Справа № 333/10815/25
Провадження № 3/333/3603/25
05 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., за участю прокурора Фоміної Г.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, матеріали адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Октябрське, Волноваського району, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
-за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 року у провадження судді Кулик В.Б. передана справа № 333/10815/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, № 406 від 11.11.2025 року, складеного старшим оперуповноваженим Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Масловою О.Ю., вбачається наступне.
Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом правопорушення у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов?язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 41, 342 Податкового кодексу України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи, відносяться до контролюючих органів та є державними службовцями. Підпунктом 9 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» зобов?язано державних службовців додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Відповідно до Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області № 123-0 від 22.02.2024 року ОСОБА_2 було призначено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області з 23.02.2024 року. Згідно з посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області, посада ОСОБА_2 належить до посади державної служби категорії «В».
Відповідно до Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від № 526-0 18.11.2024 року ОСОБА_2 було звільнено з посади головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області з 18.11.2024 року за угодою сторін.
Відповідно до Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області №532-о від 18.11.2024 року ОСОБА_2 було призначено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за позовами до платників податків, нарахування майнових податків, ЄСВ управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області з 19.11.2024 року.
Таким чином, головний державний інспектор відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 примітки ст. 172-6 КУпАП, п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб?єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов?язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 року.
Таким чином, у ОСОБА_1 виник обов?язок подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік в термін до 1 квітня 2024 року.
Проте встановлено, що згідно з відомостями Реєстру НАЗК та послідовності дій користувача Єдиного реєстру декларацій, ОСОБА_3 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 24.07.2025 року, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з наданими ОСОБА_4 поясненнями встановлено, що об?єктивні поважні причини несвоєчасного подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік у нього відсутні. Провину у несвоєчасній подачі декларації визнає.
Таким чином, головний державний інспектор відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_3 , будучи, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов?язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог, несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Місцем вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, є: АДРЕСА_2 , оскільки щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік ОСОБА_3 подавав за місцем проживання.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, є 24.07.2025 року, оскільки в цей день ОСОБА_4 несвоєчасно подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
Фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, відповідно до статей 251, 252 КУпАП є 04.11.2025 року, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надається оцінка зібраним доказам у їх сукупності.
ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП був присутній, йому роз'яснено права, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено, що протокол буде надіслано в Комунарський районний суд м. Запоріжжя для розгляду по суті. ОСОБА_1 протокол підписав, надав письмові пояснення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визнав частково та пояснив, що при працевлаштуванні ним була подана щорічна декларація за 2023 рік як «кандидата на посаду» і він не знав про те, що повинен був подати ще раз щорічну декларацію за 2023 рік вже будучи посадовою особою. Відповідну декларацію подав несвоєчасно, а саме: 24.07.2025 року о 13 год. 04 хв., після того, як 24.07.2025 року отримав лист з Національного агентства з питань запобігання корупції.
При провадженні у справах про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, згідно з вимогами ст. 250 КУпАП участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою. Обов'язковість участі прокурора обґрунтовується недопущенням порушення ст. 6 Конвенції, яка зазначає, що кожен у випадку спору про його цивільні права та обов'язки або встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення має право на справедливий і публічний розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Оскільки в даній справі провадження було ініційовано старшим оперуповноваженим Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Масловою О.Ю., яка відповідно до ст. 255 КУПАП уповноважена складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4-172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), проте така особа не є органом кримінального переслідування в сенсі державної посадової особи, яку призначили виступати проти особи, відносно якої складено протокол під час розгляду справи та представляти перед суддею сторону обвинувачення від імені держави.
Такі повноваження згідно з діючим законодавством покладено на прокурора, якого було повідомлено в передбачений спосіб і порядок з метою дотримання принципу неупередженості та об'єктивності зі сторони суду, а також дотримання вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
Прокурор у судовому засіданні вважала, що протокол складено з дотриманням вимог КУпАП, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв'язку з чим останній підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією у виді штрафу.
Заслухавши думку ОСОБА_1 , прокурора та вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до наступного.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За частиною першою ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 41, 342 Податкового кодексу України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи, відносяться до контролюючих органів та є державними службовцями. Підпунктом 9 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» зобов?язано державних службовців додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 Закону України «Про захист інтересів суб?єктів податкової звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов?язку подати документи. У період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених п.п. 1 п. 1 вказаного закону.
Проте, 12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-IХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», згідно якого особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 року.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області №123-0 від 22.02.2024 року ОСОБА_2 було призначено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області з 23.02.2024 року. Згідно з посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області, посада ОСОБА_2 належить до посади державної служби категорії «В».
Відповідно до Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від № 526-0 18.11.2024 року ОСОБА_2 було звільнено з посади головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області з 18.11.2024 року за угодою сторін.
Відповідно до Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області № 532-о від 18.11.2024 року ОСОБА_2 було призначено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за позовами до платників податків, нарахування майнових податків, ЄСВ управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області з 19.11.2024 року.
Вищевказане підтверджується копіями матеріалів з особової справи ОСОБА_1 .
Таким чином, головний державний інспектор відділу супроводження судових спорів за результатами перевірок ризикових платників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 примітки ст. 172-6 КУпАП, п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб?єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов?язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 року.
Таким чином, у ОСОБА_1 виник обов?язок подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік в термін до 01.04.2024 року.
Проте встановлено, що згідно з відомостями Реєстру НАЗК та послідовності дій користувача Єдиного реєстру декларацій, ОСОБА_3 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 24.07.2025 року, що є порушенням вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1700-VII правопорушення, пов?язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Дослідивши матеріали справи, суддя встановив наступне.
Суддею встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складені уповноваженою державою особою, яка відповідно до ст. 255 КУпАП уповноважена складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4-172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).
Протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про події та склад адміністративних правопорушень, про осудність особи, яка вчинила протиправні дії, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності.
На момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 КУпАП, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відповідно до положень ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. При цьому, відповідно до змісту ст. 257 КУпАП, місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка після його складання, направляє матеріали справи до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Особою, в компетенцію якої входить складання протоколу пов'язане з корупцією та оформляти матеріали про адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, було визначено підсудність та направлено матеріали в Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Місце вчинення правопорушення в даному випадку визначено і встановлено, оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення був суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією. Окрім цього, місцем подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави є місце проживання особи - АДРЕСА_2 .
Частина друга ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Під час судового розгляду суд зобов'язаний суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При прийнятті по даній справі процесуального документу, суд відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим,4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).
Також суд при постановленні по адміністративній справі процесуального рішення приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п. 86).
Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає наступний склад адміністративного правопорушення: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Отже вчинення особою вищевказаного діяння є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.
З аналізу приписів норм даної статті передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені цієї статті, вчинені особою, стосовно якої складено адміністративний протокол.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки він є осудною особою, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати адміністративна відповідальність, будучи особою, яка займала посаду, пов'язану з виконанням функцій держави та відповідно до пункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, примітки до ст. 172-6 КУпАП є суб'єктом відповідальності за порушення вимог п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції»
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року звернуто увагу на те, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.
Так, ст. 172-6 КУпАП містить вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема ч. ч. 1 і 2 ст. 45 3акону України «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Об'єктивна сторона адміністративного порушення включає такі обов'язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Діяння при вчиненні цього порушення завжди пов'язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах.
Обстановка вчинення даного правопорушення характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці, у випадку, в процесі несвоєчасного подання декларації.
Судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 проявилася об'єктивна сторона адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яка полягала в тому, що він несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, факт подання її поза встановлений Законом строк утворює в діях ОСОБА_1 об'єктивну сторону правопорушення.
Таким чином ОСОБА_1 порушення вимог ч. 1 ст. 45, п. 27 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, а саме: 24.07.2025 року о 13 год. 04 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларацій, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Доказів, які б свідчили про об'єктивні обставини, що унеможливлювали подання ОСОБА_1 декларацій, у матеріалах справи відсутні та останнім суду не надано.
ОСОБА_1 порушив вимоги, які безпосередньо пов'язані з невиконанням обов'язків, установлених законом.
Корупційне діяння, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вважається закінченим з моменту несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, ОСОБА_1 вбачається закінчений склад правопорушень, оскільки він несвоєчасно подав декларацію, яку зобов'язаний був подати до 01.04.2024 року, а фактично подав 24.07.2025 року.
Наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП підтверджується, враховуючи норми законодавства.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступінь йог вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією даної статті, майнової шкоди не заподіяно.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Узагальнюючи вище зазначене, судом з'ясовано, що саме дані адміністративні правопорушенні були вчинені, що саме ОСОБА_1 винен в його вчиненні, що саме він підлягає адміністративній відповідальності, по справі встановлено обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , майнової шкоди не заподіяно, підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу немає.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення згідно вимог ст. 285 КУпАП у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.
Стосовно відшкодування шкоди.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п. 1-4 ст. 213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про запобігання корупції» фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку. Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди).
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, зважаючи на участь прокурора в судовому засіданні який не надав будь-яких доказів заподіяння шкоди, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.
Судом не вирішується питання стосовно вилучених речей і документів, оскільки такі не вилучалися.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнав частково, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, в результаті вчинення даного правопорушення суттєвих негативних наслідків не настало, проте декларацію було подано із запізненням на значний проміжок часу.
Стосовно стягнення судового збору.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарногороку.
Оскільки суддя прийшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Суддя також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 221, 245, 246, 247, 280, 283, 284 КУпАП, постановою пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією № 13 від 25.05.1998 року, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , винним у вчиненні 24.07.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 406 від 11.11.2025 року та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
З урахуванням ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопрушення у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративне правопрушення, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик