стороною обвинувачення зазначалось, що на даний час слідством встановлюється джерела походження коштів ОСОБА_11 , оскільки його офіційні доходи не відповідають його видаткам, але судом не взято до уваги вказане.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представників власника майка ОСОБА_7 , - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, з внесеними доповненнями до неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000727 від 09.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В ході проведення досудового розслідування отримано відомості щодо групи осіб, яка на території міста Києва вчиняє дії, направлені на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Допитані в якості свідків громадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_12 повідомили, що особа на ім'я ОСОБА_13 надає послуги підприємствам реального сектору економіки зі зменшення податкового навантаження та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Вказані дії ОСОБА_14 вчиняє шляхом проведення безтоварних операцій щодо купівлі-продажу програмного забезпечення та надання послуг з його обслуговування залучивши до цього ТОВ «Веверіан» (код ЄДРПОУ 43055367) директором та засновником якого є ОСОБА_14 , а також ФОП ОСОБА_15 .
Крім того, ОСОБА_16 здійснює пересилання грошових коштів російського походження на територію України із використанням операцій з криптовалютою з подальшою їх легалізацією через купівлю рухомого та нерухомого майна на території України. У разі надання послуг з виведення грошових коштів в тіньовий сектор економіки (їх легалізації) особам, які перебувають за межами України (у т.ч. на територію російської федерації та тимчасово окуповані території України), ОСОБА_16 використовує операції з криптовалютою через власний криптогаманець.
Також, ОСОБА_10 повідомив, що частину легалізованих грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, у готівковій формі, а також документи щодо протиправної діяльності, ОСОБА_14 зберігає у банківському сейфі в АТ КБ «ПриватБанк» у м. Києві.
При цьому, значну частину грошових коштів, отриманих внаслідок здійснення вищевказаних операцій, ОСОБА_14 , уродженець м. грозний, російської федерації, витрачає на створення та підтримання «Телеграм» каналів, сторінок в соціальних мережах та інтернет сайтів, за допомогою яких здійснює дії, направлені на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, шляхом розповсюдження недостовірної інформації стосовно дій співробітників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з метою створення перешкод для виконання мобілізаційних завдань, а також підриву довіри суспільства до процесу мобілізації. До вчинення вказаних дій ОСОБА_14 долучив співробітників ТОВ «Веверіан», яким надає вказівки поширювати публікації щодо здійснення мобілізаційних заходів та переміщення військовослужбовців ТЦК та СП у м. Києві, з метою перешкоджання у їхній законній діяльності, яка спрямована на проведення мобілізаційних заходів у період воєнного стану на території України для забезпечення обороноздатності країни.
В ході досудового розслідування з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2025 року проведено обшук 08.10.2025 року банківського сейфу № НОМЕР_1 у відділені АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська 1, яким користується ОСОБА_14 , в ході якого виявлено та вилучено:
- грошові кошти у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США.
Органом досудового розслідування під час проведення обшуку прийнято рішення про необхідність вилучення вказаних грошових коштів для забезпечення подальшого повного, всебічного і об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, а також з'ясування об'єктивної істини по справі. Вказані грошові кошти будуть використані під час проведення експертиз, допитів свідків та інших слідчих та процесуальних дій.
09.10.2025 року вищевказані грошові кошти визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження № 12025100000000727 від 09.06.2025 року, про що винесено відповідну постанову.
09.10.2025 року постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 в рамках кримінального провадження №12025100000000727 від 09.06.2025 року призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу з метою встановлення наявності або відсутності на вилучених в ході обшуку від 08.10.2025 року за місцем проживання ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_1 , речах, предметах і документах відомостей щодо причетності останнього до вчинення протиправних дій.
09.10.2025 року постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 , в рамках кримінального провадження №12025100000000727 від 09.06.2025 року, залучено в якості спеціалістів співробітників Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов'язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України, з метою участі у проведенні перевірки (дослідження) окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Веверіан» (код ЄДРПОУ 43055367), ФОП ОСОБА_14 , з метою встановлення наявності в проведених фінансово-господарських операціях вказаних суб'єктів ознак легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом.
15.10.2025 року (клопотання датоване 09.10.2025 року) заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням накладення арешту, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025100000000727 від 09.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, на тимчасово вилучене майно, що виявлене та вилучене під час проведення обшуку 08.10.2025 року банківського сейфу № НОМЕР_1 у відділені АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська 1, а саме:
- грошові кошти у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025100000000727 від 09.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказані грошові кошти не відповідають критеріям речових доказів.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.
Колегія суддів вважає, що жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що грошові кошти на які прокурор просить накласти арешт зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з наданих матеріалів не вбачається.
Прокурором взагалі не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025100000000727 від 09.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4