16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 278/6260/23
провадження № 61-15272ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Світоч» про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Світоч» (далі - ВСК «Світоч»), в якому просив:
визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ВСК «Світоч» у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення внаслідок безумовного ухилення відповідача від його посвідчення;
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
визнати право ОСОБА_1 на державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , як таке, що виникло до моменту внесення даних щодо відкритих відносно ВСК «Світоч» виконавчих проваджень до Єдиного реєстру боржників.
Житомирський районний суд Житомирської області заочним рішенням
від 27 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Житомирський апеляційний суд постановою від 15 жовтня 2025 року заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2024 року залишив без змін.
04 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Мезенцев О. О., на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев О. О., міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст постанови Житомирського апеляційного суду
від 15 жовтня 2025 року представник заявника отримав 04 листопада
2025 року шляхом надсилання до Електронного кабінету (докази додаються).
Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Мезенцев О. О., підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.
Щодо підстав касаційного оскарження
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України якою визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої
статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 389 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.
Таким чином, Верховний Суд звертає увагу заявника, що необхідно чітко визначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, зазначивши норми права, які скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували
та / або порушили, згідно з вимогами пункту 5 частини другої
статті 392 ЦПК України.
Заявник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених частиною другою статті 389 ЦПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип «правової визначеності».
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 400 ЦПК України, суд не наділений правом самостійно визначати підстави касаційного оскарження.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Щодо сплати судового збору
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову (49 190 грн х 1 % = 491,90 грн), але не менше
0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 0,4 = 1 073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 5 = 13 420 грн).
Ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 0,4 = 1 073,60 грн).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру (2 684 грн х 10 = 26 840 грн), а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 5 = 13 420 грн).
У частині третій статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Звертаючись до суду з позовом у грудні 2023 року, ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу квартири дійсним, визнати право власності на квартиру та зобов'язати вчинити дії.
Отже, заявник за подання касаційної скарги в частині немайнових вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та зобов'язання вчинити дії має сплатити судовий збір у розмірі 4 292 грн (1 073 грн х 2 х 200 %).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається - вартістю майна.
Позовна вимога майнового характеру - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто
будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Таким чином, позовна вимога про визнання права власності на квартиру є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з володінням майном.
Отже, заявник за подання касаційної скарги в частині майнової вимоги про визнання права власності має сплатити судовий збір у розмірі 2 146 грн
(1 073 грн х 200 %).
Загальний розмір судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі за вимоги майнового та немайнового характеру становить 6 438 грн (4 292 грн + 2 146 грн).
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року
у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що «Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити суму судового збору у розмірі
5 150,40 грн (6 438 грн х 0,8) за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок
отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Верховний Суд звертає увагу, що за наявності визначених законом підстав, заявник не позбавлений права звернутися до суду касаційної інстанції з клопотанням /заявою про відстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, обґрунтованим доказами (такими доказами можуть бути, зокрема довідки про доходи за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та / або іншого цінного майна тощо).
Щодо змісту касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України передбачено, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи
(далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та / або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пункту 29 Положення про ЄСІТС та / або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
Згідно з частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Так, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Мезенцев О. О., сформована в підсистемі «Електронний суд».
Водночас до касаційної скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншому учаснику справи - відповідачеві ВСК «Світоч».
Отже, згідно з абзацом другим частини сьомої статті 43 ЦПК України заявник має надати докази надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. В іншому випадку засобами Електронного суду заявник має проінформувати про відсутність в інших учасників справи зареєстрованого Електронного кабінету.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху, а заявнику надати строк для усунення вказаних недоліків шляхом направлення до суду касаційної інстанції доказів надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи (відповідачеві ВСК «Світоч»).
Необхідно звернути увагу заявника на те, що відповідно до частини восьмої статті 14 ЦПК України реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої
статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев О. О., без руху та надати строк для усунення її недоліків, а саме надати: 1) уточнену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; 2) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 3) докази надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, -
Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, строк на касаційне оскарження заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2024 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська