Ухвала
12 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 716/1842/24
провадження № 61-1735сво25
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І.(суддя-доповідач),
судді: Грушицький А. І., Луспеник Д. Д., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Червинська М. Є.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року у складі судді Вайновської О. Є. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Литвинюк І. М.,
Історія справи
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») про захист прав споживачів.
Позовна заява обґрунтована тим, що 16 серпня 2012 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), в особі начальника Кіцманського відділення ОСОБА_3., укладено договір банківського вкладу № 52 (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну). Згідно з пунктом 1.1 договору банк зобов'язався відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 на суму 70 000,00 грн та 5 000,00 дол. США зі сплатою 21 % та 10,5 % річних відповідно. 16 серпня 2012 року вона, відповідно до умов договору, внесла до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн та 5 000,00 дол. США, що підтверджується розпорядженням на внесення коштів на вклад від 16 серпня 2012 року.
Надалі вона здійснювала поповнення банківського вкладу, а саме: 19 вересня 2012 року на суму 5 000,00 грн; 15 листопада 2012 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 3 867,00 грн та 132,00 дол. США; 15 лютого 2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 4 731,00 грн та 135,00 дол. США; 02 квітня 2013 року на суму 30 000,00 грн; 16 травня 2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 6 227,00 грн та 138,00 дол. США та на суму 5 000,0 грн та 2 000,00 дол. США; 02 липня 2013 року на суму 30 175,00 грн; 30 серпня 2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 8 815,00 грн та на 195,00 дол. США; 31 жовтня 2013 року на суму 30 000,00 грн; 28 листопада 2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 11 081,00 грн та 201,00 дол. США, а також внесено кошти на суму 104,00 грн на гривневий депозит; 21 січня 2014 року на суму 20 000,00 грн; 18 лютого 2014 року на суму 10 000,00 грн; 26 лютого 2014 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 13 875,00 грн та 201,00 дол. США; 17 березня 2014 року на суму 20 000,00 грн; 21 травня 2014 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 17 139,00 грн та 210,00 дол. США, та на суму 15 000,00 грн; 20 червня 2014 року на суму 5 000,00 дол. США; 17 липня 2014 року на суму 10 000,00 грн; 31 липня 2014 року вона зняла частину вкладу в розмірі 4 000,00 дол. США; 28 серпня 2014 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 19 305,00 грн та 422,00 дол. США; 24 вересня 2014 року на суму 20 000,00 грн; 30 вересня 2014 року на суму 15 000,00 грн, про що вона отримувала розпорядження, продовжуючи дію договору № 52 банківського вкладу.
Позивачка стверджувала, що станом на 30 вересня 2014 року у ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») зберігався її депозит на загальну суму 365 319,00 грн та 9 634,00 дол. США.
Зазначала, що у грудні 2014 року їй стало відомо про те, що начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3. зникла, привласнивши кошти вкладників. 12 грудня 2014 року вона звернулась до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу та отримала відповідь, що вказаний нею договір банківського вкладу не укладався та в цьому банку не обліковується. Водночас вона дізналась ПАТ «Укрсоцбанк» провело внутрішнє службове розслідування від 06 березня 2015 року за фактами допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» порушень впродовж 2008-2014 років. За заявою ПАТ «Укрсоцбанк» щодо начальника Кіцманського відділення ОСОБА_3. було порушено кримінальне провадження. У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судово-почеркознавчу експертизу документів від 28 січня 2015 року № 98-К, згідно з якою підписи на договорі банківського вкладу від 16 серпня 2012 року № 52 та розпорядженнях, виданих ОСОБА_1. від імені банку, належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 Також було проведено судово-технічну експертизи документів від 24 лютого 2015 року № 209-К, згідно з якою відбитки печатки ПАТ «Укрсоцбанк», що нанесені на договорі банківського вкладу від 16 серпня 2012 року № 52 та розпорядженнях на внесення коштів на депозит, нанесені кліше печатки банку ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження. Отже, в період з 16 серпня 2012 року до 30 вересня 2014 року начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3., шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа коштами ОСОБА_1 , що знаходиться банківському вкладі, в розмірі 365 319,00 грн та 9 634,00 дол. США, які залишаються неповернутими.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
стягнути з АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк»: банківський вклад у розмірі 365 319,00 грн і 9 634,00 дол. США; 3 % річних в розмірі 107 381,39 грн та 2 831,81 дол. США, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); інфляційні втрати в розмірі 902710,99 грн за весь час неповернення вкладу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 неповернутий вклад в розмірі 365 319,00 грн та 9 634,00 дол. США, 3 % річних в розмірі 107 381,39 грн та 2 831,81 дол. США, інфляційні втрати в розмірі 107 381,39 грн, а всього 1 375 411,38 грн та 12 465,81 дол. США. Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» в дохід держави витрати зі сплати судового збору в сумі 18 907,48 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивачкою підтверджено факт укладення із ПАТ «Укрсоцбанк» договору банківського вкладу та подальше внесення коштів на її депозитний рахунок, а тому вважав, що між сторонами виникли договірні відносини на основі договору банківського вкладу, за яким одна сторона розмістила грошові кошти на депозит, а друга зобов'язалася повернути грошові кошти, сплатити проценти в розмірі та на умовах, визначених договором. Загальна сума вкладу ОСОБА_1 , визначена розпорядженням на внесення коштів на депозит від 30 вересня 2014 року, становить 365 319,00 грн та 9 634,00 дол. США;
АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», свої зобов'язання за договором № 52 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3., та ОСОБА_2 , у частині повернення позивачці вкладу, сплати процентів в загальному розмірі 365 319,00 грн та 9 634,00 дол. США не виконав, оскільки не спростував доводів позивачки належними доказами;
суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість та правильність наданого позивачкою розрахунку 3 % річних, інфляційних витрат на вклад у гривні, пред'явлених в порядку частини другої статті 625 ЦК України, за період з 13 грудня 2014 року до 29 вересня 2024 року у розмірі 107 381,39 грн та 2 831,81 дол. США, суму інфляційних витрат за вкладом у гривнях, розраховану за період з грудня 2014 року до серпня 2024 року у розмірі 902 710,99 грн;
позовна давність не поширюється на вимоги вкладника банку про повернення вкладу та пов'язані із ними вимоги про стягнення 3 % річних і інфляційних втрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року змінено. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь держави витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції у розмірі 15 140,00 грн. У решті рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року залишено без змін.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що:
після звернення до банку із заявою про повернення вкладів між ОСОБА_1 та банком припинилися договірні відносини за договором банківських вкладів від 16 серпня 2012 року № 52 з 13 грудня 2014 року, оскільки він розірваний внаслідок односторонньої відмови ОСОБА_1 , однак грошове зобов'язання банк не виконав, тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги не містять вимог щодо порядку та розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (для депозиту в частині гривні), передбачених статтею 625 ЦК України;
колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності, (щодо стягнення вкладів, 3 % річних, інфляційних втрат), оскільки вони зводяться до власного тлумачення норм матеріального права. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу. Оскільки нарахування 3 % річних, інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання, вимоги про стягнення якого нараховані та заявлені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу, на зазначені вимоги позовна давність не поширюється;
правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 пов'язані з невиконанням грошових зобов'язань з видачі вкладів і на них позовна давність не поширюється;
максимальний розмір судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру фізичною особою станом на серпень 2024 року становив 15 140,00 грн, а тому суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 18 907,48 грн замість правильного - 15 140,00 грн.
Аргументи учасників справи
У лютому 2025 року АТ «Сенс Банк» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, в якій просить:
скасувати оскаржені судові рішення;
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди:
не врахували, що позивачка не надала доказів належності їй спірних коштів вкладу та природи їх походження;
проігнорували, що 12 грудня 2017 року в рамках кримінальної справи № 718/470/17 позивачка подала цивільний позов, в якому вона просила солідарно стягнути з Банку і ОСОБА_3 кошти в розмірі 280 279,00 грн та 8 000,00 дол. США, і зазначала, що саме ці кошти вона передала ОСОБА_3 ;
не врахували, що 20 березня 2009 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є заявник, та ОСОБА_3 , яка обіймала посаду начальника Кіцманського відділення Банку, був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, та безпідставно не залучили її до участі у справі як третю особу;
залишили без належної уваги доводи заявника про те, що договір банківського вкладу між позивачкою та Банком не укладався, кошти на рахунок не вносились;
не врахували, що надана позивачкою копія договору від 16 серпня 2012 року за формою не відповідає встановленим у Банку шаблонам договорів, а також за змістом не відповідає умовам депозитних договорів, які діяли у банку;
не звернули увагу на те, що у Банку відсутній примірник договору від 16 серпня 2012 року;
проігнорували, що позивачка не надала суду доказів пролонгації дії договору банківського вкладу від 16 серпня 2012 року, та не врахували, що строк дії такого договору мав закінчитися 16 листопада 2012 року;
не звернули увагу на те, що з наданих позивачкою копій розпоряджень взагалі неможливо встановити, на який рахунок/рахунки вносилися кошти та не зазначено ідентифікуючих ознак даних позивачки (прізвище, ім'я, по батькові та її ідентифікаційний номер) та даних Банку;
проігнорували, що в деяких розпорядженнях вказані різні підписи, здійснені від імені позивачки;
не врахували, що позивачка не надала ні банківської виписки, ні ощадної книжки, ні сертифіката, ні будь-якого іншого документа на підтвердження внесення коштів за договором від 16 серпня 2012 року № 52;
не звернули увагу на те, що експертний висновок від 24 лютого 2015 року № 209-К, проведений в кримінальному провадженні № 12014260110000622, не може бути доказом у цій справі, оскільки він є неналежним та не підтверджує жодного факту;
не звернули увагу на те, що позовні вимоги про стягнення із заявника інфляційних втрат та 3 % річних за період з 13 грудня 2014 року до 29 вересня 2024 року заявлені позивачкою з порушенням позовної давності.
26 лютого 2025 року АТ «Сенс Банк» подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи № 716/1842/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання мотивоване наявністю протилежних за змістом висновків суду касаційної інстанції щодо поширення/непоширення позовної давності на вимоги вкладника про стягнення сум за статтею 625 ЦК України.
03 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Сенс Банк», в якому просить:
касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін;
відмовити у задоволенні клопотання банку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відзив мотивований необґрунтованістю та безпідставністю доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року:
відкрито касаційне провадження у справі № 716/1842/24 та витребувано справу із суду першої інстанції;
відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Сенс Банк» про зупинення виконання рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року.
У березні 2025 року матеріали справи № 716/1842/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 лютого 2025 року зазначено, що:
підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 569/12481/15, від 22 грудня 2023 року у справі № 308/9488/21, від 03 лютого 2021 року у справі № 569/12481/15, від 31 липня 2020 року у справі № 201/3811/18, від 26 червня 2023 року у справі № 306/1119/21, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, від 04 вересня 2024 року у справі № 446/2145/21, від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19, від 26 листопада 2024 року у справі № 202/3575/22, від 14 серпня 2024 року у справі № 189/896/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
крім того, посилається на порушення судом судами норм процесуального права, зокрема судами необґрунтовано відхилив клопотань про витребування доказів та призначення експертизи, а також відмовив у зупиненні провадження у справі до розгляду кримінальної справи, відмовив у залученні до участі у справі третіх осіб (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2025 року справу № 716/1842/24 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2025 року мотивована тим, що:
«ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, зокрема про те, що позовна давність не поширюється на вимоги вкладника банку про повернення вкладу та пов'язані із ними вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, пред'явлені в порядку частини другої статті 625 ЦК України. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, Верховний Суд встановив наявність інших, протилежних за змістом висновків щодо застосування тих же норм права у подібних правовідносинах, сформульованих та викладених в раніше ухвалених рішеннях суду касаційної інстанції у складі колегій суддів Другої та Третьої судових палат. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 202/3575/22 (провадження № 61-17324св23) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 189/896/20 (провадження № 61-370св24), суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що на вимогу вкладника про стягнення сум за статтею 625 ЦК України (3 % річних та інфляційних втрат) поширюється загальна трирічна позовна давність.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з вказаними висновками суду не погоджується та звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18));
позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). У цивільному законодавстві визначено об'єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України); опосередковано (з урахуванням сутності заявленої вимоги). Позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу (пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України). Тлумачення пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, дає підстави для висновку, що позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред'явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду);
таким чином, на вимоги про стягнення 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу, позовна давність не поширюється. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), від 30 листопада 2022 року у справі № 757/24677/18-ц (провадження № 61-5125св22), від 29 березня 2023 року у справі № 607/955/21 (провадження № 61-10450св22), від 13 вересня 2023 року у справі № 757/11769/22-ц (провадження № 61-8030св23), від 04 вересня 2024 року у справі № 718/2832/23 (провадження № 61-3622св24), від 29 жовтня 2025 року у справі № 201/689/22 (провадження № 61-5309св25). Отже, на думку колегії суддів Верховного Суду, на вимоги про стягнення 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу, позовна давність не поширюється;
з огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 257, 625 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених в раніше винесених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 202/3575/22 (провадження № 61-17324св23) та у складі у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 189/896/20 (провадження № 61-370св24), з наведених мотивів».
10 грудня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України). Тому касаційна скарга розглядатиметься Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиза наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу № 716/1842/24 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів.
Призначити справу № 716/1842/24 до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: А. І. Грушицький
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська