Справа № 144/1508/25
Провадження № 2/144/604/25
"15" грудня 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко Михайло Едуардович звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №5003115 від 18.05.2021 року у розмірі 41405 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив про те, що 18.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №5003115.
13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №07Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до Реєстру боржників набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором №5003115 від 18.05.2021 року.
Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Діджи Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №5003115 від 18.05.2021 року в розмірі 41405 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9100 грн, заборгованості за відсотками - 31395 грн, заборгованості за комісійними винагородами - 910 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 02 жовтня 2025 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Борисова А.Г. (до зміни імені Поліщук А.В.) подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необгрунтованих. Зазначає, що кредитний договір ОСОБА_1 не укладався, остання дійсно мала намір отримати від ТОВ «Мілоан» кредитні кошти, розмовляла з представником ТОВ «Мілоан», в телефонному режимі повідомила особисті дані, але в останній момент відмовилася від оформлення кредиту. Відповідачка не вчиняла будь-яких дій щодо підписання договору про споживчий кредит №5003115 та не отримувала коштів за цим договором.
У відповіді на відзив представник позивача заперечила проти відзиву, зазначає, що позивачем підтверджено факт укладення договору та перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі.
У заперечені на відповідь на відзив представник відповідача наполягала у недоведеності позовних вимог, просила відмовити в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 .
В судове засідання представник позивача не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила розгляд справи провести без її участі, підтримує позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити без їх участі, врахувати позицію, викладену у відзиві, та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.05.2021 року в особистому кабінеті на сайті ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1. було подано анкету-заяву на кредит №5003115 (а.с.11). Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті.
Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 5003115 від 18.05.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача.
Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 5003115 від 18.05.2021 року з ТОВ «Мілоан» та відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в розмірі 9100 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.05.2021 року (а.с. 26).
Кредитний Договір № 5003115 від 18.05.2021 року було укладено строком на 30 днів до 17.06.2021 року (а.с. 16).
Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 13.09.2021 р., згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 5003115 від 18.05.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача (а.с. 19-20).
Згідно витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 41405 грн , з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9100 грн; заборгованість за відсотками - 31395 грн; заборгованість за комісією - 910 грн (а.с. 13).
На виконання вимог ухвали Теплицького районного суду Вінницької області АТ КБ «Приват Банк» повідомив суд, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку згідно виписки по рахунку за період 18.05.2021 -23.05.2021 року дійсно було зарахування коштів у сумі 9100 грн. Номер телефону, НОМЕР_3 - є фінансовим, номер телефону НОМЕР_4 знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 100-101).
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) частина 1 ст. 610 ЦК України.
Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВС № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає наступне: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку. вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа...».
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.
Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року № 524/5556/19, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, від 23.03.2020 року № 404/502/18.
Таким чином, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення Договору № 5003115 від 18.05.2021 року на відповідних умовах шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором U96538 (зворот а.с. 69).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Пунктом 2.2.1. Договору № 5003115 від 18.05.2021 року встановлено, що Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.
Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Пунктом 2.3.1.2 Договору встановлено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 Договору.
Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення, нарахування відсотків здійснено до 16.08.2021 року. Тому суд зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16). На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
На вищевказане неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16.
Відповідачкою не повернута сума кредиту та проценти у період, зазначений в кредитному договорі, внаслідок чого застосовується п. 2.3.1.2 кредитного договору і проценти за користування кредитом нараховуються окремо за 30 днів строку договору та 60 днів понадстрокового користування кредитом.
За 30 днів строку договору сума процентів складає 4095 грн: (9100 (сума кредиту) х 1,50% (процентна ставка) х 30 календарних днів (строк кредитування).
За 60 днів понадстрокового користування кредитом 27300 грн: (9100 (сума кредиту) х 5,00% (процентна ставка за понадстрокове користування кредитом) х 60 календарних днів.
Отже, на користь Позивача підлягає стягненню сума процентів 4095 грн+27300 грн = 31395 грн.
Розрахунок Позивача судом перевірено, відсотки нараховано у відповідності до вказаних вище розрахунків, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Враховуючи, що отримані кредитні кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 41405 грн, де заборгованість за тілом кредиту - 9100 грн, заборгованість за відсотками - 31395 грн, комісія - 910 грн.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, і стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору від 05.05.2025 року про надання правової допомоги (а.с. 23), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956, Акт прийому - передачі наданих послуг (а.с. 10), детальний опис робіт (а.с. 15), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС 11306/10 (а.с. 34).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження), невеликий обсяг досліджуваних доказів, виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, який не брав участі в справі, а лише підготував позовну заяву із додатками. А тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що такі мають складати 3 000 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 3 000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.
Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 89, 137, 141, 258-259, 263-268, 274, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором № 5003115 від 18.05.2021 року в розмірі 41405 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ТОВ «Діджи Фінанс» , місце знаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746.
Представник позивача - адвокат Мінькова Анастасія Володимирівна, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №11306/10 від 02.11.2023 року.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник відповідача - адвокат Борисова Анастасія Григорівна, адреса: пров. Покровський, 6 м. Одеса, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №114/4 від 03.10.2025 року.
Повний текст рішення виготовлено 15.12.2025 року.
Суддя