Справа № 346/4449/25
Провадження № 22-ц/4808/1819/25
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Мальцева
16 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Калинюка О. П. у м.Коломия, повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
01 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони з 29 серпня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб офіційно не розірвано, проте сини проживають разом з нею за адресою АДРЕСА_1 , та перебувають на її утриманні. Вона самостійно виховує дітей, піклується про їхній розвиток, всі витрати несе самостійно. Будь-якої допомоги на утримання дітей батько не надає та не бере участі у їхньому вихованні, не цікавиться життям дітей.
Їй відомо, що відповідач працює на будівництві, однак офіційно не працевлаштований, тобто інформацію про його дохід немає можливості отримати. ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, а отже спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їхніх малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі по 6000 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття та стягнути витрати на правову допомогу.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі по 3000 гривень на кожну дитину щомісячно.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнення аліментів вирішено почати з 01.09.2025 року та проводити до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах суми платежу за місяць.
Стягнуто зі ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок на користь держави.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 безпосередньо до апеляційного суду подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2025 року скасувати та задовольнити позов в повному розмірі.
Вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, адже суд першої інстанції не в повній мірі дослідив фактичні обставини справи, не надав об'єктивну оцінку доказам у справі.
Вказує, що визначаючи розмір аліментів у 3 000 грн на кожну дитину щомісячно, суд першої інстанції не врахував однаковий обов'язок батьків щодо утримання дітей та їх матеріального забезпечення. Не враховано, що розмір витрат на утримання дітей у сумі 3 000 грн є недостатнім для забезпечення потреб дитини малолітнього віку.
Істотних обставин, які б могли б унеможливити виконання відповідачем свого батьківського обов'язку, немає. Відповідач є працездатним та продовжує працювати без офіційного працевлаштування, що дає можливість відповідачу в повній мірі виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання по утриманню дітей.
Відповідач жодної допомоги добровільно не надає, не бере участі у додаткових витрат, не цікавиться життям дітей, їхнім здоров'ям та не спілкується з ними.
Вона самостійно виховує синів, піклується про них, всі витрати несе самостійно, а враховуючи, що на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отримує соціальну допомогу в розмірі 860 грн щомісячно, інших доходів немає, тому вважає, що вимога про стягнення з відповідача по 6 000 грн на дитину щомісячно є обґрунтованою та відповідатиме інтересам дітей.
Просить скасувати оскаржене рішення, ухвалити рішення про повне задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 серпня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 10).
У шлюбі у сторін народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а. с. 11, 12).
Довідкою від 18.07.2025 року підтверджено, що позивачка та діти фактично проживають без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13, 14).
В Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 22.09.2025 року відсутня інформація про відповідача (а. с. 26).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції з посиланням на надані позивачем докази, майновий стан відповідача, враховуючи вік дітей та пов'язані з цим витрати на їх харчування, забезпечення найбільш необхідними речами, фізичний та духовний розвиток, значне зростання цін після введення в України 24.02.2022 року воєнного стану, дійшов висновку щодо стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі по 3 000,00 грн на кожного, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини встановлена статтею 141 СК України, відповідно до частин першої та другої якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У цій статті закріплюється одна з характерних ознак батьківських прав та обов'язків - їх належність однаковою мірою обом батькам. Концепція рівності ґрунтується на одному з основних принципів сімейного права України - принципі рівності чоловіка та жінки.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; від 6 до 18 років - 3196 гривень.
При цьому та обставина, що сімейним законодавством визначений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не є безумовною підставою для стягнення саме такого розміру аліментів, оскільки при вирішенні цього спору слід насамперед враховувати інтереси дитини та її право на достатній рівень матеріального забезпечення.
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/561/16-ц сформульовано висновок, який надалі неодноразово повторювався Судом (наприклад, постанова від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18), про те, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина перша, друга статті 184 СК України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, справу призначено до розгляду на 21.06.2026 року.
Встановивши, що на день подання позову сторони ще перебували в шлюбі, однак діти проживають разом із матір'ю та перебувають на її утриманні, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей, оскільки в силу положень частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини присуджуються тому з батьків, з ким проживає дитина.
Жодної інформації щодо доходів на час розгляду справи у суді першої чи апеляційної інстанцій, з яких можна було б зробити висновок про матеріальний стан відповідача, не надано, а також даних, що він має можливості оплачувати аліменти у розмірі по 6 000 грн на дитину щомісячно.
Твердження апелянта про можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі оцінюються судом критично, оскільки нічим не підтверджені, ґрунтуються на власній позиції апелянта, не відповідають встановленим судом обставинам справи, будь-яких належних доказів на підтвердження вищого рівня доходу відповідача матеріали справи не містять.
Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру доходів відповідача, наявності або відсутності у нього прав на рухоме та нерухоме майно, з яких можна було б встановити, що він має можливості сплачувати аліменти на утримання дітей у визначеному позивачем розмірі.
Таким чином не знайшли підтвердження доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено належним чином обставин справи, оскільки згідно з нормами ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Перевіривши справу, суд апеляційної інстанції вважає, що самі по собі посилання позивача на можливість сплачувати аліменти та його недобросовісність не є підставами для стягнення аліментів у визначеному ОСОБА_1 розмірі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Позивач вказує, що судом викладені обставини справи з власною необгрунтованою оцінкою, без долучення стороною певних відповідних доказів, внаслідок чого висновки суду першої інстанції є безпідставними. Однак в апеляційній скарзі позивача не міститься жодних інших доказів на підтвердження майнового стану батька дітей. З розрахунку розміру утримання дітей вбачається, що позивач вважає за можливе повністю покласти обов'язок утримання дітей на відповідача. Разом з тим такий обов'язок за законом несуть обидва батьки. У зв'язку із перебуванням у відпустці за дитиною позивач не ставила питання про стягнення аліментів на її утримання. Відтак, оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
В.М.Луганська