Ухвала
10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 641/1905/21
провадження № 61-11381св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - комунальне підприємство «Салтівське трамвайне депо»,
заінтересована особа - комунальне підприємство «Харківський вагоноремонтний завод»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року в складі судді: Богдан М. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року в складі колегії: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Маміної О. В.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У квітні 2024 року КП «Салтівське трамвайне депо» звернулось із заявою про заміну вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів.
Заяви мотивована тим, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних витрат в розмірі 139 974,85 грн, та 3% річних в розмірі 48 101,89 грн, всього 188 076,74 грн. Стягнуто з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 1880,76 грн. З метою примусового виконання рішення було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року у справі № 641/1905/21 було задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчих листах у справі № 641/1905/21 за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів, замінено боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з КП «Харківський вагоноремонтний завод» (м. Харків, вул. Плеханівська, 96, ЄДРПОУ 34859507), який припинив діяльність, на його правонаступника - КП «Салтівське трамвайне депо», (м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, буд. 109, ЄДРПОУ 37766028).
Рішенням 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23 відмінено рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації». На підставі вказаного рішення було внесено інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У зв?язку із скасуванням рішення про припинення, та відповідно у зв?язку із відновленням діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод», було призначено нового керівника (Оклей В. Л.).
Отже, КП «Харківський вагоноремонтний завод», КП «Харківський вагоноремонтний завод» на даний час не припинило свою діяльність, та є боржником у справі №641/1905/21.
КП «Салтівське трамвайне депо» просило:
замінити сторону боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з КП «Салтівське трамвайне депо» на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод», яке не припинило свою діяльність.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року:
заяву КП «Салтівське трамвайне депо» задоволено;
замінено сторону боржника КП «Салтівське трамвайне депо» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 641/1905/21 у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів, на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод», яке не припинило свою діяльність.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що
рішенням Харківської міської ради № 429/23 від 18 серпня 2023 року, скасовано рішення 31 сесії Харківської міської рали 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації»;
тому на цей час, оскільки КП «Харківський вагоноремонтний завод» не припинило свою діяльність, і воно наразі є боржником у справі № 641/1905/21.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може безумовно пов'язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий;
рішенням Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації» припинено діяльність Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом його приєднання до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо». Рішенням 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23 відмінено рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26.02.2014 року №1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації. Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 червня 2024 року вбачається, що Комунальне підприємство «Харківський вагоноремонтний завод» в розділі запис про перебування юридичної особи в процесі припинення - відомості відсутні (а.с.71-71 т.2);
ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні - задоволено. Замінено сторону боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 641/1905/21 про стягнення з Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних витрат в розмірі 139974,85 грн., та 3% річних в розмірі 48101,89 грн., всього 188 076 (сто вісімдесят вісім тисяч сімдесят шість) грн. 74 грн. на його правонаступника - КП «Салтівське трамвайне депо» код ЄДРПОУ 37766028, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, буд.109;
постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року залишено без змін. Постанова мотивована тим, що на підставі п. 1 Рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14 КП «Салтівське трамвайне депо» є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків КП «Харківський вагоноремонтний завод» і таке правонаступництво (універсальне правонаступництво) не пов'язується з державною реєстрацією припинення боржника, тому датою виникнення універсального правонаступництва, яке припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання рішення № 1505/14 від 26 лютого 2014 року, з якої КП «Салтівське трамвайне депо» є правонаступником КП «Харківський вагоноремонтний завод»;
рішенням Харківської міської ради № 429/23 від 18 серпня 2023 року, скасовано рішення 31 сесії Харківської міської рали 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації». Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на даний час КП «Харківський вагоноремонтний завод» не припинило свою діяльність;
ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року у справі № 641/1905/21 у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення суми - відмовлено. КП «Салтівське трамвайне депо» оскаржило вказану ухвалу в апеляційному порядку. Постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року було частково задоволено апеляційну скаргу - змінено мотиви ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року у справі № 641/1905/21. Зокрема судом зазначено, що заява про заміну сторони виконавчого провадження подана до суду до прийняття рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яким відмінено рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації;
у справі, що переглядається, вирішальними фактами для визначення підстав для правонаступництва КП «Харківський вагоноремонтний завод» мають бути: наявність певних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлений факт незавершення процедури припинення юридичної особи - боржника, що дозволяє суду визначити належного боржника. За наведених обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про існування правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні, оскільки КП «Салтівське трамвайне депо» не є правонаступником прав та обов'язків КП «Харківський вагоноремонтний завод», яке наразі навіть не перебуває в стані припинення (ліквідації). КП «Харківський вагоноремонтний завод» не є ліквідованим, а з 2014 року до 18 серпня 2023 року перебувало лише на стадії припинення (ліквідації), тобто боржник КП «Харківський вагоноремонтний завод» не втрачав статусу юридичної особи, а тому повернення його процесуальних обов'язків у виконавчому провадженні у даному випадку з цієї причини є можливим.
Аргументи учасників справи
03 вересня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року, в якій просив:
оскаржені рішення судів скасувати;
ухвалити нове рішення яким у задоволені заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
оскільки боржник, за його твердженням, вибув з виконавчого провадження, боржник не може бути заінтересованою особою, яка може звертатися до суду та до виконавчої служби із заявою про заміну сторони цього виконавчого провадження, а заінтересованою особою щодо такого звернення є правонаступник. Суди не повинні були розглядати заяву боржника про заміну сторони виконавчого провадження;
постановою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі №641/1905/21 касаційну скаргу боржника залишено без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року залишено без змін. Суд вказав, що боржник станом на час розгляду цієї заяви не знаходиться у стані припинення, і погодився із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки заявником не наведено жодних підстав, передбачених статтею 55 ЦПК України, статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» для заміни сторони виконавчого провадження, а судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, якими боржника у виконавчому провадженні замінено на КП «Салтівське трамвайне депо», ним у касаційному порядку не оскаржувалося. Тобто, на час розгляді цієї заяви такі судові рішення є чинними;
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 січня 2024 року у справі № 757/189/18 вказав: «Правила статті 520 ЦК України передбачають, що у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, яка має намір стати боржником. Звідси, боржником або особою, яка висловила намір стати боржником, кредитору може бути запропоновано здійснення заміни боржника, або сам кредитор може запропонувати здійснити заміну боржника. У будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода: а) боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; б) третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов'язків боржника; в) кредитор надав згоду на заміну боржника. Ненадання згоди хоча б однією із сторін не дає підстав для заміни боржника;
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 вказав: «у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року по справі № 3-300гс17 зроблено висновок, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Відтак, для заміни боржника у зобов'язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов'язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 513, 521 ЦК України)».
15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про врахуванням постанови Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 641/1905/21 (провадження № 61-16547св24).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року:
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено;
відкрито касаційне провадження у справі.
14 жовтня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року справу призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 вересня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини
Суди встановили, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 641/1905/21 за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів, заявлені позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних витрат в розмірі 139974,85 грн, та 3% річних в розмірі 48101,89 грн, всього 188 076,74 грн.
13 березня 2023 року до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження звернувся ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішенням Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року за № 1505/14 припинено діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом його приєднання до КП «Салтівське трамвайне депо».
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні - задоволено.
Замінено сторону боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 641/1905/21 про стягнення з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних витрат в розмірі 139 974,85 грн., та 3% річних в розмірі 48 101,89 грн, всього 188 076,74 грн на його правонаступника - КП «Салтівське трамвайне депо» код ЄДРПОУ 37766028, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, буд. 109.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року залишено без змін. Постанова мотивована тим, що на підставі пункту 1 Рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14 КП «Салтівське трамвайне депо» є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків КП «Харківський вагоноремонтний завод» і таке правонаступництво (універсальне правонаступництво) не пов'язується з державною реєстрацією припинення боржника, тому датою виникнення універсального правонаступництва, яке припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання рішення № 1505/14 від 26 лютого 2014 року, з якої КП «Салтівське трамвайне депо» є правонаступником КП «Харківський вагоноремонтний завод».
Рішенням Харківської міської ради № 429/23 від 18 серпня 2023 року, скасовано рішення 31 сесії Харківської міської рали 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації».
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на даний час КП «Харківський вагоноремонтний завод» не припинило свою діяльність.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року у справі № 641/1905/21 у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення суми - відмовлено.
КП «Салтівське трамвайне депо» оскаржило вказану ухвалу в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року було частково задоволено апеляційну скаргу - змінено мотиви ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року у справі № 641/1905/21. Зокрема судом зазначено, що заява про заміну сторони виконавчого провадження подана до суду до прийняття рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яким відмінено рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації. А тому посилання на нього в ухвалі необґрунтоване.
Позиція Верховного Суду
Касаційний суд заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, з таких мотивів.
У справі, що переглядається:
рішенням Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації» припинено діяльність Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом його приєднання до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо»;
ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, заяву ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні - задоволено. Замінено сторону боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 641/1905/21 про стягнення з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних витрат в розмірі 139 974,85 грн., та 3% річних в розмірі 48 101,89 грн, всього 188 076,74 грн на його правонаступника - КП «Салтівське трамвайне депо» код ЄДРПОУ 37766028, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, буд. 109;
рішенням 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23 відмінено рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26.02.2014 року №1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації
Ключове питання у справі, що переглядається, полягає в тому чи наявні підстави для заміни боржника КП «Салтівське трамвайне депо» на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод», яке не припинило свою діяльність, за умови, що раніше КП «Харківський вагоноремонтний завод» вже було замінене його правонаступником КП «Салтівське трамвайне депо»?
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що упрактиці Касаційного цивільного суду сформувався досить різний підхід про застосування статей 55, 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, суд касаційної інстанції у цій категорії спорів робить висновок про:
(а) наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження;
(б) відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження констатовано у таких постановах Верховного Суду:
(1) У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 641/3218/20 (провадження № 61-7766св24) зазначено: «задовольняючи заяву КП «Салтівське трамвайне депо» та замінюючи його, як боржника, у виконавчих провадженнях на КП «Харківський вагоноремонтний завод», суди попередніх інстанцій взагалі не встановлювали факт правонаступництва саме КП «Харківський вагоноремонтний завод» після КП «Салтівське трамвайне депо». Суди попередніх інстанцій фактично надали правову оцінку ухвалі Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 березня 2023 року та постанові Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у цій справі № 641/3218/20, які набрали законної сили та не оскаржувалися у касаційному порядку, якими було замінено боржника у виконавчих провадженнях з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на КП «Салтівське трамвайне депо». Суди таких процесуальних повноважень не мали. Задовольняючи заяву КП «Салтівське трамвайне депо», суди попередніх інстанцій не врахували, що воно, станом на час розгляду цієї заяви, не ліквідовано, не знаходиться у стані припинення, між ним та КП «Харківський вагоноремонтний завод» не існують договірних правовідносин, які б свідчили про правонаступництво останнього у цій справі тощо. Крім того, суди попередніх інстанцій помилково послалися, як на підставу для задоволення заяви, на рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яке не свідчить про правонаступництво КП «Харківський вагоноремонтний завод» після КП «Салтівське трамвайне депо», а також було прийнято вже після звернення заявника до суду. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження, є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 55, 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»».
(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 641/1905/21 (провадження № 61-7506св24) зазначено: «встановивши, що ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 квітня 2023 року у цій справі № 641/1905/21, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року та не оскаржувалася в касаційному порядку, боржника у виконавчому провадженні замінено на КП «Салтівське трамвайне депо», яке станом на час розгляду цієї заяви не знаходиться у стані припинення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно виключив з мотивів ухвали районного суду посилання на рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яке було прийнято вже після звернення заявника до суду».
(3) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 641/8857/18 (провадження № 61-7503св24) зазначено: «встановивши, що ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 квітня 2023 року у цій справі № 641/1905/21, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року та не оскаржувалася в касаційному порядку, боржника у виконавчому провадженні замінено на КП «Салтівське трамвайне депо», яке станом на час розгляду цієї заяви не знаходиться у стані припинення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно виключив з мотивів ухвали районного суду посилання на рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яке було прийнято вже після звернення заявника до суду і не може бути підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні».
Наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження констатовано у такій постанові Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 641/1055/20 (провадження № 61-1947св24) зазначено:
«згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно з рішенням Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14 діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» припинена шляхом його приєднання до КП «Салтівське трамвайне депо». Однак реорганізація КП «Харківський вагоноремонтний завод» не відбулася. Рішенням Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23 скасовано рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації». У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, КП «Салтівське трамвайне депо» вибуло зі сторони виконавчого провадження відповідно до статті 442 ЦПК України. З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14 скасовано, тому діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» не припинилася.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в пункті 16 постанови від 11 січня 2023 року у справі № 922/1839/19 (за участю КП «Харківський вагоноремонтний завод» і КП «Салтівське трамвайне депо») зазначив, що «за встановлених судом апеляційної інстанції обставин під час надання оцінки матеріалам апеляційної скарги Скаржника, суд вірно зазначив, що наказ № 489 від 23.04.2014 "Про створення комісії з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" не може засвідчувати набуття Скаржником статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з Позивачем з підстав правонаступництва прав та обов'язків Відповідача, оскільки відсутні докази наявності затвердженого засновником (Харківська міська рада) передавального акта, як того вимагає стаття 107 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу, що передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України), є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи».
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 серпня 2023 року у справі № 922/2910/15, зазначено, що «з матеріалів цієї господарської справи вбачається та судами встановлено, що ані рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1505/14 "Про припинення діяльності комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом реорганізації", ані наказ від 23.04.2014 № 489 "Про створення комісії з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" не містять жодної вказівки про момент виникнення універсального правонаступництва КП "Салтівське трамвайне депо" стосовно КП "Харківський вагоноремонтний завод", а також про те, що Підприємство є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків Заводу».
Враховуючи наведене, майно, права та обов'язки КП «Харківський вагоноремонтний завод» не перейшли до правонаступника КП «Салтівське трамвайне депо», а тому КП «Харківський вагоноремонтний завод» має всі права та обов'язки, зокрема і несе відповідальність за борги підприємства. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до рішення Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23 КП «Салтівське трамвайне депо» не є правонаступником, а КП «Харківський вагоноремонтний завод» здійснює свою діяльність самостійно, тому саме воно повинно виконувати рішення суду, отже повинно бути боржником та його необхідно замінити. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження, є обґрунтованими».
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
«Право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Протягом періоду, що розглядається, стягненню присуджених виплат перешкоджали скоріше законодавчі заходи, ніж неправомірна поведінка ДВС. З цього приводу Суд нагадує свою усталену практику, відповідно до якої позов про відшкодування шкоди до ДВС не може вважатися ефективним засобом правового захисту, якщо затримка виконання судових рішень виникла з причин, що виходять за межі повноважень ДВС (SOLOVYEVA v. UKRAINE, № 32547/03,§ 17, ЄСПЛ, від 13 грудня 2005 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що «держава є відповідальною за борги державного підприємства, не дивлячись на те, що підприємство є окремою юридичною особою. Таким чином, держава є відповідальною за невиплату заявнику сум, присуджених йому рішеннями, що винесені проти такого підприємства. Суд вважає, що Уряд не продемонстрував, що підприємство мало достатню інституційну та операційну незалежність від держави, щоб звільнити державу від відповідальності за Конвенцією за дії чи бездіяльність цього підприємства. Таким чином, Суд вирішує, що держава є відповідальною за борги такого підприємства, як наведено у цій справі (див., наприклад, рішення у справі Garkusha v. Ukraine, заява № 4629/03, пункт 25, рішення від 13 грудня 2005 року; рішення у справі Martynov v. Ukraine) заява № 36202/03, пункт 23, рішення від 14 грудня 2006 року; та рішення у справі Solovyev v. Ukraine, пункт 20). Суд зауважує, що рішення суду від 4 листопада 2003 року та від 2 червня 2006 року залишалися невиконаними близько 4 років і 8 місяців та 2 років і 1 місяця відповідно. Суд нагадує, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справах, які стосувалися аналогічних питань (див., наприклад, рішення у справі Garkusha, згадане вище, пп. 24-25, рішення у справі Mykhaylenky and Others, згадане вище, п. 55, та рішення у справі Voytenko, згадане вище, пп. 39-43). Розглянувши всі подані матеріали, Суд вирішує, що Уряд не надав жодного переконливого факту чи аргументу який дозволив би Суду дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, у цій справі має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції» (STANKOVSKAYA v. UKRAINE, № 20984/04, § 25 - 30, ЄСПЛ, від 11 грудня 2008 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) вказано, що «при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. …Отже, уже з дня державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» мало право здійснювати будь-які види господарської діяльності, які потребували ліцензій чи дозволів, на підставі ліцензій та інших дозвільних документів, отриманих підприємствами залізничної галузі, які знаходилися в процедурі припинення, включаючи ДП «Донецька залізниця». З огляду на викладене вище висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в ЄДР запису про припинення ДП «Донецька залізниця» свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, є помилковими. ...Державна реєстрація рішення про припинення ДП «Донецька залізниця» була здійснена 25 листопада 2014 року. Таким чином, на момент звернення до суду ДП «Донецька залізниця» знаходилася в процедурі припинення більш як два роки, а на момент розгляду цієї справи судом касаційної інстанції - більше п'яти років. Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що «у випадках заміни сторони у зобов'язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов'язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов'язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації».
Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 169 ЦК України у редакції станом на момент ухвалення рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14).
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
КП «Харківський вагоноремонтний завод» не має достатньої інституційної та операційної незалежності від територіальної громади. Саме територіальна громада прийняла рішення про припинення діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації» на підставі якого припинено діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом його приєднання до КП «Салтівське трамвайне депо» та його нереалізовувала протягом значного періоду часу. Рішення суду про стягнення грошових коштів з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 не виконується більше чотирьох років;
КП «Салтівське трамвайне депо» станом на час розгляду цієї заяви, не ліквідовано, не знаходиться у стані припинення, між ним та КП «Харківський вагоноремонтний завод» не існує договірних правовідносин, які б свідчили про правонаступництво останнього у цій справі. Тому відсутні підстави для його зворотної заміни на КП «Харківський вагоноремонтний завод»;
рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яким скасовано рішення 31 сесії Харківської міської рали 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації», не свідчить про правонаступництво КП «Харківський вагоноремонтний завод» після КП «Салтівське трамвайне депо».
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року).
Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 55, 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 641/1055/20 (провадження № 61-1947св24), та зробити висновок про те, що:
«КП «Харківський вагоноремонтний завод» не має достатньої інституційної та операційної незалежності від територіальної громади. Саме територіальна громада прийняла рішення про припинення КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації» на підставі якого припинено діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом його приєднання до КП «Салтівське трамвайне депо» та його нереалізовувала протягом значного періоду часу.
КП «Салтівське трамвайне депо» станом на час розгляду цієї заяви, не ліквідовано, не знаходиться у стані припинення, між ним та КП «Харківський вагоноремонтний завод» не існують договірних правовідносин, які б свідчили про правонаступництво останнього у цій справі. Тому відсутні підстави для його зворотної заміни на КП «Харківський вагоноремонтний завод».
Рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яким скасовано рішення 31 сесії Харківської міської рали 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації», не свідчить про правонаступництво КП «Харківський вагоноремонтний завод» після КП «Салтівське трамвайне депо».
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати справу № 641/1905/21 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко