Провадження № 11-сс/803/2110/25 Справа № 182/6776/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції)
захисника: ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)
прокурора : ОСОБА_8 ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м. Кривий Ріг в режимі відео конференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. ст. 115 КК України, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року, задоволено клопотання слідчого СВ Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив про те, що в судовому засіданні при розгляді клопотання було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя переконаний, що запобігти вище зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу не є можливим.
Доводи апеляційної скарги:
З вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_7 та оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає, скасуванню, оскільки постановлена без дотримання вимог кримінально-процесуального закону.
Зазначає, що слідчий суддя не врахував відсутність обґрунтованої підозри, особу підозрюваного, його поведінку під час розслідування кримінального правопорушення та дійшов помилкового висновку про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України .
Вказує, що підозрюваний проживає з мамою, яка має вплив на нього та забезпечить його належну поведінку під час домашнього арешту.
Наголошує, що підозрюваний є працездатною особою та бажає працювати, задля відшкодування завданої потерпілому шкоди.
Ухвала слідчого судді не містить обґрунтування неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку з чим сторона захисту, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Позиції учасників судового провадження:
В судовому засіданні підозрюваний та захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з зазначених в ній підстав.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення слідчого судді залишити без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його проживання, наявність у нього родини та утриманців; репутацію підозрюваного.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що старшим слідчим СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025041340001092 від 20.10.2025 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні злочину, який полягає у незакінченому замаху на вбивство, а саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
20 жовтня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_6 в присутності захисника оголошено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України.
22 жовтня 2025 року старший слідчий СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим докази доводять обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України та підтверджується доказами, що долучені до клопотання слідчого, а саме: витягом з ЄДРСР № 12025041340001092 від 20.10.2025 року; електронним рапортом від 19.10.2025 р., згідно якого 19.10.2025 о 19.30 год. надійшло повідомлення до служби 102 від ШМД, про те, що годину тому підрізали невідомі, постраждалий ОСОБА_10 , доставили з адреси. АДРЕСА_2 , діагноз різана рана горла, рвана рана лівої щоки, перебуває в операційній; протоколом прийняття заяви від 20.10.2025 року, згідно якої ОСОБА_11 , звернувся до поліції з заявою про те, що 19.10.2025 близько 17.30 год., знаходячись на автобусній зупинці «Нафтобаза» по вул.. Довгалівській, а потім на перехресті вул. Довгалівській, та вул.. Козацькій, невідома особа нанесла йому множинні ножові поранення; протоколом огляду місця події від 20.10.2025 року; показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; показами потерпілого ОСОБА_11 ; довідкою №2302 від 20.10.2025 виданої КП «НМЛ № 4» НМР; протоколами огляду предмету від 21.10.2025 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що під час судового розгляду слідчий суддя достатньою мірою з'ясував дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, оскільки наведені слідчим обставини дають достатні підстави для такого висновку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину, тому доводи апеляційної скарги, щодо відсутності обґрунтованої підозри є недоведеними та не сприймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував відомості про репутацію ОСОБА_6 , який є раніше неодноразово судимою особою за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів проти власності, з застосуванням насильства. Інкримінований злочин ОСОБА_6 вчинив в період випробувального терміну, що було свідомим для нього та під час дії воєнного стану в країні, в матеріалах справи відсутні відомості, які б вказували на неможливість перебування підозрюваного під вартою. Враховуючи, що в останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, неодружений, офіційно не працевлаштований та не має стабільних джерел прибутку, мешкає без реєстрації у будинку, власником якого є його матір.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 слідчий суддя належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують перебування ОСОБА_6 під вартою.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення, що є підставою для застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На думку слідчого судді, ризики, визначені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та слідчим у судовому засіданні, по даному кримінальному провадженню, зокрема переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується, тим що підозрюваний підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років, що беззаперечно свідчить про присутність вказаного ризику.
Також ризик незаконного впливати на свідків підтверджується тим,що підозрюваний особисто знайомий зі свідками та перебуває з ними в дружніх стосунках, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків з метою зміни показів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки судове слідство не розпочато та свідки не допитані, вказаний ризик має місце.
Також враховуючи особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, перебуваючи на іспитовому терміні, підозрюється у вчиненні нового злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, говорить про те що останній не став на шлях виправлення, тому доволі високим є ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
Вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід. Ці ризики повністю виключають можливість застосування менш суворого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та не зможуть забезпечити належний рівень гарантії доброчесності поведінки останнього.
Оцінюючи вказані обставини, колегія суддів, зазначає, що хоча і тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання осіб під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються.
Крім того колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.
На підставі вищевказаного колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_6 який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину і лише обраний слідчим суддею запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, дані про особу підозрюваного не зменшують або не усувають наявність ризиків в цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснювати у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Доводи сторони захисту, щодо відсутності існуванням ризиків передбачених ст. 177 КПК України спростовуються матеріалами кримінального провадження в якому клопотанням слідчого, доведено наявність ризиків передбачених п.п.1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а слідчим суддею в своєму рішенні надано обґрунтовану оцінку кожному з ризиків з чим погоджується колегія суддів та вважає доводи сторони захисту не доведеними.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний проживає разом з мамою, яка має на нього вплив та забезпечить належну поведінку підозрюваного на переконання колегії суддів є не достатньою підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який, а саме на домашній арешт, оскільки підозра відносно ОСОБА_6 є обґрунтованою, а зібрані докази вказують на його причетність до вчинення даного злочину, який є особливо тяжким, а тому більш м'який запобіжний захід не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Інші доводи сторони захисту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не містять нових істотних для справи відомостей, які не були враховані слідчим суддею та підлягають переоцінці тих обставин, що були відомі на час розгляду клопотання слідчого та на переконання колегії суддів, отримали належну оцінку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення слідчий суддя дотримався вимог кримінально процесуального закону, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення за ч.3 ст. 15, ч. ст.. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: