15 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 755/769/25
провадження № 61-15403ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
вирішуючи питання про самовідвід суддів Верховного Суду Фаловської Ірини Миколаївни, Карпенко Світлани Олексіївни та Сердюка Валентина Васильовича у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами (окремими скаргами) ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 22 серпня 2025 року,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2022 року у загальному розмірі 59 958,80 грн.
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 28 квітня 2025 року
(у складі судді Марфінової Н. В.) позов ТОВ «Фінансова компанія
«Кредит-Капітал» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія
«Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 07 лютого
2022 року у загальному розмірі 59 958,80 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія
«Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Не погодившись з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва
від 28 квітня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 30 червня 2025 року (у складі колегії суддів Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судового збору у розмірі 2 422,40 грн скасував.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Компенсував ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за рахунок держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва
від 28 квітня 2025 року та постановою Київського апеляційного суду
від 30 червня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 25 липня 2025 року (у складі судді
Синельникова Є. В.) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-8674ск25).
Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2025 року (у складі колегії суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 частини другої
статті 394 ЦПК України (провадження № 61-10206ск25).
08 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшли касаційні скарги (окремі скарги) ОСОБА_1 , у прохальних частинах яких заявник просить скасувати ухвалу Верховного Суду
від 22 серпня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження та відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судове рішення апеляційного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 08 грудня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М. Судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 08 грудня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М. Судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В.
Разом з тим, судді Фаловська І. М., Карпенко С. О. та Сердюк В. В. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України заявили про самовідвід від участі у справі № 755/769/25 (провадження № 61-15403ск25).
Підставою для самовідводу є те, що судді Фаловська І. М., Карпенко С. О. та Сердюк В. В. входили до складу колегії суддів Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі № 755/769/25 (провадження № 61-10206ск25).
З метою виключення будь-якого законного сумніву у заявника щодо справедливого розгляду справи незалежним та безстороннім судом, заявлений суддями Верховного Суду Фаловською І. М., Карпенко С. О. та Сердюком В. В. самовідвід підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.
У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказано, що об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
ЄСПЛ зазначив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення
будь-якого законного сумніву з цього приводу (справа Гаусшильдта,
№ 11/1987/134/188).
Відповідно до третього показника «Чесність та непідкупність» Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов'язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача (пункт 3.1.); спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункт 3.2.).
Метою самовідводу є виключення найменшої підозри у зацікавленості судді
в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Щодо оцінки наявності підстав для самовідводу за суб'єктивним критерієм,
то відсутні підстави стверджувати, що судді Верховного Суду Фаловська І. М., Карпенко С. О. та Сердюк В. В. виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36,
37 ЦПК України.
Згідно з пунктами 3-5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У частині першій статті 39 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження
у справі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення самовідводу, заявленого суддями Верховного Суду Фаловською І. М., Карпенко С. О. та Сердюком В. В.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Задовольнити заявлений суддями Верховного Суду Фаловською Іриною Миколаївною, Карпенко Світланою Олексіївною та Сердюком Валентином Васильовичем самовідвід у справі № 755/769/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами (окремими скаргами) ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 22 серпня 2025 року (касаційне провадження № 61-15403ск25).
Відвести суддів Верховного Суду Фаловську Ірину Миколаївну, Карпенко Світлану Олексіївну та Сердюка Валентина Васильовича від участі у розгляді касаційних скарг (окремих скарг) ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 22 серпня 2025 року у справі № 755/769/25.
Матеріали касаційного провадження за касаційними скаргами (окремими скаргами) ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 22 серпня 2025 рокуу справі № 755/769/25 передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк