Номер провадження: 11-кп/813/2834/25
Справа № 509/7215/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали об'єднаних кримінальних проваджень №12022162380000431 від 06.10.2022 року, №12022162380000436 від 07.10.2022 року, №12021163380000161 від 17.11.2021 року, 12022162380000013 від 07.01.2022 року, №12021162380000720 від 14.12.2021 року, №12021162380000681 від 26.11.2021 року, 12019160380001706 від 22.10.2019 року, 12023162380000061 від 18.02.2023 року, 12022162380000193 від 02.04.2022 року, 12022162380000447 від 19.10.2022 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.12.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.309, ч.3 ст.297 КК України,
встановив:
На розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області перебувають об'єднані кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та інших, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.309, ч.3 ст.297 КК України.
Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та в порядку ст.331 КПК України, продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, строком до 01.02.2026 року, з раніше визначеним розміром застави.
Мотивуючи прийняте рішення, місцевий суд послався на врахування: даних про особу обвинуваченого;тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів; продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на відсутність ризиків, невмотивованість оскарженої ухвали щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, характеризуючи особу обвинуваченого дані, зокрема, наявність постійного місця мешкання, стан здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник не клопотала про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників судового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.190, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.3 ст.297 КК України, які відповідно до приписів ст.12 КК України відносяться до категорії кримінального проступку, нетяжкого та тяжких злочинів, відповідно.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також продовження існування раніше встановлених ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на характеристику особи обвинуваченого, кількість кримінальних правопорушень, які інкримінуються останньому.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи захисникащодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі, з огляду на таке.
Підставою для продовження строку дії запобіжного заходу є продовження існування ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується/продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Тобто слід констатувати, що в даному випадку, на даному етапі кримінального провадження, суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання захисника на відсутність ризику переховування обвинуваченого, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в тому числі за ч.4 ст.185 КК України, санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років. Тому, не можна виключати, що обвинувачений, розуміючи тяжкість можливого покарання, може вдатися до спроб переховування від суду, з огляду на що, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК ризик не можна визнавати недоведеним.
Також неможна виключати наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, з урахуванням особи обвинуваченого, який не має постійного офіційного джерела прибутку, вчиняючи інкриміновані дії, вочевидь розумів їх протиправність, що свідчить про можливість вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, що не може вказувати на високі морально-етичні якості обвинуваченого, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, може виявитися нездатною запобігти існуючим ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим судом на законних підставах визначив ОСОБА_6 розмір застави у межах, передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК.
Колегія суддів вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 , а також існування ризиків, виправдовують продовження строку тримання під вартою, що свідчить про обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника про те, що обвинувачениймає постійне місце мешкання, наявність захворювань, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що беззаперечно можуть гарантувати запобігання існуючим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів враховує обставини даної справи, особу обвинуваченого та зазначає, що зміна запобіжного заходу останньому на більш м'який, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім стримуючим фактором для забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Враховуючи вище зазначене, доводи захисника про можливість застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів визнає безпідставними.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які унеможливлюють перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали або зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.12.2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в об'єднаних щодо нього кримінальних провадженнях - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4