Справа №760/5374/25 Провадження №2/760/7912/25
про зупинення провадження у справі
«16» грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення розгляду справи у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики,
у лютому 2025 року до Солом'янського районного суду міста Києва, звернувся представник ОСОБА_3 - адвокат Онишко В.М., з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики.
28 лютого 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 04 березня 2025 року.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на запит надійшла до суду 31 березня 2025 року.
У період з 31 березня 2025 року по 14 квітня 2025 року суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 12 серпня 2025 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики, - закрито; призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
24 листопада 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, яке обґрунтоване наступним. У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва знаходиться справа №760/5374/25 за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики. Судове засідання у справі призначено на 16 грудня 2025 року о 15:00. Відповідно до статті 251 суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона перебуває у складі Збройних Сил України. З 23 жовтня 2025 року він перебуває у складі ЗСУ як мобілізована особа. На доказ свого перебування у складі ЗСУ надає копію Довідки з військової частини НОМЕР_1 вих. № 1776/1/ф5/3106 від 07.11.2025. З урахуванням наведеного, просив зупинити провадження у справі на підставі положень ст. 251 ЦПК України.
27 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про відмову у зупиненні провадження у справі, яке обґрунтовано наступним. Обставини Справи та Предмет Клопотання. У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу за Договором позики. Відповідачем-1 ( ОСОБА_2 ) подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ч. 9 ст. 251 ЦПК України, посилаючись на проходження ним військової служби у складі Збройних Сил України з 23 жовтня 2025 року. Позивач, керуючись принципами добросовісності, розумності та справедливості, а також нормами ЦПК та ЦК України, категорично заперечує проти повного зупинення провадження у справі, оскільки це порушує право Позивача на ефективний судовий захист. ІІ. Правове Обґрунтування Неприпустимості Повного Зупинення 1. Зловживання процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України). На момент подання Позивачем позовної заяви (лютий 2025 року) Відповідач-1 не перебував на військовій службі. Його вступ до лав ЗСУ відбувся лише 23 жовтня 2025 року, тобто через 9 місяців після відкриття провадження у справі. Цей проміжок часу був використаний Відповідачем-1 для свідомого ухилення від виконання своїх зобов'язань, що підтверджується досудовою кореспонденцією: 24 грудня 2024 року Позивач офіційно попередив Відповідача-1 електронним листом про систематичне та довготривале порушення умов договору та намір подати позов до суду. 27 січня 2025 року Позивач направив офіційну Досудову вимогу, де було зафіксовано, що попереднє повідомлення було ігноровано. Вказана хронологія - ігнорування законних вимог кредитора і подальший вступ на службу вже після початку судового процесу - свідчить про намагання Відповідача-1 використати інститут зупинення провадження як штучну процесуальну перешкоду для блокування законного стягнення боргу, що є зловживанням процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України). 2. Можливість участі у справі та відсутність доказів реальної перешкоди Відповідач-1 не надав доказів, що умови його військової служби реально унеможливлюють його участь у засіданнях або подання письмових пояснень. ЦПК України (статті 58-64, 212) дозволяє Відповідачу-1 брати участь у засіданнях дистанційно у режимі відеоконференції або через представника (адвоката), що повністю забезпечує його процесуальні права. Судова практика Верховного Суду свідчить, що при застосуванні ч. 9 ст. 251 ЦПК України суди повинні враховувати волевиявлення військовослужбовця та реальну можливість його участі. Формальний статус без доведення фактичної неможливості участі не є безумовною підставою для повного зупинення. 3. Наявність іншого солідарного боржника (ст. 543 ЦК України). Справу не можна зупиняти повністю, оскільки є інший відповідач, який не є військовослужбовцем: Другий відповідач - ОСОБА_4 (поручитель за Договором позики) - не перебуває у складі Збройних Сил України, і щодо неї відсутні будь-які процесуальні перешкоди. Відповідно до статей 543 та 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Кредитор має право вимагати виконання обов'язку від будь-кого з них окремо. Повне зупинення провадження нівелює матеріальне право Позивача, яке гарантує можливість стягнення боргу з Відповідача-2. Обставина, що стосується лише Відповідача-1 (військова служба), не може блокувати судовий захист щодо іншого, процесуально доступного, солідарного боржника. 4. Сам факт зарахування Відповідача-1 до лав Збройних Сил України не створює об'єктивних перешкод для виконання ним грошового зобов'язання за Договором позики. Зобов'язання зі сплати боргу не пов'язані з його особистою присутністю та можуть бути виконані дистанційно або через уповноважених осіб. Крім того, зупинення провадження не впливає на існування та обсяг боргового зобов'язання, а лише безпідставно відстрочує його виконання, що порушує права Позивача на своєчасний судовий захист. На підставі викладеного, просив відмовити Відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про повне зупинення провадження у справі № 760/5374/25; продовжити розгляд справи щодо обох відповідачів.
В судове засідання представник позивача з'явився, проти задоволення клопотання про зупинення заперечував, вказав, що на його думку в діях відповідача наявне зловживання процесуальними правами, на момент звернення з позовом до суду він не був мобілізований, а мобілізувався вже після цього. Зазначив, що позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою, однак будь - якої реакції не було. Також зазначив, що щодо відповідача багато судових справ. Вказав, що на його думку до заяви не надано доказів того, що відповідач не має можливості приймати участь в судових засіданнях, зокрема дистанційно, або залучити представника, нема доказів перебування його в зоні бойових дій.
Відповідачі в судове сазідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з Довідки (Вих. №1776/1/ф5/3106 від 07 листопада 2025 року), солдат ОСОБА_2 , перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
Судом також досліджено військовий квиток ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження по справі - це врегульоване законом й оформлене ухвалою суду тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, викликане наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, до припинення перебування у складі Збройних Сил України сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, або у складі інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року по справі №754/947/22, Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків Верховного Суду у справах № 756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22 та № 852/2а-1/24, вказавши що Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан, тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно додаткових підтверджень цього факту. Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі - військовий квиток, наказ командира тощо.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).
Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.
У даному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов'язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.
Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Суд звертає увагу на те, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.
Як вбачається з Постанови Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №911/1077/19 (911/1548/21), у разі перебування одного з відповідачів, до яких пред'явлено солідарні вимоги, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі щодо всіх відповідачів за їх апеляційними скаргами. Це обумовлено обов'язковим характером норми п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та необхідністю дотримання принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом (відповідно норм ст. 2,7,13 ГПК України). Оскільки розгляд справи без участі такої особи порушує її право на участь у судових дебатах та висловлення своєї позиції щодо апеляційних скарг інших відповідачів.
За таких обставин постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі на час перебування одного відповідачів на військовій службі, ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, він (або його представник) зобов'язаний повідомити про це суд.
За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання відповідача щодо зупинення розгляду справі задовольнити та зупинити провадження у даній справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі ЗСУ.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 251, 253, 258 - 261, 293 ЦПК України, суд,-
Клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення розгляду справи у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики, - задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 760/5374/25 (провадження № 2/760/7912/25) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, зобов'язати відповідача невідкладно повідомити про це суд.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя І. О. Тесленко