Справа № 569/27057/25
1-кс/569/9283/25
12 грудня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання старшого слідчого СВ Рівненського районного управління поліції в Рівненській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Городець, Володимирецького району, Рівненської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, старший стрілець-оператор 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 5 гірсько-штурмової роти, 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
Старший слідчий СВ Рівненського районного управління поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 за погодження із прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання вказав, що слідчим відділом Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023080100000153 від 07 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
З клопотання вбачається, що 21 вересня 2022 року громадянин ОСОБА_5 згідно Указу Президента України №69/22 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України, після чого направлений для проходження служби до військової часини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №260 від 24.09.2022 старший сержант ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення, вважається таким, що посаду старшого стрільця 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 5 гірсько-штурмової роти, 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України старший сержант ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»№ 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діяв станом на серпень 2023 року.
Разом із тим, старший сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Зокрема, старший сержант ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді старшого стрільця-оператора 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 5 гірсько-штурмової роти, 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 15 години 00 хвилин 24 серпня 2023 року (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак, саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі), самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , підрозділи якої тимчасово дислокувалися у АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у село Городець Сарненського району Рівненської області, де почав проводити службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
11.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 4 ст. 408 КК України.
11.12.2025 о 10 год. 07 хв. підозрюваного ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
ОСОБА_5 підозрюється у дезертирстві, тобто у самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів санкцією якого передбачено карання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріли, що підтверджують ці обставини:
Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується поясненнями свідка ОСОБА_8 , повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, висновком службового розслідування за вказаним вище фактом та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України:
1.) підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 у разі не обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим затягуючи досудове розслідування чи судовий розгляд даного кримінального провадження.
Під час дії воєнного стану суд не може застосовувати положення ст. ст. 75 та 69 КК України при призначенні покарання за ч. 4 ст. 408 КК України.
ОСОБА_5 не бажає продовжувати військову службу та припиняти вчинення кримінального правопорушення, оскільки до військової частини не повернувся.
На думку сторони обвинувачення ОСОБА_5 після отримання повідомлення про підозру в подальшому також буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
2.) підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Даний ризик (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі зможе впливати, шляхом домовленостей на свідків в цьому кримінальному провадженні, які є військовослужбовцями його військової частини, сусідами, членами родини.
На думку органу досудового розслідування, в разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній зможе контактувати з вказаними свідками. Все це може свідчити про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення зможе незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.
3.) підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
До розташування будь-якої військової частини ОСОБА_5 на даний час не повернувся, до виконання обов'язків військової служби не приступив, ухиляється від служби понад 2 (два) роки.
Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховування від органу досудового розслідування, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджанні кримінальному правопорушенні іншим чином необхідно обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:
Показами свідка ОСОБА_8 , повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, висновком службового розслідування за вказаним вище фактом та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів:
Підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та прокуратури, про своє місце перебування командирів (начальників), правоохоронні органи, інші державні органи та органи місцевого самоврядування не повідомив. ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, а тому інший більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» внесено зміни до ст. 177 КПК України, яким під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини просили обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник просили застосувати заставу.
Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 4 ст. 408 КК України.
11.12.2025 о 10 год. 07 хв. підозрюваного ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Також, згідно ч. 8 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
При цьому, згідно із вимогами статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», який вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин провадження, слід зазначити, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Окрім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років відсутність міцних соціальних зв'язків, вчинення злочину під час воєнного стану жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, слідчий суддя прийшов до висновку, що до нього слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено.
Разом з тим, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 а саме ч.4 ст.408 КК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,184,395 КПК України,слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з часу затримання від 10 год. 07 хв. 11 грудня 2025 року.
Визначити, що строк дії ухвали до 08 лютого 2026 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_9