Номер провадження: 22-ц/813/636/25
Справа № 522/5589/23
Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.
Доповідач Погорєлова С. О.
02.12.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відмову від позову у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У березні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача 6584,70 доларів США - три відсотки річних за невиконання простроченого грошового зобов'язання за кредитним договором №ODH0GK01420223 від 31.10.2006 року за період з 20.03.2020 року по 23.02.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.10.2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ODH0GK01420223 про надання кредиту, який був забезпечений іпотекою (квартира). Заочним рішенням суду від 22.07.2010 року у справі №2-2814/10, в рахунок погашення заборгованості за договором № ODH0GK01420223 від 31.10.2006 року у розмірі 113659,46 доларів США, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу квартири.
03.03.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі зазначеного заочного рішення суду від 22.07.2010 року та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири, на яку звернуто стягнення. Квартира була продана банком за 742027,60 грн.
Згодом ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку договір купівлі-продажу від 03.03.2016 року іпотечної квартири. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси 11.12.2017 року у справі №523/12031/16-ц у задоволенні позову було відмовлено, однак 21.10.2020 року постановою апеляційної інстанції, залишеною без змін судом касаційної інстанції, рішення суду від 11.12.2017 року було скасовано та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири на підставі заочного рішення суду від 22.07.2010 року. Як наслідок, банк повернув кошти покупцю, а ОСОБА_1 знову став власником спірної квартири та іпотекодавцем, та квартира продовжує бути предметом іпотеки. Після цього ОСОБА_1 подарував рідній сестрі спірну квартиру, а банк звернувся із позовом до суду про визнання цього правочину фраудаторним.
На даний час ОСОБА_1 основне зобов'язання за кредитним договором від 31.10.2006 року не виконав, заборгованість не сплатив та відчужив предмет іпотеки, що унеможливлює стягнення основної суми боргу за рахунок іпотечного майна.
Оскільки сума боргу, визначена у рішенні суду, не сплачена боржником, банк має право на нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних) за період з 20.03.2020 року (дата звернення до суду) по 23.02.2022 року, що в цілому не перевищує трьох років.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.08.2023 року позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 6584,70 доларів США та судовий збір у розмірі 3611,90 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
23.06.2025 року до Одеського апеляційного суду через застосунок підсистема «електронний суд» від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшла заява про відмову від позову відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України. Заява обгрунтована тим, що на даний момент заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договром погашена у повному обсязі.
Сторони про розгляд справи на 02.12.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява представника АТ КБ «Приватбанк» про відмову від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Згідно ч. 2 ст. 373 ЦПК України, якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам ст. ст. 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
За правилами ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Колегією суддів роз'яснено АТ КБ «Приватбанк» наслідки, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що вимоги заяви представника АТ КБ «Приватбанк» про відмову від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та відповідають інтересам позивача у справі, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає визнанню нечинним, та провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 206, 255, 368, 373, 374, 381 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відмову від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Прийняти відмову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 серпня 2023 року - визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе