Справа № 583/2920/25
1-кп/583/347/25
"16" грудня 2025 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025200000000533 від 29.05.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залізняк Сумського району Сумської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 286 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 29 травня 2025 року близько 09.00 год., керуючи автомобілем марки MERSEDES-BENZ E 220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі Р-46 сполученням «Харків-Охтирка» у напрямку м. Охтирка Сумської області на ділянці 106 км вказаної автодороги, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме:
-п. 12.1 ПДР «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,
знехтував безпекою дорожнього руху, не стежив належним чином за дорожньою обстановкою, під час руху не врахував дорожнє покриття при виборі безпечної швидкості руху на даній ділянці дороги, не вибрав таку швидкість руху, при якій він міг би безпечно керувати транспортним засобом та постійно контролювати його рух, не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини з послідуючим його перекиданням. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді розтрощення лицевого та мозкового черепа, які є несумісними з життям, від яких помер на місці події.
Обвинувачений ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, тобто запобігти виїзду керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини з послідуючим його перекиданням, шляхом виконання ним вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які не відповідають вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, тобто спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_8 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 29 травня 2025 р. близько 9 год. він разом зі своїм товаришем - ОСОБА_8 їхали автомобілем MERSEDES з боку м. Харкова в м. Охтирка по автодорозі Суми-Харків, при цьому він ( ОСОБА_4 ) був за кермом автомобіля, а ОСОБА_8 сидів на передньому пасажирському сидінні. Автомобіль рухався з дозволеною швидкістю, але сталося так, що він зачепив обочину і його автомобіль занесло, він виїхав за межі проїзної частини та перевернувся. Під час даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 , який не був пристебнутий ременем безпеки, загинув. З висновком судової експертизи, відповідно до якої порушення ним ( ОСОБА_4 ) п. 12.1. Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої сталася смерть потерпілого ОСОБА_8 , він ( ОСОБА_4 ) згоден. У вчиненому щиро розкаюється.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 р. у справі №444/870/22 (провадження № 51-2989 кмо 23) суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
Суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК та з'ясував, чи правильно вони розуміють їх зміст, а також наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та проводить судовий розгляд в цій частині в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
За таких обставин суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку при формулюванні обвинувачення, є доведеною.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст.286 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ч. 2 статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, судам при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 р. по справі № 759/5339/19, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з'ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65-67КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, враховує характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, внаслідок яких настала смерть потерпілого, враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, не одружений, проходить військову службу за контрактом у Збройних силах України, враховує його вік та сімейний стан - він проживає з матірю похилого віку, а також враховує думку потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Відповідно до п.п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Виходячи з викладених роз'яснень, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, які призвели до суспільно небезпечних наслідки у вигляду смерті потерпілого ОСОБА_8 , які є незворотними. Поряд з цим суд також враховує ставлення обвинуваченого до цих порушень та його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, який вину визнав, висловив щирий жаль із приводу вчиненого, попросив вибачення у потерпілих, враховує обставини, які пом'якшують покарання, і з урахуванням даних обставин, особи винного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, що відповідатиме обставинам кримінального провадження, принципу пропорційності та справедливості, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, не становитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком суду законної сили суд вважає за необхідне залишити - особисте зобов'язання.
17.07.2025 р. представником потерпілої ОСОБА_6 та цивільних позивачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 132061 грн., з них: витрати на поховання та поминальний обід в сумі 36061 грн., моральна шкода (12 мінімальних зарплат) в сумі 96000 грн.; стягнути з ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь сина ОСОБА_9 600000 грн., на користь сина ОСОБА_10 600000 грн., на користь дружини ОСОБА_6 600000 грн.
04.08.2025 р. від цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» у розмірі, який перевищує 48324,00 грн., з яких 24324,00 грн. витрати на поховання та 24000,00 грн. моральна шкода. Свої заперечення мотивує тим, що відшкодуванню підлягають документально підтверджені витрати на поховання та спорудження пам'ятнику з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання. Згідно доданих до позовної заяви документів, обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на поховання є витрати в розмірі 24324,00 грн. Необгрунтованими є витрати на послуги з ксерокопіювання на загальну суму 20 грн. та послуги щодо подання страв з повним ресторанним обслуговуванням в сумі 11760,00 грн., які відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» не відшкодовуються. Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що моральна шкода стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), а отже ОСОБА_6 безпідставно вимагає стягнути на свою користь 100 % моральної шкоди, передбаченої законодавством, оскільки вона має право на отримання моральної шкоди, тобто 24000,00 грн. (96000/4=24000). Процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого у разі обвинувального вироку, стягнення з цивільного відповідача судових витрат не передбачено законодавством.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 визнав частково, зазначивши, що він згоден відшкодувати потерпілим завдану моральну шкоду, однак визначену потерпілими суму моральної шкоди вважає занадто великою та просить визначити розмір моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості, яку він зобов'язується відшкодовувати.
З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 р. у справі №444/870/22 (провадження № 51-2989 кмо 23), суд у частині вирішення цивільного позову проводить судовий розгляд у загальному порядку та в судовому засіданні безпосередньо досліджує докази на підтвердження позовних вимог.
При вирішення цивільного позову суд виходить з наступного.
Згідно ч.5 ст.128 КПК України - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із положеннями ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 р., який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «MERSEDES-BENZ E 220 д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП була застрахована у АТ «Страхова Група «ТАС», що підтверджується копією полісу №АТ5339695. Договір страхування набрав чинності 10.06.2024 р. та діяв по 09.06.2025 р. включно (а.с.187 т.1).
Таким чином, до правовідносин за страховим випадком, який настав за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за страховим полісом № АТ5339695 застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 р.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Так, судом встановлено, що в результаті ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , яка мала місце 29.05.2025 року, потерпілому ОСОБА_8 спричинено смерть.
Цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «MERSEDES-BENZ E 220 д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП була застрахована у АТ «Страхова Група «ТАС», страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 320000,00 гривень; за шкоду, заподіяну майну, - 160000,00 гривень; розмір франшизи - 3200 грн., що підтверджується копією полісу № АТ5339695 (а.с.187 т.1).
Враховуючи викладене, АТ «Страхова Група «ТАС» є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну діянням обвинуваченого ОСОБА_4 , в межах суми страхового відшкодування.
Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
В контексті частини 1статті128 КПК України юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, є АТ «Страхова Група «ТАС» відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Залучення АТ «Страхова Група «ТАС» як цивільного відповідача узгоджується зі статтями 62, 128 КПК України.
Отже, позов до страховика щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах кримінального провадження, може бути пред'явлено до суду.
Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 р. у справі № 465/4621/16-к.
Відповідно до п. 23.1 статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 27.3. ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку становить 8000,00 грн.
Згідно із приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо, зокрема, шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20).
Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 є дружиною ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 23.08.1986 р. (а.с. 67).
Цивільні позивачі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є синами ОСОБА_8 , що підтверджується копія свідоцтв про народження (а.с. 64,66).
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матір'ю загиблого ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 04.06.1963р.
Таким чином, дружина загиблого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 , його мати - ОСОБА_12 та діти: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України та п. 27.3. ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за рахунок страхової виплати.
Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, складає 96000,00 грн. (8000,00 грн. х 12).
Суд погоджується з доводами представника потерпілої ОСОБА_6 про перенесені нею душевні страждання у зв'язку зі смертю її чоловіка.
Суд, з урахування глибини душевних страждань потерпілої ОСОБА_6 , а також того, що негативні наслідки вчиненого обвинуваченим злочину мають незворотній характер, з урахуванням принципів розумності та справедливості, вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_6 (дружини померлого ОСОБА_8 ) 24000,00 грн. (96000/4=24000) ( в межах страхового відшкодування, визначених п. 27.3. ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») у відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 щодо стягнення на її користь 96000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з урахуванням часток дітей померлого: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , та матері померлого: ОСОБА_12 ..
Згідно ч.5 ст.128 КПК України - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Додані до позовної заяви нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , подані ними до АТ «Страхова група «ТАС», про доручення отримання їх частки страхового відшкодування ОСОБА_6 суд не бере до уваги, так як вони не є підставою для стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 належних їм часток страхового відшкодування. При цьому суд зазначає, що ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 мають право звернутися в суд з позовом до АТ «Страхова група «ТАС» про стягнення на їх користь належної їм частини страхового відшкодування.
Щодо позовних вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди на корить потерпілої ОСОБА_6 , цивільних позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд зазначає наступне.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц сформульовано висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи глибину та тривалість завданих потерпілим моральних страждань, ступінь тяжкості заподіяної їм душевної травми, в результаті кримінального правопорушення вони втратили рідну людину, яка була джерелом підтримки, любові та стабільності в їхньому житті, перенесені ними душевний біль, пригніченість, порушення звичного життя, враховуючи характер діяння обвинуваченого та форму його вини, з урахуванням вимог справедливості та розумності, суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 1167, ч.2 ст.1168 ЦК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі по 200000,00 грн. кожному, в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід залишити без задоволення.
Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку становить 8000,00 грн.
Згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Відповідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
Встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 понесла витрати на поховання чоловіка ОСОБА_8 в розмірі 24324,00 грн., що підтверджується договором-замовленням на ритуальні послуги від 29.05.2025 р., укладеним ОСОБА_6 з ФОП ОСОБА_13 та квитанцією до нього на загальну суму 12410,00 грн., договорами-замовленнями про надання ритуальних послуг від 29.05.2025 р., укладеними ОСОБА_6 з КП «Спеціалізований комбінат» та квитанціями до них на суму 9031,00 грн. та 2860,00 грн., квитанцією про оплату за оформлення свідоцтва про поховання на суму 23 грн. (а.с. 55-59).
Враховуючи, що відповідно до п.27.4. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, з відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягає стягненню 24324,00 грн. на відшкодувати необхідних витрат на поховання.
У стягненні 11760,00 грн. витрат на поминальний обід суд вважає за необхідне відмовити, так як витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання у розумінні статті 1201 ЦК України.
Подібний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 500/8418/13-ц.
Згідно ст. 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 19507,68 грн.
Арешт на майно - автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Е220» н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18.10.2024 зареєстрований на ОСОБА_4 , мешканця
АДРЕСА_1 , флеш карту пам'яті micro SD «Kingston» об'ємом 64 GB з відеореєстратора автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.06.2025 року, слід скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому за цим законом покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити - особисте зобов'язання.
Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (пр. Берестейський, 65 м. Київ, 03062, код ЄРДПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 24000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 24324,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 200000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 200000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 200000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 19507,68 грн.
Арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Е220» н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18.10.2024 зареєстрований на ОСОБА_4 , мешканця
АДРЕСА_1 , флеш карту пам'яті micro SD «Kingston» об'ємом 64 GB з відеореєстратора автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.06.2025 року, скасувати.
Речовий доказ: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Е220» н.з. НОМЕР_1 , що зберігається території тимчасового тримання транспортних засобів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області за адресою: буд. Армійська, буд. 1 м. Охтирка Сумська область, флеш карту пам'яті micro SD «Kingston» об'ємом 64 GB з відеореєстратора автомобіля - повернути законному володільцю ОСОБА_4 .
Речовий доказ: змив з керма автомобіля, змив з важеля КПП автомобіля, змив з водійського сидіння автомобіля, що зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУНП в Сумській області (квитанція № 00679), - знищити
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: ОСОБА_1