справа № 755/11954/22
головуючий у суді І інстанції Катющенко В.П.
провадження № 22-ц/824/13500/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Натальчук Валентини Вікторівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про відстрочення виконання рішення суду
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, у якій просить суд: відстрочити виконання судового рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/11954/22 на виконання якого 24 червня 2024 року видано виконавчий лист визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 рік.
Заяву обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 755/11954/22 від 24 червня 2024 року (ВП НОМЕР_1 від 21 лютого 2025 року), виданий Дніпровським районним судом міста Києва про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 визначено наступний графік спілкування з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;
спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;
спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;
спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
Заявник вважає, що станом на дату подання даної заяви у неї наявні всі підстави для відстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року, з огляду на наступні обставини.
Вказує, що звернення ОСОБА_2 з цією заявою було передчасним та недоцільним, оскільки ОСОБА_1 , розуміючи, що доньці для гармонійного розвитку потрібна любов та виховання батька, жодним чином не чинила та не чинить перешкод у спілкування між батьком та донькою.
Виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрите 09 листопада 2023 року за виконавчим листом, виданим Дніпровським районним судом міста Києва у справі №755/11954/22 відповідно до якого зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою від 20 грудня 2023 року було завершено, у зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
14 березня 2024 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМу МЮ (м.Київ) із заявою про відновлення виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду у справі 755/11954/21 від 19 травня 2023 року.
Зазначає, що батько ігнорує вільне волевиявлення доньки та позбавляє доньку свободи вибору. А небажання доньки підтримувати спілкування з ним трактуються ОСОБА_2 виключно як невиконання матір'ю приписів рішення Дніпровського районного суду міста Києва.
Стягувачем направлено до Державної виконавчої служби Дніпровського району міста Києва заяву про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку із систематичним та регулярним вчиненням перешкод спілкування з дитиною засобами електронного зв'язку.
Зазначена обставина є неправдивою та інформація викладена в ній спростовується актом державного виконавця від 29 листопада 2023 року, зі змісту якого вбачається, що донька відмовляється спілкуватися з батьком та мати не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком телефонним зв'язком.
Відтак звернення з необґрунтованими скаргами та заявами на ОСОБА_1 здійснюється з метою створення останній неприємностей, приниження її честі, гідності та ділової репутації.
Наголошує, що батьку байдуже на бажання доньки, в його діях вбачається лише умисел спрямований на створення ОСОБА_1 проблем задля досягнення своїх особистих майнових інтересів, в тому числі пов'язаних із судовими провадженнями, що перебувають на розгляді у Дніпровському районному суді міста Києва справі № 755/16654/23 та № 755/16316/24, жодним чином не пов'язаних з інтересами доньки. Такі дії призводять виключно до травмування дитини та формують у доньки ОСОБА_4 вкрай негативне ставлення до батька.
З метою врегулювання цієї ситуації, адвокатом ОСОБА_5 направлено до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лист-звернення з проханням провести профілактичну бесіду з ОСОБА_2 та рекомендувати останньому попрацювати з психологом для усвідомлення існуючої проблеми та визначення напрямків роботи для відновлення емоційного зв'язку між ним та донькою.
Однак, таке звернення було проігноровано ОСОБА_2 та він навіть не намагається зосередитися на дитині, її інтересах та потребах, не готовий адаптувати графік спілкування з донькою.
За результатами розгляду указаного звернення листом за № 103008-2985 від 03 вересня 2024 року повідомлено, що спеціалістами Служби у справах дітей та сім'ї проведено чергову профілактично-роз'яснювальну роботу із ОСОБА_2 щодо дотримання ним прав дитини та ознайомлено його про відповідальність передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітньої та виконання рішень судів. Зі слів батька дитини, він бажає постійно бачитися та спілкуватися з донькою, брати участь у її вихованні, але він не має можливості відповідно до графіку, що визначено судом.
Про формальний підхід ОСОБА_2 до виконання судового рішення свідчить і той факт, що 14 липня 2024 року та 16 липня 2024 року, батько дитини ОСОБА_2 , у визначений рішенням час не прибував за місцем проживання доньки ОСОБА_4 та не повідомляв ані про відсутність наміру прибути у визначений час, ані причини такого неприбуття. Ця обставина підтверджується актом державного виконавця від 16 липня 2024 року.
24 липня 2024 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у зв'язку з відсутністю вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні батька з дитиною, постановою про закриття виконавчого провадження НОМЕР_2 виконавче провадження було вдруге завершено у зв'язку з виконанням виконавчого документа у повному обсязі.
Безпідставність звернення до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) ОСОБА_2 та відсутність вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні батька з дитиною підтверджуються постановою про закриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 20 грудня 2023 року та постановою про закриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 24 липня 2024 року у зв'язку з виконанням виконавчого документа у повному обсязі.
Після розлучення батько тривалий сам час не цікавився життям доньки, її здоров'ям та інтересами. Хоча батько не проявляв будь-якого інтересу до її життя та розвитку, ОСОБА_1 не чинила ніякі перешкоди заявнику у спілкуванні з дочкою. Це призвело до того, що донька на той час вже закрилася від батька, перестала йому довіряти та жодним чином не бажає спілкуватися з ним.
21 лютого 2025 року (через понад півроку з моменту закриття виконавчого провадження) ОСОБА_2 втретє звертається до державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження, хоча як уже вище зазначалося ОСОБА_1 не чинилися перешкоди у спілкуванні батька з донькою, а така тривала перерва у спілкуванні з була ініціативою виключно зі сторони стягувана, який не виявляв бажання спілкування з донькою.
З моменту завершення виконавчого провадження, незважаючи на відсутність перешкод зі сторони ОСОБА_1 для зустрічей стягувача з донькою, жодного разу у визначений судом час не прибував за місцем проживання доньки ОСОБА_4 та не повідомляв ані про відсутність наміру прибуття, ані причини такого неприбуття, що свідчить про формальний підхід ОСОБА_2 до виконання судового рішення. Доказів на підтвердження протилежного стягувачем надано не було.
З метою доведення цієї обставини до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) направлено заяву-повідомлення за від 30 жовтня 2024 року № 1237/3010/24.
Звертає увагу, що під час виконання виконавчого листа, під час візитів ОСОБА_2 за місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2017 року народження, жоден із таких візитів не дав результату спільного проведення часу батька та дитини. Малолітня ОСОБА_4 з кожним із таких візитів батька все емоційніше почала висловлювати своє небажання бачити батька та проводити з ним час.
Під час зустрічі, що відбулася 01 квітня 2025 року малолітня ОСОБА_4 відмовилася їхати з ОСОБА_2 на карате, почала плакати. Однак це сприймалося ОСОБА_2 як невиконання рішення суду зі сторони ОСОБА_1 . Ця обставина підтверджується актами державного виконавця від 12 березня 2025 року, 18 березня 2025 року, 25 березня 2025 року, 30 березня 2025 року, від 01 квітня 2025 року, від 08 квітня 2025 року, від 15 квітня 2025 року та від 22 квітня 2025 року.
У зв'язку з такою реакцією доньки, після проведених зустрічей стягувача з донькою, у малолітньої ОСОБА_4 , спостерігається істерика, пригнічений стан, порушення сну та тривожні розлади у зв'язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися за консультативною допомогою до дільничного педіатра за місцем проживання з метою отримання направлення до дитячого психолога.
Також зауважує, що стягувач, достеменно володіючи інформацією про розпорядок дитини, неодноразово телефонує під час навчального процесу чим, відволікає ОСОБА_4 та весь клас від навчання.
З кожною такою ситуацією ОСОБА_4 , все негативніше сприймає батька та негативно реагує на нього. Спілкування батька, яке завжди розпочинається зі слів: «Я прийшов на виконання рішення суду, ти повинна зі мною піти гуляти, це моє право...» не сприймається дитиною прихильно та викликає у малолітньої ОСОБА_4 виключно негативні емоції та пригнічує її емоційний стан, у зв'язку з чим дитина закрилася від батька, перестала йому довіряти та жодним чином не бажає спілкуватися з ним.
У зв'язку із вищевикладеним, за ініціативи старшого державного виконавця ОСОБА_6 постановою від 02 квітня 2025 року про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій, які будуть проводитися 08 квітня 2025 року о 16 год. 15 хв. за адресою: вул. Плеханова, буд. 6, м. Київ, запрошено для проведення виконавчих дій психолога Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб.
За результатами проведеної зустрічі, психологом Дніпровського ЦСС м. Києва ОСОБА_7 до Дніпровського ВДВС у місті Києві скеровано лист за № 103/42-464 від 17 квітня 2025 року.
Зі змісту цього листа вбачається, що психологом було здійснено спостереження за спілкуванням дитини ОСОБА_4 з батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Досліджувалися поведінкові реакції та невербальні сигнали дитини. Під час зустрічі з батьком дитина, стала обіймати матір та опускати голову. В момент, коли батько наблизився та заговорив до неї - стала гучно плакати й проситися додому, казала, що не хоче його бачити. При зустрічі була в пригніченому стані, говорити з батьком відмовилася.
Психологом зроблено висновок, що напружена ситуація, що склалася може негативно вплинути на розвиток дитини та її психоемоційний стан. Під час проведення виконавчих дій матері та дитині рекомендована робота з психологом.
Про наявність ознак застосування ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також наявності ризиків застосування такого насильства у майбутньому, що підтверджується окрім вищевказаного листа від 17 квітня 2025 року також і висновком клінічного психолога ОСОБА_8 від 23 липня 2024 року у якому, зокрема зазначено, що зустрічі дитини з рідним батьком проти її волі може призвести до невротичного характеру розвитку особистості дитини.
Звертає увагу суду, що 27 квітня 2025 року на виконання рішення суду під час побачення стягувача з донькою, ОСОБА_2 , окрім систематичного психологічного насильства, було застосовано також і фізичне насильство відносно своєї малолітньої доньки, ОСОБА_9 , 2017 року народження.
Так, посеред зустрічі, що відбувалася 27 квітня 2025 року у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , між стягувачем та його малолітньою донькою сталася суперечка, внаслідок чого ОСОБА_2 лівою рукою грубо схопив ОСОБА_4 за праву руку біля зап'ястя, вигнувши її в неприродню позицію.
У зв'язку з нанесенням ОСОБА_2 , доньці тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 змушена була звернутися за медичною допомогою до Київської міської дитячої лікарні №2 за адресою: вул. А.Навої, буд.3, м. Київ.
За результатами проведених рентгенографії та огляду ОСОБА_3 було встановлено наступний діагноз: розтягнення зв'язок правого кистьового суглобу та призначено лікування.
Інформація про даний інцидент зафіксована та скерована працівниками закладу охорони здоров'я до правоохоронних органів для подальшого опрацювання (зареєстровано в журналі єдиного обліку під № 32739).
Внаслідок отриманої травми ОСОБА_4 позбавлена можливості повноцінно навчатися та відвідувати спортивну секцію карате.
Указана протиправна та доволі стресова подія, що сталася, вже наклала свій відбиток на психоемоційному стану доньки, оскільки наразі вона навідріз відмовляється спілкуватися з біологічним батьком та вмовляє більше не приводити її на такі зустрічі. У зв'язку з пережитим стресом у неї виникли проблеми зі сном, втрата апетиту, погіршення стосунків з однолітками, апатичність та зниження самооцінки, розлади настрою, зниження ініціативності та комунікабельності.
З огляду на вищевикладене, заявник обґрунтовано вважає, що подальше спілкування доньки з ОСОБА_2 є недоцільним та неприпустимо примушувати дитину до таких психотравмуючих зустрічей, які є правом дитини, а не її обов'язком, а тому є доцільним відстрочити виконання рішення суду припинити спілкування з біологічним батьком до покращення емоційного стану дитини і надалі здійснювати виключно за бажанням дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведено неможливість виконання рішення суду у спосіб та порядок визначений таким рішенням.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Натальчук В.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення суду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при постановленні ухвали проігноровано усі доводи наведені у заяві.
Вказує, що при зверненні із заявою про відстрочення виконання рішення апелянт подала беззаперечні докази вчинення ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_4 фізичного та психологічного насильства, а відтак довела наявність обґрунтованих ризиків настання тяжких наслідків для малолітньої доньки у разі продовження таких зустрічей та просила з метою уникнення труднощів у виконанні рішення суду, створити перерву у спілкуванні дитини з батьком до одного року.
Посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано, той факт, що ОСОБА_2 відноситься до стосунків із донькою поверхнево, його не цікавить психологічне здоров'я дочки, він не дотримується порад Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації і не змінює власні підходи до проведення зустрічей з дитиною, будь-яку відмову малолітньої доньки спілкуватися з батьком сприймає як неповагу до себе та негативний вилив з боку матері дівчинки та трактуються ним виключно як перешкоди зі сторони матері.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що в малолітньої ОСОБА_4 проблеми із здоров'ям нервової системи почались після того, як батько неодноразово в присутності доньки ображав, кричав, вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо неї.
Зазначає, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Натальчук В.В. до суду першої інстанції перед судовим засіданням подано клопотання про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
Указане клопотання доставлено до суду за 4 години до початку судового засідання у підсистемі «Електронний суд» 09 червня 2025 року о 09 год. 58 хв. (однак клопотання разом з додатками приєднано до матеріалів справи, лише після його закінчення та постановлення ухвали - о 16 год. 50 хв.). Судове засідання у цій справі розпочалося 09 червня 2025 року о 14 год. 00 хв.
У судовому засіданні секретарем судового засідання було повідомлено, що жодних заяв чи клопотань до суду не надходило та така інформація уточнювалася в канцелярії суду перед початком розгляду.
Відтак, незважаючи, на письмове клопотання, суд першої інстанції на порушення зазначених норм, клопотання з додатками не долучив.
Матеріали справи не містять даних про результати розгляду клопотання та дослідження доказів долучених до клопотання.
Також представником ОСОБА_1 - адвокат Натальчук В.В. заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: копії протоколів за результатами експериментально-психологічного дослідження, висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи, актів державного виконавця, листа ГУНП в м. Києві, рапорту, протоколів.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Заявляючи клопотання про долучення указаних доказів, представник відповідачки посилається на те, що указані докази мають суттєве значення повного і всебічного розгляду справи.
Однак, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення через те, що заявником не надано докази на підтвердження доводів своєї заяви, а всі докази, питання про долучення яких заявлене апелянтом на стадії апеляційного розгляду справи, датовані після постановлення оскаржуваної ухвали суду, у зв'язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.
15 липня 2025 року через представником ОСОБА_1 - адвокатом Натальчук В.В. подано доповнення до апеляційної скарги.
У вказаних доповненнях представник відповідача посилається на те, що матеріали справи не містять даних про результати розгляду клопотання та дослідження такого важливого доказу як лист Центру соціальних служб Дніпровської районної в місті Києві держаної адміністрації із заключенням психологині ОСОБА_10 від 03 червня 2025 року та відеофайлів із записами зустрічей Стягувача із донькою, тим самим суд першої інстанції порушив право заявника надавати докази, досліджувати та доводити перед судом їх переконливість, що призвело до неповноти дослідження обставин справи.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції взяв до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що донька проживала зі стягувачем у лютому 2022 року і все було добре. Ці обставини не заслуговують на увагу, оскільки події, на які вказує ОСОБА_2 , відбувалися в період перебування сторін у шлюбі та спільного проживання і не відносяться до періоду погіршення відносин з донькою.
При зверненні із заявою про відстрочення виконання рішення апелянт надала беззаперечні докази вчинення ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_4 фізичного та психологічного насильства, а відтак довела наявність обґрунтованих ризиків настання тяжких наслідків для малолітньої доньки у разі продовження таких зустрічей та просила з метою уникнення труднощів у виконанні рішення суду, створити перерву у спілкуванні дитини з батьком до одного року.
Враховуючи інтереси дитини, доводи заявниці про відстрочення рішення суду терміном на один рік, містять інформацію, яка свідчить про особливий характер обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.
Застосування відстрочки виконання рішення у такому випадку не завдасть шкоди стягувачу та буде прийнято, насаперед в інтересах дитини.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Натальчук В.В. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:
необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;
спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;
спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;
спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
02 листопада 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 755/11945/22 про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 09 листопада 2023 року, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/11945/22 виданого 02 листопада 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 грудня 2023 року, виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/11945/22 виданого 02 листопада 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 11 березня 2024 року, відновлено виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/11945/22 виданого 02 листопада 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви стягувача від 28 лютого 2024 року.
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24 листопада 2024 року, виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/11945/22 виданого 02 листопада 2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 30 вересня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_4 визнано дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Калініченко О.М. такими, що вчинені із порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині відновлення 11 березня 2024 року виконавчого провадження НОМЕР_4 та подальшого виконання.
24 червня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 755/11945/22 про визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , шляхом:
необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;
спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;
спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;
спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
21 лютого 2025 року постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/11945/22 виданого 24 червня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва про визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 : необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо; спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно; спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00; спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
Актом державного виконавця від 12 березня 2025 року встановлено, що 12 березня 2025 року о 15.06 сторони з'явились за викликом на прийом до державного виконавця м. Київ вул. Є.Сверстюка, 15, 3 пов.8 каб. І визначили місце зустрічі з дитиною її місце проживання АДРЕСА_2. Адресу зустрічі зі сторонами узгодили. З номеру матері здійснено телефонний дзвінок до дитини, мати не перешкоджала.
Актом державного виконавця від 18 березня 2025 року встановлено, що 18 березня 2025 року о 16.15 сторони з'явилися за адресою м. Київ, вул. Плеханова, 6, зустріч з дитиною відбулася, мати з дочкою прибули на місце зустрічі, стягувач з'явився також. Перешкоди при зустрічі не чинилися, разом пішли на тренування з карате.
Актом державного виконавця від 25 березня 2025 року встановлено, що 25 березня 2025 року о 17.00 виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Плеханова, 6, зустріч батька з дитиною відбулась, мати з дочкою прибули на місце зустрічі. Перешкоди при зустрічі не чинилися матір'ю.
Актом державного виконавця від 30 березня 2025 року встановлено, що з'явились за адресою: АДРЕСА_1 , мати з дитиною і батько для зустрічі з'явилися для привітання з днем народження. Дитина почала плакати, подарунок відмовилася приймати, але роздивилася. Вирішили разом йти до магазину «Рошен».
Актом державного виконавця від 01 квітня 2025 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , з'явились мати з батьком та дитиною. Дитина від цукерок відмовилася. Телефонний дзвінок на мобільний надходить. Дитина на карате їхати з батьком відмовилася, почала плакати, говорила різні слова.
Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02 квітня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, з метою дотримання законності виконання рішення суду щодо забезпечення ефективної професійної адресної підтримки дітей, які сприятимуть відновленню втраченого контакту батька з дитиною, залучено для проведення виконавчих дій психолога Дніпровського районного у місті Києві центру соціальних служб, які будуть проводитися 08.04.2025 о 16.15 год. за адресою АДРЕСА_1.
Актом державного виконавця від 08 квітня 2025 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , з'явились мати з дитиною, тато, представники Служби у справах дітей, психолог для виконання рішення суду. Дитина почала плакати і відмовлятися йти з батьком. Психолог та представники служби у справах дітей намагалися спілкуватися з усіма сторонами. Зі слів матері записана з дитиною до психолога. Сторонам рекомендовано відвідати психолога для налагодження спілкування. З представником та психологом дитина не виявила бажання спілкуватися.
Актом державного виконавця від 15 квітня 2025 року встановлено, що з'явились за адресою: АДРЕСА_1 , боржниця з дитиною та батько для виконання рішення з'явилися. На тренування мати з дитиною поїхали, батько відмовився.
Відповідно до відповіді Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 17 квітня 2025 року психологом ОСОБА_7 під час виконавчих дій 08 квітня 2025 року, було здійснено спостереження за спілкуванням дитини - ОСОБА_3 з батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Досліджувались поведінкові реакції, емоційний стан та невербальні сигнали дитини. За спостереженням психолога, під час зустрічі дитини з батьком, стала обіймати матір та опустила голову. Коли батько заговорив та наблизився до дитини вона стала гучно плакати і проситися додому, казала, що не хоче його бачити. Дитина була в тривожному стані, говорити з батьком відмовилась. Між батьками спостерігалося напружене спілкування. Напружена ситуація, що сталася, може негативно вплинути на розвиток дитини та її психоемоційний стан. Станом на 17 квітня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із заявою про надання соціальних послуг не звертались.
Актом державного виконавця від 22 квітня 2025 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , з'явились матір з дитиною для зустрічі з батьком. Здійснювалося встановлення власників майна, з'ясовували різні стосунки між дорослими. Батько поїхав на тренування з дитиною.
Згідно з довідкою Київської міської дитячої лікарні № 2 від 27 квітня 2025 року ОСОБА_11 , 2008 року народження, проведено огляд та рентгенографія та встановлено діагноз розтягнення зв'язок правого кистьового суглобу.
27 квітня 2025 року ОСОБА_1 надані пояснення до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, згідно з якими 27 квітня 2025 року о 10:00 год. вона з дитиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибула за адресою: АДРЕСА_1 , для виконання рішення суду щодо побачень з батьком ВП № НОМЕР_3, державний виконавець Білець Т.М. Батько дитини прибув у агресивному стані, почав з'ясовувати особисті стосунки з нею та переключився на дитину. Вів себе неадекватно, лаявся, розкидувався руками, тиснув на дитину, схопив дитину за зап'ясток та зробив боляче. Нині дитина проходить психологічну реабілітацію від зустрічей із ОСОБА_2 тому, що здоров'я дитини підірване, чиниться психологічне насилля над дитиною, а сьогодні і фізичне. Дитина страждає, плаче, з'явився енурез та постійні істерики після зустрічей з батьком. Просить прийняти заяву та скласти протокол на ОСОБА_12 про психологічне насилля над дитиною. Дії ОСОБА_2 несуть страхіття для дитини, негативно впливають на її психо-неврологічний розвиток, формують відчуття страху та невпевненості. Подальші побачення із ОСОБА_2 призведуть до негативних наслідків для здоров'я дитини.
Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 викладено висновок про те, що системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статті 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19.
Враховуючи, що рішенням суду, питання про відстрочення виконання якого порушується ОСОБА_1 , вирішені правовідносини щодо участі одного з батьків у спілкуванні та вихованні дитини, застосуванню також підлягають норми, що регулюють відповідні правовідносини.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Указана норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1, 3 статті 157 СК України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) вказав на те, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.
Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).
ОСОБА_1 у своїй заяві про відстрочення виконання рішення суду посилається на те, що нею не вчиняються перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , однак він відноситься до таких зустрічей з дитиною формально, систематично вчиняє відносно доньки психологічне насильство, а під час зустрічі 27 квітня 2025 року вчинив також фізичне насильство, що призвело до розтягнення зв'язок правого кистьового суглобу. Указані обставини негативно вплинути на розвиток дитини та її психоемоційний стан.
На підтвердження своїх доводів про вчинення ОСОБА_2 відносно доньки психологічного та фізичного насильства ОСОБА_1 надано висновки психолога та письмові пояснення ОСОБА_1 від 27 квітня 2025 року надані пояснення до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.
Однак письмові пояснення ОСОБА_1 адресовані правоохоронному органу самі по собі не є достатнім доказом вчинення ОСОБА_2 відносно доньки психологічного та фізичного насильства.
Долученими ОСОБА_1 відеозаписами зафіксовано зустрічі ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , які відбувалися у присутності ОСОБА_1 та державного виконавця.
Відеозаписами не зафіксовано завдання ОСОБА_2 фізичних ушкоджень доньці.
Однак, з указаних відеозаписів вбачається, що між сторонами між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки.
Під час зустрічей обидва з батьків здійснювали відеозапис таких зустрічей за допомогою своїх мобільних телефонів та з'ясовували відносини між собою, що безумовно не може не впливати на дитину та її поведінку.
Разом із цим, виходячи з практики ЄСПЛ та національних судів є неможливим допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків.
Тому у питаннях щодо виконання рішення суду щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні і спілкуванні з дітьми є необхідною ретельна оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів та врахування найкращого інтересу дитини.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не доведено існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, небажання дитини спілкуватися з батьком, з урахуванням загальних конфліктних відносин між її батьками, не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду. Натомість, обоє батьків, як мати так і батько, мають вчиняти дії щодо налагодження контакту дитини та батька. У ситуації, що склалася між батьками дитини, саме батьки повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Натальчук Валентини Вікторівни залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська