Справа № 761/40558/25
Провадження № 2/761/11306/2025
(заочне)
10 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участю секретаря: Лишняк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на утримання (аліменти) дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до повноліття дітей; та на утримання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період перебування в декретній відпустці - у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку.
26.09.2025 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
09.10.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєва А.І. від 29.10.2025 відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2019 між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони проживають окремо, шлюб не розірвано. На даний час основний тягар фінансових витрат на дітей несе позивачка, відповідач грошові кошти на утримання її та дітей не надає, що змусило позивачку звернутись до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
До судового засідання стороною позивачки було подано заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити.
Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04.01.2019, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що зроблено актовий запис за № 03.
В шлюбі у сторін народилися діти.
Згідно свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.09.2021 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у справі.
Згідно свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.06.2023 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками якого є сторони у справі.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що спільні діти сторін знаходяться на її утриманні, а батько дітей - відповідач по справі, ухиляється від покладених на нього обов'язків щодо утримання дітей. На спростування цих обставин відповідачем не було надано до суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мати зобов'язання щодо утримання.
Так, аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні та надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати своїх дітей на підставі описаних вище норм права.
Судом встановлено, що спільні діти сторін проживають разом з позивачкою і перебувають повністю на її утриманні, відповідач участі у вихованні та утриманні дітей не приймає.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги матеріальний стан сторін, а також те, що спільні діти сторін перебувають на утриманні позивачки, та враховуючи те, що судом не встановлено, що на утриманні відповідача є інші особи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дітей підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до повноліття дітей. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на молодшу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття та до досягнення повноліття молодшою дитиною.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести батьки на утримання дитини.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд зазначає наступне.
Позивачка зазначає, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу, оскільки наразі проходить службу у Збройних Силах України та отримує дохід, проте ухиляється від свого обов'язку по утриманню дружини, яка перебуває у декретній відпустці. Друга дитина ще маленька, ІНФОРМАЦІЯ_2 , і нерозривно пов'язана з матір'ю, позивачка не має змоги працевлаштуватися для утримання себе та дітей самостійно, у зв'язку з чим позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.
Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Згідно статті 84 СК України "Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини", ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Позивач зазначає, що відповідач є військовослужбовцем (військова частина НОМЕР_4 ). Тобто, має постійний дохід.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного кодексу України).
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров'я.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.
Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, а також з можливостей відповідача, зокрема, його працездатності, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачки у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення молодшою дитиною трирічного віку, що ґрунтується на наданих сторонами доказах. Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає такий розмір аліментів достатнім та таким, що не поставить мати з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.
Крім того, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, в силу Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення аліментів позивачі звільняються від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Тому, враховуючи, що було заявлено три позовні вимоги, але задоволено дві позовні вимоги, тому з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в сумі 2422,40 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 268, 280-282, 352, 354-355, 430 ЦПК України; ст. 51 Конституції України; ст. ст. 180 - 184, 191 СК України; ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 / аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову (23.09.2025) і до повноліття дітей.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на молодшу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття та до досягнення повноліття молодшою дитиною.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 / аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення молодшою дитиною трирічного віку (з 23.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 / на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , в межах суми платежу за один місяць, а саме у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; та у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: