79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.12.2025 Справа № 914/2329/25
За первісним позовом: Сільськогосподарського кооперативу ім. В. Стефаника, с. Ясенів Золочівського району Львівської області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин», с-ще Лопатин Шептицького району Львівської області,
про: стягнення заборгованості у розмірі1 077 865,27 грн
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин», с-ще Лопатин Шептицького району Львівської області,
до відповідача: Сільськогосподарського кооперативу ім. В. Стефаника, с. Ясенів Золочівського району Львівської області,
про: стягнення пені в розмірі 782 315,36 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустріним позовом): Шпунт М.Б. - представник;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустріним позовом): Ширков В.В. - представник.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Сільськогосподарського кооперативу ім. В. Стефаника до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» про стягнення заборгованості 1 077 865,27 грн.
Ухвалою суду від 30.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2025.
Через систему Електронний суд, 06.08.2025 представник відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» подав зустрічну позовну заяву стягнення пені в розмірі 782 315,36 грн.
Ухвалою суду від 07.08.2025 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» до відповідача за зустрічним позовом - Сільськогосподарського кооперативу ім. В. Стефаника про стягнення пені в розмірі 782 315,36 грн у справі №914/2329/25; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою суду від 16.10.2025 закрито підготовче провадження у справі № 914/2329/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2025.
В судове засідання 13.11.2025 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) з'явився, надав пояснення по суті спору. Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки зернових культур №05-01/2024ЗР від 05.01.2024 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 1 077 865,27 грн, з яких: 803 876,16 грн - сума основного боргу; 80 440,53 грн - інфляційне збільшення; 175 469,63 грн - штрафні санкції та 18 078,95 грн - три відсотки річних.
Проти задоволення зустрічного позову заперечив із підстав наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання 13.11.2025 з'явився, проти задоволення первісного позову заперечив із підстав наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначає про те, що СГК ім. В. Стефаника так і не було поставлено Товар в строки та за ціною 7100,00 грн за встановленою Специфікацією №2 до Договору, відтак вимога про стягнення заборгованості у розмірі1 077 865,27 грн не підлягає до задоволення.
Зустрічний позов підтримав, просив про його задоволення в повному обсязі з підстав наведених ньому. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано невиконанням СГК ім. В. Стефаника належним чином своїх зобов'язань, що передбачені умовами п.п. 1.1., 1.3., 3.1.1., 4.5. 5.1., Договору поставки зернових культур №05-01/2024 ЗР від 05.01.2024 року і Специфікацією №2 від 09.09.2024 року до цього Договору в частині поставки ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» кукурудзи в кількості 1000 тон по ціні 7100,00 грн за 1 тону на загальну суму 7 100 000,00 грн з ПДВ у період з 09.09.2024 року по 31.10.2024 року.
Починаючи з 08 жовтня 2024 року Сільськогосподарський кооператив ім. В. Стефаника, незважаючи на узгоджену ціну на кукурудзу 7100,00 грн за 1 тону з ПДВ, що визначена у Специфікації №2 від 09.09.2024 року до Договору Поставки зернових культур №05-01/2024 ЗР від 05.01.2024 року, безпідставно і в односторонньому порядку змінив її на ціну 7 300,00 грн з ПДВ за 1 тону.
Оскільки партія кукурудзи в кількості 518 тон 630 кілограм по ціні 7100,00 грн з ПДВ за 1 тону, на загальну суму 3 682 273,00 грн з ПДВ не поставлена до сьогоднішнього дня з вини СГК ім. В. Стефаника, позивачем за зустрічним позовом була нарахована пеня за порушення строків поставки товару в розмірі 782 315,36 грн, за період з 01.11.2024 року по 31.07.2025 року, яку він просить стягнути в судовому порядку.
В судовому засіданні 13.11.2025 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2024 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. В. Стефаника (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» (Покупець) був укладений Договір поставки зернових культур №05-01/2024 ЗР.
Згідно умов п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору Постачальник зобов'язується протягом дії цього Договору передавати у власність Покупцю окремими партіями сільськогосподарські зернові культури, а Покупець в свою чергу зобов'язується щоразу приймати кожну відвантажену партію Товару Постачальником та оплачувати її вартість на умовах цього Договору. Цей Договір укладається для забезпечення багаторазових поставок Постачальником партій Товару безпосередньо Покупцю до 31 грудня 2024 року.
Згідно п. 1.3. Договору поставки зерна, Асортимент, кількість та ціна на кожну партію Товару може бути інша, ніж передбачено п. 1.2. цього Договору і визначатиметься Сторонами щоразу у Специфікаціях та видаткових накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень Покупця.
На виконання умов Договору, сторонами була підписана Специфікація №1 від 05.01.2024 поставку кукурудзи насипом, обсягом 500 т. ціна за тону 4200 грн.
Відповідно до п.3.1.1 п.3.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю партії Товару за адресою, визначеною у п.1.4. цього Договору у поданий автотранспорт Покупця, згідно підписаних Специфікацій по видатковим накладним.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунок за кожну поставлену партію Товару здійснюється покупцем не пізніше 10 (десять) операційних банківських днів з дати поставки Товару Постачальником, згідно кожної видаткової накладної.
Постачальник має право в односторонньому порядку не відвантажувати наступну партію Товару до повного розрахунку Покупцем за попередню поставку у випадку несвоєчасної оплати за Товар (п.4.2. Договору).
На виконання згаданого Договору, Постачальник здійснював відвантаження Покупцю Товару, по Специфікації №1, згідно видаткових накладних:
- Накладна від 06.01.2024 №9, найменування товару: кукурудза, її кількість - 103.94 т., на суму 436 547,94 грн;
- Накладна від 08.01.2024 №10, найменування товару: кукурудза, її кількість - 104.01 т., на суму 436 841,93 грн;
- Накладна від 08.01.2024 №11, найменування товару: кукурудза, її кількість - 103.00 т., на суму 432 599,94 грн;
- Накладна від 09.01.2024 №12, найменування товару: кукурудза, її кількість - 110.13 т., на суму 462 545,94 грн;
- Накладна від 09.01.2024 №13, найменування товару: кукурудза, її кількість - 109.38 т., на суму 459 395,93 грн.
Всього було поставлено товар за Специфікацією №1 на суму 2 227 931,69 грн.
Згодом, 09 вересня 2024 року Сторони підписали Специфікацію №2 до Договору поставки зернових культур, відповідно до умов якої Сільськогосподарський кооператив ім. В. Стефаника зобов'язався поставити ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» у період з 09.09.2024 року по 31.10.2024 року 1000 тон кукурудзи по ціні 7100,00 грн за 1 тону, на загальну суму 7 100 000,00 грн з ПДВ 14%. По Специфікації №2 було відвантажено товар згідно видаткових накладних:
- Накладна від 11.09.2024 №782, найменування товару: кукурудза, її кількість - 62.09 т., на суму 440 838,98 грн;
- Накладна від 13.09.2024 №790, найменування товару: кукурудза, її кількість - 80.62 т., на суму 572 401,98 грн;
- Накладна від 19.09.2024 №795, найменування товару: кукурудза, її кількість - 73.74 т., на суму 523 553,98 грн;
- Накладна від 20.09.2024 №801, найменування товару: кукурудза, її кількість - 49,28 т., на суму 349 887,99 грн;
- Накладна від 21.09.2024 №782, найменування товару: кукурудза, її кількість - 25,96 т., на суму 184 245,00 грн;
- Накладна від 24.09.2024 №804, найменування товару: кукурудза, її кількість - 61.21 т., на суму 434 590,98 грн;
- Накладна від 25.09.2024 №821, найменування товару: кукурудза, її кількість - 64.54 т., на суму 458 233,99 грн;
- Накладна від 28.09.2024 №826, найменування товару: кукурудза, її кількість - 63.99 т., на суму 454 328,99 грн;
- Накладна від 08.10.2024 №893, найменування товару: кукурудза, її кількість - 51.78 т., на суму 377 994,08 грн;
- Накладна від 12.10.2024 №909, найменування товару: кукурудза, її кількість - 29.17 т., на суму 212 941,04 грн;
- Накладна від 16.10.2024 №914, найменування товару: кукурудза, її кількість - 62.09 т., на суму 212 941,04 грн.
Всього було поставлено товар за Специфікацією №2 на суму 4 221 958,96 грн.
Як стверджує відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), 18.10.2024 року ТзОВ «Ф РІЧ Україна» на замовлення ТзОВ «Спиртовий завод «Лопатин» поставив під навантаження зерном кукурудзи найманий автотранспорт в кількості 3-х одиниць з напівпричепами, за адресою Львівська обл., Золочівський р-н., село Ясенів, територія зернотоку СГК ім. В.СТЕФАНИКА, що знаходиться на виїзді з села Ясенів на автодорозі Київ-Чоп для перевезення вантажу кукурудза.
Однак, СГК ім. В.СТЕФАНИКА відмовився вантажити найманий автотранспорт Відповідача за первісним позовом кукурудзою, внаслідок чого найманий автотранспорт Відповідача простояв 2 доби в с. Ясенів та після цього поїхав без навантаження, що підтверджується Відповіддю перевізника ТзОВ «Ф РІЧ УКРАЇНА» №1508 від 15.08.2025 року на адвокатський запит Ширкова Віктора Віталійовича №13-08/2025 від 13.08.2025 року.
Між Сторонами був укладений Акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2024 - жовтень 2024 із якого вбачається, що станом на 31.10.2024 заборгованість ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» на користь Сільськогосподарського кооперативу ім. В. Стефаника складає 803 876,16 грн. Вказаний Акт звірки підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.
Листом від 01.06.2025 СГК ім. В. Стефаника звернувся до ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» із претензією, у якій просив сплатити заборгованість до 01.07.2025. У відповідь на вказану претензію ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» листом №98 від 19.06.2025 повідомило, що повертає претензію СГК ім. В. Стефаника без розгляду та задоволення.
Враховуючи відсутність оплати заборгованості за Договором поставки позивач за первісним позовом звернувся до суду з матеріально- правовою вимогою про стягнення з ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» на його користь заборгованості у розмірі 1 077 865,27 грн, з яких: 803 876,16 грн - сума основного боргу; 80 440,53 грн - інфляційне збільшення; 175 469,63 грн - штрафні санкції та 18 078,95 грн - три відсотки річних.
Натомість позивач за зустрічним позовом стверджує, що Позивач за первісним позовом також не виконав належним чином свої зобов'язання, що передбачені умовами п.п. 1.1., 1.3., 3.1.1., 4.5. 5.1. Договору поставки і Специфікацією №2 від 09.09.2024 року до цього Договору в частині поставки ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» кукурудзи в кількості 1000 тон по ціні 7100,00 грн за 1 тону на загальну суму 7 100 000,00 грн з ПДВ у період з 09.09.2024 року по 31.10.2024 року. Зокрема, позивач за зустрічним позовом стверджує, що партія кукурудзи в кількості 518 тон 630 кілограм по ціні 7100,00 грн з ПДВ за 1 тону, на загальну суму 3 682 273,00 грн з ПДВ не поставлена до сьогоднішнього дня з вини СГК ім. В. Стефаника, прострочка поставки партії кукурудзи складає понад 265 днів, у зв'язку з чим він звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення пені в розмірі 782 315,36 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтовані та такі, що підлягають до задоволення. Щодо зустрічних позовних вимог, то такі суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Укладений між сторонами Договір поставки зернових культур №05-01/2024ЗР від 05.01.2024 за своєю правовою природою є договором поставки.
До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі цього договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини з поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, СГК ім. В. Стефаника на виконання умов Договору поставки поставив ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» Товар: кукурудза, кількість 1193,55 тон (569,08 т. за Специфікацією №1 та 624,47 т. за Специфікацією №2), що підтверджується видатковими накладними та товаро-транспортними накладними за січень 2024 року, за період вересень - жовтень 2024 року та Актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2024 - жовтень 2024.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2024 - жовтень 2024 вбачається, що станом на 31.10.2024 заборгованість на користь Сільськогосподарського кооперативу ім. В. Стефаника складає 803 876,16 грн.
Вказані документи підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Однак відповідач за первісним позовом стверджує, що СГК ім. В. Стефаника у період з 08.10.2024 року по 16.10.2024 року (видаткові накладні : №893 від 08.10.2024 року Товар кукурудза в кількості 51,78 тон на суму 377 994,08 грн; №909 від 12.10.2024 року Товар кукурудза в кількості 29,17 тон на суму 212 941,04 грн; №914 від 16.10.2024 року Товар кукурудза в кількості 29,17 тон на суму 212 941,04 грн) всупереч умовам п. 1.1., 1.3., 3.1.1., 3.1.2., узгодженої і підписаної Специфікації №2 від 09.09.2024 року до Договору поставки зернових культур №05-01/2024 ЗР безпідставно в односторонньому порядку змінив ціну кукурудзи з 7100,00 грн за 1 тону з ПДВ на 7 300,00 грн за 1 тону з ПДВ.
Відтак, як стверджує відповідач за первісним позовом СГК ім. В. Стефаника не доведено наявність основного боргу у нього в сумі 803 876,16 грн у зв'язку із ненаданням належних, допустимих та достовірних доказів наявності боргу, що в свою чергу не може свідчити про несвоєчасність проведених розрахунків Відповідачем за Договором поставки зернових культур №05-01/2024 від 05.01.2024 року, а також порушення Відповідачем норм ст.ст. 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України.
Щодо вказаних заперечень відповідача за первісним позовом суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон № 996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Пунктом 1.2. та 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній на момент підписання акту здачі-приймання робіт (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Частиною другою ст. 9 Закону № 996-XIV, що кореспондується з п. 2.3. Положення № 88, передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, зокрема, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.
Як роз'яснив Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутись реальний рух активів, тому суду необхідно досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).
Також, Верховним Судом викладено правову позицію про те, що у разі дефектів первинних документів або невизнання стороною факту поставки спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити цей факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення такої поставки, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 04.07.2018 у справі № 908/733/16).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних №893 від 08.10.2024 року Товар кукурудза в кількості 51,78 тон на суму 377 994,08 грн; №909 від 12.10.2024 року Товар кукурудза в кількості 29,17 тон на суму 212 941,04 грн; №914 від 16.10.2024 року Товар кукурудза в кількості 29,17 тон на суму 212 941,04 грн, суд дійшов висновку, що такі документи є належним підтвердженням факту отримання ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» Товару від СГК ім. В. Стефаника оскільки вони є підписані та скріплені печатками позивача та відповідача. Вимог щодо визнання таких видаткових накладних недійсними чи вимог перерахувати заборгованість за поставлений товар відповідачем за первісним позовом не заявлялось. Товар прийнятий без жодних зауважень та не повернутий постачальнику з підстав неузгодження ціни та вартості поставленого товару. Проте, як вбачається з матеріалів справи, отриманий товар також не оплачений відповідачем ні по цінах, визначених в Специфікації №2 ні по ціні, встановленій у видаткових накладних.
Як встановлено судом, будь-яких претензій щодо невідповідності отриманого товару умовам Договору (в тому числі ціні) відповідачем за первісним позовом на адресу СГК ім. В. Стефаника до моменту подання цього позову не направлялось.
Щодо тверджень, що сума вартості поставленої кукурудзи за 1 тону не відповідає умовам Специфікації №2 суд звертає увагу, що ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» був отриманий Товар за видатковими накладними №893 від 08.10.2024, №909 від 12.10.2024; №914 від 16.10.2024 без будь яких зауважень. Більше того, ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2024 - жовтень 2024 з якого вбачається, станом на 31.10.2024 заборгованість на користь Сільськогосподарського кооперативу ім. В. Стефаника в сумі 803 876,16 грн. Зазначений Акт скріплений гербовою печаткою відповідача за первісним позовом. На поставлену та неоплачену партію товару виписані і зареєстровані податкові накладні.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Згідно п.п.3.2.4 п. 3.2. Договору Покупець зобов'язується проводити звірку взаєморозрахунків з Постачальником за поставлений товар до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, який йде за періодом, щодо якого здійснюється звірка, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків. Щомісячно до 5 (п'ятого) числа Покупець формує акт звірки взаєморозрахунків та направляє такий акт Постачальнику поштою з повідомленням про вручення або кур'єрською поштою або подає особисто до бухгалтерії Постачальника. Постачальник підписує такий акт з моменту його отримання та відправляє Покупцю або надає письмову відмову від його підписання з належним обґрунтуванням. Сторони погодилися, що у випадку, коли не дотримані ці вимоги, всі суперечки вирішуються за відомостями Постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Суд звертає увагу, що відповідачем за первісним позовом не ставилось під сумнів факт підписання такого акту звірки взаєморозрахунків за січень - жовтень 2024 року.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).
У постанові Об'єднаної палати КЦС від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 Об'єднана палата нагадує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред'являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладеним немає (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).
Суд вказує, що з урахуванням того, що норми цивільного та господарського законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, відповідно, як принцип добросовісності взагалі, так і його прояв доктрина venire contra factum proprium не можуть бути обмежені певною сферою, тобто це загальний принцип, який повинен застосовуватися в кожній конкретній справі відповідно до обставин справи та кваліфікації певних поведінкових актів як волевиявлення, сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір поставки був укладений за взаємною згодою сторін, на виконання вказаного договору СГК ім. В. Стефаника було поставлено ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» Товар: кукурудза, кількість 1193,55 тон (569,08 т. за Специфікацією №1 та 624,47 т. за Специфікацією №2), вказаний Товар був прийнятий відповідачем за первісним позовом, що підтверджується відповідними видатковими та товаро-транспортними накладними які підписані ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» без будь-яких зауважень, між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2024 - жовтень 2024 з якого вбачається, заборгованість ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» на користь СГК ім. В. Стефаника в сумі 803 876,16 грн. Однак до моменту пред'явлення позову (в липні 2025 року), тобто протягом 9 місяців з дня підписання останніх видаткових, товаро-транспортних накладних та складання Акту звірки взаєморозрахунків, будь-яких претензій щодо невідповідності ціни Товару умовам Договору або вимог перерахувати заборгованість за поставлений Товар Відповідачем за первісним позовом не заявлялось. Доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що поведінка Відповідача за первісним позовом не відповідає принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Особливості застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, вказану позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Враховуючи наведені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в справі докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість ТзОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» за поставлений Товар в сумі 803 876,16 грн. Докази оплати вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки певної партії Товару, визначеної кожного разу у Специфікації, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожен день прострочки до моменту поставки Покупцю відповідної партії Товару.
Як стверджує позивач за зустрічним позовом, у зв'язку з порушенням строків поставки партії кукурудзи на понад 265 днів ним на підставі п.7.5. Договору нараховано до стягнення пеню в розмірі 782 315,36 грн.
Пунктами 1.4 та 1.5. Договору, передбачено, що Товар передається Покупцю частинами (партіями). Під партією товари Сторони розуміють Товар зазначений в окремій видатковій накладній, який завантажений на території Постачальника за адресою: 80661, Львівська область, Золочівський район, село Ясенів (територія зернотоку). Замовлення на поставку кожної партії Товару подається уповноваженим представником Покупця в письмовій формі із зазначенням найменування, ціни, асортименту Товару, кількості кожного виду Товару, дати та місця поставки Товару, завірене печаткою Покупці та підписом та підписом уповноваженої особи не пізніше ніж за п'ять робочих днів до бажаної дати поставки.
В окремих випадках Постачальник на власний розсуд може приймати замовлення від Покупця, щодо належного виконання здійснені в усній формі, при цьому будь-які претензії з боку Покупця, щодо належного виконання Постачальником умов усного замовлення Постачальником не приймаються.
Про прийняття замовлення до виконання Постачальник повідомляє Покупця протягом одного робочого дня з моменту отримання замовлення від Покупця.
Однак, будь яких доказів на підтвердження направлення замовлення на поставку партії Товару чи повідомлення Постачальника про прийняття замовлення до виконання до матеріалів справи не долучались.
Також, відповідно до п. 4.1. Договору розрахунок за кожну поставлену партію Товару здійснюється покупцем не пізніше 10 (десять) операційних банківських днів з дати поставки Товару Постачальником, згідно кожної видаткової накладної.
Згідно п. 4.2. Договору Постачальник має право в односторонньому порядку не відвантажити наступну партію Товару до повного розрахунку Покупцем за попередню поставку у випадку несвоєчасної оплати за Товар.
Як стверджує відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), 18.10.2024 року ТзОВ «Ф РІЧ Україна» на замовлення ТзОВ «Спиртовий завод «Лопатин» поставив під навантаження зерном кукурудзи найманий автотранспорт в кількості 3-х одиниць з напівпричепами, за адресою Львівська обл., Золочівський р-н., село Ясенів, територія зернотоку СГК ім. В.СТЕФАНИКА, що знаходиться на виїзді з села Ясенів на автодорозі Київ-Чоп для перевезення вантажу кукурудза.
Однак, СГК ім. В.СТЕФАНИКА без будь - яких пояснень та причин - відмовився вантажити найманий автотранспорт Відповідача за первісним позовом кукурудзою, внаслідок чого найманий автотранспорт Відповідача простояв 2 доби в с. Ясенів та після цього поїхав без навантаження, що підтверджується Відповіддю перевізника ТзОВ «Ф РІЧ УКРАЇНА» №1508 від 15.08.2025 року на адвокатський запит Ширкова Віктора Віталійовича №13-08/2025 від 13.08.2025 року.
Суд звертає увагу, що на момент відмови СГК ім. В. Стефаника у поставці Товару (20.10.2024, через два дні після прибуття автотранспорту під завантаження) у Постачальника вже була наявна прострочка у сплаті за товар згідно видаткової накладної №893 від 08.10.2024 року Товар на суму 377 994,08 грн більше 10 (десяти) днів. Відтак Постачальник мав право на підставі п.4.2. Договору відмовити в односторонньому порядку на відвантаження партії Товару до повного розрахунку Покупцем за попередню партію Товару.
Оскільки, Постачальник мав право, в силу п. 4.2. Договору, відмовити Покупцю в односторонньому порядку на відвантаження наступної партії Товару до повного розрахунку ним за попередню партію, підстави для стягнення пені за порушення строків поставки Товару згідно п.7.5. Договору - відсутні. Відтак в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом за неналежне виконання договірних зобов'язань 80 440,53 грн інфляційних втрат; 175 469,63 грн штрафних санкцій та 18 078,95 грн три відсотки річних, суд встановив таке.
Згідно пункту 7.4. Договору у випадку прострочення оплати за Товар, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за Товар.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеного, позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу за первісним позовом 80 440,53 грн інфляційних втрат; 175 469,63 грн штрафних санкцій та 18 078,95 грн три відсотки річних, у відповідності до розрахунку позовних вимог, долученого до позовної заяви.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до чинного законодавства суд встановив, що такий здійснено арифметично правильно, відтак до стягнення з відповідача за первісним позовом підлягає 80 440,53 грн інфляційних втрат; 175 469,63 грн штрафних санкцій та 18 078,95 грн три відсотки річних.
Жодних клопотань про зменшення штрафних санкцій відповідач суду не подавав.
У зв'язку з викладеним, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про визнання обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення первісні позовні вимоги та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог .
З огляду на встановлений статті 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування вірогідності доказів, співставивши надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку що докази надані позивачем на підтвердження заборгованості за договором, є більш вірогідними, ніж докази відповідача, надані на її спростування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в розмірі 16 167,98 грн.
Судовий збір за подання зустрічного позову залишається за позивачем за зустріним позовом (відповідачем за первісним позовом).
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 185, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісні позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» (Львівська обл., Радехівський р-н, с-ще Лопатин (з), вул. Заводська, 11, код ЄДРПОУ: 43412336) на користь Сільськогосподарського кооперативу імені В. Стефаника (80661 Львівська обл. Золочівський р-н., с. Ясенів; код ЄДРПОУ: 30320367) 803 876,16 грн основного боргу; 80 440,53 грн інфляційного збільшення; 175 469,63 грн штрафних санкцій, 18 078,95 грн три відсотки річних та 16 167,98 грн судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.12.2025.
Суддя Березяк Н.Є.