Ухвала
12 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 202/18514/13-ц
провадження № 61-6628сво25
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І.(суддя-доповідач),
судді: Грушицький А. І., Луспеник Д. Д., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Червинська М. Є.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Красвітної Т. П.,
Історія справи
У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DN81AR02000184 від 18 грудня 2007 року у сумі 123 519,02 грн, яка складається з 38 140,78 грн - заборгованість за кредитом; 28 408,05 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 13 444,69 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 43 525,50 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк» на користь ПАТ «ПриватБанк» суму 10 000,00 грн. Стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 1 335,19 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про перегляд заочного судового рішення.
На обґрунтування заяви зазначала, що про ухвалення заочного рішення їй стало відомо з листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2023 року, до якого було додано електронну копію вказаного заочного рішення суду. У судове засідання 28 січня 2013 року, в якому суд ухвалив заочне рішення, вона не з'явилась із причини того, що не знала ні про його призначення (проведення), ні взагалі про перебування у провадженні суду справи. З цієї ж причини не подавала відзив на позов, копію позовної заяви не отримувала, як і судову повістку у справі.
Просила взяти до уваги те, що в рішенні суду її адреса зазначена як: с. Великі Кринки, Глобинський район, Полтавська область, 39032, але ще в травні місяці 2008 року вона була знята з реєстрації за зазначеною адресою, у червні 2008 року місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , звідки вона була знята з реєстрації у червні 2011 року, а в липні 2011 року була повторно зареєстрована за цією ж адресою, де значилась зареєстрованою до липня 2017 року, що підтверджуються відповідними відмітками у паспорті.
При цьому банк був достовірно обізнаний про зміну її зареєстрованого місця проживання, оскільки ще в жовтні та в листопаді 2008 року направляв їй листи. Крім того, ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2012 року банк був залучений як третя особа до участі в справі № 1614955/12 за її позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна та вселення.
Проти вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечувала повністю, адже вважала їх необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. Кредитний договір був укладений під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в інтересах сім'ї. За кошти, отримані в кредит від банку, було придбано автомобіль, який був об'єктом права спільної сумісної власності, у зв'язку з чим вважає обов'язок погашати зобов'язання за вказаним кредитним договором перед позивачем лежав у рівних частках на кожному із подружжя.
Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах правовідносин за кредитним договором всупереч вимог чинного законодавства та умов вказаного договору з 01 лютого 2009 року змінив відсоткову ставку з 9,6 % річних, як передбачалась договором, до 21 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Саме за ставкою 21 % річних проводились банком нарахування.
ОСОБА_1 просила:
поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року в справі № 202/18514/13-ц;
переглянути заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року в справі № 202/18514/13-ц;
скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року в справі № 202/18514/13-ц і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року заяву задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року в справі № 202/18514/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначивши підготовче судове засідання на 14 квітня 2025 року об 12-00 год.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року в справі № 202/18514/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнено заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2007 року № DN81AR02000184 в розмірі 123 519,02 грн;
як зазначила відповідач, повне заочне рішення суду їй не було вручене у день його проголошення, отримала копію рішення суду вона лише 20 грудня 2023 року після чого звернулася до суду;
аналіз змісту статті 288 ЦПК України свідчить, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи;
як вбачається із наданих суду матеріалів, відповідач не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву з поважних причин, адже мала іншу адресу місця проживання;
відповідач зазначала, що кредит отримувала в інтересах сім'ї, за кредитні кошти нею було придбано автомобіль, який був об'єктом права спільної сумісної власності, що на переконання суду, має істотне значення для правильного вирішення справи;
суд вважав, що обставини, на які посилалась заявник в обґрунтування заяви, мають істотне значення для правильного вирішення справи, підлягають перевірці та відповідній правовій оцінці, а тому існують достатні підстави для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу;
у частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду;
перелік, зазначений у частині першій статті 353 ЦПК України, не містить ухвалу про перегляд заочного рішення;
ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про перегляд заочного рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, адже відсутня в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України;
згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду;
з огляду на наведене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року підлягає поверненню скаржнику.
Аргументи учасників справи
У травні 2025 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила:
ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року скасувати;
справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ухвала апеляційного суду від 17 квітня 2025 року про повернення апеляційної скарги постановлена з порушенням норм процесуального права. Крім того, суд апеляційної інстанції порушив гарантоване кожному частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на справедливий суд», а також норми Конституції України;
питання, до вирішення якого зводиться касаційна скарга, полягає у тому, чи має відповідач право апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, якою (1) поновлено строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення, (2) скасовано заочне рішення суду першої інстанції та (3) призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, окремо від можливого в майбутньому рішення суду по суті позову на стадії фактично підготовчого провадження у справі, якщо: - суд першої інстанції постановив таку ухвалу за відсутності в судовому засіданні відповідача, автора заяви про перегляд заочного рішення, не повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду поданої ним заяви про перегляд заочного рішення; - суд першої інстанції постановив таку ухвалу зі спливом чотирнадцяти місяців із моменту надходження до суду заяви відповідача про перегляд заочного рішення; - відповідач, автор заяви про перегляд заочного рішення, за чотирнадцять місяців «процесуальної тяганини» змінив свою думку щодо заявлених вимог про перегляд заочного рішення та мав намір безпосередньо в судовому засіданні з розгляду раніше поданої нею заяви про перегляд заочного рішення на власний розсуд розпорядитись свої правом та не підтримувати раніше заявлені в січні 2024 року вимоги про перегляд заочного рішення суду, зробивши відповідну заяву з цього приводу саме в судовому засіданні з розгляду раніше поданої заяви про перегляд заочного рішення (в порядку частини другої статті 287 ЦПК України);
у апеляційній скарзі наводилась конкретні доводи на обґрунтування можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року окремо від можливого в майбутньому рішення суду по суті позову, а також доцільності та потреби її оскарження саме на цій стадії процесу (до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позову після скасування первісно прийнятого в справі заочного рішення від 28 січня 2013 року). Проте відповідні доводи апеляційної скарги залишились поза увагою суду;
суд апеляційної інстанції при поверненні апеляційної скарги посилався на те, що перелік, зазначений у частині першій статті 353 ЦПК України, не містить ухвалу про перегляд заочного рішення. При цьому заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Проте суд апеляційної інстанції, здійснюючи саме таке застосування норм процесуального права, не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 757/47946/19-ц. Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року в справі № 2604/20992/12, згідно з якими «... ухвала суду про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду»;
за умови порушень судом першої інстанції основних засад (принципів) цивільного судочинства фактично єдиним можливим розумним способом відновлення процесуальних прав заявника є скасування судом апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою, поданої саме на цій стадії процесу, тобто окремо від рішення суду, ухвали суду першої інстанції від 13 березня 2025 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення від 28 січня 2013 року в цій справі. Лише в такому випадку буде можливість на власний розсуд розпорядитись правом не підтримувати подану в січні 2024 року заяву про перегляд заочного рішення від 28 січня 2013 року, в тому числі викладене в ній клопотання про поновлення строку на подання заяви, тобто реалізувати права, які слідують з положень пункту 5 частини третьої статті 2, частини третьої статті 13, частини другої статті 287 ЦПК України. В іншому випадку подальший процес як такий у цій справі втрачає будь-який сенс та, вочевидь, буде і поза правовим порядком, і поза здоровим глуздом. Подальший (після скасування первісного заочного рішення суду) розгляд справи по суті позову судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження не відповідатиме ні «принципу процесуальної економії», ні «принципу справедливості, добросовісності та розумності».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/18514/13-ц та витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2025 року матеріали справи № 202/18514/13-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2025 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року справу № 202/18514/13-ц передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року мотивована тим, що:
«у статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначені у вказаній нормі.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 752/1687/17 (провадження № 61-9640св21)). […]
ухвала суду про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку позивачем, оскільки він не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду;
з огляду на викладене, наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2018 року в справі № 505/3083/13-ц (провадження № 61-46538ск18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 668/8268/15-ц (провадження № 61-13155св20) та зазначення про те, що «ухвала про задоволення заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення у конкретних спірних правовідносинах може бути оскаржена лише позивачем в апеляційному порядку, адже особа, яка подає апеляційну скаргу (позивач), не може поновити свої процесуальні права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду».
19 листопада 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України). Тому касаційна скарга розглядатиметься Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиза наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу № 202/18514/13-ц за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
Призначити справу № 202/18514/13-ц до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: А. І. Грушицький
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська