Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 643/11423/18 (провадження № 61-10708 ск 25)
01 грудня 2025 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волкової Катерини Вадимівни, стягувач - ОСОБА_2 , ухвалою від 01 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися, з огляду на наступне.
1. Із касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга на дії головного державного виконавця Основ'янсько Слобідського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волкової К. В. стосується виконання рішення суду щодо стягнення аліментів.
2. Згідно з пунктом 27 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
3. Пунктами 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
4. Пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
5. Згідно пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
6. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
7. Висновок про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена за наслідками розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця в суді касаційної інстанції у малозначних справах, щодо стягнення аліментів та розрахунку їх заборгованості не може бути оскаржена в касаційному порядку, був усталеним та відображений в численних судових рішеннях Верховного Суду, зокрема: від 01 листопада 2023 року у справі 766/17949/21, від 27 червня 2024 року у справі № 515/662/23, від 04 липня 2024 року № 756/16127/21 від 12 березня 2025 року у справі № 486/1847/24 , від 20 лютого 2025 року у справі № 682/2691/23 та інших.
8. Водночас Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 травня 2025 року у справі № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24) дійшов висновку, якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України при касаційному оскарженні судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця не підлягає застосуванню. Право на касаційне оскарження судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України існує без залежності від такої ознаки, як малозначність справи і розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження. Посилання на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не мають значення в цих ситуаціях, оскільки не потребують використання цих зазначених у ЦПК України спеціальних підстав для оскарження. Таке касаційне оскарження допускається на загальних підставах, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
9. Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
10. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя.
11. Наявність різних підходів до тлумачення норм права у подібних правовідносинах призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення ЄСПЛ від 29 березня 2011 року у справі «Brezovec v. Croatia» № 13488/07).
12. Подання та розгляд скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення віднесене до питань судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, визначеного Розділом VII (СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ) ЦПК України.
13. Подання такої скарги не утворює нової судової справи, зокрема, стаття 19 ЦПК України не визначає такої категорії справ, як справи, що виникають зі скарг на дії держаного чи приватного виконавця. Розгляд скарги здійснюється в рамках содового контролю у конкретній судовій справі, у укій ухвалене судове рішення, щодо якого саме і здійснюється судовий контроль.
14. Разом з тим ОП КЦС допустила хибну логіку у тлумаченні норм процесуального права, оскільки пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, частина перша статті 17 та пункт 5 частини першої статті 43 ЦПК України встановлюють загальний підхід щодо права на касаційне оскарження судового рішення - у визначених законом випадках, на виконання якого частина перша статті 389 ЦПК України встановлює саме такі випадки, в той час як приписи частини третьої статті 389 ЦПК є спеціальними нормами, які прямо скасовують застосування частини перша статті 389 ЦПК України.
15. Враховуючи вищевикладене, оскільки не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, зокрема, визначені пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України, яка встановлює, що малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), вважаю за необхідне відступити від висновків, викладених в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 176/1715/23 (провадження № 61?13883сво24).
16. Тому справу № 643/11423/18 необхідно передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, або ж відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на судове рішення у малозначній справі.
17. Більш докладна мотивація цього висновку міститься у моїй окремій думці у цій справі від 22 вересня 2025 року.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 15 грудня 2025 року.