Справа № 579/1506/25
2/579/584/25
04 грудня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі головуючого судді - Придатка В.М.,
за участі секретаря - Клишкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що 03 січня 2019 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладено договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Орач Х.І. за р.№4, згідно якого позивач передав у відповідачу грошові кошти у розмірі 135011,34 грн., що еквівалентно 5700 доларів США. Позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у Національній валюті України, що буде еквівалентна 5700 доларів США, згідно офіційного курсу, встановленого НБУ на день повернення грошових коштів, у строк до 01.02.2020 року.
Згідно п.2 договору позики сума позики встановлена в п.1 даного договору отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання цього договору у повному обсязі.
Відповідно до п.3.3 договору позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснений у строк до 01.02.2020 року.
Незважаючи на досить тривалий час користування позикою відповідач не повернув грошові кошти.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума нарахованих 3% річних становить 929,05 доларів США, що станом на день нарахування становить 38877,21 грн.
Згідно п.6 договору позики позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання за даним договором. Позичальник, у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання, на вимогу позикодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 120 грн. за кожен день прострочення платежу.
Розмір неустойки за 1985 днів становить 238200 грн., сума збитків від інфляції становить 115606,33 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики, а саме: суму основного боргу в еквіваленті 5700 доларів США; неустойку в розмірі 238200,00 грн.; 3% річних в розмірі 38877,21 грн.; індекс інфляції 115606,33 грн.
Позивач та його представник ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити (а.с.40).
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (а.с. 31), в судове засідання не з'явився без повідомлення причин неявки, заяв, клопотань чи відзиву суду не надав.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відповідно до ст.ст. 211, 223, 247 ЦПК України розглядати справу у судовому засіданні за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріалів справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
03 січня 2019 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений письмовий Договір позики згідно із ст.1046 Цк України, який було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Орач Х.І. за реєстровим №4 (а.с.11).
Згідно п.1 договору позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 135011 грн. 34 коп., що еквівалентно 5700 доларів США 00 центів згідно офіційного курсу НБУ, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в Національній валюті України, що буде еквівалентно 5700 доларів США 00 центів згідно офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день повернення грошових коштів, у строк до 1 лютого 2020 року включно.
Сума позики, встановлена в п.1 даного договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання цього договору в повному обсязі (п.2 договору позики).
Зазначену суму позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою без нарахування процентів. Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснений у строк до 01.02.2020 року включно. Строни домовились, що позичальник може повернути позикодавцеві вищевказану суму позики частинами, а позикодавець зобов'язаний приймати від позичальника суму позики частинами, про що позикодавець буде надавати розписку в отриманні цих коштів. Сумарно розмір повернутих коштів у строк до 01.02.2020 року включно має становити повну суму позики, а саме: суму грошових коштів в Національній валюті України, що буде еквівалентно 5700 доларів США 00 центів згідно офіційного курсу, встановленого Національним банком України (п.п.3.1, 3.3, 3.4 договору).
Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю одержані у позику грошові кошти у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання за даним договором. Позичальник, у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання, на вимогу позикодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 120 грн. 00 коп. за кожен день прострочення платежу (п.п.4, 6 договору позики).
Винна особа зобов'язана відшкодувати іншій строні збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором в повному обсязі. При порушенні умов цього договору винна строна несе відповідальність, передбачену чинним закодовством України. Одностороння відмова від виконання збов'язань за цим договором не допускається (п.п.11, 12 договору).
Після виконання позичальником свого зобов'язання позикодавець повинен передати йому примірник цього договору. Наявність у позикодавця, після спливу терміну повернення грошей, примірника цього договору, вважатиметься простроченням виконання позичальником свого зобов'язання. У разі неможливості передати позичальнику примірник даного договору позикодавець зобов'язаний видати позичальнику розписку про повне виконання позичальником зобов'язань за даним договором із вказанням про неможливість повернення примірника даного договору (п.3.6 договору).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за цим договором, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки право вимоги.
За умовами Договору позики від 03.01.2019 року відповідач мав повернути позивачу до 01 лютого 2020 року включно грошові кошти в Національній валюті України - у гривні, що буде еквівалентно 5700,00 доларів США на день повернення грошових коштів.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
Судом встановлено, що відповідач не виконав умови договору щодо повернення позики. Наявність оригіналу нотаріально посвідченого договору позики у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідач ОСОБА_2 договір позики не оспорював, не просив визнати його недійсним чи удаваним правочином.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14).
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення (постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24)).
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.
На відповідача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78-80 ЦПК України, протилежне на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідач не надав відзиву на позов та доказів, які спростовують вимоги позивача.
Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення позивачу позиченої суми коштів, тобто не виконує свої зобов'язання за договором позики. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати коштів у строки, передбачені договором позики, знайшов своє підтвердження в суді, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 03.01.2019 року у сумі еквівалентній 5700 доларів США за офіційним курсом станом на день виконання судового рішення.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 238200,00 грн., 3% річних в розмірі 38877,21 грн. та інфляційних збитків в розмірі 115606,33 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦПК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.549 ЦП України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст.625 ЦП України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до Постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки зроблені і викладені Верховним Судом України у постанові від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц та постанові від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором позики, тому до нього можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.
Зокрема, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. строком на 30 днів введений воєнний стан, який продовжено і до цього часу.
З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов'язання у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки, інфляційних збитків та 3% річних за період з 24.02.2022 року по 09.07.2025 року задоволенню не підлягають.
Отже, сума неустойки, інфляційних збитків та 3% річних за період з 02.02.2020 року по 23.02.2022 року включно становить:
- неустойка - 90 360 грн. (120 грн. х 753 дні);
- 3% річних на суму боргу 5700 доларів США - 14744,10 грн. (02.02.2020-31.12.2020 рік - 334 дні; 01.01.2021-31.12.2021 - 365 днів, 01.01.2022-23.02.2022 - 54 дні);
- інфляційні втрати - 26482,26 грн. (сукупний індекс інфляції за період з 02.02.2020 - 23.02.2022 становить 118,644% розмір заборгованості станом на 02.05.2020 року становить 142041,72 грн., тож 142041,72 грн. х 118,664% / 100% - 142041,72 грн. = 26482,26 грн)
Таким чином, загальна сума боргу за договором позики від 03.01.2019 року, яка підлягає поверненню відповідачем, складає суму, еквівалентну 5700 доларів США на день виконання рішення суду, а також 131586 грн. 36 коп., з яких 90360 грн. - неустойка; 14744,10 грн. - 3% річних; 26482,26 грн. - інфляційні втрати.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму основного боргу, інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми та неустойку, суд вважає, що такі позовні вимоги доведені й обґрунтовані позивачем належним чином, розмір цих сум підтверджений наданим позивачем розрахунком та не спростований відповідачем.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись статтями 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору (а.с.14) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 3708 грн. 71 коп.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050, 1052, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-81, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України,-
позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 січня 2019 року, яка складається з:
- суми, еквівалентної 5700 доларів США на день виконання рішення суду;
- 131586 грн. (сто тридцять однієї тисячі п'ятисот вісімдесяти шести) грн. 36 коп., з яких: 90360,00 грн. - неустойка; 14744,10 грн. - 3% річних; 26482,26 грн. - інфляційні втрати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 3708 (три тисячі сімсот вісім) грн. 71 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Суддя В. М. Придатко