Справа № 362/9473/25
Провадження № 2-о/362/250/25
10 грудня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
представника заявника, адвоката Козіної С.М.,
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку окремого позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
02 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Козіна С.М. звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити йому вхід та перебування в місці мого проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити йому наближатися менш ніж на 500 м до мого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити йому контактувати зі мною у будь-який спосіб, окрім у присутності мого адвоката (адвокатів); заборонити йому переслідувати мене та в будь-який спосіб спілкуватися (контактувати) зі мною та з нашим сином, в тому числі через третіх осіб.
Обгрунтовуючи заяву тим, що 04.09.1999 року між сторонами було укладено шлюб. Під час перебування в шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя ОСОБА_4 народилась донька ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_4 народився син ОСОБА_3 . Приблизно до кінця 2024 року ОСОБА_1 поводив себе як хороший чоловік та батько, який поважає сімейні цінності. На початку 2025 року Заінтересована особа без видимих причин змінив своє ставлення до Заявниці та їх спільного сина. ОСОБА_1 постійно почав принижувати Заявницю, висміював її характер, інтелект та зовнішність. Під час однієї із сварок, ОСОБА_1 для ще більшого приниження Заявниці, зізнався їй у тому, що за понад 10 років їхнього шлюбу він їй зраджував (про що Заявниця навіть не здогадувалась, оскільки ОСОБА_1 це добре маскував). З його слів, коли він почав зраджувати, тобто жити подвійним життям, то користувався послугами ескорт служби, займався незахищеним сексом з повіями. З деякими представницями ескорт служби в нього були і є тривалі стосунки. Заявниця обґрунтовано допускає, що після таких стосунків, Заінтересована особа хворів на інфекційні захворювання, які передаються статевим шляхом, оскільки були періоди в шлюбі, коли він на тривалий час позбавляв Заявницю інтимних стосунків, пояснюючи все зайнятістю та втомою. Така поведінка ОСОБА_1 може опосередковано підтверджуватись розміщеною в мережі Інтернет інформацією за посиланням: https://p p.com.ua/news/deputat-rozdyvlyavsya-intymni-foto-na-zasidanni-verkhovnoi-rady/. Крім того, під час перебування в шлюбі, Заявниця та Заінтересована особа між собою домовились, що Заявниця самостійно несе витрати по утриманню будинку, садиби, сім'ї (витрати на утримання присадибної ділянки, ремонт будинку, харчування, одяг, взуття і т.п.), а Заінтересована особа свої доходи накопичує в інтересах сім'ї, для забезпечення їхнього майбутнього. В дійсності, ОСОБА_1 заробляв в законний та незаконний спосіб значні не обліковані статки, але їх від Заявниці приховував, витрачаючи на свої особисті збочені потреби та придбання активів на підставних осіб. Весь цей час, Заінтересована особа офіційно отримував незначний дохід, користуючись для пояснення походження коштів для своїх значних витрат, доходами Заявниці, яка працює приватним нотаріусом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття нотаріальною діяльністю. З 2015 року по 2019 рік включно, інформація щодо доходів Заінтересованої особи та Заявниці є в загальному доступі на сайті НАЗК в розділі «Реєстр декларацій» (https://public.nazk.gov.ua/). Останнім ганебним вчинком ОСОБА_1 , з яким Заявниця не може і не бажає миритись, стало домашнє насилля відносно Заявниці за наступних обставин. Так, 28.09.2025 приблизно о 16-17 годині, ОСОБА_1 , після того, як провів час з їхнім спільним сином, згідно попередньої домовленості, привіз його до будинку, що належить Заявниці на праві приватної власності, за її місце проживання по АДРЕСА_2 . Прибувши за вказаною адресою, не зважаючи на те, що дитина вже стомлена і виснажена, Заінтересована особа не передавав досить тривалий час дитину Заявниці, тримаючи його на руках. Коли вона попросила його віддати сина, пояснивши дитині, що батькові необхідно на роботу, та хотіла взяти сина на руки, в цей момент, ОСОБА_1 схопив Заявницю за зап'ястя та сильно і різко викрутив його. Від нестерпного болю вона ледь не знепритомніла. Від такого насилля, у Заявниці утворився синець на руці. Заявниця почала кричати і просити не робити їй боляче у присутності дитини. Вона кричала та погрожувала викликати поліцію. ОСОБА_1 злякався та відпустив Заявницю, однак пригрозив відібрати у неї дитину і зробити так, що вона не зможе не те що з ним спілкуватись, а навіть і побачити. Після цього, Заінтересована особа сів до свого автомобіля та поспіхом втік. Лише після цього, Заявниця з сином зайшла до будинку. Всі описані події відбулись у присутності їхнього спільного малолітнього сина ОСОБА_6 , 2021 року народження, що вплинуло на його психоемоційний стан. Син, після описаних подій, став більш знервованим, погано спав, став менше як за звичай гратись в улюблені ігри, став більш не уважним.
Такі безпричинні дії Заінтересованої особи викликані наявним на сьогодні спором між Заявницею та Заінтересованою особою щодо місця проживання та порядку спілкування з дитиною, а також вимогами Заявниці про сплату аліментів. З початку виникнення конфлікту між Заявницею та Заінтересованою особою, останній весь час погрожує, що він забере дитину і вивезе його за межі України, на свою історичну батьківщину до Угорщини. Також, після того, як їх шлюбні стосунки фактично припинились, ОСОБА_1 виїхав з будинку, в якому проживає Заявниця із сином, та Заявницею було вжито заходів по захисту садиби: через охоронну фірму змінено коди доступу до садиби в цілому та до будинку безпосередньо. 25.09.2025 о 07:33 Заінтересована особа спробував несанкціоновано проникнути до будинку, шляхом підбору коду доступу, заблокувавши таким чином ненадовго Заявницю з сином в будинку, в якому той час вони перебували, будинок весь час видавав звук ввімкненої сигналізації і лише на наступний день працівники охоронної фірми змогли відключили звуковий сигнал та переналаштували систему. ОСОБА_1 на запитання Заявниці ніяк не зміг пояснити, чим була викликана необхідність в підборі коду доступу. Таким чином, з боку ОСОБА_1 було вчинено відносно Заявниці та їхнього малолітнього сина домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, про що 28.10.2025 було подано відповідну заяву до Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яка за територіальністю згідно з листом Обухівського РУП від 06.11.2025 була передана до ВП №3 Фастівського РУП в Київській області, а також аналогічна заява була додатково зареєстрована в ВП №3 Фастівського РУП в Київській області 17.11.2025. Оскільки є загроза того, що дана ситуація буде повторюватись та Заявниця боїться за свою безпеку та безпеку дитини, тому що не здатна захистити себе від Заінтересованої особи, в неї виникла необхідність у зверненні з відповідною заявою до суду.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2025 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк представник заявника усунула недоліки зави, подавши нову редакції заяви.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2025 року відкрити окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису та призначено до судового розгляду. Витребувано із Відділу поліції №3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області інформацію щодо результату розгляду по заяві ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , домашнього насильства.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Козіна С.М. в судовому засіданні просила заяву задовольнити, оскільки з боку заінтересованої особи було вчинено домашнє насилля по відношенню до її довірительки та їх сина.
ОСОБА_1 , в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки він не вчиняв будь яких дій по відношенню до своєї дружини та сина. Заявниця вже зверталася до суду з аналогічними вимогами та їй було у цьому відмовлено. Крім того, у домоволодінні де відбувались всі ці події на які вказує заявниця наявне відеоспостереження, але відео чомусь заявниця не надає. Враховуючи, що в суді перебувають позовні заяві щодо поділу майна він думає у зв'язку із цим заявниця вчиняє такі дії по відношенню до нього.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.09.1999 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради Закарпатської області.
Від шлюбу сторно мають двох дітей: доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
28.10.2025 року ОСОБА_2 було подано заяву до Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яка за територіальністю згідно з листом Обухівського РУП від 06.11.2025 була передана до ВП №3 Фастівського РУП в Київській області.
Як вбачається із відповіді на ухвалу про витребування доказів Відділу поліції №3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області від 10.12.2025 року, що від гр. ОСОБА_2 до Відділу поліції №3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області повідомлення щодо вчинення відносно неї домашнього насильства 08.10.2025 року не надходило, лист за територіальністю із Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшов 13.11.2025 року яке було зареєстровано до Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інші події ВП №3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області за №8415 від 18.11.2025 року. Тому розгляд звернення проводиться з моменту надходження заяви гр. ОСОБА_2 . Відносно гр. ОСОБА_1 адміністративні матеріали не складались.
Відповідно до наданого листа на запит ОСОБА_1 ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області від 31.10.2025 року, що станом на 31.10.2025 року згідно підсистеми ІТС «ІПНП» гр. ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті) на притягувався.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Відповідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись у суд з даною заявою, ОСОБА_2 зазначає, що на початку 2025 року Заінтересована особа без видимих причин змінив своє ставлення до Заявниці та їх спільного сина. ОСОБА_1 постійно почав принижувати Заявницю, висміював її характер, інтелект та зовнішність. Під час однієї із сварок, ОСОБА_1 для ще більшого приниження Заявниці, зізнався їй у тому, що за понад 10 років їхнього шлюбу він їй зраджував. 28.09.2025 приблизно о 16-17 годині, ОСОБА_1 , після того, як провів час з їхнім спільним сином, згідно попередньої домовленості, привіз його до будинку, що належить Заявниці на праві приватної власності, за її місце проживання по АДРЕСА_2 . Прибувши за вказаною адресою, не зважаючи на те, що дитина вже стомлена і виснажена, Заінтересована особа не передавав досить тривалий час дитину Заявниці, тримаючи його на руках. Коли вона попросила його віддати сина, пояснивши дитині, що батькові необхідно на роботу, та хотіла взяти сина на руки, в цей момент, ОСОБА_1 схопив Заявницю за зап'ястя та сильно і різко викрутив його. Від нестерпного болю вона ледь не знепритомніла. Від такого насилля, у Заявниці утворився синець на руці. Заявниця почала кричати і просити не робити їй боляче у присутності дитини. Всі описані події відбулись у присутності їхнього спільного малолітнього сина ОСОБА_6 , 2021 року народження, що вплинуло на його психоемоційний стан. А також, ОСОБА_1 спробував несанкціоновано проникнути до будинку, шляхом підбору коду доступу, заблокувавши таким чином ненадовго Заявницю з сином в будинку, в якому той час вони перебували, будинок весь час видавав звук ввімкненої сигналізації і лише на наступний день працівники охоронної фірми змогли відключили звуковий сигнал та переналаштували систему.
28.10.2025 року ОСОБА_2 було подано заяву до Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яка за територіальністю згідно з листом Обухівського РУП від 06.11.2025 була передана до ВП №3 Фастівського РУП в Київській області.
Із відповіді на ухвалу про витребування доказів Відділу поліції №3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області від 10.12.2025 року, вбачається, що відносно гр. ОСОБА_1 адміністративні матеріали не складались.
Відповідно до наданого листа ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області від 31.10.2025 року, що станом на 31.10.2025 року згідно підсистеми ІТС «ІПНП» гр. ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті) на притягувався.
Разом із тим, доказів притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення діянь, що мають ознаки домашнього насильства не надано і наведено не було, а відтак на сторін не можуть бути поширені права і обов'язки кривдника і постраждалої особи, визначені законодавством про захист від домашнього насильства. Відсутній головний доказ для такої категорії справ - вирок чи постанова (рішення) суду, яке набрало законної сили про те, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство і його вина в установленому законом порядку доведена у ході судового розгляду.
Аналізуючи надані суду докази як заявником ОСОБА_2 , так і заінтересованою особою ОСОБА_1 , суд вважає, що її звернення до поліції свідчать про наявність конфлікту між ними на побутовому грунті, їх подружнього життя, у результаті між сторонами склалися неприязнені стосунки, а відтак надані суду докази не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, у тому числі і фізичного, психологічного та/або економічного характеру, стосовно ОСОБА_2 та їх малолітнього сина, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, а також внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за відсутності інших доказів вчинення домашнього насильства не є безумовною підставою застосування судом до ОСОБА_1 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Спір між сторонами щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, поді майна подружжя, не може вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису.
Звернення заявниці до поліції із заявою, на думку суду, вказані обставини не можуть вважатися домашнім насильством психологічного характеру у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Також заявником не наведено обґрунтування висновку, що такі дії можуть ОСОБА_1 повторюватися.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що заявник не надала суду переконливих, належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї та малолітньої дитини, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, що є її процесуальним обов'язком у силу статей 12, 81 ЦПК України.
Обмежувальний припис є винятковим та терміновим заходом, який вимагає наявності безпосередньої загрози життю чи здоров'ю. За відсутності належної ідентифікації сторін у чаті та фактів звернення до правоохоронних органів, надані скріншоти є недостатніми доказами для застосування такого радикального заходу, як обмеження конституційних прав особи заінтересованої особи на свободу пересування та контактів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 350-5, 350-6 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Текст рішення складено 16.12.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко