Справа № 932/2962/25
Провадження № 1-кс/932/7008/25
12 грудня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду м. Дніпра клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу(з дислокацією в м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010006261 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна, -
До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу(з дислокацією в м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010006261 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна, вилученого під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який проводився 09.12.2025 року, а саме на належний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон марки «Redmi», IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» з абонентським номером НОМЕР_3 .
В обґрунтування свого клопотання зазначає, що згідно повідомлення Управління внутрішнього контролю ДБР за № 10-6-3497 група осіб за попередньою змовою з працівником правоохоронного органу здійснюють незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів на території Донецької області.
09.12.2025 року в період часу з 14 год. 38 хв до 18 год. 14 хв. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра (справа 932/2962/25 провадження 1-кс/932/6859/25) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де в ході обшуку вилучено:
- належний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон марки «Redmi», IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» з абонентським номером НОМЕР_4 , який поміщено до спец пакету «1001867» на поверхні якого нанесено пояснювальний напис та опечатано.
10.12.2025 постановою слідчого належний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон марки «Redmi», IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» з абонентським номером НОМЕР_4 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Речі, документи, котрі були вилучені в ході обшуку, полягають у необхідності накладенні на них арешту відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою збереження речових доказів.
Тому є необхідним долучення вище перелічених предметів до матеріалів кримінального провадження з метою використання їх у доказуванні, отриманні постійного безперешкодного доступу до них, недопущенні їх відчуження, зміни або знищення, а також проведення ряду судових експертиз та інших слідчих дій, необхідність у яких може виникнути у ході проведення досудового розслідування.
Беручи до уваги те, що вилучені 09.12.2025 року під час обшуку речі та грошові кошти є тимчасово вилученим майном, а тому з метою досягнення дієвості цього провадження необхідно накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення подальшого призначення судових експертиз по вилучених грошових коштах та мобільних телефонів, оскільки є підстави вважати, що такі є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, додавши заяви про розгляд клопотання без їх участі.
Власник майна у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Арешт майна, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією в м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62025050010006261 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
09.12.2025 року в період часу з 14 год. 38 хв до 18 год. 14 хв. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра (справа 932/2962/25 провадження 1-кс/932/6859/25) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де в ході обшуку вилучено:
- належний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон марки «Redmi», IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» з абонентським номером НОМЕР_4 , який поміщено до спец пакету «1001867» на поверхні якого нанесено пояснювальний напис та опечатано.
10.12.2025 постановою слідчого належний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон марки «Redmi», IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» з абонентським номером НОМЕР_4 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 94 КПК, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких згідно ст. 131 КПК України відноситься арешт майна, у системному тлумаченні з функціями слідчого судді відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження під судовим контролем за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб в порядку, визначеному процесуальним законом.
Особливий порядок застосування арешту майна визначається у 17 главі КПК України, за правилами якої передбачена у п. 2 ч. 3 ст. 132 цього Кодексу легітимною метою втручання у право власності визнається завдання запобігання можливості приховування такого майна, його пошкодженні, псуванні, знищенні, перетворенні чи відчуженні, а його суть згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України полягає в обмеженні особи у здійсненні і реалізації свого конституційного права власності.
ОСОБА_6 від 06.11.2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути «законним»: друге речення § 1 передбачає, що позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів». Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи стає значимим, якщо встановлено, що під час втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, слідчий суддя враховує наявність правових підстав для накладання арешту на вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , речові докази, та можливість використання вказаних речових доказів у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги, що вищевказані речові докази можуть бути використані, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, тому з метою збереження цих речових доказу та досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання, тому воно підлягає частковому задоволенню.
Слідчий суддя враховує наявність правових підстав для накладання арешту, можливість використання вказаного речового доказу у кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги, що вищевказані речі, можуть бути використані, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, тому з метою збереження цього речового доказу та досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання, тому воно підлягає задоволенню.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Оскільки вилучене майно необхідно зберігати в тому вигляді, в якому вони були вилучені, а також для забезпечення дієвості повного та всебічного розслідування злочину та проведення ряду відповідних експертиз, вважаю, що існують підстави для заборони користування, відчуження та розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 98, 131, 132, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу(з дислокацією в м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010006261 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який проводився 09.12.2025 року, а саме на належний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон марки «Redmi», IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» з абонентським номером НОМЕР_4 2 шляхом позбавлення права на володіння, відчуження та розпорядження ними.
Копію ухвали направити прокурору, слідчому та власнику майна
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1