Справа № 333/6213/25
Провадження № 3/333/2406/25
04 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, що надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
30.06.2025 року, о 23 год. 46 хв., в м. Запоріжжі, по вул. Знам'янська, буд. 50, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Fiat Tipo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки. Від керування транспортним засобом відсторонений. Про повторність попереджений.
До суду справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла 11.07.2025 року.
У судове засідання, призначене на 07.08.2025 року ОСОБА_1 не з'явився з невідомих причин. У судове засідання, призначене на 17.09.2025 року ОСОБА_1 не з'явився, від його представника - адвоката Трачука О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
У судові засідання, призначені на 16.10.2025 року, 18.11.2025 року, ОСОБА_1 не з'явився, від його представника - адвоката Трачука О.В. надходили клопотання про відкладення розгляду справи.
04.12.2025 року адвокат Трачук О.В. надав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Основними підставами для закриття провадження зазначено: ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 фактично не встановлювались. Перед проходженням огляду на стан сп'яніння поліцейські взагалі не роз'яснили ОСОБА_2 порядок та процедуру проходження, його права та обов'язки, наслідки його дій. Належним чином не роз'яснено право відмовитись від проходження на місці та пройти огляд в закладі охорони здоров'я, чи пройти на місці зупинки, але не погодитись з результатом, та забезпечити проходження його огляду в закладі охорони здоров'я. За вказаних обставин, дії працівників поліції фактично зводилися до отримання згоди ОСОБА_1 на відмову від проведення огляду. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено поліцейськими з суттєвими порушеннями вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103, а його результати слід визнати недійсними. Поліцейським до матеріалів справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 . На відеозаписі не зафіксовано, яким чином співробітники патрульної поліції встановили наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 , тобто відсутня процедура визначення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. Відповідно до відеозапису, поліцейські спілкуються з ОСОБА_3 через напіввідкрите вікно автомобіля. Сам ОСОБА_4 перебував в салоні автомобіля, а тому поліцейські не могли таким чином встановити ознаки сп'яніння останнього (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Тим більше в салоні автомобіля перебувала ще одна особа, яка зазначила, що вживала алкогольні напої - пиво. Тому запах міг відходити від неї. (час відео 23:51). Окрім цього на питання поліцейських (час відео 23:51), чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній відповів категорично, що «ні, не вживав». В свою чергу, на відео не зафіксовано також жодних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_5 , а його поведінка була адекватною для подій, що відбувались. На відеозаписі чітко видно, як ОСОБА_4 спокійно та адекватно обстановці розмовляє зі співробітниками поліції, без будь-яких порушень мови, координації рухів, тремтінь пальців рук тощо. Зафіксований на відеозаписі характер поведінки ОСОБА_5 під час спілкування з працівниками поліції не дає підстав для висновку про наявність у нього хоча б однієї з ознак алкогольного сп'яніння, передбачених Інструкцією № 1452/735. Як наслідок, в протоколі, акті огляду та направленні на огляд поліцейським внесено відомості, які не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. А отже, такі дії працівників поліції свідчать про безпідставність їх пропозиції ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння. На думку захисту, поліцейські не дотримались вимог п.п. 2-3 розділу І Інструкції № 1452/735, оскільки фактично не проводили цей огляд, ознаки алкогольного сп'яніння не встановлювались, що свідчить про неправомірність їх дій та безпідставність їх вимоги на проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння. Працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_3 , таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. З матеріалів справи вбачається, що автомобіль патрульної поліції вночі рухається вулицею позаду автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та вимагає зупинки останнього. Після зупинки автомобіля, поліцейський підходить до водія та повідомляє останньому, що в автомобілі не працює передня фара ближнього світла з правої сторони. Тобто, конкретна причина зупинки транспортного засобу була озвучена поліцейським після самої зупинки автомобіля. Таким чином, під час руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 , поліцейські не могли бачити, працює фара чи ні, так як рухалися позаду автомобіля (що підтверджується відеозаписом боді-камерою, час 23:47). 3 огляду на те, що законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_5 працівниками поліції не було, то саме зупинку транспортного засобу та наступні дії інспекторів поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». В матеріалах справи відсутні жодні докази порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Тобто, відсутні докази наявності причин для зупинки транспортного засобу. Відсутня задокументована або збережена на матеріальних носіях чи відображена в електронному вигляді будь-яка інформація про наявність підстав для зупинки транспортного засобу. Отже, зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_5 , була незаконною, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували наявність підстав, передбачених ст. 35 Закону № 580-VIII, а також постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху саме за цією статтею КУпАП. Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене просить справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
У судове засідання 04.12.2025 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Трачук О.В. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому судом було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника, за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За правилами ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно із ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 377544 від 01.07.2025 року вбачається, що 30.06.2025 року, о 23 год. 46 хв., в м. Запоріжжі, по вул. Знам'янська, буд. 50, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Fiat Tipo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі навіть і за кермом у стані сп'яніння не має наслідком складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.
Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху України, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі № 404/4467/16-а (пр. № К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Із роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.
Із аналізу заперечень сторони захисту слідує, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, посилаючись на відсутність причин для зупинки працівниками поліції його транспорту, на відсутність доказів наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння, а в результаті безпідставність вимоги працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні безпосередньо досліджено технічний відеозапис, наданий суду працівниками поліції, відповідно до перегляду якого судом встановлено, що 30.06.2025 року, о 23 год. 46 хв. зафіксовано момент переслідування автомобіля марки «Fiat Tipo», державний номерний знак НОМЕР_1 . На команди про зупинку, які подавалися сигналом, водій не реагував та продовжував рух. Коли вимога про зупинку була проголошена у гучномовець, автомобіль зупинився і до нього підійшли працівники поліції, пояснивши причину такої зупинки - не працююча права фара, що не заперечував водій. У зв'язку з наявними у водія ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови), працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6820 або в медичному закладі у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 висловив відмову. Працівником поліції роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після складення протоколу, працівником поліції було оголошено його зміст ОСОБА_1 , роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Суддя зазначає, що відеозапис дозволяє послідовно відтворити події, є інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.
Більше того, слід зазначити, що відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я, та повністю доводить вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, оскільки водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції у встановленому законом порядку та на вимогу поліцейського, у якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відносно нього правомірно складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, водію ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами та розпорядитись процесуальними обов'язками з метою захисту своїх прав та інтересів, зокрема: прийняти рішення щодо згоди або відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров'я; ознайомитися зі змістом пред'явленого звинувачення, надати письмові пояснення та заперечення щодо висунутого звинувачення та дій працівників поліції; отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу і на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують, зокрема, транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Отже, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Проте, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Таким чином, з долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що водій ОСОБА_1 на правомірну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився.
Отже, сукупність досліджених судом доказів, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 377544 від 01.07.2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.06.2025 року; довідка інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області, про те, що ОСОБА_1 згідно з даними ІПНП отримував у ТСЦ посвідчення водія, а також відеозапис на компакт-диску, поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів захисника Трачука О.В., що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм Правил дорожнього руху України і як наслідок його незаконне зупинення за таке порушення, то суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинення транспортного засобу поліцейським здійснюється у разі, зокрема, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. В даному випадку, працівниками поліції було озвучено причину зупинки - непрацююча права фара, і факт такої технічної несправності не заперечив водій.
Таким чином, враховуючи вищевказане, а також те, що будь-яких порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення з боку працівників поліції при перегляді відеозапису судом не встановлено, суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини, особу правопорушника, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, суддя вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами.
Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення особою нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом
Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Платіжні реквізити для сплати адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
Отримувач: ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/21081300
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001
Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно із ст. ст. 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцем знаходженням майна. У порядку примусового виконання з правопорушника стягуються: подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик