г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4545/25
Номер провадження 2/213/1955/25
15 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
за відсутності сторін,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - ТОВ «ФК «ЄАПБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 27 395,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №432885636 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит шляхом перерахування на картковий рахунок.
Кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачка кредит та відсотки за його користування не сплачує, має заборгованість у розмірі 8 255,00 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №432885636.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №432885636.
Крім того, 06 вересня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики №2121291, відповідно до якого відповідачці надано позику. Відповідачка свої зобов'язання з повернення позики та сплати процентів належним чином не виконала, має заборгованість у розмірі 19 140,00 грн. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, згідно з умовами якого до позивача перейшли права вимоги до боржників, зокрема до відповідачки за договором позики №2121291.
Просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 27 395,00 грн, а також сплачений судовий збір.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
У позовній заяві представник позивача просить розглядати справу за його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з'явилася в судове засідання, про причини неявки не повідомила, будь-яких клопотань не направила. Відзив на позов до суду не надходив.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.
У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
26 серпня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
12 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії №432885636, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі 2 500,00 грн строком на 15 днів, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Дисконтна процентна ставка - 0,01 % в день, індивідуальна та базова процентні ставки - 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Підписавши договір, відповідачка погодилася з його умовами.
Надання кредитором відповідачці грошових коштів підтверджується платіжним дорученням від 12 липня 2021 року.
Таким чином, кредитодавцем виконано умови договору з надання кредитних коштів.
Відповідачка умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконала.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідачки станом на 31 серпня 2021 року становить 5 150,00 грн: 2 500,00 грн - тіло кредиту, 2 650,00 грн - проценти.
Позивач зазначає, що 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01.
Додатковими угодами строк дії договору факторингу продовжувався.
При цьому на підтвердження цих обставин позивачем надано лише копію додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01, згідно з якою текст договору викладено у новій редакції.
Так, згідно з пунктом 2.1. нової редакції договору факторингу, викладеній у додатковій угоді №26, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу в новій редакції право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу в новій редакції наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Таким чином, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, як і виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. 1.5. договору факторингу в новій редакції реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма цього реєстру наведена в додатку №1 до договору.
На підтвердження виконання сторонами договору факторингу №28/1118-01 пункту 2.1. цього договору та набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідачки за договором № 432885636 позивачем не надано копію реєстру прав вимоги (витягу з нього).
Натомість позивачем надано розрахунок заборгованість за договором №432885636, здійснений ТОВ «Таліон Плюс», згідно з яким ним нараховано проценти за кредитним договором №432885636 в сумі 3 105,00 грн.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022.
Згідно з реєстром прав вимоги №1 від 21 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до відповідачки за кредитним договором №432885636 (номер запису в реєстрі - 19609) на загальну суму 8 255,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 2 500,00 грн; заборгованість за процентами - 5 755,00 грн.
06 вересня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики №2121291, за умовами якого відповідачці надано позику у розмірі 5 800,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 , строк позики - 30 днів.
Процентна ставка з другого дня користування позикою - 0,01 %; денна процентна ставка - 1 %; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 5%; комісія за надання позики - 29,71 % від суми позики (1 723,18 грн).
Згідно з п. 4 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до дати повернення позики (включно), на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором. Комісія за надання позики нараховується одноразово в дату надання позики.
Пунктом 18 договору передбачено, якщо сума позики перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. 5.3 договору).
Договір підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, що є додатком № 1 до договору №2121291, зазначено розмір процентів за користування позикою, що має сплатити позичальник - 16,82 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, зокрема до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 2121291 від 06 вересня 2024 на загальну суму заборгованості 19 400,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 800,00 грн; заборгованість за процентами - 1 288,18 грн, комісія - 451,82 грн, пеня - 11 600,00 грн.
Згідно з п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників.
21 лютого 2025 року клієнтом та фактором за договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 43 від 21 лютого 2025 року.
З витягу з реєстру боржників № 43 від 21 лютого 2025 року видно, що до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за договором №2121291.
Позивачем після набуття права вимоги за договором №2121291 не здійснювалося нарахування процентів та пені.
Набуття позивачем права вимоги за договором №2121291 підтверджується копією договору факторингу, копіями додаткових угод до договору факторингу, копією акту прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників до договору факторингу стосовно відповідачки, платіжною інструкцією від 28 лютого 2025 року про плату за відступлення права вимоги за договором факторингу.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановлено, що сторонами кредитного договору та договору позики визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування/користування позикою, розмір відсотків та порядок їх нарахування, реальна річна процентна ставка у відповідності до розміру застосованих відсотків.
Також встановлено, що договір позики та кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписані відповідачкою електронним підписом.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 зазначеного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Як передбачено ч.ч. 1,2,8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Договір позики за своєю правовою природою є реальним правочином, тобто для дійсності такого правочину визначальним є не досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, а вчинення на основі досягнутої згоди певної фактичної дії, зокрема, передачі грошової суми.
Зазначене корелюється з положеннями ЦК України, зокрема, з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України.
У справах про стягнення кредитних коштів/позики на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право кредитодавця/позикодавця на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого в ст. 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлено, що позивач до позовної заяви не надав жодних доказів, які підтверджують отримання відповідачем коштів на підставі укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики № 2121291 від 06 вересня 2024 року, в розмірах, зазначених в позовній заяві.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачкою договору позики № 2121291 від 06 вересня 2024 року.
Проте в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перерахування відповідачці кредитних коштів та інших доказів, зокрема будь-яких первинних платіжних документів або документів, передбачених ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які б підтверджували факт отримання відповідачкою грошових коштів в розмірі, заявленому позивачем.
Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлено. Посилання в заяві, сформованій в системі «Електронний суд» 10 листопада 2025 року, на ненадходження від первісного кредитора відповіді на запит про надання доказів отримання відповідачкою грошових коштів не звільняють позивача від процесуального обов'язку надання доказів (клопотання про витребування доказів) разом із позовною заявою.
У зв'язку із ненаданням позивачем належних та допустимих доказів отримання відповідачкою грошових коштів за договором позики № 2121291 від 06 вересня 2024 року позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором № 432885636 суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Позивач зазначає, що на підставі договорів факторингу він набув права вимоги до відповідачки за договором №432885636.
Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачкою договору №432885636, отримання нею кредитних коштів та порушення нею взятих на себе зобов'язань.
Проте позивачем не доведено набуття ним права вимоги за цим договором.
На підтвердження факту набуття права вимоги за кредитним договором №432885636 позивачем надано копію додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01, копію договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, платіжне доручення про оплату відступлення вимоги за договором факторингу № 20102022 та витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року за договором факторингу № 20102022.
Так, згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу право вимоги за договором №432885636, проте надані позивачем документи не підтверджують набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором №432885636. Зазначене викликане тим, що позивачем не надано копію договору факторингу №28/1118-01, невід'ємною частиною якого є додаткова угода № 26, та реєстру прав вимоги (витягу з нього), які б підтвердили набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідачки.
Таким чином, позивачем не доведено набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором №432885636 та наявність у нього правових підстав для відступлення цього права вимоги до відповідачки позивачу.
При цьому, у позові позивач зазначає, що право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» набуто на підставі реєстру боржників № 149 від 31 серпня 2021 року, проте доказів на підтвердження цієї обставини позивачем не надано, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за договором №432885636.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 550, 638, 639, 610, 611, 1046, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 280, 282 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення - 15 грудня 2025 року.
Суддя С.М. Хмельова