Справа № 488/3847/25
Номер провадження № 1-кп/488/301/25
16.12.2025 року
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням,-
ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КК України, -
Прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на існування ризиків, які дають підстави вважати, що у випадку необрання названого запобіжного заходу обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення (пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України), а також впливати на потерпілу, законного представника та свідків (пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України).
Сторона захисту проти клопотання прокурора заперечували, обвинувачений, посилаючись на нерівність його прав з правами прокурора, бо через перебування під цілодобовим домашнім арештом невзмозі довести свою невинність, просив визначити йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту виключно в нічний час.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи із наступного:
ОСОБА_4 , відповідно до обвинувального акту, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів. Санкція статті 156 частини 2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі “Москаленко проти України», від 26.07.2001 р. у справі “Ілійков проти Болгарії»).
Окрім того, обвинувачений не одружений, утриманців не має, інших стійких соціальних зв'язків також не встановлено, що свідчить про відсутність чинників, які б утримували його від втечі.
При цьому, ОСОБА_4 є особою непризовного віку та має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а отже не позбавлений можливості укритись від органу досудового розслідування та суду, в тому числі залишивши межі території України.
З огляду на сукупність наведених обставин, є доведеним ризик ухилення обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику вчинення ОСОБА_4 нових злочинів, то доводи прокурора є слушними, з огляду на те, що згідно обвинувачення, кримінальне правопорушення мало місце відносно малолітньої особи, розпусні дії відносно якої ОСОБА_4 вчиняв неодноразово, що може вказувати на схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень щодо неповнолітніх.
З урахуванням тяжкості злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику здійснення обвинуваченим тиску чи іншого впливу (погроз, тощо) на потерпілу, яка є малолітньою особою, тобто легко може піддатись психологічному тиску, а також на її законного представника, та свідка з метою зміни ними показів на його користь для уникнення покарання.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, невчинення іншого кримінального правопорушення, а підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити вказані дії.
Суд погоджується зі стороною обвинувачення у наявності усіх вищевказаних ризиків.
За наведених обставин, приймаючи до уваги доведеність заявлених ризиків, суд приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи, ніж цілодобовий домашній арешт, не зможуть запобігти заявленим ризикам.
При цьому, суд не приймає доводи обвинуваченого в обгрунтування обрання йому домашнього арешту в певний період доби, оскільки застосування цілодобового домашнього арешту ніяким чином не впливає на наявність у сторони захисту рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, тобто на реалізацію принципу змагальності сторін.
На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178,181, 314, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонити обвинуваченому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на строк два місяці - до 14.02.2026 року включно, окрім відвідування лікувально-профілактичних закладів або установ, які надають стаціонарну та амбулаторну кваліфіковану та спеціалізовану медичну допомогу хворим.
Зобов'язати ОСОБА_4 :
не відлучатися з міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
утримуватись від спілкування з потерпілою та свідками у даному кримінальному проваджені;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали відносно обвинуваченого направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
У клопотанні сторони захисту про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби - в нічний час - відмовити за необгрунтованістю.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1