г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/5934/25
Номер провадження 2-а/213/40/25
15 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хмельової С.М., за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Андрейко О.О., представника відповідача Ліщішиної О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №R188085 від 11 листопада 2025 року про накладення на позивача штрафу в сумі 17 000,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, що є порушенням п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». З винесеною постановою позивач не згоден, вважає що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Посилається на те, що відповідно до п.2 розділу ІІ вищезазначеного закону громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Зазначає, що він не визнаний обмежене придатним, 23 червня 2023 року пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби. Отже положення п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» на нього не поширюється. Проте 13 листопада 2025 року позивач сплатив штраф у розмірі 50% протягом 10 днів (8 500,00 грн) в зв'язку з тим, що його 06 листопада 2025 року оголошено в розшук. Перебування у розшуку перешкоджало здійсненню бронювання. При поданні ним заяви про визнання вчинення адміністративного правопорушення позивачу не було відомо про підстави здійснення розшуку. Заяву на бронювання 05 листопада 2025 року подано роботодавцем позивача - ПрАТ «Білоцерківський завод ЗБК», який має статус критичного підприємства. Підставою для оголошення в розшук стало саме непроходження (відмова від проходження) ВЛК. Розшук оголошено вже після подання роботодавцем позивача заяви про бронювання, що свідчить про умисне перешкоджання праву позивача на отримання бронювання. При цьому підставу для розшуку позивач дізнався лише з постанови про накладення штрафу.
З викладених підстав просить скасувати постанову №R188085 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідач подав відзив, згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог.
Зазначає, що позивач є військовозобов'язаним та знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ч.1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Згідно з даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач останній раз проходив медичний огляд (військово-лікарську комісію/ВЛК) 23 червня 2023 року. Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки...
Пунктом 3.8 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, визначено, що постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Тому вважає, що позивач повинен був пройти військово-лікарську комісію у червні 2024 року та у червні 2025 року, у зв'язку з чим системою ЄДРВПР було автоматично сформовано порушення позивачем правил військового обліку та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивачем 08 листопада 2025 року через електронний кабінет (Резерв+) подано відповідну заяву про те, що він не оспорює допущене порушення. На підставі ч.2 ст. 279-9 КУпАП керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 11 листопада 2025 року винесено постанову №R188085 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України стосовно позивача.
Відповідно до «опцій», які застосовуються у ЄДРВПР при порушенні військовозобов'язаним правил військового обліку, а саме: не проходження своєчасного ВЛК, ЄДРВПР автоматично видає при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення порушення: - не пройшов (ла) відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/службовців та поліцейських на соціальний захист»…
Тобто, на разі ЄДРВПР не передбачено таких «опцій», які б при винесені постанови чітко формулювали порушення законодавства військовозобов'язаним.
Проте постанова №R188085 стосується саме непроходження позивачем військово- лікарської комісії відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вважає, твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення оманливим, оскільки він отримав постанову з відповідним формулюванням та сплатив штраф.
Просить відмовити у задоволенні позову.
20 листопада 2025 року позов надійшов до суду.
Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти вимог заперечувала та просила відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві.
Суд, вислухавши позивача, його представника та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Вирішуючи питання стосовно законності постанови, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.
Частиною 2 статті 77 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління.
Об'єктивна сторона виражається у порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення такого законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у відповідача.
Постановою ВЛК від 23 червня 2023 року позивач визнаний придатним до військової служби.
05 листопада 2025 року роботодавець ОСОБА_1 - ПРАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» - через застосунок «Дія» подав заяву працівників. 08 листопада за результатом бронювання позивача надано інформацію, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку.
08 листопада 2025 року ОСОБА_1 через електронний кабінет військовозобов'язаного подав начальнику Інгулецького ОР у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за що передбачена ст. 210-1 КУпАП, та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Постановою начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № R188085 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 11 листопада 2025 року на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. Згідно з постановою - за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
13 листопада 2025 року позивачем сплачено штраф у розмірі 8 500,00 грн (50 % накладеного штрафу).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п.п. 2, 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Пунктом 3.1. розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП (пункт 3.2 Положення розділу ІІ).
Відповідно до п. 3.8 розділу ІІ Положення постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Відповідно до п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З аналізу вищезазначених норм видно, що військовозобов'язані повинні прибувати до ТЦК та СП для проходження медичного огляду у строк та місце, зазначені в повістці, за викликом відповідного ТЦК та СП, на керівника якого покладено контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Тобто зазначена норма встановлює обов'язок пройти повторний медичний огляд саме особами, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, частина друга вищезазначеної статті передбачає обов'язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, подання якої передбачено частиною першою цієї статті, перевірити викладені у ній фактичні дані і винести по станову по справі з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений у повістці про виклик для проходження медичного огляду строк.
Відповідачем не доведено, що ним вчинялися дії для виклику позивача для проходження медичного огляду та його неявка за таким викликом.
При цьому суд зазначає, що посилання представника відповідача на п. 3.8 Положення як на підставу притягнення позивача до адміністративної відповідальності є безпідставним, оскільки зазначеною нормою урегульовано строк дії постанови ВЛК, а не передбачено обов'язок військовозобов'язаного після закінчення строку дії цієї постанови самостійно з'явитися для проходження медичного огляду без отримання відповідного виклику від ТЦК та СП.
Отримання від позивача заяви про те, що він не оспорює порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визнає факт вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не позбавляє керівника ТЦК та СП обов'язку перевірити викладені у ній фактичні дані та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, в діях позивача відсутні ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході судового розгляду відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 283 КУпАП постанова повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З пояснень відповідача слідує, що відповідно до «опцій», які застосовуються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів при порушенні військовозобов'язаним правил військового обліку, а саме: не проходження своєчасного ВЛК, ЄДРВПР автоматично видає при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення порушення: - не пройшов (ла) відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/службовців та поліцейських на соціальний захист». Тобто, на разі ЄДРВПР не передбачено таких «опцій», які б при винесені постанови чітко формулювали порушення законодавства військовозобов'язаним.
Проте постанова № R188085 не розкриває об'єктивну сторону правопорушення, не містить відомості про час вчинення або виявлення правопорушення, суть вчиненого правопорушення.
Посилання відповідача на те, що програма генерує виклад правопорушення та працівник ТЦК не має можливості самостійно внести інші чи додаткові дані, суд не може прийняти до уваги, оскільки це буде суперечити інституту юридичної відповідальності.
Проте постанова №R188085 стосується саме непроходження позивачем військово- лікарської комісії відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначене свідчить, що постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, яка чітко вимагає, крім іншого, зазначення у постанові зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
Невиконання певних обов'язків посадовою особою тягне за собою порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Посилання відповідача на те, що ЄДРВПР автоматично обирає такий опис обставин, як «не пройшов (ла) відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/службовців та поліцейських на соціальний захист»)», не спростовує факту невідповідності постанови вимогам законодавства.
Визнання позивачем вини та сплата штрафу не знімає з посадової особи обов'язку дотримання вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення та складання протоколу. Крім того, позивач був вимушений це зробити для розгляду заяви роботодавця про його бронювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) унормоване, що не зважаючи на обов'язок, визначений у п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі Конвенція) щодо зобов'язання судів давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до вимог ч.1ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-78, 132, 139, 241-248, 250, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову № R188085 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену 11 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Андрейко Олександр Олександрович, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Судове рішення складено та підписано 15 грудня 2025 року.
Суддя С.М. Хмельова