Справа № 344/20123/24
Провадження № 22-ц/4808/1752/25
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
16 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент банк» на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 29 вересня 2025 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 06 жовтня 2025 року, в справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року представник АТ «А-Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 12 серпня 2019 року між сторонами шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за ним. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами договір, про що свідчить її підпис. Відповідно відповідачка надала свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, а також його зміну за рішенням та ініціативою банку. Договором також передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору з інформуванням про це позичальника.
Позивач виконав свої зобов'язання з надання банківських послуг в повному обсязі.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, станом на 23 жовтня 2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 23 671,36 грн, зокрема: 18 719,56 грн - заборгованість за кредитом, 4 951,80 грн - за відсотками. Зважаючи на вище викладене, представник банку просив позов задовольнити та стягнути визначену заборгованість.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «А-банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник АТ «А-Банк» подав апеляційну скаргу.
Зазначає, що між сторонами був укладний кредитний договір, про що надано належні докази. Своїм підписом позичальник підтвердив те, що ознайомлений з Умовами і Правилами надання банківських послуг. До матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку, а також паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі погоджені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Відтак, на думку скаржника, сторонами погоджено всі умови договору, в тому числі і процентну ставку.
Посилається на статтю 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Останній, навіть у разі не погодження Умов та Тарифів банку, повинен сплачувати процентну ставку за користування кредитом, тому суд повинен був стягнути відсотки. Вказує, що заборгованість перед банком підтверджується розрахунком та банківською випискою.
З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухваливши нове про задоволення позову в повному обсязі.
Правом на подання відзиву ОСОБА_1 не скористалась.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду відповідає вказаним вимогам.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що відповідачка довела, що у неї відсутня заборгованість перед АТ «А-Банк» станом на 05.08.2025, відтак, підстав для стягнення заборгованості за кредитним за договором №б/н від 12.08.2019 року в розмірі 23671,36 у суду немає.
З вказаним висновком колегія погоджується.
Як правильно встановив суд першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, 12 серпня 2019 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку, укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідачці надано кредит на картковий рахунок. При цьому в заяві зазначено, що позичальник погоджується, що підписана заява разом з «Умовами і правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між ними договір, підтвердженням чого є її підпис (а.с. 8 ).
До кредитного договору позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-банк» та паспорт споживчого кредиту, підписаний 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 .
З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк», вбачається, що ОСОБА_1 за угодою №SAMABWFC10072865096 від 12.08.2019 встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 13000,00 грн, яка в подальшому неодноразово змінювалась, і станом на 17 жовтня 2024 року складала 18 800, 00 грн (а.с. 15).
Випискою по картці підтверджується, що ОСОБА_1 активно користувалась банківською карткою шляхом здійснення розрахунків, погашення заборгованості тощо.
Згідно ізрозрахунком заборгованості, наданим позивачем на підтвердження своїх вимог, станом на 21 жовтня 2024 року загальна сума боргу за кредитним договором складала 23 671,36 грн, з яких: 18 719,56 грн - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 4951,8 грн - по процентах за користування кредитом.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 надала копію довідки по рахунках, видану 05.08.2025 АТ «А-БАНК», де у графі № рахунку вказано: НОМЕР_1 Угода №SAMABWFC10072865096 від 12.08.2019 р., у графі Кредитний ліміт: 0.00, у графі - Залишок з урахуванням кредитного ліміту: 15.04, усього п'ятнадцять гривень чотири коп.
Прийнявши даний доказ до уваги, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність заборгованості у відповідачки на час розгляду справи та відмовив в задоволенні позову.
Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У контексті наведених норм матеріального права рішення суду про відсутність боргу є правильним та обґрунтованим.
За відсутності доказів існування інших передбачених законом чи договором підстав для збереження зобов'язання, факт повного погашення відповідачем заборгованості перед банком свідчить про припинення зобов'язання. У такому разі правові підстави для подальшого стягнення боргу відсутні.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заборгованість погашена у повному обсязі, а вимоги про її стягнення є безпідставними.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК україни).
За правилами частини першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить про те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представник АТ «А-банк» посилався на неврахування судом першої інстанції обставин укладення договору, дійсності його умов, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами.
Разом з тим, суд, ухвалюючи рішення, виходив з безпідставності заявлених позовних вимог зовсім з інших підстав, а саме з того, що відповідачка виконала умови кредитного договору і повністю сплатила заборгованість.
Жодних доводів з цього приводу в апеляційній скарзі не наведено, зокрема щодо неповноти встановлення обставин або неправильності установлення обставин, які стали підставою для відмови в задоволенні позову.
Оскільки судом першої інстанції досліджено надані сторонами докази та на підставі них встановлені обставини справи, які не заперечуються апелянтом, при цьому правильно застосовано норми матеріального права у вказаних правовідносинах, виходячи з меж розгляду справи апеляційним судом, підстави для задоволення апеляційної скарги з мотивів, зазначених у ній, відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України рішення суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2025 року.