Справа № 569/21947/25
16 грудня 2025 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
судді - Світличного Р.В.,
за участю секретаря - Савич Ж. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в смт Зарічне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмен» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмен» через підсистему «Електронний суд» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 07 чеврня 2017 року за № 2015592243 в сумі 20614,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 07 червня 2017 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит» було укладено договір про надання споживчого кредиту №2015592243. Остання отримала кредит у розмірі 30000,00 грн для придбання товару зі строком повернення 60 місяців з 07 червня 2017 року до 07 червня 2022 року. 24 березня 2023 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмен» укладено договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «Брайт Інвестмен» право вимоги за договорами, зокрема, й за укладеним з ОСОБА_1 . Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 20601,72 грн, з яких 9 678,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7111,51 грн. - заборгованість за відсотками, 3825,00 грн - заборгованість за комісією, які ТОВ «Брайт Інвестмен» просить стягнути з боржника.
Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву. Копію цієї ухвали відповідач ОСОБА_1 отримала 02 грудня 2025 року в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні про відсутність адресата за вказаною адресою. Цією ухвалою відповідачу встановлений п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, якого на час розгляду справи до суду не подано.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги необхідно задовольнити, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 23 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит», як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, був укладений договір про надання фінансового кредиту №2015592243.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 кредитного договору кредитор надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: на споживчі цілі та придбання послуг у продавця та банку в розимірі 30000 гривень 00 коп. на строк 60 місяців, розмір процентної ставки 36% річних. Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредитору суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання, встановлені кредитним договором не пізніше 07 червня 2022 року.
Розділом 2 кредитного договору також було передбачено, що між ПАТ «ОТП Банк» та позичальником укладено договір про видачу та обслуговування міжнародної кредитної пластикової картки на підставі Правил користування кредитною краткою MasterCard Standart, що розміщені на Інтернет сайті Банку та на умовах, викладених в цьому розділі.
Зокрема, сторони домовились, що банк відкриває відповідачці картковий рахунок у гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standart, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки.
В порядку, передбаченому угодою, банк надає позичальнику кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений угодою, а позичальник приймає кредит і зобов'язується повернути суму кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені угодою.
Факт користування картковим рахунком та отримання кредитних коштів відповідно до кредитного ліміту підтверджується випискою з рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 за період з 07.06.2017 року по 24.03.2023 року.
Позивач умови договору виконав, відповідач кредитні кошти отримала за рахунок кредитного ліміту, однак, за умовами кредитного договору кошти не повернула, проценти не сплатила, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 20614,72 грн, з яких 9 678,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7111,51 грн. - заборгованість за відсотками, 3825,00 грн - заборгованість за комісією.
24.03.2023 року між ТОВ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23. відповідно до п. 1.1. якого клієнт (Первісний кредитор передає) передає, а фактор приймає (Новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитним договорами, укладеного між клієнтом і Боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №24/03/23 від 24 березня 2023 року право вимоги за кредитним договором № 2015592243 від 07 червня 2017 року до позичальника перейшли до ТОВ «Брайт Інвестмен» в сумі 20614,72 грн.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Вимога про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту на підставі ст.ст. 53,512,516 ЦК України, яка була адресована позивачем для ОСОБА_1 , останньою не задоволена.
Враховуючи, що відповідач належним чином умови кредитного договору за №2015592243 від 07.06.2017 року не виконала, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 20614,72 грн підлягають задоволенню.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування ним наданими їй банком кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості.
Представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
На підтвердження цих витрат надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №43115064 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Брайт Інвестмен» та Адвокатським Бюро «Ольги Клещ»., додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги та акт про надання правничої допомоги № 2015592243 від 30.09.2025 року на суму 5000,00 грн.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в т. ч. і витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.1,2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку з врахуванням часткового задоволення позову є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.207, 525, 526, 530, 549, 628, 634, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмен» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2015592243 від 07 червня 2017 року у розмірі 20614,72 (двадцять тисяч шістсот чотирнадцять гривень сімдесят дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмен» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмен» витрати на правову допомогу в сумі 1000 (Одну тисячу) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмен» (код ЄДРПОУ 43115064) адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9)
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: Р.В. Світличний