Провадження № 11-кп/803/1627/25 Справа № 178/571/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
представника цивільного відповідача ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 , який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «КІРАНА», адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 286 КК України відносно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, одружений, працює у ТОВ «Кірана», водієм, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має професійно-технічну освіту, не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн (п'ятдесят одна тисяча гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., у задоволені решти позовних вимог відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_13 задовольнити частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_13 страхову виплату у розмірі 160 000 грн. Стягнуто з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_13 матеріальні збитки у розмірі 151 153,82 грн., у задоволені решти позовних вимог відмовити.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
Як встановлено судом, ОСОБА_10 , 22 грудня 2022 року, приблизно, о 18 годині 24 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLVO» р/н НОМЕР_1 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 1246, 24.04.2018 року, належить ОСОБА_14 , рухався з увімкненим ближнім світлом фар, по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини
«Н-11 Дніпро-Кривий Ріг-Миколаїв», що проходить по території Криничанської ТГ Кам'янського району Дніпропетровської області, в темний час доби, без увімкненого міського освітленні, яка має по дві смуги для руху в кожному напрямки за напрямком руху з боку м. Кривий Ріг у напрямку м. Дніпро, де на ділянці 155 км + 75 м. виїхав крайню ліву додаткову смугу для руху, проїхав дорожній знак 5.29 зупинився частково на додатковій смузі частково на місці для розвороту.
У вищевказаний час, тобто 22 грудня 2022 року, приблизно, о 18 годині
24 хвилини, у зустрічному напрямку, тобто з боку м. Дніпро в напрямку м. Кривий Ріг, по крайній правій смузі для руху, рухався зі швидкістю близько 90 км/год з дальнім світлом фар автомобіль «VOLKSVAGEN» р/н НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 6145, 02.01.2020 року, належить ОСОБА_13 , яким він і керував, в якому знаходився пасажир, який перебував на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_12 .
Водій автомобіля «VOLVO» р/н НОМЕР_1 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим учасникам, відновив свій руху та почав виконувати маневр розвороту ліворуч, при цьому змінив свій напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу для руху, де сталося зіткнення передньою частиною автомобіля «VOLKSVAGEN», р/н НОМЕР_4 , та правою боковою частиною тягача автомобіля «VOLVO», р/н НОМЕР_1 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , на смузі для руху автомобіля «VOLKSVAGEN», р/н НОМЕР_4 .
Своїми діями ОСОБА_10 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3.б), 10.1., 10.4., Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3.:«Учасники дорожнього руху зобов'язано знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5.:«Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3.:«Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1.:«Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»;
п. 10.4.: «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.»;
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ -19/104-24/3438-ІТ від 29.01.2024р.:
1. В даній дорожній-транспортній ситуації водій автомобіля «VOLVO AH12400» номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Крона» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.
2. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «VOLVO AH12400», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Крона», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 при заданому механізмі ДТП визначалась виконанняи вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, і в нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати.
3. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «VOLVO AH12400», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Крона», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, що технічної точки зору перебуває в причинному звязку з настанням даної ДТП.
Порушення вимог 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої водій автомобіля «VOLKSVAGEN», р/н НОМЕР_4 , ОСОБА_13 , який рухався з пасажиром знаходився на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_12 , отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи № 524-Е від 20.04.2023 року, тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла з закритим уламковим переломом вертлюгової западини праворуч, саднами в області кистей верхніх кінцівок та колінних суглобів нижніх кінцівок - які відносяться до середнього ступеню тілесних ушкоджень, як зазвичай викликаючи тривалий розлад здоров'я терміном більше 21 дня/строк зрощення кісткової тканини становить понад 21-ну добу/ (п.п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року).
Дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Представник цивільного відповідача ТОВ «КІРАНА» в своїй апеляційній скарзі просить вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_10 в частині цивільного позову ОСОБА_13 скасувати в частині стягнення з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_13 матеріальні збитки у розмірі 151 153,82 грн.
Ухвалити новий вирок, яким стягнути з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_13 матеріальні збитки у розмірі 51353,82 грн.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_10 в частині цивільного позову ОСОБА_12 скасувати в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_12 у розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалити новий вирок, яким стягнути з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Дослідити страховий поліс №ЕР.208494843 та №ЕР.208494894.
Дослідити висновок експерта №Eys260224 від 04 березня 2024 року.
Захисник зауважує, що цивільний позивач ОСОБА_13 обґрунтовуючи свої матеріальні збитки у розмірі 151 153,82 грн. посилається на висновок експерта №Eys260224 від 04 березня 2024 року, яким проведено авто товарознавчу експертизу щодо визначення вартості матеріальних збитків, у зв'язку з аварійними пошкодженнями заподіяними автомобілю Volkswagen Passat номерний знак НОМЕР_4 проведено 04 березня 2024 року, в той час безпосередньо дорожнього-транспортна пригода трапилась 22 грудня 2022 року, тобто приблизно через 1,5 роки після ДТП.
Так за результатом експертного дослідження надано відповідь, що вартість матеріальних збитків заподіяної власнику на момент проведення дослідження становить 323286,11 грн., - ринкова вартість аварії пошкодженого автомобіля НОМЕР_4 на момент проведення дослідження складає 19607,29 грн.
Однак даний висновок не може братися до уваги, оскільки вартість матеріальних збитків визначена станом на 04 березня 2024 року, тобто через 1,5 роки після ДТП.
Так, згідно постанови Верховного Суду від 21.02.2022 року у справі 201/16373/16-ц Велика палата Верховного Суду зазначила, що вартість матеріального збитку визначається на момент ДТП.
Таким чином, при визначенні розміру відшкодування за пошкоджене внаслідок ДТП майно враховується його ринкова вартість на дату заподіяння шкоди.
В свою чергу відповідно до висновку експерта наданого позивачем, середня ринкова вартість авто становить 346 687, 51 грн., що за курсом НБУ 39,40 грн за 1 долар США становить 8799, 17 доларів США, в той час як середня вартість вказаних автомобілів згідно порталу «AUTO RIA» становить 7800 доларів США, тобто висновок експерта є значно завищеним.
Також апелянт звертає увагу на те, що внаслідок зволікання з проведення експертної оцінки, розмір збитків та залишкова вартість автотранспортного засобу змінилась через вплив факторів неналежного зберігання ато на результати дослідження, в той же час апелянт не зміг заявити клопотання про проведення додаткової експертизи з визначення збитків через продаж автомобіля.
Крім того, цивільно-правова відповідальність ТОВ «КІРАНА» застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»:
поліс № ЕР.208494843 для тягача VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 ,
поліс № ЕР.208494894, напівпричеп KRONE номерний знак НОМЕР_6 .
Зазначені страхові поліси у сумі покривають матеріальну шкоду на загальну суму 260 тисяч гривень, проте оскаржуваним вироком зазначену обставину не прийнято до уваги.
Відповідно вказаний розмір матеріальних збитків, який мав би покриватись ТОВ «КІРАНА» має становити не 151 153,82 грн., а суму у розмірі 51 353,82 грн, тобто сума матеріальних сбитків 303 678, 82 грн. (матеріальні збитки за висновком експерта) - 260 000 грн (страхова виплата) + 7475 грн (висновок експерта) = 51 353, 82 грн.
Вказує, що розмір стягнутої моральної шкоди значно завищений та не відповідає фактичним обставинам справи, не підтверджений відповідними доказами.
Вважає, що водієм автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_13 не було забезпечено належне дотримання ПДР, що підтверджується експертним висновком.
Таким чином, оскільки у даному випадку згідно експертного висновку вказана ДТП сталась в тому числі і через необережні дії ОСОБА_13 , а отже покладення відшкодування моральної шкоди на апелянта є надмірним та несправедливим.
З огляду на зазначене, справедливим є зменшення розміру моральної шкоди з 30 000,00 грн, до 10 000,00 грн, що буде стягнуто на користь ОСОБА_12 .
В запереченні на апеляційну скаргу, яке було подане захисником ОСОБА_7 , який діє в інтересах цивільних позивачів ОСОБА_13 та ОСОБА_12 просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «КІРАНА» відмовити у повному обсязі, а вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області залишити без змін, вказано наступне.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду є необґрунтованими та безпідставними, оскільки їх суть та зроблені висновки не стосуються моменту визначення шкоди, так у постанові по справі №201/16373/16-ц річ іде про страхове відшкодування і суд взагалі не зазначає про момент визначення матеріальних збитків. У постанові по справі №477/974/19 також не зроблено ні висновку, та взагалі нічого суд не зазначив про момент встановлення розміру майнової шкоди.
Відповідач ТОВ «КІРАНА» не погоджуючись з наданим, позивачем ОСОБА_13 висновком експерта, не заявляв клопотання про призначення товарознавчої експертизи, а ні на стадії досудового розслідування, хоча знав, що відповідальність за шкоду, завдану їх працівником буде нести саме він, а ні в суді під час розгляду справи.
На спростування наданого доказу суду у вигляді висновку експерта ТОВ «КІРАНА» не навів жодного аргументу крім власних думок та припущень, які нічим не обґрунтовані.
Щодо зволікання проведення експертизи необхідно зазначити, що до моменту її проведення, у зв'язку з довгим триванням досудового розслідування не було відомо чи є необхідність у її проведенні, тому висновок було зроблено коли стало відомо про особу винну у ДТП.
Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. А тому висновок експерта щодо суми матеріальних збитків є законним та об'єктивним, складеним у відповідності до вимог закону.
Посилання на відповідача на наявність страхового полісу на загальну суму 260 000 грн. є безпідставним та хибним, оскільки це сума страхової виплати встановлена за шкоду спричинену життю та здоров'ю, а не за шкоду заподіяному майну.
Щодо розміру моральної шкоди, необхідно зазначити, що суд першої інстанції і так задовольнив позовні вимоги в цій частині значно зменшивши суму, яку просив стягнути позивач. Ця сума співмірна з тим, що переніс потерпілий, а це те, що йому довелось перебувати на стаціонарному лікуванні значний час. Крім стаціонарного лікування він перебував на амбулаторному лікуванні та на теперішній час останньому визначили ІІ групу інвалідності.
Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ України» просить частково скасувати вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року відносно ОСОБА_10 в частині цивільного позову ОСОБА_13 до ПрАТ «СК ПЗУ Україна» залишити без задоволення.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої тим, що цивільно-правова відповідальність власника вантажного транспортного засобу «VOLVO», FH 12.400, д.н.з. НОМЕР_1 ТОВ «КІРАНА» застрахована в ПрАт «СК ПЗУ Україна згідно Полісу № EP.208494843 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Поліс № ЕР.208494843 від 04.04.2022).
За умовами Полісу строк дії договору з 00:00 05.04.2022 по 24:00 04.04.2023 включно. Страхова сума, за шкоду, заподіяну майну обмежена 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. Страхова сума, за шкоду, заподіяну за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю на одного потерпілого обмежена 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч) грн. Франшиза 2600,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника причепу KRONE, д.н.з. НОМЕР_6 ТОВ «КІРАНА» застрахована в ПрАТ «СК ПЗУ Україна згідно Полісу № EP.208494894 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Поліс № ЕР.208494894 від 04.04.2022). За умовами Полісу строк дії договору з 00:00 05.04.2022 по 24:00 04.04.2023 включно. Страхова сума, за шкоду, заподіяну майну обмежена 130 000 (сто тридцять тисяч) грн.; Страхова сума, за шкоду, заподіяну за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю на одного потерпілого обмежена 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч) грн. Франшиза 2600,00 грн.
У довідці Національної поліції від 22.12.2022, матеріалами кримінального провадження «12022041460000278 за обвинуваченням ОСОБА_10 , Вироком суду від 14.02.2025 встановлено, що ДТП (зіткнення колісних транспортних засобів трапилося правою боковою частиною вантажного Т3 тягача VOLVO», РН 12.400, д.н.з. НОМЕР_7 з передньою частиною транспортного засобу «VOLKSVAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_8
Тобто зіткнення причепом KRONE, д.н.3. НОМЕР_6 та як наслідок пошкодження транспортного засобу «VOLVO», FH 12.400, д.н.з. НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_13 не відбулося.
Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) (в редакції № 1909-1Х від 18.11.2021 чинній на момент ДТП) визначає порядок звернення, спеціальні строки та порядок виплати страхового відшкодування у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч.2 ст.36.3 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з?єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо ТЯГАЧА, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ. Звертає увагу суду, що Апеляційна Скарга на Вирок суду від 14.02.2025 адвоката ОСОБА_15 , в інтересах ТОВ «КІРАНА» вводить учасників процесу в оману щодо фактичних обставин події та застосування норм матеріального права та стягнення з ПРАТ «СК ПЗУ Україна» 260 000,00 грн. на підставі обох Полісів № EP.208494843 та № ЕP.208494894.
У відповідності до вимог ст. 37.1.4 ст. 37.1. Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров?ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Звертає увагу суду, що кримінальне провадження №12024041460000278 за обвинуваченням ОСОБА_10 на підставі ч.1 ст. 286 КПК України у вчиненні ДТП 22.12.2022, зареєстроване в Єдиному реєстру досудових розслідувань 23.12.2022.
05.04.2024, представник власника пошкодженого КТЗ «VOLKSVAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_10 адвокат ОСОБА_7 звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну з пропуском строку, визначеного ст. 37.1.4. Закону.
В даній заяві, адвокат ОСОБА_7 зазначає, що пропущено 1-річний строк з моменту ДТП для подання заяви про виплату страхового відшкодування, адже станом на 20.02.2024 йому було невідомо процесуальний статус потерпілого власника пошкодженого КТЗ «VOLKSVAGEN PASSAT», д.н.3. НОМЕР_8 - ОСОБА_13 по кримінальному провадженні, однак жодних належних, допустимих беззаперечних доказів на підтвердження своєї аргументації не долучив (ні обвинувальний акт, ні витяги з кримінального провадження №12024041460000278, тощо).
Окрім цього 05.04.2024, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» зареєструвало також Заяву про долучення документів - Висновку автотоварознавчої експертизи №Eys260224 від 04.03.2024, проведеного за відсутності представника Страховика згідно з якою в період арешту транспортного засобу було проведено дослідження та визначено вартість матеріальних збитків, заподіяних власникові VOLKSVAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_10 на момент проведення дослідження (не на момент ДТП 22.12.2024) у розмірі 323 286, 11 грн.; експертом ОСОБА_16 також визначено невідомий показник ринкової вартості аварії пошкодженого КТЗ у розмірі 19 607, 49 грн.
Вказує, що даний Висновок автотоварознавчої експертизи №Eys260224 від 04.03.2024 судового експерта ОСОБА_16 долучено до цивільного позову ОСОБА_17 та оцінено на підставі ст. 94 КПК України судом в Оскаржуваному Вироку від 14.02.2025 як належний та допустимий доказ.
Однак, цивільний позивач ОСОБА_13 не клопотав щодо проведення незалежної судової транспортно-товарознавчої експертизи після відкриття кримінального провадження
Висновки автотоварознавчої експертизи №Eys260224 від 04.03.2024 судового експерта ОСОБА_16 дослідження КТ3 «VOLKSVAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_10 , проведене 04.03.2024 в період накладення арешту згідно ухвали Криничанського районного суху Дніпропетровської області від 28 грудня 2022 року по кримінальному провадженню №12024041460000278 на майно, а саме: VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.3. НОМЕР_11 , який скасовано ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області лише 23.04.2024 - є недопустимим доказом.
Долучений Висновок автотоварознавчої експертизи №Eys260224 від 04.03.2024 судового експерта ОСОБА_16 абсолютно суперечить вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та Фондом державного майна України (надалі - Методика), адже наданий Страховику Висновок не містить невід?ємного додатку Протоколу технічного огляду КТ3 нібито виконаного 26.02.2024 з фіксацією пошкоджень КТЗ VOLKSVAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_8 ; ремонтної калькуляції; технічних характеристик КТЗ (в т.ч показання одометру); фотографічні зображення всупереч розділам IV Вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів та V. Технічний огляд КТ3 Методики.
Наголошує, що даний висновок містить некоректно поставлені питання судовому експерту ОСОБА_16 та відповідно надані за результатами дослідження неналежні недостовірні висновки. Адже не встановлено ринкову вартість VOLKSVAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_10 , 2009 р.в. до ДТП та після ДТП (вартість придатних залишків).
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні представник цивільного відповідача ТОВ «КІРАНА» підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав та мотивів викладених в ній.
Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати вирок частково в частині цивільного позову.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг.
Представник потерпілого просив відмовити в задоволені апеляційних скарг.
Обвинувачений залишив вирішення питання про задоволення апеляційних скарг на розсуд суду.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 286 КК України в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, у відповідності до положень ст. 404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: рішення про цивільний позов, рішення про інші майнові стягнення і підстави цих рішень, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження;
Перевіряючи доводи представника цивільного відповідача ТОВ «КІРАНА» в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки позовні вимоги значно завищеними колегія суддів, вважає необґрунтованими, з наступних підстав.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції оскільки внаслідок кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_10 , потерпілий ОСОБА_12 зазнав моральних страждань, у зв'язку зі зміною звичайного укладу життя. Тому, з урахуванням фізичних і моральних страждань, конкретних обставин справи, наслідків учиненого злочину суд першої інстанції правильно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.
Крім того, безпідставними є апеляційні вимоги щодо стягнення судом з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_13 матеріальних збитків у розмірі 151 153,82 грн., оскільки зазначена сума підтверджена належними та допустимими доказами, поданими ОСОБА_13 , яким судом першої інстанції була надана належна оцінка. Розмір збитків встановлено під час судового розгляду.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що вимоги апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з ТОВ «КІРАНА» на користь ОСОБА_13 матеріальних збитків у сумі 151 153,82 грн є необґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується з доводами щодо експертизи № Eys260224 від 04.03.2024 та вважає її належним доказом. Посилання на рішення Верховного Суду України є нерелевантним, оскільки зазначені рішення не стосується конкретних правовідносин, що підлягають розгляду у цій справі.
Разом з тим колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити апеляційну скаргу з урахуванням позиції цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» щодо безпідставного стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхової виплати у розмірі 160 000 грн.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Системний аналіз статей 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Відповідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до поліса№ ЕР.208494843 від 04.04.2022 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вантажний автомобіль «Volvo FH12.400», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «КІРАНА», та відповідно до поліса № ЕР.208494894 від 04.04.2022 року цивільно-правова відповідальність власника причепа KRONE, д.н.з. НОМЕР_6 , що також належить ТОВ «КІРАНА», були застраховані у ПрАТ «СК ПЗУ Україна». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, обмежена 130 000 грн., франшиза становить 2 600 грн.
Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно п. 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Таким чином обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Висновком експертного автотоварознавчої експертизи № Eys260224 від 04 березня 2024 року, стверджується, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGENPASSAT д.н.з. НОМЕР_4 , становить 323 286 грн. 11 коп, ринкова вартість аварії пошкодженого автомобіля на момент проведення дослідження складає 19 607 грн. 29 коп. Вартість ремонту з урахуванням зносу 303 678 грн. 82 коп.(том 2 а.п.91-105)
Вартість проведення цього дослідження становить 7475 гривень, що підтверджується квитанцією від 28 лютого 2024 року. (том 2 а.п. 90)
У полісах № ЕР.208494843 від 04.04.2022 року та № ЕР.208494894 від 04.04.2022 року страховий ліміт встановлений 130 000 гривень, розмір франшизи 2600 гривень.
Відповідальність в межах страхового ліміту несе страховик.
Згідно п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди . Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищують його вартість на момент ДТП, його ремонт є економічно необґрунтованим, з відповідача на користь позивача відповідно до п. 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має бути стягнута різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Оскільки полісами № ЕР.208494843 від 04.04.2022 року та № ЕР.208494894 від 04.04.2022 року встановлений страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну 130 000 гривень, сума відшкодування не може перевищувати встановлені межі страхового ліміту (130 000 гривень), що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що сума матеріального збитку підлягає зменшенню на суму франшизи, виходячи з наступного.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також - Закон № 1961-IV)).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961-IV).
З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.
Оскільки у договорі страхування визначено франшизу вона підлягає стягненню з винуватця ДТП.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21).
Тому розмір матеріального збитку, який підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягає зміні з вирахуванням суми франшизи в розмірі 2 600 гривень (130 000 - 2600 = 127 400).
Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_13 підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 127 400 гривень.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру матеріальної шкоди.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 , який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «КІРАНА» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - задовольнити частково.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_10 - в частині вирішення цивільного позову зміни.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_13 страхову виплату у розмірі 127 400,00 (сто двадцять сім тисяч чотириста) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4