Справа №:755/14414/25
Провадження №: 1-кп/755/1454/25
"15" грудня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040001596 від 06.05.2025 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 , законного представника ОСОБА_9 , особи, щодо якої вирішується питання
про застосування примусових заходів
медичного характеру ОСОБА_4 ,
06.05.2025 року приблизно о 06:50 ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання, а саме, в квартирі АДРЕСА_2 , де взяв тканину та листівки, вийшовши з квартири, піднявся по сходах на п'ятий поверх третього під'їзду вищевказаного будинку та приблизно о 07:00 того ж дня, за допомогою стороннього джерела запалювання, підпалив тканину та листівки, які попередньо приніс з собою. У подальшому, за допомогою вказаних речей підпалив обшивку вхідних дверей до тамбуру, які ведуть до житлових квартир № 149 , № 150 , № 151 , № 152, розташованих на п?ятому поверсі .
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4 відбулося загорання верхньої частини дверей до тамбуру, а саме, відповідно до висновку експерта причиною виникнення пожежі дверей до тамбуру в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_7 , є займання горючого матеріалу в зоні осередку пожежі, внаслідок дії на них стороннього вогневого джерела запалювання (полум'я сірника), в результаті чого останні були пошкоджені, чим спричинено матеріальний збиток мешканцям квартир № 149 , № 150 , № 151, № 152 на загальну суму 3076 грн 45 коп.
19.05.2025 року до ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» призначено судову амбулаторну комплексну психолого-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 967 від 24.06.2025 року у період часу, до якого відноситься правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , останній виявив ознаки «Шизофренії параноїдної, параноїдного синдрому, апато-дисоціативного типу дефекту (F20 згідно з МКХ-10)» і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_4 виявляє ознаки: «Шизофренії параноїдної, параноїдного синдрому, апато-дисоціативного типу дефекту (F20 згідно з МКХ-10)» і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи клінічний перебіг наявних у ОСОБА_4 психічних порушень, він потребує поміщення в заклад для надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом, а також запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь (відповідно до ст. 92 КК України).
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, але на теперішній час та під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 не може та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У поданому до суду клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ознаками суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, прокурор просить застосувати до останнього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Так, відповідно до ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовився від надання пояснень, але у судових дебатах та останньому слові зазначив, що він не має відношення до вказаної у клопотанні події. У минулому він був військовослужбовцем, перебував у полоні, після чого мав стресовий розлад здоров'я, йому була встановлена інвалідність, він лікувався амбулаторно. Його близькі люди мають бажання забрати його з лікарні для подальшого лікування.
Вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_4 підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, показаннями потерпілих та свідків, які попереджались про кримінальну відповідальність. Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що вона знайома з ОСОБА_4 зі школи, були однокласниками та наданий час вони є сусіди. Вона проживає за адресою: АДРЕСА_9 . Так, зранку 06.05.2025 року до неї зателефонувала сусідка ОСОБА_7 і повідомила про подію. У зв'язку з цим, вона вийшла у під'їзд, де побачила розбиту лампу та обвуглені тамбурні двері, які ведуть до спільного тамбуру квартир №№ 149 , 150 , 151 , 152 . У обшивці дверей був мотлох, рекламні листівки та сірники. Сусіди викликали працівників поліції. Зазначила, що вказані двері були встановленні за власні кошти сусідів, після події вона спільно з іншими сусідами відновили двері. Очевидцем події вона не була, тому не може сказати, хто саме підпалив двері. Сусіди повідомили їй, що на місці події бачили ОСОБА_4 . Крім того, повідомила, що потерпіла ОСОБА_10 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_10 , за своїм станом здоров'я та похилим віком (1937 року народження) не була очевидцем події та не має можливості прибути до суду для надання пояснень. З сусідом ОСОБА_4 вона не часто спілкувалася, але вони віталися. Матеріальних претензій до ОСОБА_4 вона не має.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_11 та є сусідкою ОСОБА_4 . У день події, зранку 06.05.2025 року, вона вийшла у спільний коридор (тамбурне приміщення) зі своєї квартири, щоб сходити у магазин, та відчула запах горілого. На місці події вона побачила на підлозі коробку з мотлохом, рекламними листівками та сірниками, а двері, які ведуть до спільного тамбуру квартир №№ 149 , 150 , 151 , 152 , були обгорілими. Очевидцем події вона не була, тому не може сказати, хто саме підпалив двері. У день та час події її сусідка ОСОБА_11 , яка живе на 4 поверсі у квартирі АДРЕСА_12 , разом з іншою сусідкою, почули шум у спільному коридорі на 5 поверсі, бачили ОСОБА_4 та викликали працівників поліції. Зазначила, що ОСОБА_4 як сусід поводив себе грубо, інколи агресивно, з його квартири часто було чути його гучні розмови по телефону та спів, що порушувало її спокій та спокій інших сусідів. Матеріальних претензій до ОСОБА_4 вона не має.
Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_13 та є сусідкою ОСОБА_4 , який проживає у кв. 143 . У 2024 році ОСОБА_4 був відсутнім за місцем свого проживання та в будинку було спокійно, однак даний спокій закінчився у січні 2025 року, коли ОСОБА_4 повернувся проживати в свою квартиру. На передодні події, а саме 05.05.2025 року, до неї прийшла додому сусідка на каву та повідомила, що на її вхідних дверях накручена ганчірка та стоїть коробка зі свічками та сірниками. Оскільки у ОСОБА_4 була дивна психічна поведінка, то вона пішла до ОСОБА_4 з речами, які знайшла біля своїх дверей, однак останній двері їй не відчинив. У ніч події 06.05.2025 року вона чула як ОСОБА_4 з 00:00 до 06:00 ходив по спільному коридору, однак вона не відчиняла свої двері, оскільки боялася нестандартної поведінки останнього та не знала, що від нього чекати. Саму подію (підпал дверей) вона не бачила, але її сусідка ОСОБА_12 бачила як ОСОБА_4 ходив по спільному коридору, інших осіб там не було. На місце події були викликані працівники поліції та ДСНС. У день події ОСОБА_4 він себе не спокійно, не врівноважено, висловлювався нецензурними словами у її бік. Незадовго до події ОСОБА_4 дзвонив у пожежну службу та повідомив неправдиву інформацію з приводу пожежі, якої не було. Зазначила, що у ОСОБА_4 була поведінка не стандартна, не стабільна, інколи агресивна, однак у бійку він ніколи не ліз, часто він сам з собою говорив, міг подзвонити до неї в двері без причини та задавати якісь незрозумілі питання, що вказувало на спотворення мислення й неправильне сприйняття реальності. Під час загострення розладів психічного здоров'я у ОСОБА_4 сусіди стараються не виходити зі своїх квартир. Мешканці будинку ніколи не скаржились на ОСОБА_4 , оскільки останній був військовим, пройшов полон, сусіди йому співчували, поважали його батьків, які померли, старалися його підтримати, допомагали, пригощали їжею. У минулому мати ОСОБА_4 розповідала про те, що її син має психічні розлади здоров'я, лікувала його.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що він проживає за адресою: АДРЕСА_15 , разом зі своєю цивільною дружиною. Ця квартира знаходиться навпроти квартири, у якій проживає ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_4 повернувся додому після полону, у останнього спостерігалась дивна психічна поведінка, а саме у нічний час доби він ходив по спільному коридору, розкладав релігійну літературу, стукав до квартир сусідів, кричав, шумів, палив свічки. Одного разу ОСОБА_4 закрив двері, які ведуть до спільного коридору, у зв'язку з чим його дружина не могла зайти в свою квартиру. Зазначив, що у день події він та його дружина ОСОБА_12 нічого не бачили, про підпал йому повідомила сусідка ОСОБА_14 та зазначила, що даний підпал вчинив ОСОБА_4 . Погроз зі сторони ОСОБА_4 ніколи не було.
У судовому засіданні прокурор відмовився від допиту інших свідків, які були допитані на досудовому розслідуванні, та суд прийняв вказану відмову прокурора. Суд, оцінює показання потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , як належні та достовірні, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності. Так, суспільно небезпечне діяння ОСОБА_4 також доводиться відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме у: - протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.05.2025 року, з додатками, який повністю узгоджується з переглянутим у судовому засіданні відеозаписом, відповідно до якого 06.05.2025 року був затриманий ОСОБА_4 . У ході обшуку в останнього було виявлено та вилучено: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 ; зв'язку ключів 5 ШТУК, ключ від домофону та брелок; банківську картку А-Банк НОМЕР_2 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , дата видачі 24.03.2025 року; 5 пластикових візитниць; чорнові записи у кількості 4 штук; грошові кошти 49 купюр по 500 грн (загальна сума 24 500 грн), 13 купюр по 5 000 руб (загальна сума 65 000 руб), 2 купюри по 1 000 руб (загальна сума 2 000 руб), 11 купюр по 500 руб (загальна сума 5 500 руб), 7 купюр по 100 руб (загальна сума 700 руб), 5 купюр по 50 руб (загальна сума 250 руб) (т. І а.п. 116-121);
- висновку судово-психіатричного експерта № 967 від 24.06.2025 року, відповідно до якого: 1. ОСОБА_4 в період діяння, в скоєнні якого він підозрюється, виявляв ознаки хронічного психічного захворювання - «Шизофренії параноїдної, параноїдний синдром, апато-дисоціативний тип дефекту» (F20 за МКХ-10). 2. За своїм психічним станом у вищезазначений період часу ОСОБА_4 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
3. У теперішній час ОСОБА_4 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання - «Шизофренії параноїдної параноїдний синдром, апато-дисоціативний тип дефекту» (F20 за МКХ-10).
4. За своїм психічним станом в теперішній час ОСОБА_4 не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.?
5. За психічним станом ОСОБА_4 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення до спеціального лікувального закладу з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь. 6. ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення у стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, який суттєво вплинув на його свідомість та діяльність, не перебував.
7. ОСОБА_4 притаманні такі особистісні риси як виражений недоречний негативізм, впертість, одноманітна напруженість та роздратованість, замкненість, вольове та мотиваційне зниження, некритичність до своїх психічних змін, які обумовлені у нього психічним розладом (встановлений психіатричний діагноз), які у нього визначають поточну поведінку, в тому числі, і на час вчинення кримінального правопорушення (т. І а.п. 143-146); - протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.05.2025 року, відповідно до якого 06.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_7 , на 5 поверсі, ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 виявили обвуглені тамбурні двері (том І а.п. 153-157); - протоколі огляду місця події від 06.05.2025 року, з додатками, відповідно до якого 06.05.2025 року був проведений огляд вхід до тамбурного приміщення, яке розташоване на 5 поверсі багатоповерхового будинку, за адресою: АДРЕСА_7 . Під час огляду було виявлено та вилучено: змив з вхідних дверей; змив з вхідних дверей на спиртову серветку; зріз обгорілої обшивки з вхідних дверей; обгоріли рештки з вхідних дверей; фрагмент тканини коричневого кольору; частини світильника у вигляді корпусу та скла; дві консервні банки із залишками паперу та недопалків; рекламні листівки біля дверей на п'ятому поверсі; рекламні листівки на 4 поверсі у коридорі загального користування (том І а.п. 158-165); - протоколі огляду речей та документів від 07.05.2025 року, відповідно до якого 07.05.2025 року був проведений огляд речей, які були виявленні та вилучені під час огляду місця події 06.05.2025 року та мають значення для кримінального провадження (том І а.п. 168-185); - акті про пожежу від 06.05.2025 року, відповідно до якого причина пожежі дверей загального коридору на 5 поверсі 3 під'їзду будинку АДРЕСА_7 , є занесення стороннього джерела з зовні, з метою вчинення підпалу (том І а.п. 188-189);
- висновку про причини виникнення пожежі від 08.05.2025 року, з додатками, відповідно до якого причина пожежі дверей загального коридору на 5 поверсі 3 під'їзду будинку АДРЕСА_7 , є занесення стороннього джерела запалення, з метою вчинення підпалу (том І а.п. 191-200);
- протоколі обшуку від 06.05.2025 року, з додатками, який повністю узгоджується переглянутим у судовому засіданні відеозаписом, відповідно до якого 06.05.2025 року був проведений обшук квартири АДРЕСА_16 , в якій проживає ОСОБА_4 , під час якого було виявлено та вилучено: мобільні телефони марки «Nokia», «Siemens», «Samsung», «Sigma», «Fly»; мобільний телефон білого кольору «Mi» IMEI1 НОМЕР_4 , IMEI1 НОМЕР_5 , із сім-карткою з номером НОМЕР_6 ; 30 пакувань сірників, 8 запальничок; медична документація на ім'я ОСОБА_4 на трьох аркушах; листівки у кількості 4 шт.; ноутбук марки «НР» сірого кольору (том І а.п. 209-220); - протоколі огляду речей та документів від 07.05.2025 року, відповідно до якого 07.05.2025 року був проведений огляд 30 пакувань сірників, 8 запальничок, листівок із написом «Інформація щодо реєстрації домашніх тварин у м. Києві», які були вилучені під час проведення обшуку житла ОСОБА_4 та мають значення для кримінального провадження (том І а.п. 234-239); - висновку експерта № СЕ-19/111-25/30894-ПТ від 04.06.2025 року, з додатками, відповідно до якого осередок пожежі, яка виникла 06.05.2025 року у під'їзді № 3 на 5 поверсі за адресою: АДРЕСА_1, знаходився у верхній частині вхідних дверей до тамбуру зі сторони загального коридору. Причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок дії на них стороннього вогневого джерела запалювання - полум'я сірника (том ІІ а.п. 8-34).
Крім того, судом було досліджено ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2025 року, 09.05.2025 року, 12.05.2025 року, 14.05.2025 року, 02.07.2025 року; протокол тимчасового доступу до речей та документів від 27.05.2025 року; характеризуючі матеріали; постанова про зміну порядку досудового розслідування; постанова про продовження строку досудового слідства; витяг з ЄРДР № 12025100040001596 від 06.05.2025 року; постанови про визнання речових доказів від 06.05.2025 року, 07.05.2025 року, 30.07.2025 року; листи; висновки експертів № 1835/25 від 03.07.2025 року, № СЕ-19/111-25/79894-ТР від 22.05.2025 року, № СЕ-19/111-25/29853-ФХД від 29.07.2025 року.
У судовому засіданні прокурор просив клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 задовольнити, зазначивши, що в ході розгляду даного клопотання було підтверджено обставини вчинення ОСОБА_4 діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, але на теперішній час та під час вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_4 не може та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти задоволення клопотання не заперечували.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що допитані у судовому засіданні потерпілі та свідки не були очевидцями події, а у матеріалах провадження відсутні докази причетності ОСОБА_4 до діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Крім того, зазначив, що експерт у висновку судово-психіатричної експертизи № 967 чітко не визначив вид примусового заходу медичного характеру, який має бути застосований до ОСОБА_4 . Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_4 , підтримав думку захисника. Законний представник ОСОБА_9 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суд вважає доводи захисника про недоведеність вчинення ОСОБА_4 діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, необґрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженими матеріалами провадження, показаннями потерпілих та свідків, в їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Щодо доводів захисника про те, що експерт у висновку судово-психіатричної експертизи № 967 не визначив вид примусового заходу медичного характеру, який має бути застосований до ОСОБА_4 , то слід зазначити наступне. Відповідно до вказаної експертизи за психічним станом ОСОБА_4 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення до спеціального лікувального закладу з метою його обов'язкового лікування. Суд звертає увагу на те, що експерт у висновку судово-психіатричної експертизи зокрема встановлює стан психічного здоров'я особи на час вчинення суспільно небезпечного діяння та після нього, за необхідності рекомендує застосування примусових заходів медичного характеру і лише суд, ураховуючи характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, застосовує до особи певний вид примусового заходу, передбачений ст. 94 КК України.
Верховний Суд у рішенні від 30 травня 2019 року у справі № 51-5807км18 дійшов висновку, що статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. Верховний Суд звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
У справі № 158/3106/18 від 04 грудня 2019 року Верховний Суд висловив таку позицію: «Висновок експерта не має наперед встановленої сили для суду та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України обрання судом певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб. Пункт 5 ч. 1 ст. 513 КПК покладає саме на суд обов'язок під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, у разі застосування таких заходів, визначати їх вид. Визначаючи тип психіатричної лікарні, в яку необхідно помістити неосудну особу, суд повинен виходити не тільки з її психічного стану, а й з характеру вчиненого нею суспільно небезпечного діяння».
У постанові від 27 лютого 2024 року (справа № 484/983/23, провадження № 51-5413км23) Верховний Суд висловив аналогічну позицію та в черговий раз зазначив, що визначаючи тип психіатричної лікарні, в яку необхідно помістити неосудну особу, суд повинен виходити не тільки з її психічного стану, а й з характеру вчиненого нею суспільно небезпечного діяння. У цій справі суд погодився з висновками попередніх інстанцій про визначення до особи певного виду примусового заходу медичного характеру, передбаченого ст. 94 КК України, який чітко не був визначений у висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи.
При прийнятті рішення суд враховує довідку КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» від 08.05.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_4 перебуває під наглядом лікаря-психіатра із серпня 2020 року з діагнозом: «Затяжний, різко виражений посттравматичний стресовий розлад з психічними включеннями», а також відповідь Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» від 21.11.2025 року на запит суду, відповідно до якої під час госпіталізації ОСОБА_4 був обстежений, взятий на «Д» облік лікарем-неврологом з діагнозом: резидуальна неврологічна симптоматика можливо на тлі перенесеної ЧМТ (2014 рік - зі слів). За час перебування в закладі психічний стан ОСОБА_4 був нестабільний, спостерігались розлади сприйняття, маячні ідеї релігійного змісту, переслідування, впливу, заподіяння шкоди на адресу правоохоронних органів, паралогічність та некритичність мислення; емоційно-вольові розлади з афективною напруженістю, парадоксальність.
Окрім того, слід зазначити, що клопотань про допит у судовому засіданні експертів, які проводили судово-психіатричну експертизу щодо ОСОБА_4 , або проведення додаткової чи іншої судово-психіатричної експертизи, від учасників справи, в тому числі і від захисника, до суду не надходило.
Під час розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Разом з тим, судом встановлено, що на момент вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_4 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання - «Шизофренії параноїдної, параноїдний синдром, апато-дисоціативний тип дефекту» (F20 за МКХ-10), внаслідок якого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними під час скоєння кримінального правопорушення, на даний час також за своїм психічним станом потребує надання психіатричної допомоги - поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, тому відповідно до вимог ст. 94 КК України до ОСОБА_4 необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру.
При цьому суд враховує висновки комісії судових експертів, викладені у висновку судово-психіатричного експерта від 24.06.2025 року № 967.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно зі ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Положеннями ч. 4 ст. 94 КК України встановлено, шо госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»: «З огляду на вимоги статей 19, 94 КК України, ст. 19 Закону України № 1489-111 «Про психіатричну допомогу», до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання». У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2015 року в справі «Берланд проти Франції» щодо природи та мети примусової госпіталізації високий суд зауважив, що такий захід медичного характеру може бути призначений лише у випадку, коли психіатричним заключенням встановлено наявність у особи психічного розладу, що свідчить про її неосудність та становить ризик для безпеки людей чи дотримання громадського порядку. Проголошення особи неосудною з підстав наявності психічного розладу та вжиття пов'язаних з цим заходів процесуального примусу не є «покаранням» в розумінні п. 1 ст. 7 Конвенції, проте розглядається як запобіжний (превентивний) захід.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 за станом здоров'я потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги, відповідно до вимог ст. 94 КК України суд вважає за можливе клопотання задовольнити і застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, з метою лікування та запобігання вчинення ОСОБА_4 нових суспільно небезпечних діянь.
Приймаючи таке рішення без участі потерпілої ОСОБА_10 , яка має похилий вік та незадовільний стан здоров'я, від якої є відповідна заява, в якій вона не заперечувала проти розгляду справи без її участі та матеріальних претензій до ОСОБА_4 не має, суд виходить з засад ч. 5 ст. 28 КПК України, не допускаючи зайвого формалізму, оскільки кожен має право, щоб розгляд справи щодо нього в найкоротший строк став предметом судового розгляду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній. Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 14.05.2025 року підлягає скасуванню після набрання ухвалою законної сили. Речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, до набрання ухвалою суду законної сили залишити без змін. Процесуальні витрати на проведення експертиз: № СЕ-19/111-25/29894-ТР від 22.05.2025 року в розмірі 1782 грн 80 коп.; № СЕ-19/111-25/30894-ПТ від 04.06.2025 року в розмірі 2674 грн 20 коп.; № СЕ-19/111-25/29853-ФХД від 29.07.2025 року в розмірі 5348 грн 20 коп. - віднести на рахунок держави, ураховуючи положення ч. 2 ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 92-94 КК України, ст.ст. 369-372, 392, 395, 512, 513 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, а саме до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84) до набрання ухвалою суду законної сили залишити без змін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Віднести на рахунок держави процесуальні витрати на проведення експертиз: - № СЕ-19/111-25/29894-ТР від 22.05.2025 року в розмірі 1782 грн 80 коп.;
- № СЕ-19/111-25/30894-ПТ від 04.06.2025 року в розмірі 2674 грн 20 коп.; - № СЕ-19/111-25/29853-ФХД від 29.07.2025 року в розмірі 5348 грн 20 коп.
Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2025 року - скасувати після набрання вироком законної сили. Речові докази у кримінальному провадженні: - змив з вхідних дверей; змив з вхідних дверей на спиртову серветку; зріз обгорілої обшивки з вхідних дверей; обгоріли рештки з вхідних дверей; фрагмент тканини коричневого кольору; частини світильника у вигляді корпуса та скла; дві консервні банки із залишками паперу та недопалків; рекламні листівки біля дверей на п'ятому поверсі; рекламні листівки на 4 поверсі у коридорі загального користування; 30 пакувань сірників, 8 запальничок - знищити;
- мобільні телефони марки «Nokia», «Siemens», «Samsung», «Sigma», «Fly»; мобільний телефон білого кольору «Mi» IMEI1 НОМЕР_4 , IMEI1 НОМЕР_5 , із сім-карткою з номером НОМЕР_6 ; медична документація на ім'я ОСОБА_4 на трьох аркушах; листівки у кількості 4 шт.; ноутбук марки «НР» сірого кольору; грошові кошти у сумі 24 500 грн та 73 450 руб, які були передані під розписку ОСОБА_4 - залишити ОСОБА_4 .
Копію ухвали направити до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити учасникам судового провадження. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1