Ухвала
Іменем України
12 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 523/2517/25
провадження № 61-13591ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Марсельський», яка підписана представником Чекмарьовою Ларисою Юріївною, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року (повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року) в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ЖБК «Марсельський» про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК, у якому просила:
визнати незаконним та скасувати рішення в частині затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яке було прийнято на Загальних зборах членів ЖБК «Марсельський» 14 лютого 2018 року, які були оформлені протоколом загальних зборів № 1 від 14 лютого 2018 року;
визнати незаконним та скасувати рішення в частині затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яке було прийнято на Загальних зборах членів ЖБК «Марсельський» 05 березня 2023 року, які були оформлені протоколом загальних зборів № 2 від 05 березня 2023 року;
визнати незаконним та скасувати рішення засідання правління ЖБК «Марсельський» від 26 березня 2020 року, які були оформлені протоколом № 2 від 26 березня 2020 року, в частині вирішення питання поточного або капітального ремонту ліфтів.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси в складі судді Сувертак І. В. від 19 лютого 2025 року:
відмовлено у відкритті провадження у справі про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК, котрі були оформленні протоколами загальних зборів;
роз'яснено позивачу, що із вказаними вимогами слід звернутися до юрисдикції господарського суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ЖБК «Марсельський» та прохальна частина позовної заяви містить вимоги про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК, котрі були оформленні протоколами загальних зборів;
спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому суд вважав, що наведений спір має вирішуватися судом за правилами ГПК України.
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 наведено такий правовий висновок, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства;
потрібно враховувати висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, провадження № 12- 293гс18, від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18, провадження № 11-1012апп19, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, провадження № 11-1106апп19, від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, провадження № 14-472цс19, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19, провадження № 12-76гс20, від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, провадження № 12-38гс21
аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, за змістом якої при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин;
виходячи із суб'єктного складу сторін спору, обраного позивачем способу захисту, суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір пов'язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду, що зумовлює застосування наслідків, передбачених пунктом першим частини першої статті 186 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Бороган Валентин Володимирович, задоволено;
ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2025 року про відмову у відкритті провадження скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ЖБК «Марсельський» та прохальна частина позовної заяви містить вимоги про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК, котрі були оформленні протоколами загальних зборів. З цих підстав, суд зазначив, що оскільки спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, суд вважав, що наведений спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства. При цьому суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №462/2646/17, за змістом якої при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
проте, з таким висновком суду колегія суддів не погодилася, так як позивач ОСОБА_1 не є членом ЖБК «Марсельський», а тому виниклий спір не є корпоративним і не може розглядатись за правилами господарського судочинства. Згідно зі статті 19 ЦПК України критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, те, що суб'єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин;
з матеріалів справи вбачається, що позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. За змістом позовної заяви позивач, як власник квартири, не будучи членом ЖБК просить визнати недійсними рішення загальних зборів та правління ЖБК щодо затвердження внесків на утримання багатоквартирного будинку;
ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції;
спір у цій справі виник стосовно прав і обов'язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, тому не має вирішуватися в порядку цивільного судочинства;
рішення загальних зборів членів ЖБК та рішення правління ЖБК безпосередньо впливає на права позивача, яка не є членом цього ЖБК, то за захистом своїх порушених прав позивач змушений звернутися до суду загальної юрисдикції за місцем знаходження майна, а саме до Суворовського районного суду м. Одеси;
подібних правових позицій дотримується Верховний Суд, який у своїй постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 925/1016/23. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу прийнято не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ЖБК «Марсельський» 30 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року (повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року), яка підписана представником Чекмарьовою Л. Ю., у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить, поновити строк на касаційне оскарження, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними;
судом апеляційної інстанції не було враховано практику Верховного Суду, що спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, а тому наведений спір має вирішуватися судом за правилами ГПК України;
при винесені рішення суд апеляційної інстанції зазначає, як єдину підставу для задоволення апеляційної скарги той факт, що позивач не є членом ЖБК «Марсельський», а тому спір не є корпоративним і не може розглядатися за правилами господарського судочинства. Однак, судом апеляційної інстанції не було враховано практику Верховного Суду що членство в ЖБК не впливає на визначення підсудності справи, та підтримує позицію Верховного Суду, що дані справи слід розглядати за правилами господарського судочинства;
cудом не було враховано при винесені рішення докази, які були надані представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, а саме копія письмового опитування про підняття тарифів у ЖБК «Марсельський», до протоколу № 2 загальних зборів членів ЖБК «Марсельський» від 05 березня 2023 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ЖБК «Марсельський» просить поновити строк на касаційне оскарження.
У частині першій статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржена постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 23 вересня 2025 року (повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року). Касаційна скарга подана через підсистему Електронний суд 30 жовтня 2025 року, тобто касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження. Тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволенню не підлягає.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (частина перша статті 385 ЦК України).
Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (частини перша - восьма статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) вказано, що:
«8.7. Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
8.11. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб'єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов'язаних з управлінням такою особою, між суб'єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
8.12. Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
8.24. Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) зазначено, що:
«8.25. Справу № 910/5179/20 прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 01 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для відступу від висновку про розгляд подібного зі справою № 910/5179/20 спору за предметним критерієм у порядку цивільного судочинства, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.
8.26. Спір у справі № 466/8748/16-ц виник з приводу оскарження співвласником багатоквартирного будинку дій ОСББ щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ таких додаткових послуг, як заробітна плата сторожа, спецодяг та правова допомога, які не передбачені законодавством на утримання будинку і прибудинкової території, що порушує права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника багатоквартирного будинку. За наслідком касаційного перегляду цієї справи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові та дійшов висновку, що включення до тарифу на утримання будинку складових щодо заробітної плати сторожів, спецодягу та правової допомоги не суперечить законодавству і не порушує прав співвласників багатоквартирного будинку.
8.27. Правовідносини у справах № 466/8748/16-ц та № 910/5179/20 є подібними, оскільки ці справи мають схожий характер правовідносин (стосуються визнання недійсними рішень зборів ОСББ, якими затверджено кошторис та перелік і розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку, що належить до виключної компетенції повноважень найвищого органу управління ОСББ - його загальних зборів) і суб'єктний склад (позивачем є фізична особа - співвласник багатоквартирного будинку, а відповідачем - ОСББ).
8.28. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в рішеннях у справі № 466/8748/16-ц суди окремо не викладали правові висновки щодо юрисдикції такого спору, втім про правову позицію, відповідно до якої цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду позовних вимог фізичної особи - співвласника до ОСББ про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судами цивільної юрисдикції з прийняттям апеляційним судом рішення по суті спору, яке було залишено в силі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.
8.29. З огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 906/1308/19 (провадження № 12-76гс20) вказано, що:
«7.29. Отже, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та, відповідно, обов'язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними через ОСББ, створене в цьому будинку, або шляхом передачі відповідних функцій (чи їх частини) управителю або асоціації.
7.30. Визначення порядку управління багатоквартирним будинком (тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід'ємною складовою реалізації прав та виконання обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.
7.31. Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
7.38. Як установили суди попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ «Лесі Українки 38» та до ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору на надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивач, та ФОП ОСОБА_6 - виконавцем цих послуг, указавши на порушення укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку.
7.39. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
7.40. З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад його сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов'язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
7.41. Такі висновки є послідовними. Так, у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 127/15798/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд у порядку цивільного судочинства спору за позовом фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до голови ОСББ про визнання бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої відповіді на заяву про ремонт спільного майна будинку протиправною та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо надання обґрунтованої відповіді на подану заяву.
7.42. Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 статті 20 ГПК України), незалежно від суб'єктного складу такого спору (частина 6 статті 30 ГПК) є помилковими, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об'єднань, організацій.
7.43. Натомість спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов'язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг.
7.44. З огляду на викладене суди першої й апеляційної інстанцій помилково вважали, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів».
Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18 (провадження № 14-10цс22)).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року в справі № 760/25592/21 (провадження № 61-11499св24) вказано, що: «суди вважали, що існують підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс», які оскаржуються позивачем, стосуються управління ОСББ як юридичною особою, та підлягає вирішенню в господарських судах. Суди не звернули увагу, що критеріями визначення юрисдикції спору: характер спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін, предмет спору. Суди не врахували, що спір у цій справі, з урахуванням предмета спору стосується реалізації прав та виконання обов'язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, а тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрили провадження в справі».
У цій справі:
суд першої інстанції вважав, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі, оскільки рішення загальних зборів, які оскаржуються позивачем, стосуються управління ОСББ як юридичною особою, та підлягає вирішенню в господарських судах;
апеляційний суд врахував, що критеріями визначення юрисдикції спору: характер спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін, предмет спору;
апеляційний суд встановив, що з урахуванням предмета спору стосується реалізації прав та виконання обов'язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що ця справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четвертої статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою житлово-будівельного кооперативу «Марсельський», яка підписана представником Чекмарьовою Ларисою Юріївною, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков