іменем України
Справа № 210/5783/25
Провадження № 1-кп/210/648/25
16 грудня 2025 року
Металургійний районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
сторони та учасники кримінального провадження, які приймали участь в судовому розгляді: прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, відомості про яке внесено 07 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041710000759 щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кам"янське, Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової служби за призовом під час загальної мобілізації, матрос резерву 20 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз:
- 20.12.2021 року Дніпровським районний судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Покарання відбув повністю, звільнений з ДУ "Синельниківська виправна колонія № 94" 01.11.2024 року
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України,
Військовослужбовець ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення під час дії воєнного стану в Україні за наступних фактичних обставин, встановлених судом.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово безперервно продовжувався. Останнього разу Указом Президента України №235/2025 від 15.04.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 4356-IX від 16.04.2025.
Водночас, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п.п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президентом України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ Президента України № 69/2022), на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, ст. 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022, громадянин України ОСОБА_6 призваний до Збройних Сил України за призовом під час загальної мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_6 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час загальної мобілізації, в умовах правового режиму - воєнний стан.
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації, матросом резерву 20 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 35-38, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно дотримуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників), беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свої навички і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, виконуючи службові обов'язки не вживати алкогольних напоїв.
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації, матросом резерву 20 запасної роти, який перебував в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», та згідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №67 від 08.03.2025 вважається таким, що 07 березня 2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без поважних причин та не виконує обов'язки військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 35-38, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV та Військової присяги, вчинив злочин проти власності за наступних обставин.
07 серпня 2025 року, приблизно о 13:00 годині, ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, таємно викрав належну потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловічу сумку «пісочного» кольору на ремені з його особистими речами.
Зокрема, ОСОБА_6 таємно викрав, належні ОСОБА_9 речі, а саме: мобільний телефон «Infinix Note 50 Pro 12/256» IMEI-1: НОМЕР_2 IMEI-2: НОМЕР_3 SN: НОМЕР_4 , Infinix HOT 50 Pro» у корпусі чорного кольору, вартість якого становить 12781,92 грн., сім-картку: НОМЕР_5 , чохол-бампер від мобільного телефону, чорного кольору, посвідчення учасника бойових дій «Управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 » серії НОМЕР_7 , на ім'я ОСОБА_9 ; грошові кошти у сумі 240 грн.; повербанк у корпусі темно-зеленого кольору, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код платника податків на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовий квиток на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_8 , банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ключі на зв'язках, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Унаслідок злочинних дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_9 було завдано майнової шкоди на загальну суму 13021,92 грн.
Вказані дії ОСОБА_6 кваліфікуються як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану».
В судовому засіданні обвинувачений свою провину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, та пояснив, що дійсно у хостелі вчинив крадіжку мобільного телефону, сумки, ключів, телефон продав, тобто розпорядився ним на власний розсуд. Все решта повернуто потерпілому. Фактичні обставини щодо часу, місця способу вчинення крадіжки не оспорює. У вчиненому щиро кається. Просить врахувати, що він повертається на військову службу, має міцні соціальні зв"язку, часткове відшкодування шкоди, та не позбавляти його свободи, надати можливість захищати країну.
Потерпілий правом участі в судовому розгляді не скористався. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.
На виконання вимог статті 349 КПК України судом з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджувалися в першу чергу. Сторони кримінального провадження клопотали перед судом про дослідження письмових матеріалів в частині речових доказів, матеріали, які характеризують обвинуваченого.
Сторона обвинувачення та обвинувачений, не наполягали на допиті у судовому засіданні свідків, оскільки обвинувачений визнає вчинений злочин, який йому інкримінують. Сторона захисту не наполягала на допиті свідків обвинувачення.
Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29.07.2020р. у справі № 740/526/19 провадження № 51-212 км 20).
Сторони кримінального провадження, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини у повному обсязі та беззаперечно, а також те, що обвинувачений визнає і не спростовує фактичні обставини, покладені в основу обвинувачення, вважали недоцільним дослідженням усієї сукупності доказів, у тому числі й письмових.
Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.
Обвинувачений, та його захисник, кожен окремо, дане клопотання підтримали.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного та дослідженням матеріалів щодо речових доказів, та які характеризують особу обвинуваченого, без допиту, дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.
Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за яким він обвинувачується.
Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, та кваліфікувати його дії за частиною 4 статті 185 КК України за ознаками: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану».
Згідно з частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За змістом частини 5 статті 12 КК України вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України є тяжким злочином.
При визначені виду та розміру покарань суд керується вимогами статей 65-68 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Питання, що вирішуються при призначенні покарання, пов'язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
ОСОБА_6 вчинив умисний корисливий злочин проти власності, має не зняті та непогашені у встановленому порядку, звільнений з місць позбавлення волі 01 листопада 2024 року по відбуттю строку покарання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебував і не перебуває.
ОСОБА_6 має міцні соціальні зв"язки - на утримання син ОСОБА_10 , 2010 року народження, також має батьків похилого віку,до затримання був працевлаштований, проходив військову службу, яку самовільно залишив, та йому було пред"явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 407 КК України.
Частиною 5 статті. 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Відповідно до письмової згоди командира військової частини НОМЕР_10 від 17 листопада 2025 року ОСОБА_11 , військова частина НОМЕР_10 повідомила про готовність прийняти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 для продовження проходження ним військової служби в стрілецькій спеціалізованій роті «ШКВАЛ».
ОСОБА_6 підтвердив у судовому засіданні добровільність згоди на продовження військової служби, необхідність виконання ним свого обов'язку щодо захисту Батьківщини.
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 12.12.2025 року:
- звільнено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України - для продовження проходження військової служби.
- кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010002527 від 14.04.2025 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - закрите на підставі п.1 ч. 2 ст.284 КПК України.
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_10 Збройних Сил України після набрання ухвалою суду законної сили невідкладно поновити на військовій службі ОСОБА_6 .
- зобов'язати ОСОБА_6 , не пізніше 72 годин, прибути до військової частини НОМЕР_10 Збройних Сил України для продовження проходження військової служби.
Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до статті 66 КК України суд визнає його щире каяття.
Обставини, які б обтяжують покарання згідно з статті 67 КК України, згідно обвинувачення не пред"явлено. Суд, виходячи з положень статті 337 КПК України та меж судового розгляду, не може погіршити становище обвинуваченого і самостійно визначити обставини, які обтяжують покарання.
Згідно досудової доповіді, виправлення ОСОБА_6 можливо без ізоляції від суспільство, в умовах нагляду органу пробаціїї.
Ураховуючи обставини справи, характер і ступень суспільної небезпеки вчиненого, спосіб вчинення, та умови, за яких вчинено злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією частин 4 статті 185 КК України, ближче до мінімальних.
Суд зазначає що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого. При цьому з огляду на положення статті 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Щире каяття як таке характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. За наявності щирого каяття особи не обов'язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом'якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України.
Тобто передбачені пунктом 1 частини 1 статті 66 КК обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18).
Суд вважає, що в цьому конкретному випадку не встановлено підстав, які б унеможливлювали застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням відносно ОСОБА_6 , оскільки не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Крім того, враховуюючи що ОСОБА_6 добровільно повернувся до військової служби, а згідно з статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, беззаперечно визнав вину, тяжких наслідків від дій не настало, шкода частково відшкодована, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не вбачається.
Обов'язки, покладені на обвинуваченого впродовж іспитового строку, суд визначає згідно статті 76 КК України, та враховуючи, що ОСОБА_6 згідно ухвали суду від 12.12.2025року не пізніше 72 годин, зобов"язаний прибути до військової частини НОМЕР_10 Збройних Сил України для продовження проходження військової служби.
Тому доцільним буде покладання на ОСОБА_12 обов"язків визначених п. п.1, п.2 ч.1, п.п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які останній має виконувати за місцем проходження військової служби.
Підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 не вбачається, оскільки останній має повернутися на військову службу, тому такий захід підлягає скасуванню.
У зв"язку із скасуванням запобіжного заходу ОСОБА_6 необхідно звільнити з-під варти в залі суду.
Крім того, за змістом ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Положення ч. 4 ст. 3 КК України, якими забороняється застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією, стосується не всіх норм КК України, а лише тих, які встановлюють протиправність і караність діянь, тоді як норми ст. 72 КК України за своєю суттю є регулятивними.
Стаття 72 КК України не містить заборони зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 був затриманий 07.08.2025 року та до нього застосовано запобіжний захід у вигляд тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді від 09.08.2025 року.
Таким чином, період з 07.08.2025 по 16.10.2025 підлягає зарахуванню у строк відбування покарання за правилами ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України, а саме повернути власникам.
Керуючись ст.12, ч.3 ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від відбуття призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) років та встановити іспитовий строк в 2 (два) роки.
Відповідно до п. п.1, п.2 ч.1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такі обов"язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання на підставі статті 165 КВК України відраховувати з моменту проголошення вироку, а саме 16.12.2025року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у строк відбуття покарання періоди попереднього ув"язнення, а саме з 07.08.2025 по 16.12.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тримання під вартою - скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з-під варти негайно в залі суду.
Речові докази:
- чохол-бампер, від мобільного телефону, темно-сірий, з написом на тильній стороні «Infinix»; чоловіча сумка «пісочного» кольору на ремені, ключі на зв'язках; посвідчення учасника бойових дій «Управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 » серії НОМЕР_7 , на ім'я ОСОБА_9 ; банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_8 та банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_9 , які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишити у володінні останнього.
- мобільний телефон марки Samsung, рожевого кольору, який упаковано до сейф-пакету НПУ ICR 0070237 та передані до камери схову ВП №2 криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Матеріали кримінального провадження №12025041710000759 від 07 серпня 2025 року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/5783/25, провадження №1-кп/210/648/25.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: ОСОБА_1