16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 211/7851/23
провадження № 61-15392ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про захист порушених прав та законних інтересів,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним вище позовом .
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Софіївську селищну раду Криворізького району Дніпропетровської області внести запис до трудової книжки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зазначивши дату звільнення з роботи з посади директора КП «Відродження плюс» - 11 жовтня 2016 року (день отримання трудової книжки). Стягнуто з Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 червня 2015 року до 11 жовтня 2016 року 38 953,60 грн із проведенням остаточного розрахунку та відрахуванням всіх обов'язкових відрахувань податків та зборів для нарахування трудового (страхового) стажу для обрахування пенсійного забезпечення. Стягнуто з Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 12 жовтня 2016 року до 19 липня 2022 року - 50 000,00 грн в порядку компенсації за затримку нарахованих виплат. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць 2 427,17 грн. Стягнуто з Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Стягнуто з Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. Заявник не обґрунтовує передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.
Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про захист порушених прав та законних інтересів вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков