11 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 873/116/25 (873/122/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Бонтлаб В.В.,
відповідача: Кобаль О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адлєр"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 (суддя Сибіга О.М.)
у справі №873/116/25 (873/122/25)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
та заявою Приватного підприємства "Адлєр"
про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025
у третейській справі №21/25
за позовом Приватного підприємства "Адлєр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про стягнення заборгованості,
Стислий зміст рішення третейського суду та заяв
1. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) від 15.09.2025 у третейській справі №21/25 (далі - Рішення) задоволено частково позов Приватного підприємства "Адлєр" (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (далі - Відповідач): стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5459026,19 грн заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки товару №168/АДЛ/ЗЗР від 27.02.2023 (далі - Договір), а також 36336,00 грн третейського збору.
2. Позивач 17.09.2025 подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про видачу виконавчого документа про примусове виконання Рішення (далі - Заява-1), посилаючись на невиконання його Відповідачем у добровільному порядку.
3. Відповідач 30.09.2025 подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про скасування Рішення (далі - Заява-2).
4. Заяву-2 мотивовано тим, що Рішення прийнято за відсутності Відповідача, якого не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду третейської справи.
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025, зокрема, об'єднано справу №873/116/25 за Заявою-1 і справу №873/122/25 за Заявою-2 в одне провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. Позивач і Відповідач 27.02.2023 уклали Договір поставки, в пункті 9.2 якого домовилися про те, що всі вимоги, які виникають при його виконанні, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків за адресою: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.06.2005, видане Київським міським управлінням юстиції) відповідно до регламенту Третейського суду, який є невід'ємною частиною третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://tretsud.aub.org.ua. При цьому сторони підтвердили, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду та добре розуміють його положення. Умови Договору поставки, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору поставки.
7. Позивач 01.09.2025 звернувся до Третейського суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості, пені, 30% річних, штрафу, інфляційних втрат і збитків на підставі Договору поставки.
8. Розпорядженням голови Третейського суду від 01.09.2025 за №21/25 відповідно до частини 2 статті 17 регламенту Третейського суду та третейського застереження, що містяться в договорах між Позивачем і Відповідачем, призначено на розгляд справи №21/25 третейського суддю Мамченко Ю.В.
9. Ухвалою Третейського суду від 01.09.2025 (третейський суддя Мамченко Ю.В.) відкрито провадження у справі №21/25 за позовом Позивача до Відповідача, розгляд справи призначено на 15.09.2025 об 11:00.
10. Відповідно до статті 52 регламенту Третейського суду, затвердженого рішенням Ради Асоціації українських банків від 22.04.2005, оформленим протоколом №2 (далі - Регламент), документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.
11. 02.09.2025 зазначену ухвалу Третейського суду направлено на поштову адресу Відповідача рекомендованим листом за №0420529366816, що підтверджується списком рекомендованих листів від 02.09.2025.
12. Матеріали третейської справи не містять доказів доставки Відповідачу вказаної ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду.
13. Згідно з відомостями про відстеження пересилання поштового відправлення рекомендований лист за №0420529366816 прибув до відділення 12639 с. Долинівка (пересувне відділення за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті) 05.09.2025, вручений Відповідачу в зазначеному відділенні 18.09.2025.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції
14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 Заяву-2 задоволено, Рішення скасовано, у задоволенні Заяви-1 відмовлено.
15. Задовольняючи Заяву-2, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що допущені Третейським судом процедурні порушення позбавили Відповідача права на судовий захист, оскільки на день ухвалення Рішення він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду третейської справи, про існування такої справи, тому фактично був позбавлений права на подачу відзиву, пояснень, доказів та можливості відстоювати свою позицію в третейському суді, хоча це право передбачено статтею 36 Закону України "Про третейські суди" та статтями 21, 50 Регламенту. З огляду на скасування Рішення відсутні також підстави для задоволення Заяви-1.
Стислий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів скаржника
16. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким Рішення залишити без змін, задовольнити Заяву-1, видати на примусове виконання Рішення наказ.
17. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що господарський суд першої інстанції не врахував висновків та правових позицій Верховного Суду, зокрема, викладених в постановах від 30.09.2020 у справі №873/64/20, від 25.11.2020 у справі №876/26/20, від 26.11.2020 у справі №873/90/20, від 04.08.2022 у справі №873/33/22, від 27.11.2024 у справі №873/55/24, від 28.07.2021 у справі №873/42/21, від 19.01.2021 у справі №873/113/20, від 29.05.2025 у справі №870/17/24, щодо виключного переліку підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає; а також щодо того, що приписами статті 51 Закону України "Про третейські суди" і статтею 350 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для оскарження та скасування рішення третейського суду як неповідомлення належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду.
18. Скаржник зауважує, що згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.11.2025 у справі №873/100/25, саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції, а згідно з постановою Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 сторона зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
19. А згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18), а також у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
20. Скаржник зазначає, що Відповідач був обізнаний про подання ним відповідного позову, копію якого він отримав 04.09.2025, але з 05.09.2025 свідомо утримувався від отримання поштової кореспонденції, зокрема, копії ухвали Третейського суду (яка надійшла до відповідного поштового відділення, що обслуговує Відповідача, 05.09.2025) з метою оскарження Рішення з формальних підстав.
21. Водночас скаржник стверджує про неподібність правовідносин, щодо яких ухвалено постанову Верховного Суду від 27.09.2025 у справі №873/46/25, на яку послався господарський суд першої інстанції, до правовідносин у цій справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
22. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції.
23. Відзив мотивовано наявністю підстав для скасування рішення третейського суду у випадку процесуальних (процедурних) порушень, зокрема, щодо розгляду справи без участі особи, яка не була обізнана про порушення провадження у справі попри те, що положення статті 350 Господарського процесуального кодексу України прямо не передбачають такої підстави для скасування рішення третейського суду. При цьому Відповідач посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.09.2025 у справі №873/46/25 та заперечує проти необхідності врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається Позивач.
24. Відповідач наголошує, що він отримав відповідне поштове відправлення з копією ухвали Третейського суду 18.09.2025, тобто в строк, протягом його поштове відправлення зберігається, тому виконав належним чином свій обов'язок щодо перевірки надходження поштової кореспонденції на його адресу.
25. Також Відповідач зауважує, що частиною 1 статті 36 Закону України "Про третейські суди" на нього покладено обов'язок надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву, а Третейський суд виконання ним такого обов'язку фактично унеможливив, зважаючи на отримання Відповідачем копії ухвали після ухвалення Рішення.
26. При цьому Відповідач зазначає, що отримання ним позовної заяви не замінює необхідності отримання відповідної ухвали про порушення провадження третейським судом. Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу Відповідача не є достатнім для того, щоб вважати його повідомлення належним.
Позиція Верховного Суду
27. Відповідно до положень частини 2 статті 24, частини 2 статті 25 і частини 2 статті 253 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення у справах щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, ухвалені апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції.
28. З огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
29. Предметом розгляду в цій справі є заява про скасування рішення третейського суду та заява про видачу наказу на виконання рішення третейського суду.
30. Відповідно до частин 1, 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
31. Аналогічні підстави для скасування рішення третейського суду передбачені також статтею 51 Закону України "Про третейські суди", згідно з пунктом 4 частини 3 якої рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, зокрема, з такої підстави: склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону.
32. Згідно з положеннями статті 352 Господарського процесуального кодексу України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди".
33. Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду визначений статтею 354 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 3 якої при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
34. Відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
35. Аналогічні положення щодо підстав відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа передбачені частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди".
36. Верховний Суд неодноразово звертав увагу (зокрема у постановах від 31.08.2021 у справі №870/21/21, від 24.12.2019 у справі №870/45/19, від 18.11.2020 у справі №876/32/20), що виходячи із вказаних правових норм, при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду та при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність / наявність підстав для його скасування, визначених частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 Господарського процесуального кодексу України, та / або підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 355 Господарського процесуального кодексу України та статтею 56 Закону України "Про третейські суди".
37. Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
38. Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України "Про третейські суди", в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.
39. Положеннями пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних (господарських) прав та інтересів передбачено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
40. Разом з тим відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
41. Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про третейські суди").
42. При цьому частиною 1 статті 7 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
43. Зокрема, постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України всеукраїнських громадських організаціях; а порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону (ч.ч. 1, 6 ст. 8 Закону України "Про третейські суди").
44. Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду (ч.ч. 1 - 3 ст. 16 Закону України "Про третейські суди").
45. Правила третейського розгляду постійно діючим третейським судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен суперечити цьому Закону. З питань, не врегульованих регламентом третейського суду або третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору щодо правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми цього Закону та може визначити власні правила третейського розгляду лише в тій частині, що не суперечить принципам організації та діяльності третейського суду, які визначені цим Законом (ч.ч. 3, 4 ст. 28 Закону України "Про третейські суди").
46. Відповідно до положень статті 17 Регламенту формування складу третейського суду в Третейському суді здійснюється в порядку встановленому Регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви голова Третейського суду або заступник повинен призначити суддю.
47. Дослідивши надані учасниками справи докази та матеріали наданої Третейським судом третейської справи №21/25, Верховний Суд вбачає, що предметом спору в зазначеній третейській справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором поставки та грошових коштів, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором поставки.
48. Тобто спір виник між сторонами з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про третейські суди". А наведений спосіб захисту прав (законних інтересів) передбачений пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
49. При цьому відповідний спір переданий сторонами на розгляд третейського суду шляхом вчинення третейського застереження безпосередньо в пункті 9.2 Договору поставки. Підстави для висновку про недійсність відповідного третейського застереження в матеріалах справи відсутні.
50. Склад третейського суду, яким прийнято Рішення, визначено відповідно до вимог Закону України "Про третейські суди", Регламенту Третейського суду.
51. Верховний Суд враховує, що при ухваленні Рішення Третейський суд не вирішував питання, які виходять за межі третейських застережень, передбачених Договором поставки, а також питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
52. Щодо наведених у Заяві-2 доводів Відповідача про вирішення третейським судом у Рішенні питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі Верховний Суд звертає увагу, що положення пункту 5 частини 2 статті 350, пункту 9 частини 1 статті 355 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 3 статті 51, пункту 9 частини 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" стосуються саме кола осіб, які не є учасниками справи, але рішення третейського суду стосується їх прав, інтересів та обов'язків або в рішенні міститься судження про права (інтереси, обов'язки) цих осіб у відповідних правовідносинах.
53. При цьому склад учасників третейського розгляду визначений статтею 34 Закону України "Про третейські суди", згідно з якою такими учасниками є сторони та їх представники, а також треті особи. Зокрема, однією зі сторін третейського розгляду є відповідач, тобто фізична чи юридична особа, якій пред'явлено позовні вимоги (стаття 2 зазначеного Закону).
54. Однак, звертаючись із Заявою-2, Відповідач не довів, що при ухваленні Рішення Третейський суд вирішив питання про права та обов'язки певних осіб (окрім Позивача та Відповідача), які не є учасниками третейського розгляду в третейській справі №21/25 в розумінні наведених положень Закону.
55. Натомість зі змісту Рішення вбачається, що при його ухваленні третейський суд вирішив питання про права та обов'язки Відповідача саме як сторони третейського розгляду, тому Відповідач помилково кваліфікує свій статус у відповідному третейському спорі як особи, що не брала участі у справі.
56. Водночас Верховний Суд наголошує, що наведені у статті 350, 355 Господарського процесуального кодексу України та частині 3 статті 51, частині 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" переліки підстав, з яких може бути, відповідно, скасовано рішення третейського суду та / або відмовлено у видачі наказу на виконання рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягають.
57. Зокрема, наведеними нормами процесуального права не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні заяви про видачу відповідного виконавчого документа як неповідомлення третейським судом належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду.
58. Верховний Суд не вбачає підстав під час розгляду цієї справи для відступлення від наведеної правової позиції, яка є усталеною та неодноразово викладена, зокрема, в постановах від 30.09.2020 у справі №873/64/20, від 04.08.2022 у справі №873/33/22, від 26.11.2020 у справі №873/90/20 (на які посилається Позивач у апеляційній скарзі).
59. Водночас Верховний Суд вважає помилковим посилання господарського суду першої інстанції на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №873/46/25, правовідносини в якій не є подібними до цієї справи.
60. На відміну від цієї справи, у справі №873/46/25 Верховний Суд дійшов висновку про порушення права заявника (відповідача у відповідній третейській справі) на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, виходячи з обставин неотримання заявником (відповідачем у третейській справі) позовної заяви з додатками, ухвали про порушення провадження у третейській справі через помилкові дії позивача або ДП "Укрпошти", внаслідок чого кореспонденція приходила зовсім за іншим індексом, до зони обслуговування якого не відносить вулиця поштової адреси відповідача, про перебування відповідача, який є діючим військовослужбовцем, за кордоном у військовому відрядженні та проходження військової служби, що свідчило про неможливість відповідача бути обізнаним про третейське провадження щодо нього та призвело до негативних для відповідача наслідків.
61. Надані учасниками цієї справи доводи та докази не надають підстав для висновку про наявність подібних обставин, які б зумовили подібність правовідносин до справи №873/46/25.
62. Натомість наявні в цій справі відомості про відстеження пересилання поштового відправлення, яким Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження у третейській справі №21/25, підтверджують, що рекомендований лист за №0420529366816 прибув до відповідного відділення 12639 с. Долинівка, що обслуговує адресу Відповідача, 05.09.2025 і був фактично вручений Відповідачу в зазначеному відділенні 18.09.2025.
63. З огляду на викладене немає підстав для висновку про недотримання Третейським судом порядку направлення Відповідачу копії відповідної ухвали, надіслання його за помилковою адресою тощо. Відповідач не навів об'єктивних причин неотримання ним відповідного поштового відправлення у розумний строк, зокрема, до 15.09.2025, а також не заперечив отримання ним копії позовної заяви, направленої Позивачем на його адресу 29.08.2025 (що підтверджується наявною в матеріалах третейської справи накладною №0304000205191). Отже, отримання Відповідачем ухвали про відкриття провадження у третейській справі саме 18.09.2025 перебувало поза межами контролю Третейського суду та Позивача, а залежало виключно від волевиявлення Відповідача щодо перевірки надходження адресованої йому кореспонденції та її отримання, прояву ним розумної зацікавленості щодо стану його справ та відомого йому провадження тощо.
64. Наведене з урахуванням положень статті 52 Регламенту спростовує доводи Відповідача про порушення його права на доступ до правосуддя та судовий захист та подібність правовідносин у цій справі до справи №873/46/25.
65. Виходячи з викладеного, Верховний Суд не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування Рішення та задоволення Заяви-2.
66. Водночас на момент подання Заяви-1 передбачений частиною 2 статті 352 Господарського процесуального кодексу України та частиною 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди" строк для звернення за видачею наказу на виконання Рішення не закінчився, а учасники справи не надали доказів добровільного виконання спірних зобов'язань на підставі Рішення на час розгляду Заяви-1.
67. З огляду на таке Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити Заяву-1, адже Відповідач не довів і матеріалами справи не підтверджено наявність передбачених статтею 355 Господарського процесуального кодексу України та статтею 56 Закону України "Про третейські суди" підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання Рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
68. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції на підставі частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні Заяви-2 про скасування Рішення Третейського суду та задоволення Заяви-1 про видачу наказу на примусове виконання Рішення.
69. Апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
70. Судові витрати, понесені Позивачем у зв'язку з розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 253, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адлєр" задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі №873/116/25(873/122/25) скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
4. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі №21/25.
5. Заяву Приватного підприємства "Адлєр" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі №21/25 задовольнити.
6. На примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі №21/25 видати накази такого змісту:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (12640, Житомирська область, Брусилівський район, с. Долинівка, вул. Центральна, буд. 4В, код ЄДРПОУ 05267392) на користь Приватного підприємства "Адлєр" (03860, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, буд. 150А, код ЄДРПОУ 35954742) заборгованість та грошові кошти, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки товару №168/АДЛ/ЗЗР від 27.02.2023, у загальній сумі 5459026 (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч двадцять шість) гривень 19 копійок";
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (12640, Житомирська область, Брусилівський район, с. Долинівка, вул. Центральна, буд. 4В, код ЄДРПОУ 05267392) на користь Приватного підприємства "Адлєр" (03860, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, буд. 150А, код ЄДРПОУ 35954742) третейський збір у сумі 36336 (тридцять шість тисяч триста тридцять шість) гривень 00 копійок".
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (12640, Житомирська область, Брусилівський район, с. Долинівка, вул. Центральна, буд. 4В, код ЄДРПОУ 05267392) на користь Приватного підприємства "Адлєр" (03860, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, буд. 150А, код ЄДРПОУ 35954742) 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
8. Видачу відповідних наказів доручити Північному апеляційному господарському суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков