Справа № 466/6888/23
Провадження № 1-кп/466/314/25
15 грудня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12023141380000771 від 13.05.2023 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич Львівської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 26.11.2018р. Трускавецьким міським судом Львівської області за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; 23.05.2023р. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт; 27.07.2023р. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15-ч.4 ст. 186 КК України
обвинувачений ОСОБА_5 13.05.2023 р. близько 10.40 год., перебуваючи на вул. Грінченка поблизу буд. №1 у м.Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, наблизився до гр. ОСОБА_6 , який є особою похилого віку та в цей час перебував з тильної сторони магазину, що по вул. Грінченка поблизу буд. №1 у м.Львові та повторно відкрито заволодів гаманцем останнього, який знаходився в лівій кишені штанів потерпілого вартістю 200грн., у якому наявні грошові кошти в сумі 3018грн, паспорт гр. України на ім'я ОСОБА_6 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 , ідентифікаційна картка платника податків на ім'я ОСОБА_6 , картка «Леокард» та клубна картка «Метро», які не мають матеріальної цінності, магнітний ключ, після чого побіг в напрямку вулиці Ламана у м. Львові. Проте, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, свого злочинного умислу до кінця не довів, з незалежних від нього причин, оскільки був зупинений перехожими людьми по вул. Ламана у м.Львові поблизу будинку №6.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України визнав частково та пояснив, що того дня 13.05.2023 близько 10:40год. він йшов по вулиці на базар та побачив чоловіка, в якого з кишені було видно гаманець. Витягнувши гаманець потерпілого, він почав втікати, але побачивши, що за ним біжать люди, скинув гаманець і зупинився. Зазначив, що визнає крадіжку, тобто ч.4 ст. 185 КК України, а не грабіж. У крадіжці розкаюється та просить суворо не карати.
Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього кодексу, інших актів законодавства. Зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За правилами ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст.92 КПК обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред?явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин у кримінальному провадженні, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред'явленого їй обвинувачення.
При цьому, не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів прийняте рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.
Згідно вимог ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Сторона обвинувачення на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті, посилалась на зібрані під час досудового розслідування докази, які містяться у представлених суду джерелах доказів: показаннях потерпілого та свідків, документах.
Незважаючи на часткове невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, суд, дослідивши вказані докази сторони обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку, дійшов висновку, що є підстави для ухвалення обвинувального вироку, оскільки стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення.
На обґрунтування цього висновку суд наведе відповідні мотиви, які включатимуть результати оцінки доказів на підтвердження встановлених судом обставин.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, на переконання суду, об'єктивно підтверджується сукупністю наступних належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених судом на засадах змагальності та забезпечення рівності сторін.
Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що детально всіх обставин не пригадує, але того дня 13.05.2023 близько 10:40год. на вулиці біля магазину чоловік, як пізніше з'ясувалося обвинувачений, штовхнув/вдарив його, він впав на коліна і в цей час з кишені вкрав гаманець. Але перехожі люди це побачили, почали кричати і чоловік кинув гаманець. Пізніше його затримали і він сидів на асфальті з зв'язаними руками. А гаманець йому повернула якась жінка, яка була в цей час на вулиці та бачила все.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що 13.05.2023 близько 11:00год. вона з чоловіком йшли в аптеку біля базарчику на вул. Грінченка у м. Львові. В той час вона побачила чоловіка в оранжевих рукавицях, який ходив вздовж тротуару, і звернула на нього увагу. Пізніше почула крик дідуся, і побачила, що він впав і просив повернути йому паспорт, який в нього вкрали. Вона також почала кричати, щоб ловили злодія і бігти за ним, але його затримав інший чоловік, таксист. По дорозі обвинувачений кинув викрадений гаманець і рукавиці. Моменту викрадення гаманця вона не бачила, але звернула увагу на крик потерпілого. Обвинуваченого бачила і впізнала по голосу. На місці події він поводив себе зухвало, викрикував, матюкався.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 також підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема:
- даними, які містяться у витягу з ЄРДР від 13.05.2023 та витягу з Журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення від 13.05.2023, згідно якого 13.05.2023 о 11:00год. по вул. Грінченка, 2 у м. Львові невідома особа із застосуванням фізичної сили відкрито заволоділа гаманцем ОСОБА_8 чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 5300грн., паспорт та пенсійне посвідчення заявника (т. 3 а.с.1-2);
- даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.05.2023, у якому ОСОБА_6 просить прийняти міри до невідомої особи, котра 13.05.2023 близько 11:00год. по вул. Грінченка у м. Львові із застосуванням сили відкрито заволоділа гаманцем чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 5300грн., паспорт та пенсійне посвідчення (т. 3 а.с.3);
- даними, які містяться у рапорті інспектора УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_9 від 13.05.2023, згідно якого о 11:08год. 13.05.2023 року надійшов виклик «Грабіж», за адресою: м. Львів, вул.. Грінченка, 5. Прибувши за вказаною адресою, виявили потерпілого ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_5 , який викрав гаманець потерпілого. Також на місці були перехожі люди, які намагалися затримати ОСОБА_5 (т. 3 а.с.4);
- даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 12.05.2023, який проведено слідчим СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 за участю двох понятих: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_6 , згідно якого було оглянуто територію за адресою: м. Львів, вул.. Грінченка, 1 (т. 3 а.с.10-12);
- даними, які містяться у додатку до протоколу огляду місця події від 12.05.2023, згідно якого було оглянуто цифровий носій, а саме «DVD-R» диск, на якому міститься відеозапис огляду місця події в період часу з 13:14год. по 14:06год 12.05.2023 за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 1 (т. 3 а.с.13);
- даними, які містяться у протоколі огляду речей від 14.05.2023, згідно якого було оглянуто речі, вилучені в ході проведення огляду місця події, який проводився 13.05.2023 за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 1, а саме: ліва рукавичка, тканинна, помаранчевого кольору із внутрішньої сторони синього кольору; права рукавичка, тканинна, помаранчевого кольору із внутрішньої сторони синього кольору; частина поясного ременя (т. 3 а.с.14);
- даними, які містяться у протоколі затримання особи від 13.05.2023, згідно якого підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч.4 ст.186 КК України ОСОБА_5 затримано 13.05.2023 о 11:08год. за адресою: м. Львів, вул. Ламана, 6 (т. 3 а.с.21-25);
- даними, які містяться у додатку до протоколу затримання особи від 13.05.2023, згідно якого було оглянуто цифровий носій, а саме «DVD-R» диск, на якому міститься відеозапис з затриманням особи в порядку ст. 208 КПК України, а саме ОСОБА_5 , яке відбулося 13.05.2023 за адресою: м. Львів, вул. Ламана, 6 (т. 3 а.с.26);
- даними, які містяться у протоколі огляду речей від 14.05.2023, згідно якого було оглянуто речі, вилучені в ході затримання ОСОБА_5 , який відбувся 13.05.2023, а саме: чорний пакет із підписами слідчого та понятих, всередині якого знаходиться кофта сірого кольору із полосами синього та чорного кольору, футболка сірого кольору, штани чорного кольору, взуття чорного кольору (т. 3 а.с.27);
- даними, які містяться у відповіді на запит щодо надання відеозаписів з камер зовнішнього відеоспостереження, які розміщені на будинку №5, що знаходиться по вул. Грінченка у м. Львові за період часу з 11:00год. 13.05.2023 до 11:25год. 13.05.2023 (т. 3 а.с.35-36);
- даними, які містяться на цифровому носії, а саме компакт диску «СD-R», на якому знаходиться відеозапис з камер зовнішнього відеоспостереження, які розміщені на будинку №5, що знаходиться по вул. Грінченка у м. Львові за період часу з 11:00год. 13.05.2023 до 11:25год. 13.05.2023 (т. 3 а.с.37);
- даними, які містяться у протоколі огляду та перегляду відеозапису від 13.05.2023, згідно якого було оглянуто оптичний носій, а саме диск «СD-R», на якому міститься відеозапис з камер зовнішнього відеоспостереження, які розміщені на будинку АДРЕСА_3 , зокрема при відкритті відео файлу 1 чітко видно особу чоловічої статі, яка вибігає із-за кута сусідньої вулиці та направляється по вул. Ламана. У момент коли він біжить то викидає з кишені своєї кофти сіро-зеленого кольору предмет чорного кольору. При відкритті відео файлу Грінченка 5 частково видно подію, яка мала місце 13.05.2023, а саме видно групу людей, до яких під'їжджає службова машина патрульної поліції (т. 3 а.с.38-39);
- даними, які містяться у запиті та відповіді на запит щодо надання відеозапису із нагрудних бодікамер екіпажу «Омега-602», якими 13.05.2023 було затримано ОСОБА_5 (т. 3 а.с.43-44);
- даними, які містяться на цифрових носіях, а саме компакт дисках «DVD-R», на яких знаходяться відеозаписи з нагрудних бодікамер екіпажу «Омега-602» з місця події 13.05.2023 (т. 3 а.с.45-47);
- даними, які містяться у протоколі огляду та перегляду відеозапису від 09.06.2023, згідно якого було оглянуто оптичний носій, а саме диск «DVD-R», на якому містяться відеофайли з записами нагрудної бодікамери під час події, яка мала місце 13.05.2023 (т. 3 а.с.48);
- даними, які містяться у протоколі огляду та перегляду відеозапису від 09.06.2023, згідно якого було оглянуто оптичний носій, а саме диск «DVD-R», на якому містяться відеофайли з записами нагрудної бодікамери під час події, яка мала місце 13.05.2023 (т. 3 а.с.49);
- даними, які містяться у протоколі огляду та перегляду відеозапису від 09.06.2023, згідно якого було оглянуто оптичний носій, а саме диск «DVD-R», на якому містяться відеофайли з записами нагрудної бодікамери під час події, яка мала місце 13.05.2023 (т. 3 а.с.50);
- даними, які містяться у постанові від 08.06.2023 про визнання речовими доказами оптичних носіїв інформації формату «DVD-R» три штуки, які зберігати при матеріалах кримінального провадження (т. 3 а.с.51-52);
- даними, які містяться у заяві потерпілого ОСОБА_6 від 13.05.2023 про добровільну видачу викраденого гаманця з його вмістом для проведення слідчих дій (т. 3 а.с.78);
- даними, які містяться у протоколі огляду предмету від 13.05.2023 з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто гаманець чорного кольору з його вмістом, які добровільно надав ОСОБА_6 (т. 3 а.с.79-89);
- даними, які містяться у Акті прийому та передачі речового доказу від 14.05.2023 та квитанції про отримання на зберігання речових доказів №1950 від 22.05.2023 (т. 3 а.с.93,99);
- даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 28.06.2023, який проведено слідчим СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 за участю ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_4 двох понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 1, в ході якого ОСОБА_5 продемонстрував місце, в якому він витягнув з кишені потерпілого гаманець чорного кольору. В подальшому продемонстрував маршрут руху, яким намагався покинути місце, де викинув дві рукавиці, ремінь та гаманець чорного кольору (т. 3 а.с.153-156);
- даними, які містяться у додатку до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.06.2023, згідно якого було оглянуто цифровий носій, а саме диск «СD-R», на якому міститься відеозапис проведеного слідчого експерименту за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, (т. 3 а.с.157).
Так, відповідно до ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд, встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів та ін.
Документом, відповідно до ст.99 КПК України, є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів можуть належати, зокрема, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані) тощо.
Електронний файл із відеозаписом обставин події, зафіксований на оптичному диску, є оригіналом (відображенням) електронного документа, а тому такий диск є самостійним джерелом доказів, похідним від інформації, що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19).
Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит;
Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: 1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; 2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: 1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; 2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах ККС ВС від 22.10.2021 р. у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 р. у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 р. у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 р. у справі № 943/2064/19.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к зазначив, Суд неодноразово вирішував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Також суд зазначав, що якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Відповідно до доктрини "плодів отруєного дерева" недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі "Хан проти Сполученого Королівства").
Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 202/6849/18 (провадження № 51-2595км19).
У суду немає підстав для визнання недопустимими всіх вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, оскільки їх збір та фіксація відповідають нормам КПК України, всі наявні докази узгоджуються між собою, відповідають фактичним обставинам справи та є такими, що повністю доводять вину у вчиненні інкримінованого злочину.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України в судовому засіданні доведена повністю, кваліфікація його неправомірних дій за ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України є правильною.
Відповідно до приписів ст. 186 КК України та роз'яснень, викладених у п.п. 3, 4 постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 « Про судову практику у справах про злочини проти власності », грабіж це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілої або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дії винної особи, яка в свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Між тим, відповідно до приписів ст. 185 КК України та роз'яснень, викладених у п.п. 3, 4 постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 « Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжка (таємне викрадення чужого майна) це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних проте, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).
Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це не помітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).
Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.
Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи не закінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування-залежно від характеру насильства чи погрози-як грабіж чи розбій.
Отже, розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.186 КК України, у судовому засіданні має бути встановлено і доведено суду, що особа усвідомлювала те, що майно, яким вона заволодіває, є чужим для неї, свої дії вона вчиняє у присутності потерпілого або інших осіб, її дії помічені й оцінюються іншими як протиправні, а також передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій і бажала їх настання. При цьому, якщо особа намагалася здійснити крадіжку, але після викриття її дій не відмовилася від злочину і продовжила заволодівати майном, то лише у такому випадку, такі дії набувають ознак «відкритості» та кваліфікуються як грабіж.
Вищевказані докази, на які посилається сторона обвинувачення, як на докази вчинення, при зазначених обставинах, ОСОБА_5 закінченого замаху на відкрите викрадення майна потерпілого, які були досліджені судом під час судового розгляду, беззаперечно вказують на наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України, так як містять фактичні дані, які підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України.
Часткове невизнання своєї вини обвинуваченим, суд розцінює як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю належними, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержуватися вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суди повинні виходити з класифікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_5 не працює, не одружений, дітей на утриманні не має, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності (т.1 а.с.62-66, 73-80), не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та психоневрологічному диспансерах (т. 1 а.с.69-70), а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Речові докази по справі, а саме: оптичний носій інформації формату СD-R, 3 штуки, надані головою ОСББ вул. Грінченка, 5; оптичний носій інформації формату СD-R, 1 штука, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження №12023141380000771 від 13.05.2023 року; рукавички оранжевого кольору тканинні та частину поясного ременя, на які ухвалою слідчого судді від 15.05.2023р. накладено арешт, слід знищити; кофту сірого кольору із полосами синього та чорного кольору, футболку сірого кольору, штани чорного кольору, взуття чорного кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів, слід повернути ОСОБА_5 ; гаманець чорного кольору, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів, слід повернути потерпілому ОСОБА_6 ; паспорт на ім'я громадянина ОСОБА_6 , картка фізичної особи платника податків на ім'я громадянина ОСОБА_6 , картка «Леокард», картка «Метро», магнітний ключ карта білого кольору, грошові кошти, а саме: 25 купюр номіналом по 20 гривень, 20 купюр номіналом по 10 гривень, 4 купюри номіналом по 500 гривень, 5 купюр номіналом по 50 гривень, 13 купюр номіналом по 5 гривень, 3 купюри номіналом по 1 гривні, які повернуто на зберігання потерпілому, слід повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Крім того, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 15.05.2023 року (справа №466/4936/23) арешт на річ, яку вилучено 13.05.2023 під час огляду предмету, яку добровільно надав потерпілий ОСОБА_6 13.05.2023, а саме: гаманець чорного кольору; арешт на речі, які вилучено 13.05.2023 під час затримання особи, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кофту сірого кольору із полосами синього та чорного кольору; футболку сірого кольору; штани чорного кольору; взуття чорного кольору, необхідно скасувати після вступу вироку в законну силу.
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15-ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2023 року по справі №442/4388/23, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання - 13 травня 2023р.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Речові докази по справі, а саме: оптичний носій інформації формату СD-R, 3 штуки, надані головою ОСББ вул. Грінченка, 5; оптичний носій інформації формату СD-R, 1 штука - зберігати при матеріалах кримінального провадження №12023141380000771 від 13.05.2023 року; рукавички оранжевого кольору тканинні та частину поясного ременя, на які ухвалою слідчого судді від 15.05.2023р. накладено арешт - знищити; кофту сірого кольору із полосами синього та чорного кольору, футболку сірого кольору, штани чорного кольору, взуття чорного кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів - повернути ОСОБА_5 ; гаманець чорного кольору, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів - повернути потерпілому ОСОБА_6 ; паспорт на ім'я громадянина ОСОБА_6 , картка фізичної особи платника податків на ім'я громадянина ОСОБА_6 , картка «Леокард», картка «Метро», магнітний ключ карта білого кольору, грошові кошти, а саме: 25 купюр номіналом по 20 гривень, 20 купюр номіналом по 10 гривень, 4 купюри номіналом по 500 гривень, 5 купюр номіналом по 50 гривень, 13 купюр номіналом по 5 гривень, 3 купюри номіналом по 1 гривні, які повернуто на зберігання потерпілому - повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 15.05.2023 року (справа №466/4936/23) на річ, яку вилучено 13.05.2023 під час огляду предмету, яку добровільно надав потерпілий ОСОБА_6 13.05.2023, а саме: гаманець чорного кольору; на речі, які вилучено 13.05.2023 під час затримання особи, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кофту сірого кольору із полосами синього та чорного кольору; футболку сірого кольору; штани чорного кольору; взуття чорного кольору, після вступу вироку в законну силу - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1