Провадження № 11-сс/803/2304/25 Справа № 203/6033/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центральний районний суд міста Дніправід 27 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42025042030000122від 13 серпня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15 частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного (в режимі відеконференції) ОСОБА_7
захисниці ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 27 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 28 січня 2026 року з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, та визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 181 680,00 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя вказав, що матеріали кримінального провадження в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК та про обґрунтовану причетність до його вчинення ОСОБА_7 .
Слідчий суддя виснував, що передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ризики, які враховувались при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, на теперішній час не втратили своєї актуальності та не зменшились.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, наголошує на тривалості досудового розслідування та тому, що подальше тримання під вартою її підзахисного призведе до порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку захисниці існуючі ризики, встановлені слідчим суддею, значно зменшилися. Наголошує на наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, зареєстрованого місця проживання у м. Дніпрі, перебуванні на утриманні хворих батьків, позитивній характеристиці з місця проживання, відсутності судимостей та незадовільному стані здоров'я, про що не надано оцінки слідчим суддею.
Захисниця зауважує, що розмір застави, визначений ухвалою суду є непомірним для підозрюваного, який на даний час є військовослужбовцем.
Вважає, що для досягнення мети кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки найбільш доцільним є застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисниця та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити. Захисниця заявила клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, що характеризують особу підозрюваного.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін. Не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про долучення до матеріалів справи документів, які характеризують особу підозрюваного.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання прокурора, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисниці щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Щодо обґрунтованості підозри.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК, за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання прокурора, та не оскаржуються захисником в апеляційній скарзі.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, заявлені в клопотанні прокурора, значно зменшилися, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, а висновки слідчого судді щодо наявності ризиків у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, належним чином мотивовані.
Так, стосовно підозрюваного існує обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК, яке за правилами ст. 12 КК є особливо тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дев'яти років, що саме по собі може спонукати останнього до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, то в цій частині колегія суддів також вважає обґрунтованими і мотивованими висновки місцевого суду про його наявність.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що сімейний стан підозрюваного, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, непрацездатних батьків, не стали обмежувальними факторами під час вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та не зменшують наявні ризики, передбачених пп.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, про що надано оцінку в ухвалу слідчого судді. Зазначені висновки суду першої інстанції спростовують доводи апеляційної скарги в частині відсутності оцінки цих обставин.
Апеляційний суд зауважує, що вказані обставини не можуть слугувати самодостатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді та не спростовують правильності його висновків, що інший, більш м'який запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Посилання сторони захисту в судовому засіданні щодо незадовільного стану здоров'я батька підозрюваного апеляційним судом враховуються, однак це не є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою з огляду на вищевикладене. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо неможливості надання іншими особами догляду за особою. Відомості щодо порушення стану здоровя самого підозрюваного, що унемжливлює його утримання під вартою відсутні.
Отже, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти доведеним ризикам, які є реальними, продовжують існувати та підтверджені матеріалами провадження, у зв'язку з чим відповідні доводи захисника в апеляційній скарзі є неспроможними.
Апеляційний суд вважає такими, що знайшли своє підтвердження і обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, строк якого продовжено ухвалою слідчого судді від 27 листопада 2025 року до п'яти місяців, тобто до 28.01.2026 включно, що обумовлено складністю кримінального провадження, з урахуванням характеру та обставин вчиненого кримінального правопорушення, обсягом та специфікою проведених слідчих та процесуальних дій, а також процесуальних дій, які слід провести.
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, що стосується порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, апеляційний суд звертає увагу на рух кримінального провадження, періодичність судового контролю за дотриманням права на свободу підозрюваного та не вважає, що загальний строк тримання ОСОБА_7 під вартою є надмірним (затриманий в порядку ст. 208 КПК 28 серпня 2025 року), з огляду на складність кримінального провадження та кількість процесуальних дій, які необхідно провести.
Що стосується доводів сторони захисту про визначений слідчим суддею непомірний розмір застави як альтернативний запобіжний захід, то апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду таке.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
При застосуванні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, від 29 серпня 2025 року був визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В подальшому ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зменшено розмір застави до 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Апеляційний суд, перевіривши доводи захисту в цій частині, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майнового та сімейного стану, а також продовження існування встановлених ризиків, не вбачає інших підстав для зменшення визначеного розміру застави. На переконання апеляційного суду, визначена підозрюваному застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді постановлена з належним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 199, 405, 407, 419 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центральний районний суд міста Дніпра від 27 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15 частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4