454/2031/25
"03" листопада 2025 р. м. Сокаль
Суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М. Я. , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 04.05.2025р. близько 13.52год. на автодрозі «Р-15» в межах с.Межиріччя Шептицького району Львівської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Iveco 70C18» р.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.
В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він перевозив вантаж і прямував з Данії. Повинен був розвантажитися в м.Городок. Після зупинки його автомобіля він надав для ознайомлення посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та документи на вантаж. Особи, одягнені у військову форму, намагалися силою відчинити двері та проникнути в салон транспортного засобу, погрожували йому розправою.
Після ознайомлення з документами поліцейські зазначили, що в них немає до нього претензій та пішли до свого автомобіля, а особи у військовій формі чинили йому перешкоди в русі, чинили на нього психологічний тиск. Намагалися проникнути в салон автомобіля та згодом заявили, що викликають поліцію для складання протоколу за статтею 130.
Надалі прибули поліцейські та запропонували йому вийти з автомобіля і проїхати з ними до лікарні, після чого склали протокол про адміністративне правопорушенні. Надалі він продовжив рух та прибувши в м.Городок, де пройшов медичний огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння та ознак сп'яніння в нього не виявлено.
Крім того, зазначена в протоколі підстава зупинки (п.11 ст.35 Закону України «Про національну поліцію») не відповідає дійсності, оскільки поліцейські, які складали протокол не зупиняли його та він не є військовополоненим і не залишав місце утримання військовополонених.
Також, в нього не було жодних ознак наркотичного сп'яніння та в справі наявні відеозаписи, які не є безперервними.
Дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Так, частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів 2 та 4 «Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
На підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності надано протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд, рапорт та відеозапис.
Згідно відеозаписів адміністративної процедури відносно ОСОБА_1 , поліцейський наголосив, що йому стало відомо від працівників ТЦК та СП про наявність у водія ознак наркотичного сп'яніння. Поліцейський пропонував пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння.
З долученого до матеріалів справи відеозапису не встановлено наявності в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначених ознак, поведінка ОСОБА_1 була адекватною, спокійною та відповідно до подій, його мова була чіткою та виразною, шкіра обличчя була природньою, тремтіння пальців її рук не спостерігалося, останній виконував вимоги поліцейських та логічно і послідовно відповідав їм. Також, ОСОБА_1 на запитання поліцейського відповів, що не вживав наркотичних засобів.
Крім того, на вказаних відеозаписах відсутній факт руху транспортного засобу, керування ОСОБА_1 цим автомобілем, його зупинку поліцейськими та оголошення причини зупинки.
Відповідно до ст.1 Закону Укарїни «Про національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно частин 1 та 2 ст.7 Закону Укарїни «Про національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Суд враховує, що ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» визначає виключний перелік підстав за наявності яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
В даній справі відсутні будь-які законні підстави зупинки транспортного засобу. Протокол про адміністративне правопорушення складений щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стосується порушення, яке жодним чином не можна виявити дистанційно, до зупинки транспортного засобу, встановлення особи водія та спілкування з ним.
Відсутність постанов винесених за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, що стосувалися б порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності Правил дорожнього руху вказує на відсутність доказів наявності будь-яких інших підстав (крім порушення Правил дорожнього руху) передбачених ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», які б могли стати причиною для зупинки транспортного засобу в цій справі.
Згідно позицій викладених у постанові Верховного Суду від 15.03.2019р. у справі №686/11314/17, постанові Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022р. у справі №718/1824/22, якщо зупинка транспортного засобу була безпідставна, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини.
В той же час, дії поліцейського в даному випадку не можна розцінювати як такі, що спрямовані на запобігання вчиненню правопорушення, а навпаки, створення умов, які зумовлюють складання протоколу за наявності формально створених обставин, зокрема штучне та упереджене висловлення ознак сп'яніння без реального їх існування.
Зазначені обставини виключають в діях особи, яка притягається до адміністратвиної відповідальності склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
В свою чергу, слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії, пункт 54 справи «Озеров проти Росії, пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 283-284 КУпАП,
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.
Постанова може бути оскаржена прокурором в той самий строк, у випадках, передбачених ч.5 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: М. Я. Адамович